Постанова

Іменем України

09 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 465/261/13-ц

провадження № 61-10873св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , на постанову Апеляційного суду Львівської області від 19 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Левика Я. А., Мельничук О. Я., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який був його батьком. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом після смерті батька є він, його брат ОСОБА_4 , який відмовився від своєї частки на його користь на підставі мирової угоди від 20 грудня 2012 року, що визнана судом, та відповідач. Своє право на 2/3 частки спірної квартири він зареєстрував у встановленому законом порядку. Відповідач, яка була дружиною батька, також прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 та набула право на 1/3 частку спірної квартири. Вказана частка є незначною і не може бути виділена в натурі. Зазначав, що припинення права власності на частку у спільному майні не завдасть відповідачу істотної шкоди.

Вартість частки ОСОБА_2 має бути оцінена експертом. У разі задоволення позовних вимог відповідачу буде компенсовано вартість частки у спірній квартирі у грошовому еквіваленті.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частку у спільному майні у квартирі АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/3 частку зазначеної квартири.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 24 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 березня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Припинено право власності у спільному майні ОСОБА_2 на 1/3 частку квартирі АДРЕСА_1 , стягнено на її користь компенсацію вартості в сумі 95 842,00 грн, яка внесена ОСОБА_1 на рахунок № 37313005000789 Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області (далі - ТУ ДСА у Львівській області) згідно з квитанцією від 12 червня 2014 року № 179.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на належну ОСОБА_2 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що спільне володіння та користування сторонами спірною квартирою, реальний поділ та виділення часток у натурі є неможливим. Беручи до уваги внесення позивачем на депозитний рахунок вартості частки відповідача у праві власності на квартиру в розмірі 95 842,00 грн, суди дійшли висновку про можливість припинення права відповідача на належну їй частку у праві власності на квартиру, стягнення на користь відповідача компенсації вартості такої частки. Крім того, вважали що є підстави для визнання за позивачем права власності на частку відповідача у праві власності на вказану квартиру. Суди вказали, що припинення права власності на частку у праві власності на квартиру не завдасть відповідачу істотної шкоди, оскільки вона забезпечена житлом.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 березня 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу апеляційного суду, зазначив, що суд першої інстанції посилався на дійсну ринкову вартість спірної квартири, яка відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи від 25 березня 2014 року № 4228 становить 287 524,00 грн (вартість 1/3 частки - 95 842,00 грн).

ОСОБА_2 із висновками експерта в дослідженні № 4228 не погодилася та зазначала, що експерт значно занизив вартість 1 кв. м досліджуваної квартири порівняно із вартістю 1 кв. м аналогічних об`єктів нерухомості. Визначаючи вартість спірної квартири, експерт зменшив розмір вартості аналогічних об`єктів, із якої визначав середнє значення для встановлення вартості досліджуваної квартири, на 10 %, що за його доводами є знижкою на торгах, та на 5 % на рієлторські послуги.

Сумніви щодо обґрунтованості висновку експерта № 4228 виникли в ОСОБА_2 й з огляду на існування висновку судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні від 16 грудня 2014 року № 062/14, де вартість спірної квартири станом на 23 березня 2014 року становить 466 940,00 грн.

Відповідно до журналів судових засідань суд першої інстанції не ставив на обговорення письмове клопотання відповідача про призначення повторної експертизи. Апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної експертизи, а в оскарженій ухвалі не навів мотивів відхилення апеляційної скарги у частині незгоди з розміром присудженої компенсації за частку у праві власності.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 19 грудня 2017 року рішення Франківського районного суду міста Львова від 24 червня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Повернено ОСОБА_1 внесені на рахунок ТУ ДСА України у Львівській області за квитанцією від 12 червня 2014 року № 179 на рахунок № НОМЕР_1 сплачені 95 842,00 грн як депозит на рахунок суду, в порядку статті 365 ЦК України для виплати грошової компенсації.

Апеляційний суд дійшов висновку, що, вирішуючи питання про позбавлення відповідача її частки у праві власності на спірну квартиру на час розгляду справи апеляційним судом, тобто через значний період часу перебування справи на розгляді у судах різних інстанцій, суд не вправі формально перевіряти вартість спірної квартири та відповідно частки у праві власності відповідача на неї станом на час проведення експертизи, виконаної на підставі ухвали суду першої інстанції, оскільки позбавлення права власності відповідача на частку у спільній власності відбудеться лише після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Навіть якщо визначення вартості частини квартири у період проведення експертизи було обґрунтованим, це не забезпечить відповідача належною компенсацією за таку частку на час розгляду справи апеляційним судом, порушуватиме її право на мирне володіння своїм майном. Тому суд призначив повторне проведення експертизи щодо визначення вартості частки відповідача у спірній квартирі на час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Вартість квартири, визначена експертом під час апеляційного розгляду, значно перевищує вартість, визначену у первинній експертизі, яка була проведена судом першої інстанції. Вказане частково зумовлене часом, який минув із моменту проведення експертизи. Проте це не спростовує того факту, що позбавлення власності відповідача відбудеться у разі задоволення позову після ухвалення апеляційним судом рішення у справі.

Тому апеляційний суд дійшов висновку про невідповідність вартості квартири, яка визначена на час розгляду справи судом першої інстанції, реальній вартості цього нерухомого майна та неможливість вирішення питання про виплату відповідачу компенсації за її частку у праві власності на квартиру за вартістю, яка майже утричі відрізняється від тої, яка існує на час розгляду справи апеляційним судом.

Стосовно права позивача на внесення на депозитний рахунок реальної вартості частки у праві власності на квартиру відповідача суд апеляційної інстанції зазначив, що з часу проведення додаткової експертизи у позивача був час для внесення належної суми компенсації, але, як заявив його представник, він не виявив такого бажання.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У лютому 2018 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки на виконання вказівок касаційного суду щодо дослідження дійсної ринкової вартості 1/3 частки спірної квартири призначив не повторну, а додаткову експертизу. Ототожнення апеляційним судом повторної та додаткової експертизи є суперечливим та необґрунтованим. Вказані експертизи є різними, мають різні підстави для проведення, їх проведення регламентується окремими нормами процесуального закону.

У судовому засіданні 06 березня 2017 року представник позивача ставив свої, інші від тих, які були запропоновані відповідачем, питання для вирішення експертом. Суд апеляційної інстанції не лише не мотивував відхилення питань, запропонованих представником позивача, а й вказав, що представник позивача проти призначення експертизи не заперечив, власних питань для вирішення експертом не ставив. Зазначеним апеляційний суд порушив право позивача подавати докази у справі та недотримався принципу змагальності.

Враховуючи, що під час розгляду справи щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, апеляційний суд був зобов`язаний надати оцінку кожному з висновків з точки зору всебічності, повноти та об`єктивності експертного дослідження. Проте суд апеляційної інстанції не лише не надав оцінки кожному з висновків експертиз, а й навіть не зазначив про те, що такі висновки досліджувались. При цьому зміст останнього, третього, висновку експерта із двох експертиз від 22 травня 2017 року не відображено у рішенні суду.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтував судове рішення обставинами та фактами, які не існували на час розгляду справи судом першої інстанції, за своєю суттю є нововиявленими, оскільки не були і не могли бути відомі сторонам на час розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції не правильно застосував норму статті 365 ЦК України, оскільки позивач завчасно, до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, вніс на депозитний рахунок суду вартість 1/3 частки спірної квартири, яка на час розгляду справи відповідно до висновку судово-інженерної експертизи від 25 березня 2014 року № 4228 становила 95 842,00 грн.

У квітні 2018 року на адресу суду від представника позивача надійшло письмове пояснення з приводу касаційної скарги на постанову апеляційного суду. У ньому представник позивача повідомляє про те, що з листа ТУ ДСА у Львівській області від 16 квітня 2018 року № 02-800-Б-16 ОСОБА_1 стало відомо про отримання 26 травня 2015 року ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 95 842,00 грн, які були внесені на депозитний рахунок суду, тобто за півтора роки до ухвалення оскарженого судового рішення.

Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про прийняття нових доказів та встановлення нових обставин справи на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції. Тому інформацію, яка викладена у листі ТУ ДСА у Львівській області від 16 квітня 2018 року № 02-800-Б-16, касаційний суд до уваги не бере.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2018 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .

Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.

Суди встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у праві власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площа 40,6 кв. м, житловою площею 27,0 кв. м належать 2/3 та 1/3 частини відповідно.

Згідно з листом Головного управління МВС України у Львівській області від 25 липня 2013 року № 16/п-1297 цивільний спір між сторонами супроводжується конфліктом.

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , вона є єдиним власником цієї квартири.

У власності ОСОБА_2 також є будинок АДРЕСА_3 .

Відповідач у спірній квартирі не проживає.

Ухвалою Франківського районного суд міста Львова від 28 жовтня 2013 року у справі призначено судову інженерно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи від 25 березня 2014 року № 4228 дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 287 524,00 грн. Дійсна ринкова вартість 1/3 частини вказаної квартири, яка належить ОСОБА_2 , становить 95 842,00 грн, а дійсна ринкова вартість 2/3 частин квартири, що належать ОСОБА_1 , становить 191 682,00 грн.

Позивач при розгляді справи в суді першої інстанції на виконання частини другої статті 365 ЦК України вніс на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 95 842,00 грн для виплати компенсації за 1/3 частку зазначеної квартири.

Статтею 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок щодо застосування пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».

Встановивши, що відповідач у спірній квартирі не проживає та забезпечена іншим житлом, а їй належить 1/3 частка у праві на квартиру, суди дійшли обґрунтованого висновку про можливість припинення права на частку у власності відповідача на квартиру, оскільки припинення такого права не завдасть її інтересам істотної шкоди.

Апеляційний суд правильно вказав, що задоволення вимоги про припинення права на частку у спірній квартирі та визнання права на цю частку за позивачем можливе лише за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тлумачення частини другої статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що позивач повинен внести на депозитний рахунок суду суму, яка еквівалентна вартості частки спільного майна на час розгляду справи, і лише в такому випадку суд може позбавити відповідача його частки в майні. Тобто суд, втручаючись право власності особи, повинен переслідувати законну мету та, дотримуючись принципу пропорційності, визначити реальний (адекватний) розмір компенсації за позбавлення відповідача частки у праві спільної часткової власності на спірну квартиру.

Оскільки ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатами апеляційного перегляду під час першого розгляду справи, скасована касаційним судом через наявність неспростованих сумнівів щодо оцінки вартості спірної квартири, визначеної судом першої інстанції, враховуючи значний час, що минув з часу проведення первинної експертизи (понад два роки), апеляційний суд під час нового апеляційного розгляду обґрунтовано за клопотанням відповідача призначив додаткову експертизу для визначення реальної вартості спірної квартири.

Згідно з висновком додаткової судової оціночно-будівельної експертизи від 22 травня 2017 року № 11690/16-42 ринкова вартість спірної квартири станом на 18 травня 2017 року становить 819 811,00 грн, а вартість 1/3 ідеальної частини квартири - 273 209,00 грн.

Оскільки ринкова вартість 1/3 ідеальної частини квартири станом на час другого розгляду справи апеляційним судом становить 273 209,00 грн, а позивач вніс на депозитний рахунок лише 95 842,00 грн, що майже втричі менше необхідної суми компенсації за позбавлення частки відповідача у праві спільної часткової власності на спірну квартиру, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на цю частку.

Доводи касаційної скарги про допущені, на думку скаржника, порушення апеляційного суду при призначенні судової експертизи колегія суддів відхиляє з таких міркувань.

Зазначена експертиза призначена судом на виконання вказівок суду касаційної інстанції для визначення реальної ринкової вартості спірної квартири на час апеляційного розгляду справи, коли має вирішуватись остаточно питання про позбавлення відповідача частки у праві власності на спірну квартиру і виплати їй реальної (адекватної) суми грошової компенсації за цю частку. Доручивши проведення цієї експертизи не тій експертній установі, яка проводила першу експертизу (Львівський НДІ судових експертиз), а іншій (Київський НДІ судових експертиз), апеляційний суд фактично призначив повторну експертизу (частина друга статті 113 ЦПК України), помилково назвавши її додатковою. Однак цей недолік є формальністю, яка відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути підставою для скасування чи зміни правильного по суті судового рішення. На вирішення експертизи поставлені питання, які стосувались обставин, що входять до предмета доказування у цій справі, у зв`язку з чим не мають правового значення арґументи касаційної скарги щодо відсутності в ухвалі про призначення експертизи мотивів відхилення питань, поставлених стороною відповідача.

Наведені у касаційній скарзі твердження про те, що суд апеляційної інстанції не надавав оцінки, зокрема, висновку експерта від 22 травня 2017 року і не наводив його зміст у своїй постанові, є безпідставними, оскільки в оскаржуваній постанові зазначено про цю експертизу, на підставі якої судом зроблено висновок про те, що вартість частки відповідача у праві власності на спірну квартиру майже утричі перевищує внесену позивачем на депозит суму грошової компенсації.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги є необґрунтованими. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженої постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової

палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель