Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 464/8946/21
провадження № 61-8645св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Міністерство юстиції України, акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Глод Андрій Русланович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О.,
Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Глод Андрій Русланович, про визнання незаконним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
23 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Глод А. Р.,
у якому просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09 грудня 2021 року про скасування рішення
від 12 серпня 2021 року № 59801789, прийнятого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Львівської області Глодом А. Р.
Також 23 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову у справі шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилалася на те, що у серпні 2021 року позивач набула у приватну власність квартиру
АДРЕСА_2 . Зазначена квартира набута нею в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а саме - порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
06 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. на підставі частини восьмої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову та акт про передачу ОСОБА_1 як стягувачу у власність у рахунок погашення боргу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 . Державну реєстрацію права власності здійснено 12 серпня 2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу
Глодом А. Р.
Разом із тим, наказом Міністерства юстиції України від 09 грудня 2021 року скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Глода А. Р. від 12 серпня 2021 року № 59801789 про державну реєстрацію її права власності на квартиру АДРЕСА_2 .
На виконання оскаржуваного наказу буде скасовано запис про державну реєстрацію права власності на спірне майно, у зв`язку з чим у АТ «Альфа-Банк» може виникнути право на звернення до реєстратора з заявою про реєстрацію за товариством права власності на 1/2 частку цієї квартири.
У свою чергу, заборона вчиняти реєстраційні дії щодо вищезазначеного нерухомого майна забезпечить збереження цілісності майна, а невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити поновлення порушених її прав та інтересів у випадку задоволення її позовних вимог.
Посилаючись на зазначені обставини у їх сукупності, ОСОБА_1 просила суд забезпечити позов шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 28 грудня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна є співмірним із позовними вимогами, які заявник пред`явив до суду, а тому в разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб матиме негативні наслідки у вигляді того, що запис про право власності нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить заявнику, буде скасованим на виконання оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України і у такому випадку у банку виникне право на звернення до реєстратора з заявою про реєстрацію за ним 1/2 частки цієї квартири та такі наслідки можуть стати для неї невідворотними, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову. У свою чергу, зупинення реєстраційних дій не буде мати негативних наслідків для інших учасників, оскільки в разі встановлення судом правомірності винесення наказу, реєстраційні дії щодо майна будуть відновлені.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено.
Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 28 грудня 2021 року скасовано та відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вважав, що ОСОБА_1 звернулася з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 09 грудня 2021 року, який є актом індивідуальної дії.
Рішення за такими позовами не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а тому і заходів забезпечення позову вони не потребують.
Крім того, відсутні докази, які б підтверджували наявність спору між
ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» щодо квартири АДРЕСА_2 , а також те, що банком вчиняються будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права власності на 1/2 частку вищезазначеної квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року, у якій просить суд скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У вересні 2022 року справу № 464/8946/21 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 та абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.
Висновок апеляційного суду про те, що у справі за позовом про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а тому і заходів забезпечення позову вони не потребують, є помилковим та таким, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові
від 15 липня 2022 року у справі № 910/4445/21.
У вказаній справі у подібних правовідносинах Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зробив висновок про те, що у спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України заборона вчинення реєстраційних дій є зрозумілим, самодостатнім та передбаченим законом заходом забезпечення позову. При цьому у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Висновок апеляційного суду про відсутність наявності спору між
ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» щодо квартири АДРЕСА_2 , є безпідставним та не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки скасування рішення про державну реєстрацію права власності, що спричинено оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України, виданим за скаргою АТ «Альфа-Банк», фактично призводить до припинення права приватної власності позивача на нерухоме майно та надає можливість банку здійснити реєстрацію права власності на 1/2 частку спірної квартири.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 03 серпня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66378069 з виконання виконавчого листа
№ 18-1205/21, виданого 27 липня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики грошових коштів від 01 травня 2020 року в розмірі 2 432 624,93 грн, з яких 2 300 000,00 грн - основний борг, 22 684,93 грн - 3 % річних та 109 940,00 грн - інфляційні втрати.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 03 серпня 2021 року про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження № 66378069 накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , та нежитлове приміщення, реєстраційний номер 2327602051101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належать ОСОБА_2
06 серпня 2021 року на адресу приватного виконавця надійшла заява боржника, погоджена зі стягувачем, про передачу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 2 233 76,00 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 06 серпня 2021 року про передачу майна стягувачу передано ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 18-1205/21 від 27 липня 2021 року квартиру
АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2
06 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
На підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 06 серпня 2021 року, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. в межах виконавчого провадження № 66378069, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Глодом А. Р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 59810789 від 12 серпня 2021 року, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .
Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
№ 270222388 від 12 серпня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_1
на праві приватної власності належить квартира
АДРЕСА_2 , загальною площею 171,8 кв. м.
Також установлено, що з 01 грудня 2017 року на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження
№ 55287431 з примусового виконання виконавчого листа № 752/16479/14-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 06 листопада 2017 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь
ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», заборгованості в розмірі 33 990 161,73 грн.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С. В. від 17 березня 2021 року накладено арешт на спільне сумісне майно боржника, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за дружиною боржника - ОСОБА_2
17 березня 2021 року обтяження відповідно до вищезазначеної постанови старшого державного виконавця про арешт спільного сумісного майна боржника зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про обтяження 41033876.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 02 вересня 2021 року, визнано за ОСОБА_3 1/2 частку права спільної сумісної власності на квартиру
АДРЕСА_2 , яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .
У межах виконавчого провадження № 55287431 з примусового виконання виконавчого листа № 752/16479/14-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 06 листопада 2017 року, 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 передано на реалізацію з електронних торгів, однак такі тричі (11 червня 2021 року, 14 липня 2021 року та 16 серпня 2021 року) не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С. В. від 03 вересня 2021 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу передано АТ «Альфа-Банк» у рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 752/16479/14-ц, виданим Голосіївським районним судом м. Києва 06 листопада 2017 року, 1/2 частку вищезазначеної квартири.
У подальшому АТ «Альфа-Банк» звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою № 80896 від 16 вересня 2021 року, в якій, серед іншого, просило скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Глода А. Р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59801789 від 12 серпня 2021 року, та скасувати запис про державну реєстрацію права власності
№ 43454672 від 11 серпня 2021 року.
Наказом Міністерства юстиції України від 09 грудня 2021 року скаргу
АТ «Альфа-Банк» задоволено частково.
Скасовано рішення від 12 серпня 2021 року № 59801789, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Глодом А. Р.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, АТ «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу
Глод А. Р., про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 09 грудня 2021 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта,
а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є, зокрема, заборона вчиняти певні дії.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
У справі, що переглядається, встановлено, що 23 грудня 2021 року
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, АТ «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Глод А. Р.,
у якому просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09 грудня 2021 року про скасування рішення
від 12 серпня 2021 року № 59801789, прийнятого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Глодом А. Р.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 посилалася на те, що на виконання оскаржуваного наказу буде скасованим запис про державну реєстрацію права власності належного їй нерухомого майна, у зв`язку з чим АТ «Альфа-Банк» може звернутися до державного реєстратора про реєстрацію за ним права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 .
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вважав відсутніми докази, які б підтверджували наявність спору між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» щодо квартири
АДРЕСА_2 , а також те, що банком вчиняються будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права власності на 1/2 частку вищезазначеної квартири.
При цьому суд виходив із того, що посилання заявника на необхідність забезпечення позову ґрунтуються лише на припущенні про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, а тому відсутні правові підстави для забезпечення позову у справі.
Колегія суддів із зазначеним висновком апеляційного суду погоджується, з огляду на таке.
За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Таким чином, державна реєстрація є лише офіційним визнанням права власності, а не підставою для його виникнення, тому саме по собі скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Глода А. Р.
від 12 серпня 2021 року № 59801789 не є підставою для реєстрації права власності на 1/2 частку квартири
АДРЕСА_2 за АТ «Альфа-Банк» без правовстановлюючих документів.
Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно не досліджено обставини, що мають значення для справи,
а висновок суду про відсутність спору між ОСОБА_1 та
АТ «Альфа-Банк» щодо квартири АДРЕСА_2 , є безпідставним та не відповідає дійсності, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі, що в силу вимог статті
400 ЦПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У свою чергу, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Доводи касаційної скарги про те, що висновок апеляційного суду є помилковим та таким, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 липня 2022 року у справі № 910/4445/21, є безпідставними, оскільки фактичні обставини у цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.
Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм матеріального права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але за різних фактичних обставин, не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що реалізація положень частини четвертої статті 263 ЦПК України полягає у тому, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду лише у справах, у яких відносини є подібними.
Разом із тим, вирішуючи питання наявності чи відсутності правових підстав для забезпечення позову, суд у кожній конкретній справі, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, встановлює, чи існує між сторонами спір та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясовує обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно до конкретного випадку.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Оскаржуване судове рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення заяви про забезпечення позову, та обґрунтування щодо доводів сторін, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ураховуючи межі та підстави касаційного перегляду, колегія суддів робить висновок про те, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А. І. Грушицький
Судді: І. В. Литвиненко
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
В. В. Пророк