Постанова

Іменем України

17 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 463/3634/17

провадження № 61-21293 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1

в інтересах держави в особі територіальної громади м. Винники Львівської області,

відповідачі: Винниківська міська рада Львівської області, ОСОБА_1 , Львівська міська рада,

представник ОСОБА_1 - адвокат Бень Богдан Зіновійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Беня Богдана Зіновійовича, на постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі територіальної громади м. Винники Львівської області (далі - територіальна громада м. Винники) звернувся до суду

з позовом до Винниківської міської ради Львівської області (далі - Винниківська МР), ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Винниківської МР від 26 березня 2015 року № 1725 ОСОБА_1 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 4610160300:04:004:0250,

площею 0,0623 га, розташовану по АДРЕСА_1 .

Указана земельна ділянка розташована на відстані 1,5 м від притоки

річки Миклашівка та відноситься до земель водного фонду, а тому не може передаватися у власність громадян й оскаржуване рішення міської ради прийнято з порушенням порядку передачі та зміни цільового призначення земельної ділянки, що порушує інтереси територіальної громади

та державні інтереси.

З урахуванням наведеного, заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 просив суд визнати недійсним вищевказане рішення Винниківської МР від 26 березня 2015 року № 1725 та повернути у власність територіальної громади м. Винники в особі Винниківської МР спірну земельну ділянку (реєстраційний номер нерухомого майна 638612946101).

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2018 року у задоволенні позову заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі територіальної громади м. Винники відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишено

без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова

від 24 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 травня 2020 року касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задоволено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2018 року

та постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-21268св19).

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2021 року клопотання прокурора Львівської місцевої прокуратури № 1 задоволено частково. Залучено Львівську міську раду (далі - Львівська МР)

як співвідповідача до участі у справі.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2021 року позовну заяву заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1

в інтересах держави в особі територіальної громади м. Винники

до Винниківської МР, ОСОБА_1 , Львівської МР про визнання недійсним рішення, повернення земельної ділянки залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, районний суд виходив із того, що позивач,

будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду судового засідання, у судове засідання 03 червня 2021 року повторно

не з`явився (повторно не забезпечив явку свого представника),

про причини цього суд не повідомив, відповідних клопотань до суду

не подав (частина п`ята статті 223, пункт третій частини першої статті 257 ЦПК України).

Прокурор був повідомлений про судове засідання, призначене на 12 квітня 2021 року, під розписку у судовому засіданні 24 лютого 2021 року,

а про судове засідання, призначене на 03 червня 2021 року, - шляхом вручення судової повістки про виклик. У зв`язку з повторною неявкою позивача у судовому засіданні 03 червня 2021 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Бенем Б. З., заявлено клопотання

про залишення позову без розгляду, яке підтримано представником Львівської МР.

Суд першої інстанції також зазначив, що прокурор, як позивач, зобов`язаний був цікавитися розглядом справи та проявляти ініціативу щодо своєчасного

її розгляду.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова задоволено. Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2021 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанцій, скасовуючи ухвалу районного суду про залишення позову прокурора без розгляду та повертаючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходив із того,

що представник позивача - Межвінський Д. З. , був належним чином повідомлений про розгляд справи лише 12 квітня 2021 року, який було відкладено на 03 червня 2021 року у зв`язку неявкою прокурора.

У матеріалах справи наявна судова повістка від 12 квітня 2021 року

про виклик Львівської місцевої прокуратури № 1 у судове засідання

на 03 червня 2021 року, на якій наявний напис: «О. Дропа 15.04.21» і підпис. Проте, відомості про повідомлення прокуратури про судове засідання засобами зв`язку відсутні (частини п`ята, шоста статті 128 ЦПК України).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що Дропа О.

не є представником позивача. Тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду, так як не встановлено факт повторної неявки позивача

у судове засідання при належному його повідомленні про призначені судові засідання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бень Б. З., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Беня Б. З., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Беню Б. З., строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у справі. Витребувано з Личаківського районного суду

м. Львова цивільну справу № 463/3634/17. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив принцип рівності сторін, надавши перевагу інтересам прокуратури.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно встановив, що прокурор двічі не з`явився у судове засідання (12 квітня та 03 червня 2021 року), проте порушив норми процесуального права, зробивши висновок про те,

що отримання судової повістки Дропою О. І. , яка працює на посаді спеціаліста у Львівській місцевій прокуратурі № 1, не є належним повідомлення прокуратури про дату і час судового засідання, оскільки Дропа О. І. не є представником позивача.

Посилаючись на відповідні норми ЦПК України та положення Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), зазначає, що поняття «представник юридичної особи» та «представник позивача» не є тотожними. Судова повістка вручається представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, а не представнику у справі. Тому апеляційний суд зробив помилкові висновки про відсутність доказів повідомлення прокуратури про судове засідання 03 червня

2021 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав про те, що Дропа О.

не є представником прокуратури, проте не зрозуміло на підставі дослідження й оцінки яких саме доказів апеляційний суд зробив такі висновки. У матеріалах справи відсутні докази того, що особа, яка отримала вказану судову повістку, не є працівником прокуратури.

Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Беня Б. З., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,

яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги

такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,

який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду

з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2 частини третьої статті 3 ЦПК України).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд апеляційної інстанцій скасував ухвалу районного суду про залишення позову прокурора

без розгляду та повернув справу для продовження розгляду до суду першої інстанції із тих підстав, що відсутній факт повторної неявки представника прокуратури у судове засідання 03 червня 2021 року, так як прокуратуру

не повідомлено належним чином про розгляд справи 03 червня 2021 року.

Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову

без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно

не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки,

крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки,

які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо

від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності,

суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду

від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц (провадження

№ 61-20094св18), від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц (провадження № 61-15024св18), від 28 лютого 2019 року у справі

№ 752/9188/13-ц (провадження № 61-31053св18), від 27 березня 2020 року

у справі № 522/22303/14-ц (провадження № 61-11200св19), від 03 червня 2021 року у справі справа № 227/2751/19 (провадження № 61-16065св20),

та інших.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка

про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи,

які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Частиною шостою статті 128 ЦПК України визначено, що судова повістка,

а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням

про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів

за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Частиною восьмою статті 128 ЦПК України закріплено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки

на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання

чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи,

що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа

не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою

у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно

від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

У справі, яка переглядається касаційним судом, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що представник позивача належним чином (розписка) повідомлений про розгляд справи лише 12 квітня 2021 року (а. с. 93, т. 2).

12 квітня 2021 року розгляд справи відкладено на 03 червня 2021 року

у зв`язку з неявкою прокурора (а. с. 101-102, т. 2).

На судовій повістці про виклик у судове засідання Львівської місцевої прокуратури № 1 на 03 червня 2021 року (а. с. 104, т. 2) наявний напис:

«О. Дропа 15.04.21» і підпис.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу,

що у справі відсутні відомості щодо повідомлення прокуратури про судове засідання 03 червня 2021 року засобами зв`язку.

Таким чином, правильними є висновки апеляційного суду про відсутність підстав для залишення позову прокурора без розгляду, оскільки відсутня повторна неявка позивача у судове засідання при належному його повідомленні про призначені судові засідання.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що Дропа О. не є представником позивача. При цьому у матеріалах справи відсутні докази протилежного. Доводи касаційної скарги у цій частині не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо неналежного повідомлення прокуратури про місце, дату і час судового засідання, призначеного

на 03 червня 2021 року.

Посилання касаційної скарги на відповідні положення Правил

є безпідставними, так як вони визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку

і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними. Судову повістку про виклик у судове засідання Львівської місцевої прокуратури № 1 на 03 червня 2021 року (а. с. 104, т. 2) не направлено засобами поштового зв`язку.

Із цих самих підстав касаційний суд відхиляє посилання заявника касаційної скарги на відповідну судову практику Верховного Суду. Висновки

у зазначених справах та у справі, яка переглядається, як і встановлені фактичні обставини, є різними, у кожній із цих справ суди виходили

із конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд має дотримуватися вимог щодо справедливого судового розгляду і забезпечення доступу до суду.

Доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду й до власного тлумачення норм матеріального

та процесуального права, однак вони спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести

до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судом апеляційної інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться

до незгоди з висновками суду і переоцінки доказів, що у силу вимог

статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду

не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення

не впливають.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване

судове рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом

не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Беня Богдана Зіновійовича, залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць