ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року

м. Київ

справа № 462/6014/15

провадження № 61-5391св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Львів),

заінтересована особа (стягувач) - акціонерне товариство «Універсал Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2023 року у складі судді Іванюк І. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Залізничний ВДВС у м. Львові) щодо незняття арешту з належного йому майна, який був накладений державним виконавцем Залізничного ВДВС у м. Львові у виконавчому провадженні (далі - ВП) № НОМЕР_1 та ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 19 червня 2016 року № 462/6014/15-ц, виданого Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення з нього на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк»), заборгованості у розмірі 2 708 756,64 грн (номер запису про обтяження 16087985 (спеціальний розділ) від 26 серпня 2016 року та 26567651 (спеціальний розділ) від 11 червня 2018 року, а також за № 16926783 від 11 червня 2018 року), зобов`язати Залізничний ВДВС у м. Львові зняти арешт з належного йому нерухомого майна, який був накладений державним виконавцем у вказаних вище виконавчих провадженнях, та вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна інформацію про арешт належного йому рухомого майна.

Скарга мотивована тим, що Залізничний ВДВС у м. Львові листом від 17 жовтня 2022 року за вих. № 09-36/В-364293 повідомив його про те, що відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) у вказаному ВДВС на примусовому виконанні перебувало ВП № НОМЕР_3 та ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 19 червня 2016 року № 462/6014/15-ц, виданого Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення з нього, ОСОБА_1 , на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 2 708 756,64 грн, по яких накладено арешт у Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номери обтяження: 16087985 та 26567651, відповідно). Згідно з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на все рухоме майно боржника накладено арешт № 16926783 від 11 червня 2018 року.

Цим самим листом повідомлено, що відповідно до відомостей АСВП у Залізничному ВДВС у м. Львові на примусовому виконанні перебувало ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання постанови від 10 березня 2020 року № ЕАК2225532 року, виданої Управління патрульної поліції у Львівській області, про стягнення з нього на користь держави штрафу у сумі 850 грн, провадження по якому закінчено 11 лютого 2022 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, відповідно до інформації з АСВП, розміщених на сайті Міністерства юстиції України за посиланням: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors, вказані вище виконавчі провадження є завершеними, тобто на час звернення з цією скаргою до суду у Залізничному ВДВС у м. Львові немає незавершених виконавчих проваджень, божником за якими є він.

При цьому, ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 19 червня 2016 року № 462/6014/15-ц, виданого Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення з нього на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 2 708 756,64 грн у свій час було завершено вищевказаним органом ДВС на підставі заяви стягувача - ПАТ «Універсал Банк» про повернення виконавчого документа без виконання (пункт 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»). Однак, арешт не було знято, що, на його думку, вказує на порушення органом ДВС вимог Закону України «Про виконавче провадження» та наявність бездіяльності цього органу щодо невчинення передбачених законом відповідних дій.

Щодо ВП № НОМЕР_4, то таке було закінчено вищевказаним органом ДВС у зв`язку з його фактичним виконанням у повному обсязі.

Отже, у Залізничному ВДВС у м. Львові відсутні незавершені виконавчі провадження, божником за якими він є, тому орган ДВС мав зняти арешт з належного його майна. Проте, на його вимогу Залізничний ВДВС у м. Львові вказав на відсутність визначених законом підстав для зняття арешту з майна, що, на його думку, є протиправним, свідчить про бездіяльність, оскільки порушується його право на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Заявник вважав, що наявність протягом тривалого часу (понад вісім років) не скасованого арешту на майно, за відсутності виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувачів, а також за відсутності будь-яких відомостей щодо одного із виконавчих проваджень, за яким 26 серпня 2016 року накладався арешт (ВП № НОМЕР_1), є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2023 року у задоволенні скаргиОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що підстави закінчення виконавчого провадження визначені статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій), серед яких відсутня така підстава для закінчення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документа стягувачу, тому у державного виконавця не було підстав знімати арешт, накладений на майно боржника - ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях. Зняття арешту з майна боржника пов`язується саме із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу, що не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2023 року - без змін.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд також вказав, що заявник оскаржує бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна боржника під час повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», що не є підставою для зняття арешту з майна боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено представникові ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2023 року.Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Залізничного районного суду м. Львова. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували відповідних правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, згідно з якими наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

В АСВП відсутні дані про ВП № НОМЕР_3 та вказано, що ВП № НОМЕР_2, ВП № НОМЕР_4 завершено, інших відкритих щодо заявника виконавчих проваджень не виявлено, тому виконавець зобов`язаний був зняти арешт із належного заявнику майна.

Суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, про те, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20 (провадження № 12-23гс22), про те, що судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

Суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодозастосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), про те, що боржник як сторона виконавчого провадження у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що у Залізничному ВДВС у м. Львові на примусовому виконанні перебувало ВП № НОМЕР_3 та ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 462/6014/15-ц, виданого Залізничним районним судом м. Львова 19 червня 2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 2 708 756,64 грн, по яких наявна інформація про державну реєстрацію обтяжень у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , номер обтяження: 16087985 та 26567651, відповідно.

Згідно з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на все рухоме майно боржника - ОСОБА_1 накладено арешт № 16926783 від 11 червня 2018 року.

Постановою державного виконавця Залізничного ВДВС у м. Львові від 20 грудня 2018 року (ВП № НОМЕР_2) виконавчий лист № 462/6014/15-ц, виданий Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 2 708 756,64 грн, повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 48).

Відповідно до відомостей АСВП у Залізничному ВДВС у м. Львові на примусовому виконанні перебувало ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання постанови № ЕАК2225532 від 10 березня 2020 року, виданої Управління патрульної поліції у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у сумі 850 грн, провадження по якому закінчено 11 лютого 2022 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 447 розділу ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із частиною третьою статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18, провадження № 61-10355св19, вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

У пункті 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

Разом з тим, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, провадження № 61-26969св18, зазначено, що «повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».

У постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 761/35971/15-ц, провадження № 61-23265св18, вказано, що «суди дійшли правильного висновку про те, що, здійснюючи дії під час виконання зазначеного рішення суду, державний виконавець дотримався вимог Закону України «Про виконавче провадження» при вчиненні виконавчих дій по відкритому виконавчому провадженню щодо ОСОБА_4, як солідарного боржника, тому відсутні підстави для задоволення скарги останньої. При цьому виконавчий лист повернуто стягувачу і державний виконавець позбавлений можливості вчиняти виконавчі дії при відсутності виконавчого провадження».

Отже, установивши, що виконавчий документ № 462/6014/15-ц, виданий Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 2 708 756,64 грн повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та зняття арешту з його майна, оскільки повернення виконавчого листа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника.

Зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

Крім того, у виконавця органу ДВС не було передбачених законом підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зняття арешту, оскільки частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає вичерпний перелік підстав для зняття арешту у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні, і повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, не є такою підставою.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що ніщо не перешкоджає боржнику, ОСОБА_1 , добровільно виконати рішення суду про стягнення з нього заборгованості, що є його обов`язком згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України та статті 18 ЦПК України, після чого його арешти будуть зняті.

Посилання касаційної скарги на те, що у стягувача немає до нього, боржника, майнових претензій, є безпідставними, так як судове рішення у справі № 462/6014/15-ц не виконане, заборгованість не погашена.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, значною мірою зводяться до трактування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на власний розсуд.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник