Постанова

Іменем України

22 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 462/2828/19

провадження № 61-18135св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 квітня 2021 року у складі судді Палюх Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, про відібрання дитини у матері і повернення в Україну за попереднім місцем проживання.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

У березні 2021 року представник відповідача - адвокат Кравець І. Б. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат у справі № 462/2828/19 у розмірі 68 254,06 грн.

В обґрунтування заяви зазначала, що нею разом із поданням відзиву було подано попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом вказаної справи, згідно із яким гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів визначено в розмірі 1 200,00 грн за годину. Сторонами у справі приблизно однаково оцінено співмірність складності справи та виконаних адвокатом робіт, крім того позивачем не подано заперечень щодо заявленого відповідачем розміру судових витрат, які відповідач поніс та очікував понести до закінчення розгляду справи по суті. Заяв про не співмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката від позивача не надходило.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, заяву представника відповідача Кравець І. Б. про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 33 432,19 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позов позивача розглянуто і спір вирішено по суті, тому у відповідності до вимог статей 133 141 ЦПК України має бути вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

При цьому суд першої інстанції, ураховуючи критерії співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, необхідності подання відзиву, пояснень та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, вважав, що зазначені представником відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 47 330,10 грн є завищеними, та дійшов висновку про стягнення цих витрат у розмірі 12 000,00 грн. Щодо витрат на поштові послуги, то такі підлягають стягненню в сумі 7 105,69 грн, оскільки підтверджені належними доказами, зокрема квитанціями та чеками. Щодо витрат на нотаріальне засвідчення документів, то згідно із чеком про оплату нотаріальних послуг сума оплати складає 15 450,00 російських рублів, що по курсу Національного банку України (далі - НБУ) становило 5 716, 50 грн, які і підлягають стягненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У листопаді 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 753/5985/18, від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 26 листопада 2020 року у справі № 922/1948/19, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 916/2598/19, від 22 жовтня 2019 року у справі № 5023/5587/12, від 30 липня 2019 року у справі № 911/1394/18, від 21 березня 2019 року у справі № 914/359/18, від 17 червня 2021 року у справі № 646/1519/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 522/6750/17-ц, від 16 березня 2021 року у справі № 626/2450/14-ц, від 03 лютого 2020 року у справі № 203/1622/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 552/1759/19, від 15 вересня 2021 року у справі № 161/7163/20, суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при винесенні додаткового рішення неправильно застосовано норми матеріального права - статті 632 та 903 ЦК України та пункт 1 частини першої статті 1, статтю 26, частину першу статті 27 та статтю 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 462/2828/19 із Залізничного районного суду м. Львова.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, про відібрання дитини у матері і повернення в Україну за попереднім місцем проживання - відмовлено.

У березні 2021 року представник ОСОБА_3 - адвокат Кравець І. Б. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача. ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат у справі № 462/2828/19 у розмірі 68 254,06 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником відповідачки ОСОБА_5 - адвокатом Кравець І. Б. 05 березня 2021 року подано докази та зазначено, що станом на 05 березня 2021 року витрати відповідачки складаються з: 2 400,00 грн ознайомлення з матеріалами справи, що підтверджується рахунком № 30-07-19-2 від 30 липня 2019 року, меморіальний ордер № @2PL863865 від 30 липня 2019 року; 3 000,00 грн представництво інтересів у суді 12 серпня 2019 року, що включає час у дорозі та підготовку проекту клопотання, що підтверджується рахунком № 02-08-19-1 від 02 серпня 2019 року, меморіальний ордер № @2PL293814 від 05 серпня 2019 року; 9 000,00 грн аналіз матеріалів позовної заяви, аналіз актуальної судової практики, підготовка проекту відзиву, клопотання про видачу копії звукозапису судового засідання, що підтверджується рахунком № 14-08-19-1 від 14 серпня 2019 року, меморіальний ордер № @2PL924893 від 15 серпня 2019 року; 4 140,00 грн ознайомлення з матеріалами справи, компенсація витрат на переклад висновку психолога, що підтверджується рахунком № 28-01-2020-4 від 28 січня 2020 року, меморіальний ордер № @2PL039098 від 31 січня 2020 року; рахунок-фактура ПП «Азбука світу» № 23/01/20 від 17 січня 2020 року, акт виконаних робіт від 17 січня 2020 року, платіжне доручення № 784 від 27 січня 2020 року; 2 340,00 грн витрат на переклад договорів, що підтверджується рахунком № 96/02/20 від 26 лютого 2020 року, платіжне доручення № 812 від 27 лютого 2020 року; 11 499,00 грн за представництво інтересів у судовому засіданні 11 березня 2020 року, що включає час у дорозі, ознайомлення з матеріалами справи помічником адвоката 10 березня 2020 року, заперечення на відповідь на відзив, клопотання з процесуальних питань, компенсація витрат на отримання інформаційних довідок з Реєстру речових прав, що підтверджується рахунком № 04-03-20-1 від 04 березня 2020 року, меморіальний ордер № @2PL691765 від 06 березня 2020 року; 4 530,00 грн компенсації витрат на здійснення перекладу судових рішень ТОВ «АБС Центр Львів», що підтверджується рахунком № 09/1 від 18 вересня 2020 року, платіжне доручення № 886 від 21 вересня 2020 року, рахунком № 18-09-20-1 від 18 вересня 2020 року меморіальний ордер № 2109358600 від 21 вересня 2020 року; 5 070,60 грн представництво інтересів в судовому засіданні 07 жовтня 2020 року, що підтверджується рахунком № 05-10-20-1 від 05 жовтня 2020 року, меморіальний ордер № 1 від 06 жовтня 2020 року, меморіальний ордер № K1012BFZJV від 12 жовтня 2020 року (конвертація у гривню); 6 372,00 грн - клопотання про долучення доказів 26 жовтня 2020 року, клопотання про отримання технічних записів (сплата судового збору), представництво інтересів у судовому засіданні 27 жовтня 2020 року, що підтверджується рахунком № 26-10-20-1 від 26 жовтня 2020 року, меморіальний ордер № 1 від 27 жовтня 2020 року, меморіальний ордер № K1028BLA2D від 28 жовтня 2020 року (конвертація у гривню); 5 848,50 грн аванс на супровід справи після 17 грудня 2020 року, представництво інтересів у судовому засіданні, клопотання, що підтверджується рахунком № 16-12-20-1 від 16 грудня 2020 року, меморіальний ордер № 1 від 21 грудня 2020 року, меморіальний ордер № K1221B9H1E від 21 грудня 2020 року (конвертація у гривню).

Окрім того, ОСОБА_3 вказувала, що нею понесено витрати на поштові послуги: 2 997,00 російських рублів за надсилання оригіналів документів адвокату, що підтверджується квитанцією № 4098122556, АО ДХЛ Інтернешнл, чек від 04 серпня 2019 року; 3 405,00 російських рублів за надсилання документів суду, що підтверджується квитанцією № 4098122534, АО ДХЛ Інтернешнл, чек від 04 серпня 2019 року; 4 540,00 російських рублів за надсилання оригіналів документів адвокату, що підтверджується квитанцією № 7204953184, АО ДХЛ Інтернешнл, чек від 25 лютого 2020 року; 3 717,00 російських рублів за надсилання оригіналів документів адвокату, що підтверджується квитанцією № 3059463525, АО ДХЛ Інтернешнл, чек від 13 березня 2020 року; 4209,00 російських рублів за надсилання оригіналів документів адвокату, що підтверджується квитанцією № 7526106781, АО ДХЛ Інтернешнл, чек від 22 вересня 2020 року.

А також витрати на нотаріальне засвідчення документів у сумі 6 948,27 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Встановлено, що при подачі відзиву на позовну представником відповідача було долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Протягом п`яти днів після ухвалення рішення по справі представником відповідача було заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу та додано докази понесення таких витрат.

30 липня 2019 року ОСОБА_3 уклала договір про надання правової допомоги з Адвокатським об`єднанням «Авеста».

Відповідно до пункту 6 договору № 30/07/19 про надання правничої допомоги, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Авеста» та ОСОБА_3 , клієнт зобов`язується виплачувати об`єднанню гонорар, що є формою винагороди. Порядок оплати визначається окремою домовленістю між клієнтом і об`єднанням. Надання правничої допомоги підтверджується актами, за підписом обох сторін або фактом здійснення клієнтом оплати згідно виставлених рахунків. З тарифами (цінами) чинними станом на день укладення договору клієнт ознайомлений.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дослідив подані на підтвердження відповідних витрат докази, перевірив доводи сторін, врахував визначений договором порядок визначення гонорару (погодинну оплату у розмірі 1 200,00 грн, оплата за участь у судовому засіданні, ознайомлення з матеріалами справи), надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення цієї вимоги у розмірі 33 432,19 грн з урахуванням положень пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.

При порушенні питання щодо ухвалення додаткового рішення представником відповідача дотримано вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів у справі зроблено заяву про необхідність вирішення питання щодо понесених судових витрат та подання відповідних доказів.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які знайшли обґрунтовану оцінку у мотивувальній частині рішення, та переважно зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 вересня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович