№ 464/5086/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 464/5086/19

провадження № 61-8832св21

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області,

заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2019 року в складі судді Теслюк Д. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року в складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевич А. В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця, в якій просила поновити строк для подання скарги та скасувати постанову старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Сихівський ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області) від 15 червня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56585221, щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль) 79 358,46 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 632 701,19 грн заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та нарахованої пені за кредитним договором від 15 лютого 2006 року № 014/08-5/9203- СК.

На обґрунтування скарги посилалася на те, що оскаржувана постанова державного виконавця є безпідставною, незаконною та прийнятою з порушенням процесуальних норм, оскільки на час укладення договору про відступлення прав вимоги 28 вересня 2016 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Профіт Капітал») набуло права вимоги до неї за виконавчим листом № 2-2632/11, пройшов термін пред`явлення виконавчого документу до виконання. З врахуванням наведеного, вважає, що державний виконавець неправомірно відкрив виконавче провадження.

Зазначає, що оскаржувана постанова їй надіслана не була, про таку їй стало відомо 17 вересня 2019 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадженням, що підтверджується матеріалами самого виконавчого провадження. Це є підставою для поновлення строку на подачу скарги на постанову державного виконавця.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2019 року скаргу задоволено.

Скасовано постанову старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Лесика В. Р. від 15 червня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56585221 за виконавчим листом № 2-2632/11, виданим Сихівським районним судом м. Львова 20 лютого 2012 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 79 358,46 доларів США заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та нарахованої пені за кредитним договором від 15 лютого 2006 року № 014/08-5/9203- СК, що еквівалентно 632 701,19 грн,

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 та скасовуючи постанову про відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився, у державного виконавця не було законних підстав для винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, із врахуванням того, що такий строк не був судом поновлений.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Профіт Капітал» задоволено частково.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2019 року змінено, доповнивши резолютивну частину наступним:

«Поновити ОСОБА_1 строк для подання в суд скарги на постанову старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Лесика В. Р. від 15 червня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56585221 за виконавчим листом № 2 -2632/11, виданим Сихівським районним судом м. Львова 20 лютого 2012 року».

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що преюдиційним рішенням (відносно стягувача та солідарного із скаржником у даній справі боржника - ОСОБА_2 ) Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 464/3644/18 встановлено, що: «строк для пред`явлення виконавчого документа - виконавчого листа № 2-2632/11, виданого 20 лютого 2012 року Сихівським районним судом м. Львова про солідарне стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитом, закінчився 15 червня 2016 року, у зв`язку з чим, за відсутності судового рішення про поновлення стягувачу такого строку, старшим державним виконавцем Сихівського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області безпідставно відкрито виконавче провадження № 56585121 за цим виконавчим листом. Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що стягувачем не пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання є таким, що суперечить фактичним обставинам справи та пункту 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». За умови встановлення таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, виходячи з того, що строк для пред`явлення даного виконавчого документа до виконання закінчився, відтак у державного виконавця не було законних підстав для винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, зокрема, з врахуванням того, що строк пред`явлення його до виконання, не був поновлений судом.

Поновлюючи ОСОБА_1 строк для подання в суд скарги на оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, апеляційний суд виходив з того, що докази про отримання скаржником постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження у матеріалах виконавчого провадження відсутні. За таких обставин, суд дійшов висновку, що скаржником доведено поважність причин пропуску строку звернення із скаргою, у зв`язку із цим не вирішення цього питання судом першої інстанції було усунено апеляційним судом, шляхом зміни оскаржуваної ухвали у спосіб доповнення її резолютивної частини висновком щодо поновлення цього строку.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

24 травня 2021 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, прийняті без належної оцінки усіх обставин справи та вимог закону щодо поновлення пропущеного процесуального строку.

Постановляючи ухвалу про прийняття скарги до розгляду у цій справі суд першої інстанції проігнорував вимоги частин шостої та сьомої статті 127 ЦПК України чим порушив норми процесуального права. Ухвала суду першої інстанції не містить аналізу доводів скаржника щодо поновлення строку на звернення до суду зі скаргою, не містить жодного посилання на аналіз законодавчих актів або правових норм, щодо вирішення питання про відмову у поновленні або поновлення строку.

Вирішення апеляційним судом питання про поновлення строку у спосіб доповнення до резолютивної частини висновку про поновлення цього строку після розгляду справи судом першої інстанції по суті, виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції, встановлених статтею 374 ЦПК України та порушує норми процесуального права.

Заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення зі скаргою на дії державного виконавця з тих підстав, що відлік процесуального строку необхідно відраховувати з дня коли боржник дізналась про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, з 17 вересня 2019 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження

Зазначає, що вказані твердження не відповідають дійсності, оскільки боржник ОСОБА_1 була повідомлена про початок примусового виконання рішення постановою Сихівського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області від 15 червня 2019 року про відкриття провадження № 56585221, направленою рекомендованим поштовим відправленням від 18 червня 2018 року за адресою зазначеною у виконавчому документі. 30 серпня 2018 року до Сихівського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області від ОСОБА_1 надійшла заява-пояснення, згідно якої боржник повідомляє, що від виконання рішення суду не відмовляється, станом на день написання заяви місця праці немає, майна, на яке можна звернути стягнення для погашення боргу у неї немає, найближчим часом планує працевлаштуватися і обов`язково погашати заборгованість згідно виконавчого документа. З наведеного слідує, що скаржнику було відомо про наявність відкритого виконавчого провадження. Проте, ОСОБА_1 не вжила жодних заходів щодо своєчасної реалізації права на оскарження рішення державного виконавця, не надала доказів неможливості своєчасного звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця у відповідності до вимог статті 449 ЦПК України, наведені обставини не є поважними та такими що підтверджують наявність об`єктивних причин пропуску строку звернення із скаргою до суду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Сихівського районного суду м. Львова.

Справа надійшла до Верховного Суду у липні 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 12 січня 2012 року задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 79 358,46 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 632 701,19 грн, заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та нарахованої пені за період з 18 вересня 2010 року по 07 жовтня 2011 року за кредитним договором від 15 лютого 2006 року № 014/08-5/9203- СК та судові витрати в розмірі 3 012,00 грн.

На підставі вказаного рішення суду Сихівським районним судом м. Львова 20 лютого 2012 року видано виконавчі листи № 2-2632/11, які представник позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» отримав 29 лютого 2012 року та такі виконавчі листи пред`явлено до виконання.

15 червня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про повернення стягувачеві виконавчого листа № 2-2632/11, виданого 20 лютого 2012 року Сихівським районним судом м. Львова, у зв`язку з неможливістю виконання рішення суду.

28 вересня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» укладено договір відступлення права вимоги № 114/25t, відповідно до якого ПАТ «Вектор Банк» набув права вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_1

28 вересня 2016 року укладено договір факторингу № 114/25t між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал», згідно якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором від 15 лютого 2006 року № 014/08-5/9203- СК між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_1 та за договором поруки від 15 лютого 2006 року № 014/08-5/9203- СК, укладеним із ОСОБА_2 .

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року задоволено заяву ТОВ «ФК «Профіт Капітал» про заміну стягувача у вказаному виконавчому провадженні та поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року вказану ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року в частині поновлення ТОВ «ФК «Профіт Капітал» строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання скасовано і передано це питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

В подальшому, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22 січня 2018 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Профіт Капітал» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено. Відмовляючи у задоволенні такої заяви, суд першої інстанції виходив із того, що строк для пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання стягувачем не пропущений, а відтак виконавчий лист № 2-2632/11 повторно пред`явлено до виконання 11 червня 2018 року.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Лесика В. Р. від 15 червня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56585221 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2632/11, виданого 20 лютого 2012 року Сихівським районним судом м. Львова, про солідарне стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Профіт Капітал», 79 358,46 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ еквівалентно 632 701,19 грн заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахованої пені за період з 18 вересня 2010 року по 07 жовтня 2011 року за кредитним договором від 15 лютого 2006 року № 014/08/-5/9203- СК.

Постановою Верховного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 464/3644/18 (відносно стягувача та солідарного із скаржником у даній справі боржника - ОСОБА_2 ) встановлено, що: «строк для пред`явлення виконавчого документа - виконавчого листа № 2-2632/11, виданого 20 лютого 2012 року Сихівським районним судом м. Львова про солідарне стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитом, закінчився 15 червня 2016 року, у зв`язку з чим, за відсутності судового рішення про поновлення стягувачу такого строку, старшим державним виконавцем Сихівського ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області безпідставно відкрито виконавче провадження № 56585121 за цим виконавчим листом. Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що стягувачем не пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання є таким, що суперечить фактичним обставинам справи та пункту 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із частиною першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання законної сили рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 12 січня 2012 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 вказаного Закону передбачено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Тобто, дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження». Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» свідчить, що положення цього закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим законом. Цим пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 640/4782/15-ц, від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 12 січня 2012 року задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 79 358,46 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 632 701,19 грн, заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та нарахованої пені за період з 18 вересня 2010 року по 07 жовтня 2011 року за кредитним договором від 15 лютого 2006 року № 014/08-5/9203- СК та судові витрати в розмірі 3 012,00 грн.

У вересні 2016 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кредитним договором та договором поруки від 15 лютого 2006 року.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року задоволено заяву ТОВ «ФК «Профіт Капітал» про заміну стягувача у вказаному виконавчому провадженні та поновлено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року вказану ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року в частині поновлення ТОВ «ФК «Профіт Капітал» строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання скасовано і передано це питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов до вірного висновку про скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, виходячи з того, що строк для пред`явлення даного виконавчого документа до виконання закінчився, відтак у державного виконавця не було законних підстав для винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, зокрема, з врахуванням того, що строк пред`явлення його до виконання, не був поновлений судом.

Доводи касаційної скарги таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права при вирішенні питання про поновлення строку для звернення до суду з цією скаргою на дії державного виконавця, колегія суддів вважає за необхідне зазначите наступне.

Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) зроблено висновок про те, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Звернувшись до суду 19 вересня 2019 року, заявник просив поновити строк для подання скарги та скасувати постанову державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області від 15 червня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56585221, наводив причин пропуску строку на оскарження дій (та/або бездіяльності) державного виконавця.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 по суті, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не вирішив питання про поновлення строку на подання такої скарги, не з`ясував, коли заявник дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, чи дотримано нею строк звернення до суду зі скаргою, встановлений статтею 449 ЦПК України.

Оскільки дотримання заявником строку звернення до суду має суттєве значення для правильного вирішення спору, що виник між сторонами, то оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не можна вважати законними і обґрунтованими.

Однак, при розгляді апеляційної скарги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» апеляційний суд усунув допущенні судом першої інстанції порушення норм процесуального права та змінив рішення суду першої інстанції, доповнивши її резолютивну частину абзацом про поновлення ОСОБА_1 строку для подання скарги до суду на оскаржувану постанову державного виконавця.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги.

Верховний Суд, звертає увагу, що у сукупності з іншими обставинами справи, з врахуванням принципу процесуальної економії часу, зазначені порушення не можуть бути підставою для скасування правильних по суті рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки такі порушення не призвели до неправильного вирішення спору.

Поновлюючи строк для подання в суд скарги на оскаржувану постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, апеляційний суд виходив з того, що скаржником доведено поважність причин пропуску строку звернення із скаргою. Так зміст поданої ОСОБА_1 скарги свідчить, що вона просила суд поновити їй строк для подання скарги, посилаючись на поважність його пропуску з тих причин, що оскаржувана постанова нею не отримана, про її наявність скаржниця дізналася 17 вересня 2019 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, зі скаргою звернулася 19 вересня 2019 року. Судом апеляційної інстанції було оглянуто матеріали виконавчого провадження, з яких встановлено, що докази про отримання скаржником постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, у ньому відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до правил статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук