ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 463/9227/22

провадження № 61-10265св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

заінтересована особа (стягувач) - акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у складі колегії суддів: Левика Я. А.,Крайник Н. П., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, суб`єкт оскарження - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції), заінтересована особа - акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», (далі - АТ «ПУМБ»),на бездіяльність ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції.

Скарга мотивована тим, що 01 листопада 2012 року Личаківським районним судом м. Львова ухвалено рішення у справі № 2/1312/2271/12, яким позов публічного акціонерного товариства «Перший Український Банк», правонаступником якого є АТ «ПУМБ», про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором задоволено. 14 грудня 2012 року судом видано виконавчий лист № 2/1312/2271, який пред`явлено банком до виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Відділом примусового виконання рішень, яке було перейменовано у ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції, було відкрито виконавчі провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа № 2/1312/2271/12, виданого 14 грудня 2012 року Личаківським районним судом м. Львова, а саме: № НОМЕР_1 від 11 березня 2013 року (у межах якого 11 березня 2013 року було накладено арешт на майно боржника) та № НОМЕР_2 від 21 лютого 2014 року (другий раз відкрите виконавче провадження). 02 березня 2015 року вищевказаний виконавчий документ було повернуто стягувачу без виконання.

Згідно з інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що в рамках примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова у справі № 2-1312/2271 про стягнення із нього на користь банку заборгованості, було накладено арешт на все його нерухоме майно, який станом на час подання цієї скарги органом виконавчої служби не знятий. Зокрема, це запис про обтяження (накладення арешту) № 405069 (спеціальний розділ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, вид обтяження арешт нерухоме майно, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, який накладений постановою про арешт майна боржника серія та номер: ВП № НОМЕР_1, виданий 11 березня 2013 року, видавник - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 .

З метою зняття вказаного арешту його адвокат 12 грудня 2022 року звернувся із запитом до ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції про отримання документів та просив скасувати неправомірний арешт, накладений у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 11 березня 2013 року.

22 грудня 2022 року на адресу адвоката надійшов лист-відповідь (відмова) ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції від 15 грудня 2022 року № 40959/В-4, в якому зазначено, що у відділі на виконанні перебували виконавчі провадження № НОМЕР_1 та повторно № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1312/2271/12, виданого 14 грудня 2012 року Личаківським районним судом м. Львова, про стягнення з нього на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором. У рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 державним виконавцем накладено арешти на майно боржника на підставі постанови про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження від 11 березня 2013 року та внесене відповідне обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На цей час у відділі примусового виконання рішень відсутні відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1312/2271, виданого 14 грудня 2012 року Личаківським районним судом м. Львова, про стягнення з нього на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором.

Зі вказаного листа-відповіді стало відомо, що з 02 березня 2015 року, тобто з часу повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий лист № 2-1312/2271, виданий 14 грудня 2012 року Личаківським районним судом м. Львова, не пред`являвся стягувачем до виконання. На час видачі Личаківським районним судом м. Львова виконавчого листа № 2-1312/2271 та на час його повернення (02 березня 2015 року) діяли положення Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, згідно з якими виконавчі документи могли бути пред`явлені до виконання лише протягом одного року.

Таким чином, з моменту останнього завершення виконавчого провадження (02 березня 2015 року) минуло більше семи років, що унеможливлює пред`явлення стягувачем виконавчого документа до примусового виконання. Відтак, виконавчий лист, по якому він є боржником, не підлягає виконанню, а примусові заходи щодо забезпечення виконання виконавчого документа, у тому числі накладення арешту на його майно, не можуть застосовуватися. Подальше застосування арешту у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 порушує його право на розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність, а саме відмову ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції від 15 грудня 2022 року № 40959/В-4 щодо незняття арешту та неприпинення обтяження і виключення запису про обтяження (накладення арешту) щодо його майна;

- зобов`язати ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції скасувати арешт щодо нерухомого його майна, який накладений постановою про арешт майна боржника від 11 березня 2013 року № НОМЕР_1 шляхом припинення обтяження та виключення записів про обтяження (накладення арешту) щодо майна, а саме № 405069 (спеціальний розділ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, вид обтяження арешт нерухоме майно, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, який накладений постановою про арешт майна боржника серія та номер: ВП № НОМЕР_1, виданий 11 березня 2013 року, видавник - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 11 січня 2023 року у складі судді Рудакова Д. І. у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , подаючи скаргу на бездіяльність ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції, посилався на адвокатський запит його адвоката від 12 грудня 2022 року, в якому останній просив, зокрема, надати інформацію та копію документів щодо виконавчого провадження. На думку заявника відділ примусового виконання рішень допустив бездіяльність щодо незняття арешту з його майна. Разом з тим, адвокатський запит був спрямований на отримання інформації, а ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції надав обґрунтовану та повну письмову відповідь на нього. Підстави для зняття арешту саме державним виконавцем наведені у статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», перелік яких є вичерпаним. Суд вважав, що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, а тому скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 11 січня 2023 року скасовано. Скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність, а саме відмову ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції від 15 грудня 2022 року № 40959/В-4 щодо незняття арешту та неприпинення обтяження і виключення запису про обтяження (накладення арешту) щодо майна ОСОБА_1 .

Зобов`язано ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиціїскасувати арешт щодо нерухомого майна, який накладений постановою про арешт майна боржника від 11 березня 2013 року № НОМЕР_1 шляхом припинення обтяження та виключення записів про обтяження (накладення арешту) щодо майна, а саме № 405069 (спеціальний розділ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, вид обтяження арешт нерухоме майно, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, який накладений постановою про арешт майна боржника серія та номер: ВП НОМЕР_1, виданий 11 березня 2013 року, видавник - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 .

Скасовуючи ухвалу районного суду та задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній станом на 2013 рік, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до частини сьомої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій, у разі якщо стягувач у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Згідно з витягу Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що 09 грудня 2013 року головний державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, оскільки повідомленням від 20 листопада 2013 року запропоновано стягувачу залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення (квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), однак стягувач залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, бажання не виявив.

Отже, при поверненні виконавчого документу державним виконавцем у порушення вказаних вимог закону не знято арешт, накладений у межах вказаного виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 11 березня 2013 року, на майно боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу районного суду залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Личаківського районного суду м. Львова.Клопотання ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції про зупинення виконання судового рішення задоволено. Виконання постанови Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року зупинено до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2023 року справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції, АТ «ПУМБ», на бездіяльність ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки не врахував, що Закон України «Про виконавче провадження» не надає права державному виконавцеві знімати арешт з майна боржника та скасовувати заходи забезпечення позову при поверненні виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, провадження № 61-26969св18, зазначено, що згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувану не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Крім того, у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17, провадження № 61-31540св18, зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувану виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09, провадження № 61-22895св19. При цьому, виконавець, який виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, або інша посадова особа державної виконавчої служби вже позбавлені права вчиняти будь-які виконавчі дії у цьому виконавчому провадженні без повторного пред`явлення стягувачем виконавчого документу до виконання та за обставин, коли стягувачем виконавчий документ повторно не пред`являвся, а при зверненні до суду боржником не порушувалося питання щодо визнання незаконними або скасування постанов державного виконавця.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 листопада 2012 року Личаківським районним судом м. Львова ухвалено рішення у справі № 2/1312/2271/12, яким позов публічного акціонерного товариства «Перший Український Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. На виконання цього рішення судом 14 грудня 2012 року видано виконавчий лист № 2/1312/2271, який було пред`явлено банком до виконання у відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Відділом примусового виконання рішень було відкрито виконавчі провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа № 2/1312/2271/12, виданого 14 грудня 2012 року Личаківським районним судом м. Львова, а саме: № НОМЕР_1 від 11 березня 2013 року (у межах якого 11 березня 2013 року було накладено арешт на майно боржника) та № НОМЕР_2 від 21 лютого 2014 року (другий раз відкрите виконавче провадження). 02 березня 2015 року виконавчий документ було повернуто стягувачу.

Згідно з інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в рамках примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова у справі № 2-1312/2271про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості, було накладено арешт на все нерухоме майно, який не знятий органом виконавчої служби. Це запис про обтяження (накладення арешту) № 405069 (спеціальний розділ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, вид обтяження арешт нерухоме майно, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, який накладений постановою про арешт майна боржника серія та номер: ВП № НОМЕР_1, виданий 11 березня 2013 року, видавник - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 .

З метою зняття арешту адвокат Ларькова О. І. звернувся 12 грудня 2022 року із адвокатським запитом до ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції про отримання інформації та документів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 11 березня 2013 року.

22 грудня 2022 року на адресу адвоката надійшов лист-відповідь ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції від 15 грудня 2022 року № 40959/В-4, в якому зазначено, що згідно з інформації Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-1312/2271/12, виданого 14 грудня 2012 року Личаківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» 598 988,41 доларів США та 1 237 028,02 грн, а також судові витрати у розмірі 3 219 грн, по якому 09 грудня 2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, що була чинною на той час. Також на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2, з виконання виконавчого листа № 2-1312/2271/12, виданого 14 грудня 2012 року Личаківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» 598 988,41 доларів США та 1 237 028,02 грн, а також судові витрати у розмірі 3 219 грн, по якому 02 березня 2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче проводження», у редакції, що була чинною на той час. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, зареєстровано обтяження № 405069 на все нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 березня 2013 року ВП № НОМЕР_1.

Крім того, у відповіді зазначено, що матеріали виконавчих проваджень № 31148703 та № НОМЕР_2 знищені у зв`язку із завершенням строку зберігання.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

12 грудня 2022 року адвокат ОСОБА_1 - Васів Ю. М. звернувся із адвокатським запитом до ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції про отримання інформації та документів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 11 березня 2013 року.

Листом від 15 грудня 2022 року № 40959/В-4 ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ Міністерства юстиції надано відповідь, в якій повідомлено заявника про відсутність правових підстав, передбачених статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна боржника. Крім того, повідомлено, що згідно з інформації Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-1312/2271/12, виданого 14 грудня 2012 року Личаківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» 598 988,41 доларів США та 1 237 028,02 грн, а також судові витрати у розмірі 3219 грн, по якому 09 грудня 2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, що була чинною на той час.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2, з виконання виконавчого листа № 2-1312/2271/12, виданого 14 грудня 2012 року Личаківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» 598 988,41 доларів США та 1 237 028,02 грн, а також судові витрати у розмірі 3 219 грн, по якому 02 березня 2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче проводження», у редакції, що була чинною на той час.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, зареєстровано обтяження № 405069 на все нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 березня 2013 року ВП № НОМЕР_1.

Відповідно до пунктів 3, 8 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: стягувач відмовився залишати за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно.

Згідно з частиною п`ятою статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Частинами першою та другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаний з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що державний виконавець, відмовляючи у знятті арешту з майна боржника, діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження не є закінченим, а рішення суду є невиконаним, що заявником не оспорюється.

Крім того, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до положень статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим. Зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

При цьому державним виконавцем винесено постанову не про закінчення виконавчого провадження (стаття 49 наведеного вище Закону), а про повернення виконавчого листа стягувачу (стаття 47 вказаного Закону), а не суду або іншому органу (посадовій особі), який його видав.

Також Верховний Суд зазначає, що ніщо не перешкоджає боржнику, ОСОБА_1 , добровільно виконати рішення суду, що є його обов`язком згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України та статті 18 ЦПК України, після чого його арешти будуть зняті.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17, провадження № 61-31540св18; від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09, провадження № 61-22895св19; від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, провадження № 61-26969св18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 .

Отже, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі судового рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїзадовольнити.

Постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 рокускасувати, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 11 січня 2023 року залишити у силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець