№ 464/6766/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 464/6766/23

провадження № 61-16761 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Львівська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 09 грудня

2024 року, які прийняті у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2023 року Львівська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками комунальної власності, площею 0,3206 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0085) та площею 0,0052 га, у межах червоних ліній без права капітального будівництва (кадастровий номер 4610136800:01:010:0045), розташованих по АДРЕСА_1 , у розмірі 420 346,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначені земельні ділянки перебували в оренді, строк оренди закінчився, нові договори оренди з міською радою не укладені.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 вересня 2023 року № 345525014 та № 345552792 приміщення матеріального складу під літ. «К», загальною площею 642,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 362818446101), столярний цех під літ. «В», загальною площею 661,5 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 361937446101), що знаходяться на АДРЕСА_1 перебувають

у приватній власності ОСОБА_1 . Разом з тим, документи, які посвідчують право користування (оренди) земельною ділянкою, площею 0,3206 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0085) та земельною ділянкою, площею 0,0052 га, у межах червоних ліній без права капітального будівництва (кадастровий номер 4610136800:01:010:0045) на АДРЕСА_1 відсутні.

Відділом державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова, управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради 24 березня 2023 року проведено обстеження земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 за результатами якого встановлено, що ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,3206 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0085), для обслуговування будівель на

АДРЕСА_1 за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Також встановлено, що частина будівлі столярного цеху за вищевказаною адресою розташована за межами земельної ділянки № НОМЕР_1 , зокрема, розміщено на земельній ділянці АДРЕСА_2 у межах червоних ліній площею 0,0052 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0045). За результатами обстеження складено акт від 24 березня 2023 року № 102 та направлено ОСОБА_1 лист управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради

від 30 березня 2023 року № 2412-вих-38572 для вжиття заходів щодо оформлення права користування (оренди) вищевказаними земельними ділянками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

Львівська міська рада вважала, що ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельних ділянок, без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберігає у себе кошти, що мав сплатити за користування земельними ділянками, зобов`язаний повернути такі власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Львівській області від 25 липня 2023 року № 1.8-23339-24 плата за земельну ділянку, площею 0,0052 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0045), на АДРЕСА_1 за період з 01 липня 2020 року по 30 червня 2023 року відповідачем не здійснювалась. Окрім цього, за інформацією Головного управління ДПС у Львівській області

від 11 квітня 2023 року відомості про право власності чи оренди земельної ділянки за 2021-2022 роки за кадастровим номером 4610136800:01:010:0085, площею

0,3206 га, на АДРЕСА_1 відсутня. Сума недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання вказаної земельної ділянки без належної правової підстави становить 420 346,13 грн.

Ураховуючи викладене, Львівська міська рада просила суд їх позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 15 лютого 2024 року у складі судді Дулебка Н. І. позов Львівської міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельними ділянками комунальної власності, площею 0,3206 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0085) та площею 0,0052 га, у межах червоних ліній без права капітального будівництва (кадастровий номер 4610136800:01:010:0045) на АДРЕСА_1 у розмірі 420 346,13 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 6 305,19 грн.

Рішення районного суду мотивовано тим, що відповідач є фактичним користувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 4610136800:01:010:0085 та 4610136800:01:010:0045 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, відповідач, зареєструвавши право власності на нерухоме майно: будівлю матеріального складу під літ. «К», площею 642,6 кв. м, та столярний цех під літ. «В», площею 661,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , після закінчення строку дії відповідних договорів оренди та до 30 червня 2020 року не укладав із позивачем договору оренди та не здійснював державної реєстрації права користування спірними земельними ділянкою. Земельні ділянки є сформованими, мають відповідний кадастровий номер. Нормативна грошова оцінка земель проведена згідно вимог закону.

Таким чином, суд вказав, що відповідач, як фактичний користувач спірних земельних ділянок, без достатньої правової підстави зберіг в себе кошти, які повинен був сплатити за користування відповідними земельними ділянками її власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача як власника земельних ділянок на отримання вказаних коштів, а тому таке право підлягає захисту в судовому порядку на підставі статті 1212 ЦКУкраїни.

Також суд першої інстанції застосував відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 лютого 2024 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельними ділянками комунальної власності, площею 0,3206 га (кадастровий номер: 4610136800:01:010:0085) та площею 0,0052 га, у межах червоних ліній без права капітального будівництва (кадастровий номер: 4610136800:01:010:0045)

на АДРЕСА_1 в розмірі 168 254,73 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови задоволено. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 лютого 2024 року в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 523,97 грн. Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 5 671,84 грн понесених судових витрат в суді апеляційної інстанції. Проведено взаєморозрахунок судових витрат, за результатом якого стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 різницю сум судових витрат у розмірі 3 141,87 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ні позивач у позові, ні суд першої інстанції у рішенні не вказав норму закону, на підставі якої відповідач зобов`язаний укласти договір оренди та сплачувати орендні платежі у розмірі

420 346,13 грн.

Суд апеляційної інстанції вказав, що Львівська міська рада не довела до відома відповідача меж земельної ділянки, фізичних характеристик земельної ділянки, прав щодо такої земельної ділянки та не вчинила жодних дій для виникнення у відповідача права володіння земельною ділянкою. Із фотосвітлин, долучених до матеріалів справи, встановлено, що земельна ділянка була у вільному доступі, нею користувалися і користуються треті особи, однак плату вимагають від відповідача

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що чинне законодавство виходить з принципу слідування земельної ділянки за об`єктом нерухомого майна. Таким чином, оскільки у власності ОСОБА_1 перебуває два окремих об`єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , тому і земельні ділянки, які знаходяться під цими об`єктами нерухомості, перебувають у користуванні ОСОБА_1 та за такі повинна нараховуватися орендна плата. Враховуючи те, що площа земельних ділянок відповідає площі об`єктів нерухомого майна 1 304,1 кв. м відповідно до даних Державного реєстру речових прав сума орендної плати за три роки до часу звернення позивача до суду становить 168 254,73 грн.

У додатковій постанові суд апеляційної інстанції вирішив питання судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2024 року Львівська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 09 грудня

2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права,просить оскаржувані судові рішення апеляційного суду скасувати, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 лютого 2024 року залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 464/6766/23 із Сихівського районного суду м. Львова та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Львівської міської ради мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції по суті спору прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладениху відповідних постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, а саме у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20,

від 19 вересня 2023 року у справі № 920/1149/21 у частині того, що відповідач користується уже сформованими земельними ділянками (стаття 79-1 ЗК України) і в такому випадку визнавати за відповідачем користування земельною ділянкою лише тією площею, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, є неправильним.

Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази спростування відповідачем наданих ним розрахунків, як і відсутні такі докази у самій постанові апеляційного суду, що вказує на недоведеність здійснених розрахунків судом апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував обставини справи, не взяв до уваги всі подані докази, ухвалив судове рішення на припущеннях.

Крім того, зазначає, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки є невід`ємною частиною постанови суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу ,та інші звернення

У січні 2025 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що касаційна скарга є безпідставною, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вказує, що Львівська міська рада не повідомляла його про формування спірної земельної ділянки, де розташовані його будівлі, межі цієї ділянки та умови користування нею. У матеріалах справи відсутні докази про те, що він був поінформований з боку Львівської міської ради про свої права щодо спірної земельної ділянки.

10 лютого 2025 року Львівська міська рада подала до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_1 , в якому зазначає, що доводи відзиву ОСОБА_1 є необґрунтованими, вони не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, посилається на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.

21 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на відповідь Львівської міської ради, в яких зазначає, що посилання на правові висновки, викладені у відповідних постановах Верховного Суду є безпідставними, так як правові позиції стосуються інших правовідносин і правового регулювання. Крім того, вказує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що об`єкти його нерухомого майна розташовані на спірній земельній ділянці, площею 0,0052 га

у межах червоних ліній без права капітального будівництва.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Львівської міської ради від 28 лютого 2008 року № 1598 «Про користування ТОВ «Будвиріб» земельними ділянками на АДРЕСА_1 » передано ТОВ «Будвиріб» земельні ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування виробничих будівель і споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони іншого призначення за функцією використання - землі промисловості: площею 0,6262 га в оренду на десять років, площею 0,0052 га у межах червоних ліній з обмеженнями в оренду терміном на п`ять років (а. с. 16).

09 червня 2008 року між Львівською міською радою (орендодавець) та

ТОВ «Будвиріб» (орендар) укладено договір оренди землі № С-1123, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4610136800:01:010:0045, площею 0,0052 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 для обслуговування виробничих будівель. Договір укладено строком на п`ять років до 28 лютого

2013 року (а. с. 17-21).

Ухвалою Львівської міської ради від 27 червня 2013 року № 2507 ТОВ «Будвиріб» продовжено термін оренди земельної ділянки, площею 0,0052 га, у межах червоних ліній без права капітального будівництва на АДРЕСА_1 для обслуговування виробничих будівель і споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання-землі промисловості строком на п`ять років до 27 червня 2018 року, що підтверджується договором оренди землі № С-2579 від 10 вересня 2013 року

(а. с. 22, 23-28).

Дія договору оренди землі № С-2579, укладеного між Львівською міською радою та ТОВ «Будвиріб» від 10 вересня 2013 року, припинилася 27 червня 2018 року у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Ухвалою Львівської міської ради від 17 березня 2016 року № 333 «Про надання

ТОВ «Будвиріб» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на АДРЕСА_1 , розглянувши звернення ТОВ «Будвиріб» від 26 листопада 2015 року, надано дозвіл на поділ земельної ділянки площею 0,6262 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0044) на АДРЕСА_1 наданої ТОВ «Будвиріб» в оренду для обслуговування виробничих будівель і споруд на дві ділянки: площею 0,3056 га та площею 0,3206 га (а. с. 14).

Згідно з листа ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 11 грудня 2023 року державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:01:010:0044 скасовано 16 вересня 2016 року у зв`язку з поділом на земельні ділянки з кадастровим номером 4610136800:01:010:0084 та 4610136800:01:010:0085 (а. с. 137).

Ухвалою Львівської міської ради від 14 вересня 2017 року № 2380 «Про затвердження ТОВ «Будвиріб» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надання дозволу ТОВ «Пікарт» і ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 » затверджено ТОВ «Будвиріб» технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, загальною площею 0,6262 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0044) на АДРЕСА_1 на земельні ділянки, площею 0,3056 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0084) та площею 0,3206 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0085); розірвано договір оренди землі, укладений між Львівською міською радою та ТОВ «Будвиріб», зареєстрований у Львівській міській раді 09 червня 2008 року за № С-1122 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 31 грудня 2008 року за

№ 04:08:438:00158 (а. с. 15).

Ухвалою Львівської міської ради від 14 вересня 2017 року № 2380 ТОВ «Пікарт» та ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею відповідно 0,3056 га та 0,3206 га (кадастрові номери: 4610136800:01:0010:0084, 4610136800:01:0010:0085), на АДРЕСА_1 для обслуговування виробничих будівель і споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Незважаючи на зазначення в ухвалі Львівської міської ради від 14 вересня

2017 року № 2380 по батькові заявника ОСОБА_2 як ОСОБА_3 , хоча по батькові відповідача у справі - ОСОБА_4 , судом встановлено, що така ухвала Львівської міської ради є серед іншого результатом розгляду звернень в тому числі саме відповідача ОСОБА_1 від 12 травня 2017 року (а. с. 127, 128).

Перед припиненням договорів оренди землі № С-2579 від 10 вересня 2013 року та № С-1123 від 09 червня 2008 року, укладених між Львівською міською радою та

ТОВ «Будвиріб», а саме 29 травня 2014 року, ОСОБА_1 зареєстрував право власності на об`єкти нерухомого майна, зокрема, приміщення матеріального складу під літ. «К», реєстраційний номер 362818446101, загальною площею 642,6 кв. м, столярний цех під літ.» В» реєстраційний номер 361937446101, загальною площею 661,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 травня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та

ТОВ «Будвиріб».

Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Будвиріб», тобто особою, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, є ОСОБА_1 (а. с. 150).

24 березня 2023 року провідним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Сенчишаком І. П., провідним спеціалістом відділу районних архітекторів управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради Виниченком К. Д. проведено обстеження земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:01:010:0085, площею 0,3206 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено акт обстеження № 102.

Вказаним актом обстеження встановлено, що земельна ділянка фактично використовується ОСОБА_5 для обслуговування будівель на

частина будівлі столярного цеху за вищевказаною адресою розташована за

межами земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,3206 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0085), зокрема, розміщено на земельній ділянці АДРЕСА_2 у межах червоних ліній, площею 0,0052 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0045)

(а. с. 34-39).

30 березня 2023 року Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради скеровано відповідачу вимогу про вжиття заходів щодо оформлення права користування спірними земельними ділянками або провести оплату всіх належних орендодавцю безпідставно збережених коштів за користування таких земельних ділянок. Однак, докази виконання ОСОБА_5 вказаного листа в матеріалах справи відсутні (а. с. 40-42).

Земельна ділянка, площею 0,0052 га з кадастровим номером 4610136800:01:010:0045, що за адресою: АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді м. Львова, є комунальною власністю Львівської міської ради.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку

від 26 червня 2023 року № НВ-0001208212023, дата державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:01:010:0045, площею 0,0052 га - 31 грудня 2008 року, а відтак земельну ділянку сформовано 31 грудня 2008 року (а. с. 48-50).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку

від 26 червня 2023 року № НВ-0001208062023, дата державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:01:010:0085, площею 0,3206 га - 16 вересня

2016 року, а відтак земельну ділянку сформовано 16 вересня 2016 року (а. с. 44-46).

Згідно з витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 06 липня 2023 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:01:010:0085), становить 5 395 730,06 грн, земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:01:010:0045), становить 87 516,52 грн.

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 січня 2023 року № 6-28-0.222-323/2-23, за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2022 рік становив 126,6%. Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить: для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) 1,15. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2020, 2021 році становив 1,0.

Пунктом 7.5.1 Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 25 травня 2017 року № 1995 встановлено, що річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 7.6-7.16 цього Порядку.

Згідно з розрахунком суми збитків, недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір недоотриманих коштів власником землі за користування ОСОБА_5 земельними ділянками, площею 0,3206 га (кадастровий

номер 4610136800:01:010:0085), та площею 0,0052 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0045), на АДРЕСА_1 за період

з 01 липня 2020 року до 30 червня 2023 року, становить 420 346,13 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

1) застосування апеляційним норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані

у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга Львівської міської ради підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

За змістом статті 120 ЗК України (у редакції станом на 29 травня 2014 року), до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на викладене, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20 зазначено, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкта, такі кошти є безпідставно збереженими.

Таким чином, після закінчення строку дії договорів оренди землі, ОСОБА_1 , який під час дії договорів оренди набув право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, належній Львівській міській раді, став фактичним користувачем спірних земельних ділянок, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування такими земельними ділянками (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Судом встановлено, що 24 березня 2023 року провідним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Сенчишаком І. П., провідним спеціалістом відділу районних архітекторів управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради Виниченком К. Д. проведено обстеження земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:01:010:0085, площею

0,3206 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено акт обстеження № 102.

Вказаним актом обстеження встановлено, що земельна ділянка фактично використовується ОСОБА_5 для обслуговування будівель

по АДРЕСА_1 за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Також встановлено, що частина будівлі столярного цеху за вищевказаною адресою розташована за межами земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,3206 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0085), зокрема, розміщено на земельній ділянці АДРЕСА_2 в межах червоних ліній. площею 0,0052 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0045)

(а. с. 34-39).

Таким чином, відповідач є фактичним користувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 4610136800:01:010:0085 та 4610136800:01:010:0045 за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, відповідач, зареєструвавши право власності на нерухоме майно: будівлю матеріального складу під літ. «К», площею 642,6 кв. м, та столярний цех під літ. «В», площею 661,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , після закінчення строку дії відповідних договорів оренди та до 30 червня 2020 року не укладав із позивачем, власником землі, договору оренди та не здійснював державної реєстрації права користування спірними земельними ділянкою.

30 березня 2023 року Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради скеровано відповідачу вимогу про вжиття заходів щодо оформлення права користування спірними земельними ділянками, або провести оплату всіх належних орендодавцю безпідставно збережених коштів за користування таких земельних ділянок. Однак, докази виконання відповідачем вказаного листа в матеріалах справи відсутні

(а. с. 40-42).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Для кондикційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість, не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених статтями 1212-1214 ЦК України, та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач спірних земельних ділянок, без достатньої правової підстави зберіг в себе кошти, які повинен був сплатити за користування відповідними земельними ділянками її власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача як власника земельних ділянок на отримання вказаних коштів, а тому таке право підлягає захисту в судовому порядку на підставі статті 1212 ЦК України.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній повинен був сплатити за звичайних умов, як і фактичний добросовісний землекористувач.

Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень

статті 79-1 ЗК України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості (правовий висновок Верховного Суду від 05 серпня 2022 року

у постанові у справі № 922/2060/20).

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка, площею 0,0052 га з кадастровим номером 4610136800:01:010:0045, що за адресою:

АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді м. Львова, є комунальною власністю Львівської міської ради.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку

від 26 червня 2023 року № НВ-0001208062023, дата державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:01:010:0085, площею 0,3206 га - 16 вересня 2016 року, а відтак земельну ділянку сформовано 16 вересня 2016 року (а. с. 44-46).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач користується спірними земельними ділянками без правових підстав, зокрема, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт укладення між позивачем та відповідачем правочинів, що надають йому право на користування спірними земельними ділянками, на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів за період з 01 липня 2020 року

до 30 червня 2023 року, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 цього Закону).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Суд першої інстанції вірно врахував, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19).

87 516,52 грн.

При цьому, при здійсненні розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, позивачем враховано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період 2020-2023 роки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що згідно з розрахунком суми збитків недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір недоотриманих коштів власником землі за користування відповідачем земельними ділянками площею 0,3206 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0085, та площею 0,0052 га (кадастровий номер 4610136800:01:010:0045) на АДРЕСА_1 за період

з 01 липня 2020 року до 30 червня 2023 року, становить 420 346,13 грн.

Верховний Суд уважає, що доводи касаційної скарги є обґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції є помилковими.

У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України районним судом всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому,

так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення

є мотивованими.

Висновки суду першої інстанції по суті спору узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду, яку суд має враховувати (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на припущеннях, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України. Так, судом першої інстанції на підставі поданих позивачем доказів, які наведено вище у цій постанові, достовірно встановлено, що відповідач фактично використовує сформовані земельні ділянки не лише ті, які знаходяться під належними йому на праві власності будівлі, а й інші, не уклавши відповідних договорів. Суд апеляційної інстанції бездоказово і голослівно зазначає, що тими земельними ділянками (іншою площею) користується хтось інший, не вказуючи хто саме. Указане не узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 вересня 2023 року у справі

№ 920/1149/21.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає

в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права

з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, а тому вказане рішення необхідно залишити в силі,

а постанову суду апеляційної інстанції - скасувати.

Щодо додаткової постанови

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (див.: пункти 133-135 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21, провадження № 12-39гс22).

Отже, додаткова постанова Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року є невід`ємною частиною постанови цього ж суду від 28 жовтня 2024 року та не може існувати окремо від нього.

Оскільки постанова Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року підлягає скасуванню, то додаткова постанова цього ж суду від 09 грудня 2024 року, якою вирішено питання розподілу судових витрат, також підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення

або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу Львівської міської ради, тому сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 12 610,38 грн, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради.

Керуючись статтями 141 400 402 413 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року скасувати, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 лютого 2024 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Львівської міської ради судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі

12 610 (дванадцять тисяч шістсот десять) грн 38 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець