Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 462/7482/19

провадження № 61-13077св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк»,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новодім Сервіс», Приватне підприємство «Едель», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Христина Василівна, П`ята львівська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» (далі - АТ «МІБ»), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новодім Сервіс» (далі - ТОВ «Новодім Сервіс»), Приватне підприємство «Едель» (далі - ПП «Едель»), приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Х. В., П`ята львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно та усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2019 року відкрито провадження у справі № 462/7482/19.

У лютому 2020 року позивач подав до Залізничного районного суду м. Львова заяву про уточнення позовних вимог.

У червні 2020 року АТ «МІБ» звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Новодім Сервіс», треті особи: ПП «Едель», державний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кірілова Т. М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Х. В., приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н. М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель та скасування запису про право власності.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09 квітня 2021 року відмовлено в об`єднанні в одне провадження вимог за зустрічним позовом АТ «МІБ» до ОСОБА_1 та ТОВ «Новодім Сервіс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель та скасування запису про право власності.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 09 квітня 2021 року, АТ «МІБ» звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу АТ «МІБ» на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 09 квітня 2021 року повернуто заявникові з підстав, передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову в об`єднанні в одне провадження позовних вимог не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом із рішенням суду по суті спору.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У серпні 2021 року АТ «МІБ» подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що фактично Залізничним районним судом м. Львова від 09 квітня 2021 року постановлена ухвала про повернення заявнику на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічної позовної заяви, а тому вона підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Заявник посилається також на висновки Верховного Суду у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 753/11293/16-ц та від 17 лютого 2021 року у справі № 686/32337/19.

Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу АТ «МІБ» на адресу Верховного Суду не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга АТ «МІБ» передана на розгляд судді-доповідачу ОСОБА_2

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року задоволено клопотання АТ «МІБ» та поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених частиною другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 462/7482/19 із Залізничного районного суду м. Львова та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2021 року № 1743/0/226-21 у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 462/7482/19 між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2021 року касаційну скаргу АТ «МІБ» призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.

У вересні 2021 року матеріали справи № 462/7482/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

АТ «МІБ» звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Новодім Сервіс», треті особи: ПП «Едель», державний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кірілова Т. М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Х. В., приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н. М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель та скасування запису про право власності.

Постановляючи ухвалу від 09 квітня 2021 року про відмову в об`єднанні в одне провадження вимог за зустрічним позовом, суд першої інстанції, посилаючись на норми статей 184 193 194 ЦПК України, зазначив, що об`єднання кількох позовних вимог в одне провадження недоцільне в тих випадках, коли позовні вимоги виникають із різних правовідносин, урегульованих різними галузями права, і спрямовуються на досягнення різної мети. На підставі зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку, що об`єднання позовів може ускладнити процес розгляду та вирішення спору й в даному випадку не сприятиме процесуальній економії часу та швидкому розгляду справ, виконанню завдання цивільного судочинства, отже, є недоцільним.

Оскільки об`єднання позовів є правом, а не обов`язком суду, сумісний розгляд декількох вимог, навіть по суті однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи, то суд першої інстанції не вважав за доцільне об`єднання в одне провадження відповідних цивільних справ. На переконання суду першої інстанції, обидва позови не взаємопов`язані, з різним предметом позову, окрім того, у зустрічному позові відповідачем виступає третя особа за первіснім позовом, а також інший суб`єктний склад третіх осіб.

Частиною другою статті 194 ЦПК України визначено, що до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 194 ЦПК України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

Отже, місцевий суд фактично констатував порушення вимог частини другої статті 193 ЦПК України та застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 194 ЦПК України, - повернув зустрічну позовну заяву АТ «МІБ».

Статтею 129 Конституції України та частиною третьою статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у розгляді справи, у випадках та порядку, встановленому ЦПК України.

Особа не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, зокрема ухвали суду першої інстанції, у випадку, якщо таке право прямо передбачено процесуальним законом.

Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, міститься у частині першій статті 353 ЦПК України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Частиною шостою статті 185 ЦПК України, до якої відсилає частина друга статті 194 ЦПК України, передбачено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

Про залишення зустрічної позовної заяви в суді у випадку її повернення заявнику зазначено у частині третій статті 194 ЦПК України.

Вищенаведене свідчить про те, що процесуальним законом визначено уніфікований, єдиний підхід при застосуванні наслідків подання позовної заяви (як первісної, так і зустрічної), яка подана без додержання вимог, що визначені ЦПК України. Таким чином, існує необхідність і у застосуванні єдиного підходу при реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження ухвали суду про повернення позовної заяви (як первісної, так і зустрічної).

У пункті 15.10 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-9, 11, 14-16, 20, 22, 23, 37-39 частини першої статті 353 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.

Зі змісту вказаної норми слідує, що ухвала про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09 квітня 2021 року судом першої інстанції було вирішено питання про повернення заявнику зустрічної позовної заяви на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України. Така ухвала суду охоплюється поняттям «заява позивача (заявника)», яке міститься у пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України, тому ця ухвала підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Отже, виходячи зі змісту положень частини шостої статті 185, частин другої, третьої статті 194, пункту 15.10 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви підлягає апеляційному оскарженню відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України.

Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20 (провадження № 61-10400сво21).

Колегією суддів Верховного Суду також прийнято до уваги, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, відкритими для публічного доступу, відсутні інші судові провадження у цивільних справах у суді першої інстанції за участю тих же самих сторін, що й у цій справі.

Із урахуванням наведеного, висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги АТ «МІБ» щодо оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті та повернення зустрічного позову є необґрунтованим.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

При вирішенні питання права особи на апеляційне оскарження визначальним є саме зміст процесуального рішення суду першої інстанції.

Із змісту ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 09 квітня 2021 року вбачається, що фактично судом першої інстанції була постановлена ухвала про повернення заявнику на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічної позовної заяви, отже, така ухвала, відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Відповідно до положень частини третьої статті 400 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги у зв`язку з необхідністю врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20 (провадження № 61-10400сво21).

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість касаційної скарги та наявність підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції із направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 червня 2021 року скасувати.

Справу № 462/7482/19 направити на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко