Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 464/1107/21
провадження № 61-8243св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Папайло Наталія Євгенівна,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 лютого 2022 року у складі судді Шашуріної Г. О.та постанову Львівського апеляційного суду
від 21 липня 2022 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Папайло Н. Є., про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним.
Позовну заяву мотивовано тим, що він є двоюрідним братом ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та для прийняття спадщини необхідно встановити родинні відносини, оскільки відсутні документи, які підтверджують такі відносини.
Відповідно до свідоцтва про народження його матері ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області, її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Згідно зі свідоцтвом про одруження, виданим 16 травня 1973 року його батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 одружилися 07 червня 1938 року.
Після реєстрації шлюбу його мати змінила прізвище на ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 10 лютого 1984 року, його мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказував, що звернувся до суду з цим позовом для встановлення факту родинних відносин, оскільки існує спір про право власності в порядку спадкування нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , після смерті його двоюрідної сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначав, що відповідно до заповіту, вчиненого 25 грудня
2007 року його двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Папайло Н. Є., ОСОБА_3 заповіла все належне їй майно
(в тому числі і квартиру) ОСОБА_2 .
Вказував, що ОСОБА_3 починаючи з 1985 року перебувала на обліку
в психіатричній лікарні і останнього разу, за невідомих йому обставин, вона потрапила в психіатричну лікарню та перебувала на стаціонарному лікуванні в Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», де і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначав, що вказаний заповіт, відповідно до вимог частини першої
статті 215 ЦК України, є недійсним, оскільки вчинений особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:
- встановити факт родинних відносин, що він та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідними братом і сестрою;
- визнати недійсним заповіт, вчинений 25 грудня 2007 року його двоюрідною сестрою - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 29 жовтня 2021 року роз`єднано позовні вимоги у цивільній справі № 464/1107/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Папайло Н. Є., про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним у самостійні провадження. Виділено у самостійне провадження позовні вимоги про визнання заповіту недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що баба позивача ОСОБА_6 була одружена з ОСОБА_10 і народила у цьому шлюбі сина ОСОБА_11 , який одружився із ОСОБА_12 , у цьому шлюбі народилася ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_6 вийшла заміж за ОСОБА_1 , діда позивача, і народила у цьому шлюбі ОСОБА_7 , батька позивача. Зазначені обставини підтверджують факт родинних відносин між позивачем та ОСОБА_3 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд дійшов висновку, що факти, які підлягають встановленню у цій справі, мають юридичне значення, тобто від них залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивача, оскільки існує спір про право власності на спадкове майно, іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, позивач не має, чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 лютого 2022 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши, що баба позивача ОСОБА_6 була одружена
з ОСОБА_10 і народила у цьому шлюбі сина ОСОБА_11 , який одружився із ОСОБА_12 , і в цьому шлюбі народилася ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_6 вийшла заміж за ОСОБА_1 , діда позивача, і народила
у цьому шлюбі ОСОБА_7 , батька позивача, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог
ОСОБА_7 . Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що факти, які підлягають встановленню в цій справі, мають юридичне значення, тобто від них залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивача, оскільки існує спір про право власності на спадкове майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, обґрунтував рішення про визнання ОСОБА_1 двоюрідним братом ОСОБА_3 на основі недопустимих доказів.Так, батьків позивача ОСОБА_1 суд встановив на підставі свідоцтва про одруження громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , виданого 16 травня 1973 року, що нібито вони
є батьками позивача. Проте документом, що визначає батьків,
є свідоцтво про народження особи, в якому вказуються її батьки. Проте позивач ОСОБА_1 такий документ суду не пред`явив.
Також є безпідставним посилання суду на показання свідків
ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є двоюрідним братом і сестрою, оскільки свідки не вправі визначити чи встановлювати юридичні факти.
Зазначав, що у суді свідки давали різні показання, які ґрунтувалися на домислах та припущеннях, не розуміючи, хто такі двоюрідний брат і сестра.
При ухваленні рішення суд не керувався нормами матеріального права, правовими підставами, ознаками, за якими визначаються двоюрідними брати і сестри.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про народження матері позивача ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області, її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 25, т. 1).
Згідно із записом акта про народження ОСОБА_18 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 . Її батьками є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 18, т. 1).
Відповідно до запису в акті про одруження від 18 жовтня 1969 року, ОСОБА_1 одружився із ОСОБА_18 . Після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_18 вона змінила на прізвище ОСОБА_18
Згідно зі свідоцтвом про одруження, виданим 16 травня 1973 року батьки позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_4 одружилися 07 червня 1938 року. Після реєстрації шлюбу прізвище матері змінилося на ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 10 лютого 1984 року, мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3
(а.с. 26, т. 1).
Згідно з архівною довідкою, виданою 30 червня 2001 року центральним державним історичним архівом України у м. Львові, у фонді 201 «Греко-католицька митрополича консисторія, м. Львів», у метричній книзі греко-католицької парафії у с. Сулятичі, повіт Жидачів Станіславського воєводства із записами про народження за 1894-1944 роки виявлено записи про народження:
під № 3: ОСОБА_20 ( ОСОБА_20 ), народився і хрещений
ІНФОРМАЦІЯ_12 року , будинок АДРЕСА_2 . Батько - ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 ) син ОСОБА_24 та ОСОБА_3 , дівоче - ОСОБА_3 . Мати - ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_28 ( ОСОБА_28 ) та ОСОБА_30), дівоче - ОСОБА_30 );
під № 18: ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), народжений і хрещений
ІНФОРМАЦІЯ_8 , будинок АДРЕСА_2 . Батько - ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), син ОСОБА_33 . Мати - ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_28 ( ОСОБА_28 ) та ОСОБА_30 ( ОСОБА_30 ), дівоче - ОСОБА_30 (ОСОБА_30);
під № 68: ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), народилася і хрещена
ІНФОРМАЦІЯ_2 , будинок АДРЕСА_3 . Батько - ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), син ОСОБА_24 та ОСОБА_3 , дівоче - ОСОБА_3 . Мати - ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), дочка ОСОБА_38 і ОСОБА_39, дівоче ОСОБА_39 ;
ОСОБА_40 , народилася і хрещена ІНФОРМАЦІЯ_10 , будинок
№ 1387 Батько - ОСОБА_1 , син ОСОБА_33 , дочки ОСОБА_41 . Мати - ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_42 , дочки ОСОБА_43 ;
під № 8: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), народжений ІНФОРМАЦІЯ_13
і хрещений 10 лютого 1944 року , будинок АДРЕСА_2 . Батько - ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), син ОСОБА_45 і ОСОБА_3 , дівоче ОСОБА_3 . Мати - ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), дочка ОСОБА_48 та ОСОБА_3 ,
дівоче - ОСОБА_3.
У фонді 201 Греко-католицька митрополича консисторія, м. Львів,
у метричній книзі греко-католицької парафії у с. Сулятичі, повіт Львів Львівського воєводства виявлено записи про одруження у 1938 році, а саме шлюб ОСОБА_45 та ОСОБА_40 відбувся 27 лютого 1938 року, а шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_4 відбувся
07 червня 1938 року.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 15 серпня 2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка
с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Папайло Н. Є. про видачу свідоцтва про праву на спадщину за законом, оскільки вважає, що
є спадкоємцем померлої за законом.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, ОСОБА_1 посилався на те, що він є двоюрідним братом ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак відсутні документи, які підтверджують такі відносини. Встановлення факту родинних відносин йому потрібно для реалізації спадкових прав. При цьому заявив позовну вимогу про визнання недійсним заповіту, вчиненого 25 грудня 2007 року його двоюрідною сестрою - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що
«у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені
в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі
№ 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 15 квітня 2020 року
у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20), від 27 серпня
2020 року у справі № 201/1935/20 (провадження № 61-8149св20),
від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження
№ 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20).
ОСОБА_1 правильно звернувся до суду з позовом на загальних підставах (саме у порядку позовного провадження), оскільки його позов містив вимогу встановити факт родинних відносин, що він та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідними братом і сестрою, та визнати недійсним заповіт, вчинений 25 грудня 2007 року його двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, вимога позивача про встановлення факту родинних відносин
є взаємопов`язаною з вимогою про визнання заповіту недійсним, тобто
з наступним вирішенням спору про право цивільне в одній справі.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, зазначених вимог закону не врахував, помилково роз`єднав позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Папайло Н. Є., про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним у самостійні провадження. При цьому зазначив, що існує спір про право.
Указане є суттєвим порушенням наведених вище норм матеріального
і процесуального права і штучно призвело до того, що юридичний факт був установлений без вирішення спору по суті, що є неможливим.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення
у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 402 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 липня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець