Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 464/7814/17

провадження № 61-16931св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Косаняк Світлана Степанівна, Звенигородська сільська рада Пустомитівського району Львівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 03 лютого 2020 року у складі судді Мички Б. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 на користь неповнолітньої ОСОБА_3 , підписаний 26 грудня 2012 року та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаняк С. С.; визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 22 лютого 2013 року між ОСОБА_4 та неповнолітньою ОСОБА_3 й посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаняк С. С.; скасувати витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданий приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаняк С. С. 22 лютого 2013 року, яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 28 липня 2000 року він уклав шлюб із ОСОБА_4 . До того часу він проживав із нею у незареєстрованому шлюбі з 1996 року у квартирі АДРЕСА_1 .

З 2012 року стан здоров`я ОСОБА_4 погіршився, вона не могла ходити, змушена була вживати ліки, а 20 січня 2013 року їй було визначено І групу інвалідності безстроково з потребою стороннього догляду, побутового обслуговування, допомоги, внаслідок чого у дружини почалися психічні розлади, вона втратила слух, ні фізично, ні психічно не була здорова та дієздатна.

Після її смерті він дізнався про складений нею 26 грудня 2012 заповіт та укладений 22 лютого 2013 року договір дарування спірної квартири.

Вказував на відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_4 при укладенні зазначених правочинів, оскільки остання фізично не могла бути присутньою у нотаріуса у зв`язку з перебуванням у лікарні, де проходила сеанси гемодіалізу.

Посилаючись на наведене, просив визнати заповіт і договір дарування недійсними на підставі частини третьої статті 203 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 03 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем обставин, на які він посилався як на обґрунтування своїх вимог, які б давали підстави вважати, що укладення оспорюваних правочинів відбувалось без вільного волевиявлення ОСОБА_4 та не відповідало її внутрішній волі.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року рішення Сихівського районного суду міста Львова від 03 лютого 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду та вважав судове рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України - судом апеляційної інстанції залишено без реагування клопотання про призначення повторної почеркознавчої (комісійної) експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.

На порушення вимог процесуального законодавства суди не надали правової оцінки та не дослідили надані ним письмові докази, які підтверджували те, що ОСОБА_4 не могла бути присутньою у нотаріуса у день посвідчення оспорюваних правочинів.

Доводи інших осіб у справі

ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , подала відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції не надходили

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Сихівського районного суду міста Львова справу № 464/7814/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Косаняк Світлана Степанівна, Звенигородська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, про визнання недійсним заповіту та договору дарування, скасування витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_4 за життя на праві особистої приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .

26 грудня 2012 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаняк С. С., згідно з яким все належне їй за законом на день смерті майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, 22 лютого 2013 року ОСОБА_4 уклала договір дарування, згідно з яким подарувала ОСОБА_3 належну їй квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 07 листопада 2019 року, проведеної у ході розгляду даної справи, підписи від імені ОСОБА_4 , розташовані: після слова «Підпис» на примірнику Заповіту від 26 грудня 2012 року від імені ОСОБА_4 , після слова « Дарувальниця » в примірнику договору дарування квартири, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 22 лютого 2013 року, в графі «Підпис осіб (їх представників), які звернулись за вчиненням нотаріальних дій під № 150 в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Косаняк С. С. за період 05 січня 2013 року - 30 жовтня 2013 року та під 1147 в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Косаняк С. С. за період 20 вересня 2012 року - 29 грудня 2012 року, виконані ОСОБА_4 .

Звертаючись до суду з вимогою про визнання оспорюваних правочинів недійсними, позивач посилався на відсутність волевиявлення ОСОБА_4 при їх підписанні у зв`язку з неможливістю її особистої присутності за місцем складання заповіту та укладення договору. Як на підставу своїх вимог посилався на частину третю статті 203 ЦК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, підставою касаційного оскарження рішення Сихівського районного суду міста Львова від 03 лютого 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року є посилання заявника на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України - судом апеляційної інстанції залишено без реагування клопотання про призначення повторної почеркознавчої (комісійної) експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі статтею 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Стаття 1247 ЦК України визначає загальні вимоги до форми заповіту, змістом частини другої якої визначається, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

У частинах другій та четвертій статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Тлумачення частини другої статті 1257 ЦК України свідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Суди під час розгляду справи, яка є предметом перегляду, встановили, що 26 грудня 2012 року ОСОБА_4 склала заповіт, за яким все належне їй за законом на день смерті майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до змісту заповіту нотаріусом встановлено особу ОСОБА_4 та перевірено її дієздатність.

22 лютого 2013 року ОСОБА_4 на підставі договору дарування подарувала належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 . Відповідно до змісту цього договору нотаріусом встановлено особи громадян, які підписали договір, та перевірено їх дієздатність. При його посвідченні (пункти 12, 13) нотаріусом роз`яснено сторонам всі умови укладення договору (статті 717-719 721 722 727 ЦК України), момент набуття права власності на предмет договору (пункт 11).

Окрім того, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 02 листопада 2016 року у справі № 464/263/15-ц, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції в цій частині та є преюдиційним, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів відмовлено. Рішення суду в частині вирішення позову ОСОБА_1 мотивовано відсутністю підстав,передбачених частинами першою, другою статті 225, частиною другою статті 1257 ЦК України, для визнання недійсними заповіту від 26 грудня 2012 року та договору дарування від 22 лютого 2013 року, з огляду на недоведеність позивачем обставин, що на час їх підписання ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати.

Суди попередніх інстанцій, установивши, що відповідні норми ЦК України при посвідченні заповіту та договору дарування були дотримані, при цьому, позивачем не доведено наявності підстав, які б мали наслідком недійсність оспорюваних правочинів, що в силу положень статей 12 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Особистий підпис у заповіті від 26 грудня 2012 року та договорі дарування від 22 лютого 2013 року свідчить про вільне волевиявлення ОСОБА_4 й обставини, які вплинули на її волевиявлення, суди не встановили.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно відмовили у проведенні повторної експертизи, колегія суддів відхиляє.

Згідно частини другої статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). ОСОБА_1 не доведено необґрунтованості чи суперечності висновку судової почеркознавчої експертизи від 07 листопада 2019 року № 4205 Львівського Науково-дослідного інституту судових експертиз.

Аргументи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно та не всебічно досліджено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки доказам у справі, є безпідставними, ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм матеріального права, зводяться до незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки встановлених судами обставин. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 03 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун