Постанова

Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 462/4634/17

провадження № 61-10423св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Люкс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 30 жовтня 2018 року в складі судді Ліуша А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-капітал» (далі - «Фенікс-Капітал»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Люкс» (далі - ТОВ «Телерадіокомпанія «Люкс»), в якому просив визнати недостовірною інформацію, викладену у статтях відповідачів; зобов`язати відповідачів не пізніше 30 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили спростувати розповсюджену недостовірну інформацію щодо позивача, стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідачі поширили у формі фактичних тверджень попередньо створену недостовірну інформацію про нього. ТОВ «Фенікс-Капітал» поширило недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 статті « ІНФОРМАЦІЯ_2». ТОВ «Телерадіокомпанія «Люкс» поширило недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 статті « ІНФОРМАЦІЯ_4». У даних стаття поширена інформація, яка не містить оціночні судження, а містить фактичні твердження та дані, які можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 30 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оспорена позивачем інформація не містить відомостей стверджувального характеру, є оціночними судженнями і суб`єктивною думкою автора.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, поданою його представником ОСОБА_2 , у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, яка подали касаційні скарги

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 , вказує, що суди попередніх інстанцій, зазначивши в своїх рішення, що вся інформація, у спростуванні якої позивачу відмовлено, містить оціночні судження, не навели в своїх рішеннях відповідних мотивів, не проаналізували поширену відповідачами інформацію, чим порушили норми матеріального та процесуального права. Висновки судів щодо віднесення терміну «рейдерство» до характеру оціночного судження через відсутність його правового визначення у законодавстві України є хибним, а оскаржувані судові рішення постановлені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права. Суди неправильно витлумачили закон, а саме статті 8 32 124 Конституції України, статті 275 277 278 ЦК України, та дійшли безпідставних висновків про те, що відсутність досудового врегулювання спору між сторонами, свідчить про порушення процесуального права позивачем. Висновки судів про те, що поширена відповідачами інформація не принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, не відповідає обставинам справи.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

У липні 2019 року від ТОВ «Фенікс-Капітал» надійшов відзив, поданий представником ОСОБА_3 , в якому відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 ТОВ «Фенікс-Капітал» розмістило на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій була інформація, а саме: «...В п`ятницю, ІНФОРМАЦІЯ_5, колишнім керівником ТОВ "ФЕНІКС-КАПІТАЛ", яке є власником ТРК «Victoria Gardens», було здійснено спробу рейдерського захоплення підприємства та, відповідно, торгово-розважального комплексу. Група молодиків спортивної зовнішності в супроводі звільненого у грудні 2016 року колишнього керівника підприємства намагалась захопити адміністративну частину будівлі торгово- розважального комплексу та проголосити ОСОБА_1 новим директором підприємства, надавши виписку з єдиного державного реєстру, яка була виготовлена на підставі завідомо сфальсифікованих документів про продаж корпоративних прав підприємства та усунення діючого керівництва. Завдяки злагодженим діям адміністрації ТРК «Victoria Gardens» та втручанню поліції незаконні дії рейдерів були припинені, а повноваження діючого керівництва підприємства відновлені...».

ІНФОРМАЦІЯ_6 ТОВ «Телерадіокомпанія «Люкс» розмістило на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4», з наявною інформацією, а саме: «…Колишній керівник ТОВ «Фенікс- Капітал», яке є власником ТРЦ «Victoria Gardens», ОСОБА_1 у супроводі 18 молодиків спортивної зовнішності спробував захопити адміністративну частину будівлі ТРЦ, щоб оголосити себе новим директором підприємства. У компанії заявили, що ОСОБА_1 звільнили з посади директора у грудні 2016 року. Намагаючись зайняти адміністративну частину будівлі ТРЦ, зловмисники продемонстрували виписку з єдиного державного реєстру, яка була виготовлена на підставі документів про нібито продаж корпоративних прав підприємства та усунення діючого керівництва. Адміністрація «Victoria Gardens» заявила, що документи про продаж корпоративних прав є завідомо сфальшовані, і викликала поліцію. Правоохоронці зупинили незаконні дії рейдерів…».

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 Цивільного кодексу України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканість ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).

Суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що оспорювана позивачем інформація за своїм характером є оціночним судженням - оцінкою поведінки позивача в ситуації, яка (як визнає сам позивач) в дійсності мала місце (події щодо законності зміни керівництва ТРЦ «Victoria Gardens»), обґрунтовано відмовили в позові.

Доводи касаційної скарги про помилковість висновків суду попередніх інстанції щодо оціночного характеру оспорюваної інформації спростовуються наведеними вище обставинами, які вказують на те, що поширена відповідачами інформація містить оцінку поведінки позивача в подіях навколо зміни керівництва зазначеного підприємства і тому має розглядатися як оціночне судження (суб`єктивна оцінка подій, що в дійсності мали місце).

Обґрунтування судами першої і апеляційної інстанцій відмови в позові (додатково до наведених підстав - наявність оціночних суджень) ще й тим, що позивач попередньо не звертався до відповідачів з вимогою опублікування спростування поширених щодо нього відомостей, є неправильним, оскільки вирішення вимог позивача про захист честі, гідності та ділової репутації не залежить від цієї обставини. Однак таке неправильне обґрунтування не призвело до ухвалення незаконного рішення, а тому не може бути підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень (частина друга статті 412 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, їх відповідно належить залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 30 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель