Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

місто Київ

справа № 462/3299/15-ц

провадження № 61-5938св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

У березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у подальшому уточненим, до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору ренти, повернення 15 000, 00 грн, сплачених за цим договором.

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору ренти та визнання права власності у порядку спадкування.

Протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14 квітня 2016 року суд об`єднав в одне провадження справу № 462/3299/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору ренти та визнання права власності у порядку спадкування та справу № 1309/2337/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору ренти, повернення 15 000, 00 грн, сплачених за цим договором.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року задоволено частково позов ОСОБА_1 ; визнано недійсним договір ренти від 16 лютого 2009року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І. Р., зареєстрований в реєстрі за № 707; відмовлено у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Здійснено розподіл судових витрат.

Стислий виклад позиції заявника за заявою про перегляд рішення за нововиявленою обставиною

ОСОБА_4 у травні 2018 року звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору ренти від 16 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською Іриною Романівною, зареєстрованого в реєстрі за № 707, а також стягнути з ОСОБА_1 на її користь 365, 40 грн судового збору.

ОСОБА_4 обґрунтовувала позовні вимоги тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року у справі № 462/3286/16-ц, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року, визнано недійсним заповіт ОСОБА_2 , вчинений на користь ОСОБА_1 , а тому ОСОБА_1 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , хоча, звертаючись до суду з позовом, вважала себе таким. ОСОБА_4 стверджувала, що оспорюваним договором ренти, укладеним 16 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та нею, не було порушено прав та інтересів ОСОБА_1 , а оскільки судовому захисту підлягає лише порушене право, задоволення судом позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору ренти суперечить чинному законодавству.

Протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 червня 2019 року до участі у справі залучено правонаступника позивача ОСОБА_2 його дочку ОСОБА_3 .

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити в силі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року. Зазначила, що обставини, які відповідач вважає нововиявленими, були відомі, а суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій надали їм належну оцінку, що підтверджується рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року, постановою Апеляційного суду Львівської області від 06 лютого 2018 року, ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2018 року. Вважала, що відповідач (заявник) не довела, що обставини, про які вона стверджує, не були і не могли бути їй відомі, а доводи, викладені в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не спростовують фактів, покладених в основу рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року, зокрема того факту, що ОСОБА_2 на момент укладення договору ренти від 16 лютого 2009 року не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяви

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 липня 2019 року за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року за нововиявленими обставинами рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року скасовано, заяву ОСОБА_4 задоволено, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору ренти від 16 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І. Р., зареєстрованого в реєстрі за № 707.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що матеріалами справи дійсно підтверджується, що рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року про визнання недійсним заповіту (справа № 462/3286/16-ц) набрало законної сили 26 квітня 2018 року, що є істотною обставиною для цієї справи, і ця обставина не була встановлена судом та не була та не могла бути відома ОСОБА_4 на час розгляду справи та ухвалення рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року, про перегляд якого за нововиявленими обставинами звернулася ОСОБА_4 , оскільки звернення до суду з позовом ОСОБА_1 обґрунтовувала наявністю заповіту, який визнано судом недійсним.

Крім того, суд встановив, що 07 липня 2015 року, після смерті позивача ОСОБА_2 у Четверту львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець першої черги за законом звернулася його дочка ОСОБА_3 , яку залучено до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_2 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 липня 2019 року, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про перегляд рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що зазначені у заяві обставини не можуть вважатися нововиявленими обставинами, які б давали суду першої інстанції підстави для перегляду рішення суду та його скасування.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_4 у березні 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, залишити в силі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 липня 2019 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Заявник як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначила, що:

- оскаржуване судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права;

- оскаржуване судове рішення ухвалене без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 922/6554/15 щодо необхідності встановлення судом не лише наявності підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але має визначатися, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду;

- суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що підставою перегляду рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року у цій справі є рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року (справа № 462/3286/16-ц), проте такою підставою заявником зазначено факт недійсності заповіту від 03 лютого 2010 року;

- суд апеляційної інстанції не застосував правовий висновок, викладений у пункті 6.2.8 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 19/5009/1481/11, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 березня 2019 року у справі № 914/2427/16 про те, що недійсність правочину є нововиявленою обставиною, оскільки зазначена обставина містить всі складові для надання їй статусу нововиявленої: існування її на час розгляду справи; ця обставина не могла бути відома заявникові на час розгляду цієї справи; істотність цієї обставини для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте);

- оскаржуване судове рішення ухвалене без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 2610/12441/2012 (провадження № 61-17970св18) щодо компетенції суду апеляційної інстанції ухвалювати процесуальне рішення щодо розгляду заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у травні 2020 року направили до Верховного Суду відзиви, у яких просили касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року залишити без змін.

Позивачі зазначили, що ОСОБА_4 не довела, що обставини, на які вона посилалася як на нововиявлені, не були і не могли бути їй відомі, а доводи, викладені в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не спростовують фактів, покладених в основу рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року, зокрема, що ОСОБА_2 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

ОСОБА_1 також зазначила, що визнання заповіту недійсним не впливає на предмет спору, оскільки є інший спадкоємець ОСОБА_2 - його дочка ОСОБА_3 , яка залучена до участі у справі як правонаступник позивача ОСОБА_2 .

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 22 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами має здійснюватися із дотриманням вимог статей 423-429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

За змістом частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У частинах шостій та сьомій статті 429 ЦПК України передбачено, що з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011 (провадження № 61-35193св18), від 06 березня 2019 року у справі № 755/21917/14-ц (провадження № 61-24916св18), від 03 липня 2019 року у справі № 200/9663/16-ц (провадження № 61-40582св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 2610/12441/2012 (провадження № 61-17970св18), від 02 липня 2020 року у справі № 619/3759/17 (провадження

№ 61-20833св19), від 13 січня 2021 року у справі № 370/890/15-ц (провадження № 61-3240св20) за результатами тлумачення наведених норм права зробив висновок, що ЦПК України не передбачено повноважень суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції і постановляти нове судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення суду, відмовляти у її задоволенні (залишати без задоволення), тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки це належить до компетенції суду, судове рішення якого переглядається.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 619/3759/17 (провадження № 61-20833св19) зазначив, що у випадку встановлення апеляційним судом відсутності передбачених ЦПК України підстав для скасування рішення у зв`язку з новоявленими обставинами, необхідно виходити з того, що у цьому випадку суд, який розглядав заяву про перегляд судового рішення, має повноваження постановити ухвалу про відмову у задоволені такої заяви (частина третя статті 429 ЦПК України), отже апеляційний суд в межах своїх повноважень наділений компетенцією скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене за наслідками розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, і направити справу для розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого у цій справі віднесено вирішення питання щодо розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по суті. Також суд апеляційної інстанції наділений правом за результатами апеляційного перегляду скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення по суті спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи без задоволення заяву про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив порушення порядку вирішення такого процесуального питання та вийшов за межі своїх повноважень, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року скасувати, справу у зв`язку з розглядом заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко