№ 462/1585/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 462/1585/16-ц

провадження № 61-7279св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2022 року в складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про реальний розподіл нерухомого майна.

В обґрунтування позову вказав, що житловий будинок по АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок) належить йому та відповідачам на праві спільної часткової власності, в якому його ( ОСОБА_1 ) частка становить 11/20, а відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 9/20.

Саме такого розміру частки в будинку належали попереднім власникам будинку: ОСОБА_4 , яка належну їй 11/20 частину будинку подарувала йому ( ОСОБА_1 ) на підставі договору дарування від 06 травня 2015 року та ОСОБА_5 , яка належну їй 9/20 частину будинку подарувала ОСОБА_2 (5/20) та ОСОБА_3 (4/20) на підставі того ж самого договору дарування.

При визначенні реальних часток між попередніми співвласниками будинку кожному із них відповідно до розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 06 січня 2011 року № 7 були визначені конкретні приміщення в будинку та належні до нього господарські будівлі і споруди, користування якими у подальшому перейшло до сторін, відтак, між ними вже визначився порядок користування будинком. За таких обставин він має на меті реальний виділ приміщень в будинку відповідно до належної йому частки.

Крім того, позивач просив здійснити реальний поділ земельної ділянки, яка є спільною сумісною власністю сторін на підставі нотаріально посвідченого договору дарування земельної ділянки від 06 травня 2015 року, пропорційно до належної кожній із сторін частки у будинку.

З урахуванням остаточно уточнених позовних вимог позивач ОСОБА_1 просив поділити спірний будинок, виділивши у власність кожної із сторін конкретні приміщення будинку та господарські будівлі і споруди, що становлять, відповідно, 11/20 та 9/20 частин будинку, згідно з варіантом розподілу № 1 (по фактичному користуванні) за висновком експерта № 2010/2011 від 31 січня 2018 року. Також просив поділити земельну ділянку, виділивши кожній із сторін частину земельної ділянки, пропорційно до належної їм частки у будинку, згідно з єдиним варіантом розподілу за висновком експерта № 2010/2011 від 31 січня 2018 року, стягнувши з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки в розмірі 507 340,50 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрати на проведення експертизи.

У березні 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про реальний поділ нерухомого майна.

Зустрічний позов мотивовано тим, що вони разом з ОСОБА_1 є співвласниками спірного житлового будинку з визначеними частками кожного. Сторонам у справі на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка для будівництва і обслуговування вказаного будинку загальною площею 0,0629 га, яка була подарована співвласникам у рівних частках. Сторони не дійшли згоди щодо добровільного поділу цього майна.

Враховуючи викладене уточнивши вимоги, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд провести реальний поділ житлового будинку на АДРЕСА_1 і земельної ділянки для його обслуговування, і зокрема:

- виділити у спільну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приміщення, загальною площею 69 кв. м, житловою 41,2 кв. м, і зокрема: в будинку А-1: 1-4 (житлова кімната площею 12,3 кв. м); 1-2 (кухня площею 4,3 кв. м), 1-3 (ванна площею 2 кв. м), мезонін (мз), який складається з 1-11 (сходова клітка площею 6 кв. м), 1-12 (житлова кімната площею 11,1 кв. м), 1-13 (житлова кімната площею 17,8 кв. м), 1-14 (коридор площею 7,1 кв. м), а також господарські споруди: сарай літ. «Б», сарай літ «В», вбиральня «У», І (підвал площею 8,4 кв. м), господарську споруду - гараж літ «Г»;

- виділити у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 частину земельної ділянки площею 0,02767 га з наступними геометричними промірами по периметру від точки В (за ходом годинникової стрілки) 6,10; 11,77; 17,39; 13,17; 8.52; 1,00; 3,43; 9,47; (згідно з таблицею № 8 додатку 1 до висновку № 5164/5165 від 31січня 2018 року);

- приміщення коридору 1-1 площею 1,5 кв. м та 1-8 площею 8,8 кв. м залишити в спільному користуванні сторін;

- стягнути з ОСОБА_1 137 503,50 грн грошової компенсації за відхилення від ідеальних частин при поділі земельної ділянки.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25 червня 2019 року у складі судді Кирилюк А. І. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено у власність ОСОБА_1 наступні приміщення житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,2 кв. м, житловою площею 47,4 кв. м, (згідно з висновком експерта № 2010/2011 від 31 січня 2018 року; Додаток № 1 Таблиця № 2), а саме:

- під літ. 1-5 (житлова) площею 16,2 кв. м,

- під літ. 1-6 (житлова) площею 18,4 кв. м,

- під літ. 1-7 (житлова) площею 12,8 кв. м,

- під літ. 1-9 (кухня) площею 4,8 кв. м,

- під літ. 1-10 (ванна) площею 2,0 кв. м.

Виділено у власність ОСОБА_1 господарську будівлю сараю під літ. "Д" що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 4610136300:05:004:0058 (згідно з висновком експерта № 2010/2011 від 31 січня 2018 року, Додаток № 1 Таблиця № 7).

Залишено у спільній частковій власності ОСОБА_1 (11/20), ОСОБА_2 (5/20), ОСОБА_3 (4/20) відповідно до їх ідеальних часток у будинковолодінні приміщення (згідно з висновком експерта № 2010/2011 від 31 січня 2018 року; Додаток № 1 Таблиця № 2):

- під літ. 1-1 (коридор) площею 1,5 кв. м,

- під літ.1-8 (коридор) площею 8,8 кв. м.

Залишено у спільній частковій власності ОСОБА_1 (11/20), ОСОБА_2 (5/20), ОСОБА_3 (4/20) (згідно з висновком експерта № 2010/2011 від 31 січня 2018 року; Додаток № 1 Таблиця № 7):

- під літ. "сх" сходи,

- хвіртку № 1,

- ворота № 2,

- огорожу № 3,

- огорожу № 4,

- хвіртку № 5,

- мощення № І,

- мощення № ІІ.

Виділено у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 наступні приміщення житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69 кв. м, житловою площею 41,2 кв. м, (згідно з висновком експерта № 2010/2011 від 31 січня 2018 року; Додаток № 1 Таблиця № 1, 2, 3), а саме:

- під літ. 1-4 (житлова кімната) площею 12,3 кв. м,

- під літ. 1-2 (кухня) площею 4,3 кв. м,

- під літ. 1-3 (ванна) площею 2,0 кв. м,

- під літ. 1-9 (кухня) площею 4,8 кв. м,

- під літ. 1-10 (ванна) площею 2,0 кв. м,

- під літ. І (підвал) площею 8,4 кв. м.

Мезонін, який складається з:

- під літ. 1-11 (сходова клітка) площею 6,0 кв. м,

- під літ. 1-12 (житлова кімната) площею 11,1 кв. м,

- під літ. 1-13 (житлова кімната) площею 17,8 кв. м,

- під літ. 1-14 (коридор) площею 7,1 кв. м.

Виділено у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 наступні господарські будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 4610136300:05:004:0058 (згідно з висновком експерта № 2010/2011 від 31 січня 2018 року, Додаток № 1 Таблиця № 7), а саме:

- під літ. "Г" господарська споруда гараж,

- під літ. "В" сарай,

- під літ. "У" вбиральня.

Виділено у власність ОСОБА_1 частину земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0124 га за наступними геометричними розмірами по периметру від точки Б (за ходом годинникової стрілки): 3,39; 14,39; 15,75; 3,77; 12,55; 10,60 м.п., а також частину земельної ділянки за даною адресою з наступними геометричними розмірами по периметру від точки Б1 (за ходом годинникової стрілки): 3,43; 8,52; 3,39; 8,52 м.п. (згідно із висновком експерта № 2010/2011 від 31 січня 2018 року, Додаток № 1 Таблиця № 8).

Виділено у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 частину земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0124 га за наступними геометричними розмірами по периметру від точки В (за ходом годинникової стрілки): 6,10; 11,77; 17,39; 13,17; 8,52; 1,00; 3,43; 9,47 м.п.

Виділено у спільне користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (згідно з висновком експерта № 2010/2011 від 31 січня 2018 року; Додаток № 1 Таблиця № 8) частину земельної ділянки загальною площею 0,0230 га, зокрема під будинком та на відстані одного метру від кожної частини його конструкцій для можливості кожному обслуговувати свою частину будівлі за геометричними розмірами (від точки А за ходом годинникової стрілки): 1,00; 8,52; 13,17; 3,82; 3,39; 10,60; 12,55; 3,77; 1,50; 18,19; 3,39; 8,52 м.п.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 256 521,36 грн та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 257 234,14 грн в рахунок компенсації за відхилення від ідеальних частин про розподілі житлового будинку, господарських будівель, споруд та земельної ділянки.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 та в решті вимог зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи спір в частині реального поділу земельної ділянки між сторонами та, відповідно, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом в цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка підлягає поділу між її співвласниками із визначенням часток, пропорційно до їхніх часток у праві власності на будинок, а саме: позивачу ОСОБА_1 - 11/20 ідеальних часток, а відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 9/20 ідеальних часток. При цьому суд узяв до уваги як доказ висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 2010/2011 від 31 січня 2018 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року рішення місцевого суду в частині виділення земельної ділянки та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 256 521,36 грн та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 257 234,14 грн в рахунок компенсації за відхилення від ідеальних частин при розподілі житлового будинку, господарських будівель, споруд та земельної ділянки, а також в частині відмови в задоволенні зустрічного позову щодо виділення земельної ділянки та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошової компенсації за відхилення від ідеальних частин при розподілі земельної ділянки скасовано та постановлено в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині виділення земельної ділянки та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 256 521,36 грн та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 257 234,14 грн в рахунок компенсації за відхилення від ідеальних частин при розподілі житлового будинку, господарських будівель, споруд та земельної ділянки відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині виділення земельної ділянки та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошової компенсації за відхилення від ідеальних частин при поділі земельної ділянки задоволено частково.

Виділено у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 частину земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1 загальною площею 0,0275 га за наступними геометричними промірами по периметру від т.В (за ходом годинникової стрілки): 6,10: 11,77; 17,39; 13,17; 8,52; 1,00; 3,43; 9,47 м.п.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 65 544,20 грн в рахунок компенсації за відхилення від ідеальних частин при поділі земельної ділянки.

В решті рішення залишено без змін

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявність окремої цивільно-правової угоди, згідно із якою сторони набули право спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку, виключає застосування приписів статті 120 Земельного кодексу України. Оскільки спірна земельна ділянка належить сторонами на праві спільної сумісної власності, тому при її поділі їх частки є рівними і мають в становити по 1/3 частині за кожним. Апеляційний суд виходив із того, що варіант поділу земельної ділянки, запропонований висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 5164/5165 від 31 січня 2018 року, враховує, що спірна земельна ділянка належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а відтак їх частки є рівними, що впливає на розмір компенсації за відступ від ідеальної частки.

Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова мотивована тим, що при виділі у власність позивачам за зустрічним позовом частини спірної земельної ділянки апеляційний суд не зазначив в судовому рішенні, яка частка виділяється відповідачу, тим самим не визначив конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про розподіл житлового будинку, господарських будівель та споруд не було предметом перегляду апеляційного суду. У зв`язку із цим справа у суді касаційної інстанції переглядалась виключно в частині визначення часток земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, які мають належати сторонам, а також стягнення грошової компенсації, а в іншій частині не переглядалась відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 січня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 червня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про реальний розподіл земельної ділянки шляхом виділення у приватну власність ОСОБА_1 частини спірної земельної ділянки, виділення у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 частини земельної ділянки, виділення у спільне користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 частини земельної ділянки загальною площею 0,0230 га, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 256 521,36 грн та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 257 234,14 грн в рахунок компенсації за відхилення від ідеальних частин при розподілі житлового будинку, господарських будівель, споруд та земельної ділянки, а також в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про реальний поділ земельної ділянки - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про реальний поділ земельної ділянки задоволено частково.

Виділено у власність ОСОБА_1 як співвласника 1/3 ідеальної частини земельної ділянки, площею 0,0629 га, кадастровий номер: 4610136300:05:004:0058, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , частину цієї земельної ділянки, загальною площею 0,0124 га, з наступними геометричними розмірами по периметру від точки Б (за ходом годинникової стрілки): 3,39; 14,39; 15,75; 3,77; 12,55; 10,60 м.п., а також частину земельної ділянки за даною адресою з наступними геометричними розмірами по периметру від точки Б1 (за ходом годинникової стрілки): 3,43; 8,52; 3,39; 8,52 м.п. (зелений колір таблиці № 8 додатку № 1 до висновку експерта № 5164/5165 від 31 січня 2018 року).

Виділено у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як співвласників 2/3 ідеальних частин земельної ділянки, площею 0,0629 га, кадастровий номер: 4610136300:05:004:0058, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , частину цієї земельної ділянки, загальною площею 0,0275 га, з наступними геометричними розмірами по периметру від точки В (за ходом годинникової стрілки): 6,10; 11,77; 17,39; 13,17; 8,52; 1,00; 3,43; 9,47 м.п. (жовтий колір таблиці № 8 додатку № 1 до висновку експерта № 5164/5165 від 31 січня 2018 року).

Виділено у спільне користування співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0230 га, зокрема, під будинком та на відстані одного метру від кожної частини його конструкцій, для можливості кожному обслуговувати свою частину будівлі, з наступними геометричними розмірами (від точки А за ходом годинникової стрілки): 1,00; 8,52; 13,17; 3,82; 3,39; 10,60; 12,55; 3,77; 1,50; 18,19; 3,39; 8,52 м.п. (синій колір таблиці № 8 додатку № 1 до висновку експерта № 5164/5165 від 31 січня 2018 року).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошову компенсацію за відхилення від ідеальних часток при поділі земельної ділянки в розмірі - по 65 544,20 грн кожному.

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,0629 га, кадастровий номер: 4610136300:05:004:0058, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти вимог за позовом ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про реальний поділ земельної ділянки - відмовлено.

У решті рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки кожна із сторін бажає виділення в натурі належної їм частки в спірній земельній ділянці, тому це майно підлягає поділу між ними із визначенням частки кожного у спільній сумісній власності та створенням внаслідок такого поділу окремих об`єктів права власності з припиненням права спільної сумісної власності на земельну ділянку в цілому, як на об`єкт нерухомого майна.

Урахувавши, що спірна земельна ділянка належала попереднім співвласникам будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності і була подарована ними ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також у спільну сумісну власність, суд виходив із того, що частки співвласників спірної земельної ділянки є рівними і кожному з них належить по 1/3 частині земельної ділянки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при поділі спірної земельної ділянки між сторонами необхідно застосовувати варіант її поділу з урахуванням принципу рівності часток співвласників (по 1/3 частині кожному). Отже, слід застосувати варіант поділу, запропонований висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 5164/5165 від 31 січня 2018 року, згідно з яким грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки в розмірі 137 503,50 грн слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Оскільки згідно з договором дарування частка спірної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , складає не 11/20, а 1/3 її частину, тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь грошової компенсації за відхилення від частки 11/20 вказаної земельної ділянки задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині поділу земельної ділянки та грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток при її поділі.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2017 року справа № 334/2465/14-ц, від 14 лютого 2018 року справа № 725/1664/16-ц, від 05 вересня 2018 року справа № 750/11106/15-ц.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не лише порушив право власності ОСОБА_1 на частку у спірному нерухомому майні, а й обмежив його право на частку за рахунок частки відповідачів з вимогою відшкодувати їм грошову компенсацію за відхилення від ідеальних часток. Зі змісту постанови апеляційного суду вбачається, що 1/3 частки спірної земельної ділянки виділеної ОСОБА_1 становить 0,0124 га, а 2/3 частки відповідачів - 0,0275 га, тобто кожен з них отримує 0,01375 га. ОСОБА_1 незаконно виділена менша частка за ту, що отримує кожен із співвласників (0,0124 га проти 0,01375 га), суд апеляційної інстанції безпідставно зобов`язав його сплатити відповідачам грошову компенсацію за відхилення від ідеальних часток.

Таким чином, суд апеляційної інстанції під час повторного апеляційного перегляду справи не лише не врахував висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року, а й обмежив ОСОБА_1 у праві власності на його частку у спільному майні та безпідставно стягнув з останнього грошову компенсацію за відхилення від ідеальних часток.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року справу призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з нотаріально посвідченим договором дарування житлового будинку, укладеним 06 травня 2015 року, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 11/20 реальних часток житлового будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 5/20 реальних часток цього житлового будинку, а ОСОБА_3 4/20 реальних часток вказаного нерухомого майна.

Відповідно до цього договору дарування та витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно спірний житловий будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності (а.с. 180-185, т. 1).

Згідно з нотаріально посвідченим договором дарування земельної ділянки, укладеним 06 травня 2015 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подарували (безоплатно передали у власність) ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належну їм на праві спільної сумісної особистої приватної власності земельну ділянку, площею 0,0629 гектарів, кадастровий номер: 4610136300:05:004:0058, із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до зазначеного договору дарування та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 травня 2015 року вказана земельна ділянка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності (а.с. 6-9, 186, т. 1).

Згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 5164/5165 від 31 січня 2018 року пропонується наступний варіант поділу спірної земельної ділянки.

Виділити у власність співвласника 1/3 частини земельної ділянки ОСОБА_1 частину земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0124 га за наступними геометричними розмірами по периметру від точки Б (за ходом годинникової стрілки): 3,39; 14,39; 15,75; 3,77; 12,55; 10,60 м.п., а також частину земельної ділянки за даною адресою з наступними геометричними розмірами по периметру від точки Б1 (за ходом годинникової стрілки): 3,43; 8,52; 3,39; 8,52 м.п. (згідно з висновком експерта № 2010/2011 від 31.01.2018 року, Додаток № 1 Таблиця № 8).

Виділити у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що є співвласниками 2/3 частин земельної ділянки частину земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0124 га за наступними геометричними розмірами по периметру від точки В (за ходом годинникової стрілки): 6,10; 11,77; 17,39; 13,17; 8,52; 1,00; 3,43; 9,47 м.п.

Виділити у спільне користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (згідно з висновком експерта № 2010/2011 від 31 січня 2018 року; Додаток № 1 Таблиця № 8) частину земельної ділянки загальною площею 0,0230 га, зокрема під будинком та на відстані одного метру від кожної частини його конструкцій для можливості кожному обслуговувати свою частину будівлі за геометричними розмірами (від точки А за ходом годинникової стрілки): 1,00; 8,52; 13,17; 3,82; 3,39; 10,60; 12,55; 3,77; 1,50; 18,19; 3,39; 8,52 м.п.

При цьому грошова компенсація, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до запропонованого варіанту розподілу становить 137 503,50 грн.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 2010/2011 від 31 січня 2018 року пропонується наступний варіант поділу земельної ділянки будинковолодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити у власність співвласника 11/20 частини земельної ділянки ОСОБА_1 частину спірної земельної ділянки загальною площею 0,0124 га за наступними геометричними розмірами по периметру від точки Б (за ходом годинникової стрілки): 3,39; 14,39; 15,75; 3,77; 12,55; 10,60 м.п., а також частину земельної ділянки за даною адресою з наступними геометричними розмірами по периметру від точки Б1 (за ходом годинникової стрілки): 3,43; 8,52; 3,39; 8,52 м.п. (згідно з висновком експерта № 2010/2011 від 31 січня 2018 року, Додаток № 1 Таблиця № 8).

Виділити у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що є співвласниками 9/20 частин земельної ділянки, частину спірної земельної ділянки загальною площею 0,0275 га за наступними геометричними розмірами по периметру від точки В (за ходом годинникової стрілки): 6,10; 11,77; 17,39; 13,17; 8,52; 1,00; 3,43; 9,47 м.п.

При цьому грошова компенсація, яка належить ОСОБА_1 відповідно до запропонованого варіанту складає 507 340,50 грн.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду першої інстанції в частині первісних та зустрічних позовних вимог про розподіл житлового будинку, господарських будівель та споруд не було предметом перегляду апеляційного суду, а касаційна скарга ОСОБА_1 не містить відповідних доводів. У зв`язку із цим справа у суді касаційної інстанції переглядається виключно в частині поділу спірної земельної ділянки, а також стягнення грошової компенсації, а в іншій частині не переглядається відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам судове рішення апеляційної інстанції відповідає не у повній мірі з таких підстав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

За змістом статей 316 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша статті 368 ЦК України).

Частиною першою статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 364 ЦК України).

Згідно із статтею 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Установивши, що кожна із сторін бажає виділення в натурі належної їм частки в спірній земельній ділянці, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спірне нерухоме майно підлягає поділу (виділу) між ними із визначенням частки кожного у спільній сумісній власності.

У матеріалах справи, що є предметом касаційного перегляду, з приводу варіантів розподілу спірної земельної ділянки наявні два висновки судового експерта Панасюк Ю. В. від 31 січня 2018 року (№ 2010/2011 та № 5164/5165), на яких побудували свої висновки суди першої та апеляційної інстанцій відповідно.

Як за висновком № 2010/2011, так і за висновком № 5164/5165 експертом запропоновано єдиний варіант поділу спірної земельної ділянки, за яким у спільне користування сторін слід виділити частину земельною ділянки площею 0,0230 га (під будинком та на відстані одного метру від кожної частини його конструкцій); співвласнику ОСОБА_1 запропоновано надати частину спірної земельної ділянки площею 0,0124 га, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 0,0275 га цієї ділянки.

У касаційній скарзі заявник ОСОБА_1 просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на зазначеному варіанті поділу спірної земельної ділянки, отже, не оспорює запропонований експертом єдиний варіант такого поділу. Фактично заявник оспорює розмір грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки співвласника.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що заявник, вважаючи, що йому належить 11/20 частина як будинку, так і земельної ділянки, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, стягнувши з відповідачів на його користь грошову компенсацію на загальну суму 513 755,50 грн.

Однак, аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що йому належить не 1/3 частина спірної земельної ділянки, а 11/20 її частина, спростовуються змістом договору дарування цієї земельної ділянки, згідно із яким дарувальники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали у власність обдарованим ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належну їм на праві спільної сумісної особистої приватної власності земельну ділянку, площею 0,0629 гектарів, кадастровий номер: 4610136300:05:004:0058. При цьому саме право спільної сумісної, а не часткової власності, зареєстровано у відповідному реєстрі за № 37199289.

Відповідно до статті 131 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договору дарування спірної земельної ділянки) громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із частино першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частиною першою статті 722 ЦК України передбачено, що право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Положеннями частини першої статті 377 ЦК України, частин четвертої та шостої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, переходить до особи без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Приймаючи в дар 11/20 частин житлового будинку і у спільну сумісну власність земельну ділянку, на якій розташований спірний будинок, ОСОБА_1 не оспорював відповідні договори дарування, перед укладенням договору дарування не виділяв 11/20 частин цієї земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номеру і погодився прийняти у дар спірну земельну ділянку у спільну сумісну власність разом із іншими співвласниками.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 набув 1/3 частину спірної земельної ділянки ґрунтуються на умовах договору дарування, тому доводи заявника про те, що його ідеальна частка в цій земельній ділянці складає 11/20 є безпідставними.

Оцінюючи доводи касаційної скарги про несправедливий розмір грошової компенсації за відступ від ідеальної частки при поділі земельної ділянки між співвласниками, колегія суддів виходить із такого.

Як вірно встановив суд апеляційної інстанції спірна земельна ділянка належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, тому у разі поділу (виділу) цього майна частки співвласників є рівними.

Однак, рішенням судів обох інстанцій не здійснено поділ між співвласниками усієї земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:004:0058 загальною площею 0,0629 га, оскільки частина цієї земельної ділянки площею 0,0230 га залишилась у спільному користуванні трьох співвласників, а частина земельної ділянки виділена в особисту приватну власність сторін ( ОСОБА_1 - 0,0124 га, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 0,0275 га).

Сторони визнавали, що такий варіант поділу (виділу) спірної земельної ділянки забезпечує кожному із співвласників можливість розпоряджатися, володіти та користуватися тією частиною земельної ділянки, на якій розташована належна їм виділена в натурі нерухомість, та в цій частині не оскаржували судові рішення.

Виходячи із аналізу норм статей 358 364 370 372 ЦК України, можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній власності є можливим, якщо кожній із сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає рівним часткам співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але із відхиленням від ідеальних часток співвласників, то такий поділ (виділ) можна провести із зміною ідеальної частки і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій фактично здійснено не поділ спірної земельної ділянки між співвласниками, а виділ кожному із співвласників в натурі частки із спірної земельної ділянки із залишенням у спільному користуванні сторін тієї частини земельної ділянки, яка знаходиться під будинком та на відстані одного метра від частини нерухомості кожного із співвласників.

Частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності складає 0,0209 га, і в результаті поділу (виділу) земельної ділянки між співвласниками дійсно зменшилася до 0,0124 га. Однак, таке зменшення відбулось не повністю за рахунок збільшення частки інших співвласників, а за рахунок залишення у спільному користуванні співвласників земельної ділянки загальною площею 0,0230 га.

За таких обставин відсутні підстави стягувати з будь-кого із співвласників грошову компенсацію за зменшення або збільшення його частки у спірній земельній ділянці.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції не мав вирішувати питання щодо грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток співвласників, залишивши частину спірної земельної ділянки площею 0,0230 га у спільній сумісній власності сторін.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необхідність поділу (виділу) спірної земельної ділянки між співвласниками у спосіб, запропонований експертом, та відсутність підстав стягувати грошову компенсацію на загальну суму 507 304,50 грн на користь ОСОБА_1 з інших співвласників, проте безпідставно виходив із необхідності стягнення грошової компенсації у сумі 137 503 грн на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , тому в цій частині оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Колегія суддів не бере до уваги посилання заявника на неврахування судами висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2017 року справа № 334/2465/14-ц, від 14 лютого 2018 року справа № 725/1664/16-ц, від 05 вересня 2018 року справа № 750/11106/15-ц, оскільки у цих постановах встановлені судами фактичні обставини різняться з обставинами у справі, що є предметом касаційного перегляду. Так, у вказаних справах суди не установлювали обставин наявності окремої цивільно-правової угоди, згідно із якою сторони набули право спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток співвласників з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток співвласників у сумі 137 503,50 грн, тому з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню по 1 392,40 грн із кожного (2 784,81 грн/2) на відшкодування сплаченого судового збору у суді касаційної інстанції. Решта сплаченого ОСОБА_1 судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 10 275 грн компенсації не підлягає, оскільки вимога ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 507 340,50 грн судом не задоволена.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2022 року скасувати в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток співвласників та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення на їх користь з ОСОБА_1 грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток співвласників.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 1 392,40 гривень із кожного на відшкодування сплаченого судового збору у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович