№ 464/1164/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 464/1164/22

провадження № 61-13141св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний виконавець виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Глод Андрій Русланович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9, від імені якого діє адвокат Кусий Андрій Васильович, на рішення Сихівського районного суду м. Львова

у складі судді Чорної С. З. від 21 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., від 31 липня 2023 року, а також ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова у складі судді Чорної С. З. від 21 лютого 2023 року, додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова у складі судді Чорної С. З. від 13 березня 2023 року, постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., від 31 липня 2023 року.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Глод А. Р., про визнання неправомірним акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та скасування запису про реєстрацію права власності.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, щоу травні 2018 року вона звернулася з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення завдатку в розмірі 1 021 300,00 грн та забезпечувального платежу в розмірі 1 174 495,00 грн (цивільна справа № 461/3197/18).

3. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 10 січня 2019 року забезпечено позовні вимоги шляхом накладення арешту на квартиру

АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 .

4. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2020 року у справі № 461/3197/18, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року та постановою Верховного Суду

від 25 листопада 2021 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_5 ,

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 2 190 770,00 грн.

5. На виконання вищезазначеного рішення суду Сихівським районним судом м. Львова видано виконавчий лист, на підставі якого державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.

6. Позивачка зауважувала, що з метою ухилення від виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2020 року ОСОБА_2 та її брат ОСОБА_3 уклали фіктивний договір позики на суму 50 000,00 дол. США. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Корпорації «ІНВЕРІТА»

від 23 лютого 2021 року в справі № 14-2701/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 50 000,00 дол. США.

7. Зазначала, що 15 квітня 2021 року за заявою ОСОБА_3 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Корпорації «ІНВЕРІТА» від 23 лютого 2021 року у справі № 14-2701/21. В межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 14 червня 2021 року приватним виконавцем складено акт про передачу в рахунок погашення боргу майна, а саме, 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , а 18 червня 2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Глодом А. Р. внесено запис про переведення права власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 . Вважає, що передача права власності ОСОБА_3 1/4 частки квартири

АДРЕСА_1 є незаконною, оскільки була проведена у спосіб, що не передбачений Законом України «Про виконавче провадження», та за наявності ухвали суду про заборону відчуження цього майна.

8. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати неправомірним акт приватного виконавця ОСОБА_9 від 14 червня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу боржника ОСОБА_2 , а саме: 1/4 частики квартири

АДРЕСА_1 стягувачу ОСОБА_3 в порядку виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Корпорації «ІНВЕРІТА» від 23 лютого 2021 року у справі № 14-2701/21; скасувати запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 15 червня 2021 року, номер запису права власності 42585371, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2389519946101, яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

9. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

10. Визнано неправомірним та скасовано акт приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9 від 14 червня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу боржника ОСОБА_2 - 1/4 квартири

АДРЕСА_1 стягувачу ОСОБА_3 у порядку виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Корпорації «ІНВЕРІТА»

від 23 лютого 2021 року у справі № 14-2701/21.

11. Скасовано запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 15 червня 2021 року, номер запису права власності 42585371, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2389519946101, яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/3 квартири АДРЕСА_1 .

12. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

13. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що передача 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу є незаконною, оскільки була здійснена з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження» та за наявності зареєстрованої заборони на відчуження спірного майна. Дії

ОСОБА_2 щодо відчуження належного їй майна на користь іншої особи, після виникнення в неї зобов`язання зі сплати грошових коштів за рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2020 року в справі

№ 461/3197/18, суд вважав недобросовісними та такими, що свідчать про зловживання нею своїми правами з метою недопущення звернення стягнення на її майно.

14. Додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова

від 13 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9 на користь

ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по

6 667,00 грн з кожного.

15. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою у суді першої інстанції, суд, з урахуванням принципів реальності понесення таких витрат та їх необхідності, а також співмірності, пропорційності та розумності їх розміру, дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення до 20 000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

16. Постановою Львівського апеляційного суду від 31 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 лютого 2023 року та додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 березня 2023 року залишено без змін.

17. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для передачі стягувачу ОСОБА_3 спірного майна без проведення електронного аукціону та за наявності заборон щодо його відчуження. Розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою в суді першої інстанції, визнано таким, що відповідає критеріям розумності їх розміру та співмірності з ціною позову і складністю справи.

Узагальнені доводи касаційних скарг

18. 04 вересня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9, від імені якого діє адвокат Кусий А. В., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 липня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

19. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 рокуу справі

№ 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня

2019 рокуу справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 рокуу справі № 145/2047/16-ц,

від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 19 січня 2021 року у справі

№ 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15, від 02 лютого

2021 року у справі № 925/642/19, від 16 лютого 2021 року у справі

№ 910/2861/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справі

№ 200/606/18, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 29 червня

2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц,

від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 09 лютого

2022 року у справі № 910/6939/20, від 22 лютого 2022 року у справі

№ 761/36873/18, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9 обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що перебування об`єкту нерухомості під арештом не є перешкодою для виконання іншого рішення суду про стягнення заборгованості з боржника. Зазначає, що він, як виконавець, зобов`язаний вчиняти усі дії, спрямовані на виконання рішення третейського суду, у той же час, Законом України «Про виконавче провадження» не встановлено заборони на звернення стягнення на майно боржника, яке перебуває під арештом.

21. Зосереджує увагу на тому, що передача частки від боржника стягувачу здійснюється з метою погашення боргу боржника перед стягувачем за рахунок його майна в межах виконавчого провадження.

22. Зазначає, що на момент складання оскаржуваного акту про передачу майна стягувачеві вчинення виконавчих дій в межах справи № 461/3197/18 було зупинено на підставі судового рішення Верховного Суду від 31 березня 2023 року.

23. Вважає, що оскарження дій, рішень або бездіяльності виконавця відбувається шляхом подання скарги, а не позовної заяви. У той же час звертає увагу, що вимоги про скасування запису про проведену державну реєстрацію прав є неефективним способом захисту прав позивачки.

24. 11 вересня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 лютого 2023 року, додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 липня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення

норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 та у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 211/129/18-ц, від 14 червня 2022 року у справі № 904/4790/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована посиланням на те, що реалізація належного їй майна в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 була здійснена з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Спірне майно було відчужене у порядку примусового виконання рішення третейського суду, а не на добровільних засадах. Вимоги ОСОБА_1 , заявлені у справі № 461/3197/18, не мають жодного пріоритету перед вимогами ОСОБА_3 , більш того, вчинення будь-яких виконавчих дій у рамках справи № 461/3197/18 було зупинено на підставі судового рішення Верховного Суду

від 31 березня 2023 року.

27. Додатково зауважує про відсутність порушених прав ОСОБА_1 у зв`язку із винесенням оскаржуваного акта та постанови, що підтверджується, на її думку, висновками Львівського апеляційного суду, викладеними в ухвалі

від 25 листопада 2022 року у справі № 14-2701/12 за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Корпорації «ІНВЕРІТА» від 23 лютого 2021 року.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

28. Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 464/1164/22 за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9, від імені якого діє адвокат Кусий А. В., витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

29. Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2023 року поновлено

ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 лютого 2023 року, додаткового рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 березня 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 31 липня 2023 року, відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою.

30. 29 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзивів на касаційні скарги

31. 27 вересня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Снігур Г. М., через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просить суд відмовити у її задоволенні та стягнути на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

32. Відзив обґрунтований посиланням на те, що накладений судом в порядку забезпечення позову у справі № 461/3197/18 арешт на спірне майно застосовувався для забезпечення реального виконання судового рішення у зазначеній справі, а тому є перешкодою для вчинення будь-яких дій його власником щодо розпорядження таким майном. Вважає, що відповідачами порушено приписи статей 317 319 ЦК України та статті 18 ЦПК України. При необхідності звернення стягнення саме на спірне майно приватний виконавець повинен був звернутися до суду з позовом про виключення майна з акту опису та зняття арешту.

33. Наголошує на визначеній Законом України «Про виконавче провадження» процедурі реалізації майна боржника та наявності правових підстав для залишення нереалізованого майна за стягувачем лише у разі його нереалізації на третіх електронних торгах.

34. Посилання заявника на необхідність подання скарги на дії, рішення та бездіяльність приватного виконавця вважає безпідставними, з огляду на неможливість відновлення її прав в такому порядку.

35. 29 вересня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Снігур Г. М., через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому зазначає про необґрунтованість її доводів та наявність підстав для залишення такої скарги без задоволення. Крім того, просить суд здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

36. На обґрунтування відзиву посилається на нерелевантність наведеної заявницею судової практики, помилковість доводів щодо наявності права на відчуження належного їй майна при зупиненні вчинення виконавчий дій у справі № 461/3197/18, а також безпідставного посилання на необхідність переоцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

37. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 10 січня 2019 року забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення забезпечувального платежу у справі № 461/3197/18 шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 33076367, яка належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, в межах ціни позову, а саме 125 124,87 грн.

38. Постановою старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 01 лютого 2019 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 33076367, яка належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності в межах ціни позову, а саме 125 124,87 грн.

39. На підставі постанови старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 01 лютого 2019 року в цей ж самий день, тобто, 01 лютого 2019 року, внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію обтяження, а саме, арешту нерухомого майна (номер запису про обтяження 30104694), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 253483331

від 20 квітня 2021 року.

40. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2020 року у справі № 461/3197/18 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення забезпечувального платежу задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 забезпечувальний платіж, що становить 1 169 470 грн. та 1 021 300 грн завдатку, а всього 2 190 770,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 540,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 540,80 грн. В решті задоволення позову відмовлено.

41. Постановою Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційні скарги представника ОСОБА_5 , ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , представника ОСОБА_1 - Снігур Г. М. залишено без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2020 року - залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 28 815,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

42. На виконання вищезазначеного рішення суду Сихівським районним судом м. Львова 28 грудня 2020 року видано виконавчий лист № 461/3197/18 про стягнення солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 забезпечувального платежу, що становить 1 169 470,00 грн та

1 021 300,00 грн завдатку, а всього 2 190 770 грн.

43. Постановою старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 08 січня 2021 року в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 461/3197/18, виданого 28 грудня 2020 року Сихівським районним судом міста Львова, накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням судового виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 2 410 116 грн.

44. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 ,

ОСОБА_2 про стягнення забезпечувального платежу.

45. Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року клопотання

ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2020 року задоволено. Зупинено виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2020 року до закінчення касаційного провадження у справі.

46. Постановою старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 22 квітня 2021 року зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа

№ 461/3197/18, виданого 28 грудня 2020 року Сихівським районним судом міста Львова, до закінчення касаційного провадження у справі.

47. Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі

№ 461/3197/18 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2020 року. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення у справі окремої ухвали відмовлено.

48. Постановою старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 10 грудня 2021 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №461/3197/18, виданого 28 грудня 2020 року Сихівським районним судом м. Львова.

49. У той же час, рішенням Постійно діючого третейського суду при Корпорації «ІНВЕРІТА» у складі третейського судді Брунця В. Г. від 23 лютого 2021 року у справі № 14-2701/21 повністю задоволено позов ОСОБА_3 до

ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики в сумі 50 000,00 дол. США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 21 січня 2021 року складає

1 410 175,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 третейський збір в сумі 2 500,00 грн.

50. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року заяву ОСОБА_8 , представника ОСОБА_3 , про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Корпорації «ІНВЕРІТА» від 23 лютого 2021 року задоволено. Видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Корпорації «ІНВЕРІТА» від 23 лютого 2021 року по справі № 14-2701/21 за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики в сумі 50 000,00 дол. США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 21 січня 2021 року складає 1 410 175,00 грн, а також третейський збір в сумі

2 500,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 908,00 грн судових витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

51. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9 про арешт майна боржника від 20 квітня 2021 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа

№ 14-2701/21, виданого 12 квітня 2021 року Львівським апеляційним судом, накладено арешт на 1/4 частки квартири

АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_2 .

52. 14 червня 2021 року на підставі частини восьмої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9 складено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, за яким ОСОБА_3 передається у власність 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 33076367 на загальну суму 25 000,00 дол. США, що належить боржнику ОСОБА_2 , в рахунок погашення суми боргу в розмірі

25 000 дол. США згідно з виконавчим листом №14-2701/21, виданого 12 квітня 2021 року.

53. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9 від 14 червня 2021 року в межах виконавчого провадження

№ НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа №14-2701/21, виданого 12 квітня 2021 року Львівським апеляційним судом, передано стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом №14-2701/21, виданим 12 квітня 2021 року, Львівським апеляційним судом, 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 33076367, що належить боржнику ОСОБА_2 .

54. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Корпорації «ІНВЕРІТА» від 23 лютого 2021 року у третейській справі №14-2701/21 залишено без задоволення.

55. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 299470748 від 14 лютого 2022 року на момент складення оскаржуваного акту приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт, який є чинним.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

56. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги до задоволення не підлягають.

57. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

58. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

59. Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

60. Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

61. Зазначене конституційне положення знайшло свій розвиток у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

62. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

63. Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

64. Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

65. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

66. Відповідно до абзацу 2 частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

67. Частиною восьмою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

68. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (частина перша статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

69. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 зауважувала, що аналіз положень статті 56 та частини восьмої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що боржник не вправі розпоряджатися майном, на яке накладений арешт, крім випадків, передбачених законом. Зокрема, у таких випадках боржник не має права відчужувати своє майно, на яке накладений арешт (пункт 7.22 зазначеної постанови).

70. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

71. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження (частина перша статті 30 Закону України «Про виконавче провадження»).

72. Частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

73. Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

74. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (частина перша статті 328 ЦК України).

75. Встановивши, що на час складання оспорюваного акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 14 червня 2021 року на підставі частини восьмої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а також винесення приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9 постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 14 червня 2021 року спірне майно перебувало під зареєстрованим у відповідному реєстрі в установленому законом порядку арештом, накладеним постановою старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Грень У. П. від 01 лютого 2019 року (ВП № НОМЕР_6) відповідно до ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 10 січня 2019 року у справі № 461/3197/18, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що передача ОСОБА_3 права власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2389519946101, відбулася неправомірно.

76. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії ОСОБА_2 при погодженні передачі належного їй майна, яке перебувало під арештом з метою задоволення вимог ОСОБА_1 , заявлених у справі

№ 461/3197/18, на користь пов`язаної з нею особи, без наявності у останньої пріоритетного права на задоволення своїх вимог за рахунок спірного майна відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на нього, свідчать про зловживання своїм правом з наміром перешкодити позивачці у цій справі задовольнити свої вимоги у межах виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі № 461/3197/18.

77. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та дійшли загалом правильного висновку про наявність підстав для відновлення прав ОСОБА_1 .

78. Посилання касаційних скарг ОСОБА_2 та приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9 на відсутність порушеного права позивачки є необґрунтованими. Зазначений вище арешт на квартиру АДРЕСА_1 було накладено з метою забезпечення виконання судового рішення у справі № 461/3197/18, згідно з яким з ОСОБА_2 в солідарному порядку стягнуто на користь ОСОБА_1 суму забезпечувального платежу і завдатку у розмірі 2 190 770,00 грн та 6 540,80 грн судового збору. На час складання оспорюваного акта та фактичного відчуження належного ОСОБА_2 нерухомого майна рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2020 року у справі № 461/3197/18 набрало законної сили, накладений в межах розгляду судової справи № 461/3197/18 арешт на належне ОСОБА_2 майно був чинним, а тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про порушення прав ОСОБА_1 у зв`язку з відчуженням спірного майна на користь ОСОБА_3 в порядку частини восьмої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

79. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

80. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

81. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

82. Оскільки право на нерухоме майно вже оформлено на стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, то ефективним способом захисту прав особи, яка не є ані стороною, ані учасником зазначеного виконавчого провадження, однак має речове право чи інтерес щодо такого майна, є пред`явлення позову, із залученням стягувача і виконавця як відповідачів, а не у подання скарги у порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

83. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада

2015 року у справі № 6-1749цс15, від 16 листопада 2016 року у справі

№ 6-1655цс16 та від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс16.

84. Доводи відповідачів щодо наявності правових підстав для передачі майна стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, з огляду на зупинення виконання судового рішення у справі №461/3197/18 на підставі ухвали Верховного Суду від 31 березня 2023 року у цій же справі, правильно були відхилені судами попередніх інстанцій з урахуванням тимчасового характеру такої процесуальної дії та чинності накладеного у межах зазначеної справи арешту на майно.

85. Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

86. Доводи касаційних скарг зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

87. Слід враховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

88. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилаються заявники у касаційних скаргах.

89. Колегія суддів ураховує, що касаційна скарга ОСОБА_2 не містить окремих доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 в суді першої інстанції.

90. Також суд касаційної інстанції бере до уваги, що ОСОБА_3 судові рішення у цій справі не оскаржує, а за вимогами щодо скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9 не є відповідачем.

91. З урахуванням наведеного, положень частини першої статті 400 ЦПК України, а також наведених вище висновків щодо вирішення спору по суті, відсутні правові підстави для скасування судових рішень у частині вирішення питання про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 і додаткового рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 березня 2023 року.

92. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

93. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

94. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

95. Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

96. У відзивах на касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9 та ОСОБА_2 позивачкою заявлено вимогу про відшкодування понесених нею у суді касаційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу.

97. Ураховуючи, що касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, понесені ОСОБА_1 судові витрати у суді касаційної інстанції підлягають відшкодуванню на підставі положень пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України.

98. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

99. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

100. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

101. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

102. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду

від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

103. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

104. На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції ОСОБА_1 надала договір про надання професійної правничої допомоги від 08 лютого 2022 року (у новій редакції), укладений з адвокатом Снігур Г. М., ордер та свідоцтво про право на зайняття адвокатом Снігур Г. М. адвокатською діяльністю, додаткову угоду № 5 до зазначеного вище договору про надання професійної правничої допомоги, із визначеними переліком та вартістю послуг за ознайомлення з касаційною скаргою у справі № 464/1164/22 та написання відзиву, а також детальні описи робіт (наданих послуг) та акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг) у справі № 4614/1164/22, у яких зазначено про надання послуг з ознайомлення з касаційними скаргами від 04 вересня 2023 року та від 11 вересня 2023 року та написання відзиву на них.

105. Ураховуючи обсяг наданих послуг ОСОБА_1 адвокатом Снігур Г. М., а також відсутність заперечень заявників щодо заявленого позивачкою розміру понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що заявлений ОСОБА_1 розмір таких витрат (3 000,00 грн за кожен відзив) відповідає вимогам розумності, справедливості та співмірності зі складністю справи, а тому в порядку розподілу судових витрат підлягає стягненню з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9, від імені якого діє адвокат Кусий Андрій Васильович, та касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 лютого 2023 року, додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 березня

2023 року, постанову Львівського апеляційного суду від 31 липня 2023 року залишити без змін.

3. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), в порядку розподілу судових витрат, понесених в суді касаційної інстанції, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 3 000,00 (три тисячі) грн з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович