Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 463/2001/19

провадження № 61-21082св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

третя особа - орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року у складі судді Леньо С. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 листопада

2021 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа - орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення часток у майні, припинення права власності.

Позов мотивувала тим, що з 12 грудня 2006 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 вересня 2018 року. Від шлюбу мають двох синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За період шлюбу, а саме 25 вересня 2009 року на відповідача та їхній дітей була приватизована квартира за адресою: АДРЕСА_1 , в якій вони проживали відразу після переїзду до м. Львова. Діючи в інтересах дітей наполягала, на визначенні за кожним із співвласників по 1/3 частки. Вказувала, що квартира має маленький розмір, частка відповідача становить менше 7 кв.м., квартира є неподільною, спільне проживання між сторонами неможливе, оскільки відповідач постійно вчиняє сварки з позивачкою.

ОСОБА_1 , посилаючись на статтю 365 ЦК України просила визначити частки в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 21,1 кв.м. по 1/3 за кожним із співвласників - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та припинити право власності на 1/3 частку відповідача ОСОБА_4 у цій квартирі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 15 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для припинення права власності відповідача на спірне майно та відсутністю порушеного права малолітніх. Крім того, суд вказав, що вимога про визначення часток заявлена не стільки для захисту права на рівність часток, скільки для доповнення вимоги про припинення права власності і саме факт неможливості спільного користування квартирою позивач вважала порушенням прав дітей.

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

27 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від

15 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від

15 листопада 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом зроблено невірні висновки щодо відсутності спору та відсутності порушення прав дітей в частині заявлення позовних вимог про визначення частки в майні. Стверджує, що проживати окремо може лише відповідач, оскільки саме він має частку у спірній квартирі, а також окремий будинок площею 192,6 кв.м., а також право на 1/2 частку незавершеного будівництвом будинку площею 168,6 кв.м.

Доводи інших учасників справи

24 червня 2022 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано відсутністю порушених прав та інтересів неповнолітніх дітей. Стверджує, що спір виник через те, що відповідач, діючи в інтересах дітей, відмовився на вимогу позивача продати, а також дати згоду на продаж спірного майна, що позивачкою під час розгляду справи в суді першої інстанції було підтверджено.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Личаківського районного суду м. Львова.

29 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.

Фактичні обставини справи

12 грудня 2006 року між сторонами зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 вересня 2018 року.

За час перебування у шлюбі, у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідачу, а також двом його неповнолітнім дітям на праві спільної сумісної власності належить квартира

АДРЕСА_2 . Загальна площа квартири становить 21,1 кв.м.

Позивач, відповідач та їхні діти є зареєстровані в цій квартирі.

Маючи намір визначити частки дітей у цій квартирі та припинити право власності відповідача на відповідну частку, позивач, діючи в інтересах дітей, звернулась до суду з цим позовом.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо припинення права власності відповідача на 1/3 частку, що регулюється статтею 365 ЦК України.

Частиною першою статті 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга цієї статті).

Із наведених норм права вбачається, що законодавцем передбачено обставини, з огляду на існування яких суд може припинити право особи на частку у спільному майні на підставі позову інших співвласників.

Приписи статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із співвласників у спільному сумісному майні) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із співвласників у спільному сумісному майні) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Подібні висновки зроблені упостанові Великої Палати Верховного Суду від

08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Залишаючи рішення Личаківського районного суду міста Львова від 15 червня 2021 року без змін, апеляційний суд зазначив про надуманість позивачкою мотивів подання даного позову до суду (про припинення права власності відповідача на його частку у спірній квартирі) необхідністю захисту прав та інтересів неповнолітніх дітей.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У підпункті в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Так, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Мотивованість судового рішення - це відображення всіх мотивів та обґрунтувань судового рішення у його змісті.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про припинення права власності відповідача на його частку у спірній квартирі, позивачка посилалась на статтю 365 ЦК України та вказувала, що частка відповідача є незначною (1/3 частина) та не може бути виділена в натурі.

Однак залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 15 червня 2021 року без змін, апеляційний суд в своїй постанові не навів мотивів та посилань на норми матеріального права з яких підстав суд вважає, що заявлені позивачем вимоги щодо припинення права власності відповідача на частку квартири є надуманими.

Зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити, яка норма права стала підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Виходячи з зазначеного оскаржувана постанова апеляційного суду є необґрунтованою та невмотивованою, а отже підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішенні суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2021 рокускасувати, а справу № 463/2001/19 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов