Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа №464/7791/16-ц
провадження №61-5018св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
2. Позовна заява мотивована тим, що 14 травня 2013 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 15 червня 2015 року. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилась проживати з матір`ю.
3. З червня 2014 року відповідач чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною.
4. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04 грудня 2014 року зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дитиною, у визначені дні та часи спілкування батька з дитиною.
5. У зв`язку з невиконанням судового рішення, слідчим відділом Сихівського відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області 24 липня 2015 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 382 КК України про невиконання ОСОБА_2 рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04 грудня 2014 року.
6. Відповідач продовжує чинити перешкоди у спілкуванню з дитиною, у зв`язку з чим позивач понад два роки змушений звертатися в різні інстанції за захистом своїх прав.
7. Посилаючись на наведені обставини, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 06 серпня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн та 1 000 грн судових витрат.
9. Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю позовних вимог, Стороною позивача доведено причинно-наслідковий зв`язок між порушеннями його прав щодо виховання дитини з боку відповідача тривалістю понад чотири роки та діями відповідача, яка створює ці порушення.
10. Місцевий суд дійшов висновку, що 50 000 грн є достатнім та реальним відшкодуванням завданих моральних страждань, справедливою сатисфакцією і такою, що відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
11. Постановою Львівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
12. Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю умов для відшкодування моральної шкоди. Зокрема позивачем не доведено: неправомірність поведінки ОСОБА_2 , наявності шкоди, наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності, наявністю вини заподіювача шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд неповно встановив фактичні обставини справи та не врахував, що факт вчинення перешкод ОСОБА_2 батькові у спілкуванні та вихованні дитини вже встановлено рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 04 грудня 2014 року та не підлягає доведенню, оскільки ця обставина встановлена рішенням суду.
Доводи інших учасників справи
15. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 заперечила проти доводів касаційної скарги, вважає їх необґрунтованими, а вимоги касаційної скарги необ`єктивними та безпідставними. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
17. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає із відповідачем матір`ю ОСОБА_2
19. 25 липня 2014 року розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради визначено способи участі у вихованні та спілкування ОСОБА_1 з донькою, ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розпорядження обов`язкове до виконання для сторін.
20. Через ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання рішення органу опіки і піклування, позивач звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
21. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 04 грудня 2014 року зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили 26 січня
2015 року.
22. На примусове виконання вказаного рішення 15 квітня 2015 року Сихівським районним судом м. Львова видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, за яким відкрито виконавче провадження.
23. Через невиконання у добровільному порядку вказаного рішення суду
від 04 грудня 2014 року на ОСОБА_2 державним виконавцем накладався двічі штраф. Оскільки виконання рішення суду без боржника неможливе, державним виконавцем скеровано в Сихівський районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області подання про внесення даних до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, а виконавче провадження закінчено, що підтверджено постановою про закінчення виконавчого провадження від 23 липня 2015 року № 47420400 (а. с. 65).
24. 24 липня 2015 року на підставі подання державного виконавця внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією - частина перша статті 382 КК України (умисне невиконання ОСОБА_2 рішення суду, що набрало законної сили або перешкоджання його виконанню (а. с. 58). Вказане кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування.
25. Актом державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Дутка І. В. від 13 травня
2015 року зафіксовано невиконання ОСОБА_2 рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 грудня 2014 року.
26. Актом державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Дутка І. В. від 26 травня
2015 року зафіксовано невиконання ОСОБА_2 рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 грудня 2014 року.
27. Актом державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Дутка І. В. від 22 липня
2015 року зафіксовано невиконання ОСОБА_2 рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 грудня 2014 року.
28. Відповідно до висновку амбулаторної судово-психологічної експертизи
від 19 квітня 2017 року за результатами дослідження експерт дійшов наступних висновків: наявність психотравмуючих факторів обґрунтовують виникнення моральної шкоди у ОСОБА_1 внаслідок нервового (психічного) стресу; сильного психологічного та фізичного дискомфорту при зіткненні із будь-якими натяками, що символізують чи нагадують про обставини родинного життя та дитину; погіршення психофізіологічного й психоемоційного стану; вплив цих порушень у соціально-побутовій сфері. Із синтезуючої частини висновку убачається, що душевні та фізичні страждання спричинені через відсутність можливості брати участь у вихованні власної дитини.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
29. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
30. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
31. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
32. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
33. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
34. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
35. Предметом позову у справі, яка переглядається, є відшкодування моральної шкоди позивачу, завданої ухиленням з боку відповідача від виконання рішення суду про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
36. Мотивуючи постанову про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із недоведеності позивачем неправомірної поведінки з боку ОСОБА_2 , наявності шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності, наявністю вини заподіювача шкоди.
37. Згідно з частинами першою і другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
38. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
39. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
40. Відповідно до законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
41. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
42. У частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
43. Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права.
44. Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини завдавача шкоди.
45. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
46. Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
47. Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..
48. На підтвердження доводів позовної заяви щодо ухилення відповідача від виконання рішення суду, позивач надав акти державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Дутка І. В. від 13 травня 2015 року (середа), від 26 травня
2015 року (вівторок), від 22 липня 2015 року (середа), у яких зафіксовано невиконання ОСОБА_2 рішення Сихівського районного суду
м. Львова від 14 грудня 2014 року.
49. Надані позивачем докази, апеляційний суд вважав неналежними, оскільки у розпорядженні Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 25 липня 2014 року днями спілкування позивача з дитиною визначено інші дні, зокрема: субота, неділя - з 14 год. до 17 год.; вівторок, четвер - з 11 год.
до 13 год., а з 2016 року припинив будь-яке спілкування з нею та дитиною.
50. Спростовуючи акт державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 26 травня
2015 року (вівторок),апеляційний суд указав, що в даному акті не зазначено, що державним виконавцем здійснено вихід до квартири, у якій проживає ОСОБА_2 з дитиною саме у період з 11 до 13 години, (як зазначено у розпорядженні Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 25 липня 2014 року), і що саме в цей час відповідач чинила перешкоди у спілкуванні батька з дитиною.
51. За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту вчинення ОСОБА_2 перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною.
52. Разом із тим, суд апеляційної інстанції не врахував, що дана обставина вже встановлена судом у рішенні Сихівського районного суду м. Львова
від 04 грудня 2014 року, яке набрало законної сили, та не є предметом розгляду у даній справі.
53. Тобто апеляційний суд вдався до встановлення обставин, які не є предметом доказування у даній справі.
54. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
55. Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
56. Частина п`ята статті 159 СК України визначає, що особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
57. Відповідно до частини першої статті 381 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.
58. За приписами статті 382 ЦПК України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, серед іншого, має бути зазначено чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
59. Положеннями статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
60. Крім того, при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересі дітей, суди повинні керуватися дотриманням найкращих інтересів дитини.
61. При визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
62. Апеляційний суд не врахував, що звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 указував саме на ухилення з боку відповідача від виконання рішення суду, що набрало законної сили, яким зобов`язано
ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто спір виник із сімейних правовідносин.
63. Обмежившись посиланням на недоведеність позивачем вимог в порядку статті 1167 ЦК України, апеляційний суд неповно встановив, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що дає підстави для висновку про незастосування норми права, яка підлягала застосуванню - частини п`ятої статті 159 СК України.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
64. У силу положень статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
65. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
66. За таких обставин, коли фактичні обставини апеляційним судом не встановлені, постанова апеляційного суду не може вважатись законною і обґрунтованою та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська