ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року

м. Київ

справа № 463/5915/22

провадження № 61-17376св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 листопада 2023 року, ухвалене у складі суддіЛеньо С. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (далі - ЛМКП «Львівводоканал») про зобов`язання до вчинення дій, відшкодування шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 , в якій 18 січня 2008 року встановлено водяний лічильник.

У січні 2022 року ЛМКП «Львівводоканал» розмістив оголошення на вхідних дверях в будинку про встановлення загальнобудинкового приладу обліку води, проте така пропозиція мешканцями не підтримана. Надалі відповідач чинив спроби встановити вузол комерційного обліку у підвальному приміщенні номер V, проте це приміщення є допоміжним.

Вказував на те, що вказані дії відповідача порушили його права, для відновлення яких він докладав додаткові зусилля.

Зазначав, що він змушений був звертатися з відповідними заявами до відповідача, отримувати правничу допомогу, а 27 липня 2022 року протягом робочого дня стежив за приміщенням номер V, щоб відповідач самовільно не встановлював вузол комерційного обліку. Все це призвело до душевних страждань і спричинило йому моральну шкоду у розмірі 1 300 000,00 грн та майнову шкоду на купівлю медичних засобів у розмірі 8 896,20 грн.

З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив судзобов`язати ЛМКП «Львівводоканал» не встановлювати вузол комерційного обліку у будинку АДРЕСА_2 та стягнути з ЛМКП «Львівводоканал» на його користь моральну шкоду у розмірі 1 300 000,00 грн та майнову шкоду у розмірі 8 896,20 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, у позові ОСОБА_1 до ЛМКП «Львівводоканал» про зобов`язання не встановлювати вузол комерційного обліку у будинку АДРЕСА_2 , стягнення 1 300 000,00 грн моральної шкоди та 8 896,20 грн витрат, понесених на купівлю медичного вжитку, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання не встановлювати вузол комерційного обліку у будинку АДРЕСА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

Апеляційний суд, установивши, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про намір мешканців будинку АДРЕСА_2 самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку, виходив із того, що оснащення будівлі вузлами комерційного обліку відповідно до законодавства повинен здійснити оператор зовнішніх інженерних мереж -ЛМКП «Львівводоканал», а тому дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов`язання ЛМКП «Львівводоканал» не встановлювати вузол комерційного обліку у будинку АДРЕСА_2 .

Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, оскільки позивач не довів наявності такої шкоди, а також протиправності дій відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У грудні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні його позовних вимогпро зобов`язання ЛМКП «Львівводоканал» не встановлювати вузол комерційного обліку у будинку з тих підстав, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, а суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, посилався на необґрунтованість вказаних позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що встановлення вузла комерційного обліку спричинить незручності для співвласників будинку у користуванні їхніми підвальними приміщеннями, не надали належної правової оцінки доказам, наданим на підтвердження позовних вимог.

Відповідач свавільно без згоди співвласників будинку тричі мав намір встановити встановлення вузол комерційного обліку. 03 серпня 2022 року він звертався на гарячу лінію м. Львова зі скаргою на працівників ЛКП «Господар». 27 липня 2022 року він протягом робочого дня був вимушений стежити за приміщенням будинку, щоб відповідач самовільно не встановив вузол комерційного обліку у підвальному приміщенні. Вказані дії відповідача призвели до погіршення стану його здоров`я, у зв`язку із чим виникла необхідність у купівлі лікарських засобів. Також цими діями йому завдано моральної шкоди.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) та у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (провадження № К/9901/59673/18), від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 (провадження № К/9901/37372/18), від 14 липня 2021 року у справі № 127/13984/18 (провадження № 61-1681св20); відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 3, 4 та прикінцевих положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»; суд не дослідив зібрані у справі докази.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У січні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .

ЛМКП «Львівводоканал» як оператор зовнішніх інженерних мереж повідомило мешканців будинку АДРЕСА_2 про намір встановити вузол комерційного обліку холодної води за вказаною адресою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ЛМКП «Львівводоканал» не встановлювати вузол комерційного обліку в будинку АДРЕСА_2 та стягнути з ЛМКП «Львівводоканал» на його користь майнову та моральну шкоду.

Згідно зі статтею 23 Закону України від 10 січня 2002 року № 2918-III «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення мають право, зокрема здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, вимагати термінового усунення витоків з водопровідних мереж та обладнання, забезпечувати встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку питної води відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відносини щодо комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання; розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг; встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії; формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг; забезпечення споживачів обліковою інформацією, регулюється Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до пунктів 3-5 частини першої статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом; вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

За приписами частини першої статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» забороняється приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку відповідних комунальних послуг відповідно до вимог цього Закону. Такими вузлами обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у будівлі, крім випадків, передбачених цим Законом. Місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил. Для споживача комунальних послуг, якому комунальна послуга постачається для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності в кожній точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж.

Частиною третьою статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що оператор зовнішніх інженерних мереж не менш як за два місяці до встановлення вузлів комерційного обліку повідомляє власників (співвласників) будівлі про намір встановити такий вузол та вартість такого встановлення. Порядок такого інформування визначається Кабінетом Міністрів України.

Власник (співвласники) будівлі протягом двох місяців з дня отримання такого повідомлення має право повідомити оператору зовнішніх інженерних мереж (за своїм вибором) про:

згоду на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах;

намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку.

У разі якщо протягом двох місяців з дати отримання повідомлення власник (співвласники) не надав згоду на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах або не повідомив оператора зовнішніх інженерних мереж про намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку, а також у разі якщо власник (співвласники) повідомив про намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку, але не зробив цього протягом чотирьох місяців з дати повідомлення оператором про намір встановити вузли комерційного обліку, оснащення будівлі вузлами комерційного обліку здійснює оператор зовнішніх інженерних мереж.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ЛМКП «Львівводоканал» як оператор зовнішніх інженерних мереж повідомило мешканців будинку АДРЕСА_2 про намір встановити вузол комерційного обліку холодної води за вказаною адресою.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що оснащення будівлі вузлами комерційного обліку, яке є обов`язковим в силу вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», повинен здійснити оператор зовнішніх інженерних мереж -ЛМКП «Львівводоканал», оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про намір мешканців будинку АДРЕСА_2 самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов`язання ЛМКП «Львівводоканал» не встановлювати вузол комерційного обліку у будинку АДРЕСА_2 .

Помилкове посилання суду першої інстанції на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, не призвели до неправильного результату вирішення справи.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Також колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

За змістом частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20)).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спорів про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в заподіянні.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, оскільки позивач не довів наявності такої шкоди, а також протиправності дій відповідача.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаних позовів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судових рішень.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, Верховним Судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник