№ 464/1980/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 464/1980/23

провадження № 61-5339св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 27 вересня 2023 року у складі судді Горбань О. Ю. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2024 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А. та касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2024 року

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява ТОВ «Цикл Фінанс» мотивована тим, що 11 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра»), яке змінило назву на публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 38/173/08-Ф (далі - Кредитний договір), за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 28 404,52 доларів США зі сплатою 13,59 % річних за користування кредитом та строком до 11 квітня 2023 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором 11 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати солідарно з позичальником перед банком за виконання в повному обсязі зобов`язань за Кредитним договором.

Також 11 квітня 2008 року між банком і відповідачами укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О. Я. та зареєстрований в реєстрі за № 1587, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1757 га, кадастровий номер 4623683100:02:001:0081, яка розташована на території с. Шоломинь Пустомитівського району Львівської області, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В подальшому, 17 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») було укладено нотаріально посвідчений договір № GL48N718070_І_2 про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, зокрема за вищевказаними Кредитним договором, договором поруки та іпотеки.

В той же день за нотаріально посвідченим договором від 17 липня 2020 року № GL48N718070_І_2-N ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило товариству з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» (далі - ТОВ «Преміум Лігал Колекшн») права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, зокрема за вищевказаними Кредитним договором, договором поруки та іпотеки.

20 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до договору № GL48N718070_І_2-N про відступлення прав вимоги, відповідно до якого сторони погодили виключити з додатку № 1 до договору № GL48N718070_І_2-N відомості щодо відступлення права вимоги за вищевказаним Кредитним договором, договором поруки та договором іпотеки, тобто право вимоги повернулося до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

В свою чергу, за нотаріально посвідченим договором від 11 лютого 2022 року № GL48N718070_1_2-NC ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило ТОВ «Цикл Фінанс» права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, зокрема за вищевказаними Кредитним договором, договором поруки та іпотеки.

Позичальник не виконувала належним чином взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 09 березня 2017 року у справі № 464/8173/15-ц у задоволенні зазначеного позову було відмовлено. Це рішення оскаржувалося в апеляційному та касаційному порядку. Після направлення Верховним Судом справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, постановою Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», задоволено частково. Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 09 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що банк не виконав вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не звертався до відповідачів з вимогою досудового врегулювання питання повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а 08 вересня 2015 року звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення коштів за таким договором. Тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині дострокового стягнення коштів за таким договором.

02 серпня 2022 року на адресу відповідачів надіслано вимоги про усунення порушень за Кредитним договором та дострокове повернення кредитних коштів протягом тридцятиденного строку. Однак відповідачі вказану вимогу не виконали та продовжують ухилятися від виконання зобов`язань за Кредитним договором, чим порушують законні права позивача.

Враховуючи викладене, ТОВ «Цикл Фінанс» просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь заборгованість за Кредитним договором у розмірі 23 123,06 доларів США, з яких: 13 595,74 доларів США - заборгованість за кредитом; 9 527,32 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 27 вересня 2023 року позов ТОВ «Цикл Фінанс» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість у розмірі 23 123,06 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 13 595,74 доларів США та заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 9 527,32 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» судовий збір у розмірі 6 341,84 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» судовий збір у розмірі 6 341,84 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачі порушили умови Кредитного договору, ухиляються від сплати заборгованості у добровільному порядку, тому вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 27 вересня 2023 року скасовано в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованості у розмірі 23 123,06 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 13 595,74 доларів США, заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 9 527,32 доларів США та судового збору в розмірі 6 341,84 грн. Постановлено в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог. В решті рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань за Кредитним договором, тому місцевий суд дійшов правильного висновку про стягнення з неї на користь позивача заборгованості у розмірі 23 123,06 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 13 595,74 доларів США та заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 9 527,32 доларів США. Однак апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 , оскільки постановою Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у справі № 464/8173/15-ц було відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що порука припинена відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Тому відсутні підстави для солідарного стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційних скарг

11 квітня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Сихівського районного суду міста Львова від 27 вересня 2023 року повністю, а постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2024 року - в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Цикл Фінанс» та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 18 жовтня 2018 року у справі № 800/445/16, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, постанові Верховного Суду від 11 липня 2020 року у справі № 753/7883/15 тощо, а також - не дослідили зібрані у справі докази.

12 квітня 2024 року ТОВ «Цикл Фінанс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ТОВ «Цикл Фінанс» подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс161, а також - не дослідив зібрані у справі докази.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Сихівського районного суду міста Львова.

29 травня 2024 року справа № 464/1980/23 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ТОВ «Цикл Фінанс» мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що за умовами Кредитного договору та договору поруки боржник ОСОБА_1 , а відтак і поручитель, взяли на себе зобов`язання повернути суму кредиту шляхом сплати платежів 12 числа кожного календарного місяця (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів по 11 квітня 2023 року. Тобто, крім установлення строку дії Кредитного договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Таким чином, враховуючи, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» зупинено строки, визначені статтею 559 ЦК України, ТОВ «Цикл Фінанс» має право вимагати від поручителя виконання зобов`язань за Кредитним договором за три роки, що передували набранню чинності даним Законом (02 квітня 2020 року), тобто з 02 квітня 2017 року.

Отже, в будь якому випадку договір поруки від 11 квітня 2008 року не припинив свою дію в частині платежів з 02 квітня 2017 року по 11 квітня 2023 року, оскільки ТОВ «Цикл Фінанс» має право вимоги до поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за Кредитним договором до закінчення строку кредитування. Тобто, порука не може бути припинена в цілому, про що ТОВ «Цикл Фінанс» зазначало під час апеляційного перегляду справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що постановою Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у справі № 464/8173/15-ц було відмовлено у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

В цій справі та у справі № 464/8173/15-ц спір виник між сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, однак місцевий суд не звернув увагу на вказане судове рішення, не залишив позов в цій справі без розгляду, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом ніби-то за інших обставин, обґрунтовуючи свої позовні вимоги іншими підставами, ніж ті, що були розглянуті у цивільній справі № 464/8173/15-ц.

Крім того, апеляційний суд не дослідив належним чином наданий позивачем розрахунок заборгованості та не врахував здійснених позичальником платежів на часткове погашення цієї заборгованості.

Вона ( ОСОБА_1 ) не заперечувала факт укладення Кредитного договору та наявності заборгованості, однак посилалася на те, що видана їй сума готівки була суттєво зменшена, а документів про фактично видану суму кредиту банк не надав. Таким чином, незважаючи на тривалий розгляд справи в суді першої інстанції і неодноразові звернення до представника позивача про необхідність надання первинних документів для перевірки правильності розрахунку сум заборгованості, в тому числі штрафних санкцій, такі докази представлені не були, що ставить під сумнів суму позовних вимог.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Цикл Фінанс», в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість у вказаній частині та безпідставність доводів скарги.

Фактичні обставини справи.

11 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», яке змінило назву на ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 28 404,52 доларів США зі сплатою 13,59 % річних за користування кредитом та строком до 11 квітня 2023 року

Згідно з валютним меморіальним ордером від 11 квітня 2008 року № NL-2 на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 банком перераховано 27 648,72 доларів США (т.1 а.с.17).

В пункті 1.3.1 Кредитного договору сторони погодили, що відсотки за користування кредитом розраховуються на підставі відсоткової ставки у розмірі 13,59 % на рік. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у період (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Згідно з пунктами 3.3.1, 3.3.3 Кредитного договору повернення суми кредиту здійснюється рівними платежами щомісячно у сумі 157,80 доларів США, починаючи з травня місяця 2008 року.

Пунктом 7.3 Кредитного договору сторони, керуючись статтею 259 ЦК України, збільшили строк позовної давності до 10 (десяти) років.

17 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено нотаріально посвідчений договір № GL48N718070_І_2 про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, зокрема за вищевказаними Кредитним договором, договором поруки та іпотеки.

В той же день за нотаріально посвідченим договором від 17 липня 2020 року № GL48N718070_І_2-N ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, зокрема за вищевказаними Кредитним договором, договором поруки та іпотеки.

Таким чином, всі права кредитора та іпотекодержателя за Кредитним договором належать ТОВ «Цикл Фінанс».

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 09 березня 2017 року у справі № 464/8173/15-ц у задоволенні вищевказаного позову було відмовлено.

Вказане рішення оскаржувалося в апеляційному та касаційному порядку.

Після направлення Верховним Судом справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції постановою Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», задоволено частково. Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 09 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором відмовлено.

Тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині дострокового стягнення коштів за Кредитним договором.

За наданим позивачем розрахунком, загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 23 123,06 доларів США, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 13 595,74 доларів США та заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 9 527,32 доларів США.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційні скарги ТОВ «Цикл Фінанс» та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та судове рішення апеляційного суду ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

З огляду на викладене поручитель хоч і пов`язаний з боржником певними зобов`язальними відносинами, але є самостійним суб`єктом у відносинах з кредитором.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договору поруки, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251 252 ЦК України).

Необхідно звернути увагу, що умови договору про дію поруки до повного виконання зобов`язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов`язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов`язання. Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції врахував, що постановою Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у справі № 464/8173/15-ц було відмовлено у задоволенні позовних вимог Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, так як порука припинена відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.

Наведені обставини мають преюдиційне значення та додатковому доказуванню в цій справі не підлягають, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що підстави для солідарного стягнення заборгованості за Кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 відсутні, у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Разом з цим, встановивши, що ОСОБА_1 не виконала належним чином своїх зобов`язань за Кредитним договором, в результаті чого в неї утворилася заборгованість у розмірі 23 123,06 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 13 595,74 доларів США та заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 9 527,32 доларів США, суд першої інстанції, з яким в цій частині погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про стягнення з неї на користь позивача зазначеної заборгованості.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції (у незміненій після апеляційного перегляду частині) та апеляційний суд правильно визначилися з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого у вищевказаній частині ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Враховуючи наведені обставини, встановлені постановою Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у справі № 464/8173/15-ц щодо припинення порукиОСОБА_2 , а також те, що із позовом у справі № 464/8173/15-ц Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» звернулася до суду 08 вересня 2015 року, а Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, то доводи касаційної скарги ТОВ «Цикл Фінанс» про продовження поруки ОСОБА_2 у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» на час звернення до суду з цим позовом є необґрунтованими і зводяться до неправильного тлумачення норм права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про необхідність залишення позову ТОВ «Цикл Фінанс» без розгляду у зв`язку з тим, що в цій справі та у справі № 464/8173/15-ц спір виник між сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, не заслуговують на увагу, оскільки підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором у справі № 464/8173/15-ц було невиконання банком вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, оскільки банк не звертався до відповідачів з вимогою досудового врегулювання питання повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом було встановлено, що після прийняття постанови Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у справі № 464/8173/15-ц, а саме 02 серпня 2022 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивачем направлені вимоги про усунення порушень за Кредитним договором та дострокове повернення кредитних коштів протягом тридцятиденного строку, однак відповідачі грошові зобов`язання не виконали, заборгованість добровільно не погашена.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 не заперечувала факт укладення Кредитного договору та наявності заборгованості, однак посилалася на те, що видана їй сума готівки була суттєво зменшена, а документів про фактично видану суму кредиту банк не надав. При цьому ОСОБА_1 зазначила, що вона як позичальниця не зобов`язана зберігати бухгалтерські чи банківські документи чи вести облік здійснених платежів, а також надавати свій розрахунок заборгованості.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 не посилалася на необхідність проведення у цій справі економічної експертизи та не заявляла такого клопотання, не надала свого розрахунку, чи інших доказів, які б давали суду підстави для висновку про необґрунтованість наданого позивачем розрахунку заборгованості, або встановлення іншого розміру заборгованості.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про недоведеність позивачем розміру заборгованості за Кредитним договором є неспроможними.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, посилання ТОВ «Цикл Фінанс» в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс161, а ОСОБА_1 - на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 18 жовтня 2018 року у справі № 800/445/16, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, постанові Верховного Суду від 11 липня 2020 року у справі № 753/7883/15 тощо, є безпідставними, оскільки висновки суду першої інстанції (у незміненій після апеляційного перегляду частині) та апеляційного судуне суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційних скарг фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційних скаргах доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявників. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків судів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 27 вересня 2023 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович