Постанова
Іменем України
06 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 464/361/15-ц
провадження № 61-9804св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за позовом банку - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2021 року у складі судді Бойко О. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 12 липня 2022 рокуу складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (справа № 464/361/15-ц).
Позовна заява обґрунтована тим, що 06 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним банком (далі - ВАТ) «Банк Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11/037-К на загальну суму 35 000 доларів США з терміном повернення кредиту до 05 лютого 2022 року з процентною ставкою 10,5 % річних.
Крім того, в подальшому між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткові угоди до кредитного договору від 10 грудня 2011 року та від 14 грудня 2011 року. Вказаними додатковими угодами змінювались розміри відсоткових ставок за користування кредитними коштами.
ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належно не виконував, у зв`язку із чим утворилася заборгованість за кредитним договором, яка станом на 18 грудня 2014 року становить 23 816,93 доларів США, з яких: 2 537,4 доларів США прострочена заборгованість по кредиту, 18 395,62 доларів США - сума дострокового стягнення кредиту, 2 629, 81 - відсотки, 254,1 доларів США - пеня.
Ураховуючи наведене, банк просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь вказаний розмір кредитної заборгованості.
Крім того, у січні 2015 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (справа № 464/363/15-ц).
Позовна заява обґрунтована тим, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 06 лютого 2007 року. Згідно з умовами вказаного договору остання поручилася перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 06 лютого 2007 року № 11/037-К та у випадку невиконання зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Ураховуючи наведене, банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 на свою користь вказаний розмір кредитної заборгованості.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 25 червня 2015 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (справа № 464/361/15-ц) об`єднано в одне провадження з позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (справа № 464/363/15-ц) для спільного розгляду.
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ «Універсал Банк» про припинення поруки.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 06 лютого 2007 року між нею та банком було укладено договір поруки № 11/037-л, відповідно до якого вона, як поручитель, зобов`язалася перед кредитором відповідати за зобов`язаннями позичальника - ОСОБА_2 , що випливають із кредитного договору, за яким останній зобов`язаний до 05 лютого 2022 року згідно з графіком погашення повернути кредит у розмірі 35 000 доларів США, сплатити проценти, комісію та штрафні санкції у розмірі, передбаченому кредитним договором.
Крім того, 14 грудня 2011 року між нею та банком було укладено ще один договір поруки, відповідно до якого вона поручилася перед кредитором за виконання ОСОБА_2 усіх його зобов`язань за кредитним договором та додатковою угодою від 14 грудня 2011 року до зазначеного кредитного договору у повному обсязі, як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.
Вважала, що порука за вказаним договором припинилася на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України. Вказувала, що у вказаних договорах поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов`язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частини першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України.
Зазначала, що банк не пред`явив до неї вимог протягом шести місяців від дня коли змінив боржнику строк виконання основного зобов`язання, тому просила визнати її поруку припиненою
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2019 року позов АТ «Універсал Банк» та зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Протокольною ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання банку про залучення до участі у справі, як співвідповідача, ОСОБА_3 , з посиланням на те, що предметом позову є договір кредиту та договір поруки, укладені з іншими відповідачами.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2021 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 06 лютого 2007 року № 11/037-К у розмірі 23 816,93 доларів США, що станом на 09 липня 2021 року еквівалентно 649 964,02 грн.
У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 3 654 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за договорами поруки від 06 лютого 2007 року № 11/037 та від 14 грудня 2011 року № б/н, укладеними між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 належно не виконав взятих на себе умов за кредитним договором, у зв`язку із чим виникла заявлена банком заборгованість.
При цьому, суд вважав, що порука ОСОБА_1 припинилася, оскільки банк пропустив шестимісячний строк звернення з вимогою до поручителя після того, як змінив строк виконання основного зобов`язання.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» задоволено частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 як солідарного боржника ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 06 лютого 2007 року № 11/037-К у розмірі 23 816,93 доларів США.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» судового збору у розмірі 3 654 грн скасовано.
Стягнуто у рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір за подання позову у розмірі 3 654 грн, а саме по 1 822,50 грн з кожного.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2021 року в частині стягнення з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 768,40 грн скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 481 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовано протокольну ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2021 року та постановлено нову ухвалу, якою у клопотанні представника АТ «Універсал Банк» про залучення до участі у справі, як співвідповідача, ОСОБА_3 відмовлено з мотивів, викладених у цій постанові.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що районний суд правильно визначив розмір заборгованості та встановив неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, проте помилково стягнув заборгованість тільки з позичальника, а поруку ОСОБА_1 визнав припиненою, оскільки після звернення до позичальника з відповідною вимогою, додатковою угодою від 14 грудня 2011 року сума, яка визначена у вимозі від 02 листопада 2011 року, була реструктуризована та визначено новий графік погашення, а відтак відсутні підстави для висновку, що банк набув право на дострокове стягнення та змінив строк виконання основного зобов`язання.
Крім того, враховуючи заперечення представника АТ «Універсал Банк» щодо протокольної ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2021 року, суд вважав, що її необхідно скасувати, а у задоволенні відповідного клопотання банку відмовити у зв`язку з пропуском строку подання такого клопотання, оскільки таке подано після закінчення підготовчого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду, АТ «Універсал Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 липня 2022 рокускасувати та направити справу до районного суду для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не було залучено до участі у справі ОСОБА_3 , як співвідповідача, оскільки банк з останньою уклав відповідні договори поруки та іпотеки з метою забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 за спірним кредитним договором.
При цьому, апеляційним судом хоч і розділено заперечення банку із вказаного приводу, проте безпідставно відмовлено у задоволенні такого клопотання через пропуск строку звернення з ним, оскільки судом у цій справі не постановлювалася ухвала про закриття підготовчого засідання, а, відповідно, висновок суду про те, що клопотання було заявлено після закінчення підготовчого провадження, на думку заявника, є помилковим.
Вказує, що районний суд у порушення статті 200 ЦПК України не закрив підготовче засідання, перейшовши до слухання справи по суті.
Відзиви на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
15 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень АТ «Універсал Банк» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 757/54510/17 (провадження № 61-2858св21), від 03 листопада 2021 року у справі № 564/2049/19 та від 23 лютого 2022 року у справі № 520/21615/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга АТ «Універсал Банк»задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судове рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини перша статті 554 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши, що банк належно виконав свої зобов`язання, а боржник та поручитель не виконують свої, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлену банком заборгованість необхідно стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
При цьому, розмір заборгованості було встановлено судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд.
Судові рішення судів попередніх інстанцій по суті обґрунтованості заявлених вимог банком до відповідачів та безпідставності зустрічного позову не оскаржуються, тому Верховним Судом відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряються.
При цьому, доводи касаційної скарги банку про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовився залучати до участі у справі співвідповідача, а апеляційний суд неправильно відмовив у задоволенні відповідного клопотання через пропуск строку його подання, є помилковими, виходячи з такого.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частинами першою, третьою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Тобто, на час подання банком клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача, чинний ЦПК України передбачав таку можливість під час судового розгляду виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про це банк у своєму клопотанні не вказував, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у задоволенні такого клопотання слід відмовити через пропуск строку його подання.
Посилання заявника на те, що суд першої інстанції не постановляв ухвалу про закриття підготовчого провадження у порядку статті 200 ЦПК України, є безпідставним, оскільки позовні заяви банком були подані у січні 2015 року, тобто до набрання чинності цієї редакції ЦПК України, а питання про призначення справи до розгляду вирішувалося відповідно до норм чинного на той час ЦПК України.
Сихівський районний суд м. Львова своєю ухвалою від 26 січня 2015 року призначив цю справу до розгляду, після чого неодноразово відбувалися судові засідання, в яких оголошувалася перерва. А з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача банк звернувся тільки у 2021 році.
Доводи касаційної скарги з посиланням на правові висновки Верховного Суду не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень, оскільки у наведених заявником справах були встановлені інші процесуальні обставини.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення, з урахуванням змін, внесених після апеляційного перегляду справи - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2021 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Львівського апеляційного суду від 12 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Д. Д. Луспеник