Постанова

Іменем України

21 червня 2022 року

м. Київ

справа № 465/2561/19

провадження № 61-4417св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2021 року в складі судді Мартьянової С. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2022 року в складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії про зняття з квартирного обліку та поновлення на квартирному обліку.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 01 серпня 1988 року до 18 травня 2011 року він проходив військову службу на різних посадах у Збройних Силах України, після чого звільнений в запас за станом здоров`я та виключений зі списків військової частини.

З 20 грудня 1992 року він безперервно перебував на квартирному обліку, однак рішенням житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30 листопада 2016 року його знято з квартирного обліку у зв`язку з поліпшенням житлових умов.

Вважає вказане рішення незаконним, оскільки він не отримував від Міністерства оборони України жодного житла, окрім житлового приміщення у гуртожитку для військовослужбовців; правом на безоплатну приватизацію житла він не скористався; його не повідомляли про день і час проведення засідання житлової комісії та не запрошували для надання пояснень; рішення прийнято за його відсутності та не було йому надіслано; житлова комісія не вивчала питання про наявність чи відсутність у нього житла, що є обов`язковою умовою для прийняття рішення про зняття з квартирної черги.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2010 року в порядку поділу майна подружжя за ним визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , однак 1/2 частка житла не виділялася, відтак визнання права власності на 1/2 частини квартири без визначення площі не може вважатися поліпшенням житлових умов. На підставі договору дарування від 08 жовтня 2015 року він відчужив свою частку у вказаній квартирі, що не може вважатися штучним погіршенням житлових умов.

З наведених підстав позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у вигляді протоколу від 30 листопада 2016 року № 4 про зняття його з квартирного обліку та зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в особі її житлової комісії поновити його на квартирному обліку з 20 грудня 1992 року.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 березня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яке оформлене протоколом від 30 листопада 2016 року № 4 засідання житлової комісії відповідача. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з дати перебування на квартирному обліку - 20 грудня 1992 року.

Судові рішення мотивовані тим, що на момент розгляду 30 листопада 2016 року житловою комісією Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного питання про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку останній вже не був власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 у зв`язку із її відчуженням, а був лише її наймачем, що свідчить про безпідставність тверджень відповідача про поліпшення житлових умов позивача саме на момент прийняття вказаного рішення та наявність підстав для зняття його з квартирного обліку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У травні 2022 року Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 35 ЖК України внаслідок штучного погіршення житлових умов особа поновляється на квартирному обліку.

Касаційна скарга мотивована тим, що набувши за рішенням суду у жовтні 2010 року у власність 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , позивач умисно не повідомляв житлову комісію про дані обставини та продовжував перебувати на квартирному обліку до 30 листопада 2016 року. Вказане свідчить про законність рішення житлової комісії про зняття позивача з квартирного обліку.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

з 01 серпня 1988 року до 18 травня 2011 року ОСОБА_1 проходив військову службу на різних посадах у Збройних Силах України, звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я, трудовий стаж становить 22 роки 8 місяців.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05жовтня 2010 року визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 та встановлено порядок користування цією квартирою.

08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 відчужив належну йому Ѕ частку у квартирі АДРЕСА_1 , уклавши з ОСОБА_3 договір дарування.

30 листопада 2016 року житловою комісією Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного прийнято рішення про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку на підставі пункту 1 статті 40 ЖК України у зв`язку із поліпшенням житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Приймаючи таке рішення, житлова комісія виходила з того, що відповідно до рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2010 року ОСОБА_1 поліпшив житлові умови та згідно із договором дарування від 08 жовтня 2015 року здійснив штучне погіршення житлових умов відповідно до статті 35 ЖК України, тому протягом п`яти років не підлягає взяттю на квартирний облік.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають з таких підстав.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відтак, вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

У цій справі спірні правовідносини виникли з приводу визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії про зняття з квартирного обліку та поновлення на квартирному обліку, тобто щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.

Частиною четвертою статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом для захисту своїх житлових прав.

Натомість суди залишили поза увагою, що в обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення його прав як військовослужбовця, а саме невиконання відповідачем обов`язку із забезпечення належним жилим приміщенням. Такий обов`язок органів державної влади є складовою системи соціального захисту військовослужбовців відповідно до приписів Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службовою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Наведені норми права передбачають, що військова служба належить до служби публічної.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок вчинення відповідних дій та прийняття рішень житловими комісіями військових частин та КЕВ врегульований Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач у межах та у порядку, встановленому Інструкцією, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.

У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 22 грудня 2021 року у справі № 308/1213/18, від 24 листопада 2021 року у справі № 461/5225/19, від 27 жовтня 2021 року у справі № 266/3935/20, від 11 жовтня 2021 року у справі № 750/6370/19, від 15 червня 2022 року у справі № 303/3794/20.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій помилково вирішили спір по суті, оскільки не врахували того, що правовідносини між учасниками справи виникли з приводу реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця, а тому ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відповідно до приписів статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

При вирішенні вказаного спору суди попередніх інстанцій неправильно визначились із характером спірних правовідносин та не врахували усі фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України (у редакції Закону № 460-IX) роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись статтями 256 409 410 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії про зняття з квартирного обліку та поновлення на квартирному обліку закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд вказаної справи віднесено до суду адміністративної юрисдикції.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд за заявою позивача вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара В. В. Шипович С. Ф. Хопта