ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року

м. Київ

справа № 464/2277/23

провадження № 61-1569св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач (особа, яка звернулась із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

Судовим наказом Сихівського районного суду м. Львова від 13 квітня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 квітня 2023 року і до повноліття дитини.

У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Сихівського районного суду м. Львова від 13 квітня 2023 року про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Нововиявленими обставинами вважав те, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2023 року у справі № 465/236/23, ухваленим в порядку позовного провадження, з нього стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вказані обставини не були встановлені та враховані судом під час розгляду заяви ОСОБА_1 про винесення судового наказу щодо стягнення із нього аліментів на утримання іншого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

01 серпня 2023 року Сихівським районним судом м. Львова видано змінений судовий наказ за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 13 квітня 2023 року , згідно з яким вирішено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 квітня 2023 року і до закінчення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років (тобто 07 квітня 2027 року), а після закінчення ОСОБА_4 навчання, або з 08 квітня 2027 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття - у розмірі частини заробітку (доходу).

Змінюючи судовий наказ Сихівського районного суду м. Львова від 13 квітня 2023 року, місцевий суд керувався тим, що станом на 11 квітня 2023 року (дата подання заяви про видачу судового наказу) в провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебувала цивільна справі № 465/236/23 за позовом ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , також в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), на термін навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. Про зазначену обставину ОСОБА_1 у заяві про видачу судового наказу суд не повідомила.

Установивши, що станом на 11 квітня 2023 року ОСОБА_1 були заявлені вимоги до ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів по як на утримання ОСОБА_4 (у позовному провадженні), так і на утримання ОСОБА_3 (у наказному провадженні), суд дійшов висновку, що ця обставина є нововиявленою в розумінні процесуального закону, адже є істотною та не була встановлена судом при розгляді заяви про видачу судового наказу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року скасовано судовий наказ (змінений) Сихівського районного суду м. Львова від 01 серпня 2023 року, відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 13 квітня 2023 року.

Скасовуючи змінений судовий наказ та відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд його за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції помилково вважав нововиявленою обставиною ухвалення Сихівським районним судом м. Львова рішення від 11 травня 2023 року у справі № 465/236/23, оскільки ця обставина не впливає на стягнення аліментів на неповнолітню дитину в порядку наказного провадження і не є підставою для відмови у видачі судового наказу відповідно до статті 161 ЦПК.

Крім того, апеляційний суд звернув увагу, що суд першої інстанції не лише помилково відніс обставини ухвалення судового рішення у справі № 465/236/23 до нововиявлених, а й ухвалив процесуальне рішення (змінений судовий наказ), яке не передбачено чинним ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У січні 2024 року через підсистему «Електронний суд» від імені ОСОБА_2 - адвокат Дяків В. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та залишити в силі судовий наказ (змінений) від 01 серпня 2023 року.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції положень статті 353 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке не передбачено процесуальним законом. Висновок суду апеляційної інстанції не відповідає висновку, викладеному у постановах Верховного Суду: від 07 грудня 2022 року в справі № 212/1739/22, від 15 січня 2020 року в справі № 554/325/16-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 2610/12441/2012.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У лютому 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 12 липня 2003 року до 08 вересня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (на даний час повнолітній) та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обидві дитини проживають із матір`ю.

13 квітня 2023 року Сихівським районним судом м. Львова видано судовий наказ яким наказано стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2023 року у справі № 465/236/23 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Вирішено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, в розмірі 1/6 всіх видів доходу щомісячно, починаючи з 10 січня 2023 року і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення ним 23 років.

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Щодо доводів касаційної скарги про відкриття апеляційного провадження у справі

Статтею 429 ЦПК України регламентовано порядок розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. За змістом частини другої цієї статті суд розглядає справу за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Відповідно до частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Відповідно до частини четвертої цієї ж статті у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду; 3) приймає постанову - якщо переглядалася постанова.

Таким чином, за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами Сихівський районний суд м. Львова мав постановити або ухвалу про задоволення заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами та скасування судового наказу від 11 квітня 2023 року або ухвалу про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.

Натомість 01 серпня 2023 року Сихівським районним судом м. Львова видано змінений судовий наказ за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 13 квітня 2023 року.

З огляду на те, що це судове рішення було ухвалено в результаті розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, тому при вирішенні питання про можливість перегляду такого рішення в апеляційному порядку слід керуватись відповідними нормами глави 3 розділу V ЦПК України.

Так, відповідно до частини сьомої статті 429 ЦПК України судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Відповідно до пункту 8 статті 129 Конституції України одним із фундаментальних принципів правосуддя є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічні положення закріплює частина третя статті 2 ЦПК України, яка встановлює, що одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Отже, цивільне процесуальне законодавство містить у відповідній главі процесуального кодексу «Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами» положення, які окремо регламентують та прямо передбачають право на оскарження судового рішення, ухваленого за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, встановлюючи, що таке судове рішення (рішення, ухвала, постанова) може бути переглянуте на загальних підставах.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») право на доступ до суду не є абсолютним (рішення ЄСПЛ у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom»). Однак застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більш того, обмеження не входить у сферу застосування статті 6 § 1, якщо не переслідує «законну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (Ashingdane v. the United Kingdom (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства), § 57; Fayed v. the United Kingdom (Файєд проти Сполученого Королівства), § 65; Markovic and Others v. Italy (Марковіч та інші проти Італії) [ВП], § 99).

ЄСПЛ у своїй практиці також зазначає, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі Zubacv. Croatia («Зубац проти Хорватії») від 05 квітня 2018 року).

Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Таким чином, не можна розцінювати відсутність вказівки у статтях 353 389 ЦПК України як щодо апеляційного, так і касаційного оскарження судових рішень, які постановлюються за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, як обмеження права на відповідне оскарження таких ухвал усупереч положенням Конституції України, основним засадам (принципам) цивільного судочинства за наявності відповідного законодавчого регулювання, викладеного у спеціальній процесуальній нормі.

Держава має забезпечити особі додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та оскільки право на апеляційне оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами врегульовано статтею 429 ЦПК України, то суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності у встановлених процесуальним законодавством підстав, у тому числі на предмет процесуальних порушень, які спричиняють безумовне скасування судового рішення.

З огляду на наведені норми національного законодавства, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, змінений судовий наказ Сихівського районного суду м. Львова є судовим рішенням, ухваленим за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а відтак відповідно до вимог частини сьомої статті 429 ЦПК України може бути переглянутий на загальних підставах у суді апеляційної інстанції.

Такий висновок узгоджується із правовим висновком, зробленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року в справі № 760/20599/15-ц (провадження №14-207цс19).

Отже, суд апеляційної інстанції підставно відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на змінений судовий наказ Сихівського районного суду м. Львова від 01 серпня 2023 року, а доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права є безпідставними.

Щодо доводів касаційної скарги про розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по суті

На переконання заявника ОСОБА_2 , нововиявленими обставинами, які не були і не могли бути відомими під час розгляду заяви ОСОБА_1 про винесення судового наказу щодо стягнення із нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є звернення ОСОБА_1 до суду в порядку позовного провадження про стягнення із нього аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 .

Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів (частина сьома статті 170 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

З огляду на зазначене, необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, суд апеляційної інстанції правильно керувався тим, що наведені заявником підстави та обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України та не можуть бути підставою для скасування судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 353 ЦПК України, що на переконання заявника призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке не передбачено процесуальним законом, є безпідставними з огляду на таке.

Згідно із частиною сьомою статті 429 ЦПК України судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Якщо суд не вбачає підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, він не втручається в зміст оскаржуваного рішення і постановляє ухвалу про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення, аналізуючи у мотивувальній частині лише і виключно обставини, які заявник вважав нововиявленими.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 04 липня 2023 року (справа № 299/1923/16-ц, провадження № 14-56цс23).

Інші доводи касаційної скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінити докази у тому контексті, який на думку заявника, свідчить про обґрунтованість вимог його заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, тобто стосуються переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судом обставини не спростовує законності та обґрунтованості прийнятого апеляційним судом рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь скаржника.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара