№ 462/4609/13-ц - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 462/4609/13-ц

провадження № 61-16862св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи:акціонерне товариство «Індустріалбанк», Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 25 квітня 2024 року у складі судді Боровкова Д. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року у складі колегії суддів:Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання закрити провадження.

Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у провадженні Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Залізничний ВДВС у місті Львові) знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Залізничного районного суду міста Львова від 20 травня 2014 року у справі № 462/4609/13-ц за позовом АКБ «Індустріалбанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , прокуратура Залізничного району міста Львова, про стягнення заборгованості, яким з неї стягнуто на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» 1 238 757,11 грн заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27 вересня 2023 року у справі № 914/2289/21 за заявою ОСОБА_2 про його неплатоспроможність затверджено план реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_2 .

26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Залізничного ВДВС у місті Львові із заявою про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, у задоволенні якої було відмовлено.

ОСОБА_1 вважає таку відмову неправомірною, тому просила поновити їй строк для подання скарги та зобов`язати державного виконавця прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 20 травня 2014 року у справі № 462/4609/13-ц.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 поновлено пропущений строк для подання скарги на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання закрити провадження.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

З метою забезпечення ОСОБА_1 права на доступ до правосуддя, суд першої інстанції дійшов висновку про поновлення строку для подання скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, місцевий суд керувався тим, що у скарзі відсутні будь-які докази, які б свідчили про протиправну бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання виконавчого листа № 462/4609/13-ц, зокрема, і під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 жовтня 2023 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 25 квітня 2024 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 25 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення скарги.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій положень частини першої статті 18 ЦПК України, пункту 2 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до помилкового їх ухвалення. Судами не повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, не встановлений зв`язок між справою № 462/4609/13-ц та № 914/2289/21, не досліджено питання щодо прав та обов'язків ОСОБА_1 як солідарного боржника у справі № 914/2289/21.

Також, ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на те, що судами попередніх інстанцій не був розглянутий її статус як поручителя, а також те, що вона включена до плану реструктуризації боргів ОСОБА_2 як його поручитель перед банком.

Вважає, що план реструктуризації боргів є мировою угодою, укладеною сторонами у процесі виконання рішення.

Отримані ОСОБА_2 грошові кошти були використані для придбання майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, тобто кошти були отримані в інтересах сім`ї, тому створюють і обов`язок також для іншого подружжя - ОСОБА_1 .

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 20 травня 2014 року у справі № 462/4609/13-ц за позовом АКБ «Індустріалбанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , прокуратура Залізничного району міста Львова, задоволено позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» 1 238 757,11 грн заборгованості за кредитним договором та 3 441 грн судового збору.

На виконання зазначеного рішення Залізничним районним судом міста Львова видано виконавчий лист № 462/4609/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» 1 238 757,11 грн заборгованості за кредитним договором.

10 жовтня 2016 року постановою державного виконавця Шевченківського РВДВС у місті Києві ГУУЮ міста Києва Бахрушина А. М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа № 462/4609/13-ц.

27 липня 2020 року постановою старшого державного виконавця Шевченківського РВДВС у місті Києві ГУУЮ у міста Києва Бахрушина А. М. виконавчий лист № 462/4609/13ц передано до Залізничного ВДВС у місті Львові.

Боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 мав лише статус третьої особи у цивільній справі № 462/4609/13-ц.

25 серпня 2020 року старший державний виконавець Залізничного ВДВС у місті Львові Мацьків А. О. прийняв виконавче провадження № НОМЕР_1 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27 вересня 2023 року у справі № 914/2289/21 за заявою ОСОБА_2 про неплатоспроможність ОСОБА_2 ухвалено:

1. Клопотання керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Липського С. І. про затвердження плану реструктуризації боргів за вхідним № 3016/23 від 02 серпня 2023 року та за вхідним № 23484/23 від 27 вересня 2023 року задовольнити;

2. Затвердити план реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_2 , схвалений та погоджений протоколом зборів кредиторів від 02 серпня 2023 року та від 27 вересня 2023 року;

3. Припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Липського С. І.;

4. Зняти арешти та скасувати інші обмеження фізичної особи ОСОБА_2 щодо розпорядження належним йому майном;

5. Дію мораторію на задоволення вимог кредиторів продовжити на строк виконання плану реструктуризації боргів боржника (9 років);

6. План реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов`язковим для боржника та кредиторів;

7. З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника;

8. Протягом дії реструктуризації на боржника поширюються заборони та обмеження, встановлені частинами третьою, четвертою статті 127 Кодексу України з процедур банкрутства;

9. Копію ухвали надіслати на електронну кредиторам, боржнику, арбітражному керуючому Липському С. І.;

10. Зобов`язати ОСОБА_2 не пізніше п`яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів боржник зобов`язаний надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів.

26 жовтня 2023 року боржник ОСОБА_1 подала до Залізничного ВДВС у місті Львові заяву, в якій просила винести постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, оскільки ухвалою Господарського суду Львівської області від 27 вересня 2023 року у справі № 914/2289/21 затверджено план реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_2 , який був третьою особою у цивільній справі № 462/4609/13-ц.

Залізничний ВДВС у місті Львові листом від 07 грудня 2023 року № 09-36/В-380453 повідомив ОСОБА_1 , що підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження визначені статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується з частиною першою статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дієюабо бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У частинах другій і третій статті 451 ЦПК України передбачено, що в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави дійти висновку про те, що сторони виконавчого провадження при зверненні до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права, мають обґрунтувати у чому саме полягає порушення їх прав, а суд розглядаючи скаргу має пересвідчитись у наявності такого порушеного права, усунути порушення та поновити порушене право заявника, при цьому суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Отже, за результатами розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов судів виноситься ухвала, в якій суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Звертаючись до суду із скаргою, ОСОБА_1 вказувала, що дії державного виконавця щодо відмови їй у закритті виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірними, оскільки ухвалою Господарського суду Львівської області від 27 вересня 2023 року у справі № 914/2289/21 прийнято затвердити план реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_2 , який є мировою угодою, укладеною сторонами у процесі виконання рішення, а отримані ОСОБА_2 грошові кошти були використані для придбання майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, тобто кошти були отримані в інтересах сім`ї, тому створюють і обов`язок також для іншого подружжя - ОСОБА_1 .

Враховуючи зазначене, у даній справі оцінці підлягають дії державного виконавця щодо неприйняття постанови про закриття виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, на час винесення державним виконавцем відмови у закритті виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою і пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Підстави закінчення виконавчого провадження визначені у частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 2 цієї статті передбачено таку підставу закінчення виконавчого провадження як затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 вказувала, що затверджений план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_2 у справі № 914/2289/21, є мировою угодою, укладеною сторонами у процесі виконання рішення у справі № 462/4609/13-ц, оскільки грошові кошти, отримані за кредитним договором, були використані для придбання майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи ухвалою Господарського суду Львівської області від 15 вересня 2021 року відкрито провадження у справі № 914/2289/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 . Введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено арбітражного керуючого Липського С. І. керуючим реструктуризацією боржника.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

План реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника (частина перша статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27 вересня 2023 року у справі № 914/2289/21 затверджено план реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_2 .

Установивши, що Господарським судом Львівської області затверджено план реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_2 , який не є боржником у виконавчому проваджені № НОМЕР_1, а єдиним боржником у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій державного виконавця щодо відмови у закінченні виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи касаційної скарги про те, що план реструктуризації боргів є мировою угодою, укладеною сторонами у процесі виконання рішення, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що реструктуризація боргу - це зменшення кредитного навантаження за договором кредитування завдяки зміні умов у кращий бік для позичальника, який не має можливості погасити поточну заборгованість. Реструктуризація застосовується, якщо боржник не мав серйозних прострочень у поточного кредитора або незакритих проблемних кредитів у інших кредитно-фінансових установах.

Згідно з частинами першою, другою статті 434 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів треті осіб.

З аналізу зазначеної норми можна зробити висновок, що мирова угода - це письмова домовленість, що укладається сторонами спору з метою його врегулювання на основі взаємних поступок, які стосуються виключно прав та обов`язків сторін у справі.

Сторонами у цивільному процесі відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України є позивач і відповідач.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 753/16296/14-ц (провадження № 61-8665св20) зазначено, що: «суб`єктами, які уповноважені звертатися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, є державний або приватний виконавець, на виконанні в яких знаходиться відповідне виконавче провадження. У зв`язку з наведеним, у разі звернення сторін безпосередньо до суду з письмовою заявою про укладення мирової угоди під час виконання судового рішення, суд має виходити з того, що заява підписана особами, які не мають права її підписувати».

У справі № 462/4609/13-ц процесуальний статус ОСОБА_2 був визначений як третьої особи, що свідчить про те, що він не є боржником у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 та не має жодного статусу у вказаному виконавчому провадженні, тому дії державного виконавця щодо відмови ОСОБА_1 у закінченні виконавчого провадження є правомірними.

Разом з тим слід звернути увагу на те, що затверджений господарським судом план реструктуризації боргів не є мировою угодою в розумінні положень норм процесуального законодавства, зокрема статті 434 ЦПК України.

Отже, у справі, яка переглядається, спір стосується вирішення питання по суті та не стосується затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення, а тому у державного виконавця були відсутні правові підстави, передбачені пунктом 2 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», для закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 20 травня 2014 року у справі № 462/4609/13-ц.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 25 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара