№ 465/918/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 465/918/21

провадження № 61-7773св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Стоматологічна поліклініка № 4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка № 4» на постанову Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка № 4» (далі - КНП «Стоматологічна поліклініка № 4») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 17 липня 1999 року вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах.

Наказом КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» від 28 грудня 2020 року № 337-к її звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Підставою для звільнення зазначено систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, зважаючи на наявність застосованих до неї раніше заходів дисциплінарного стягнення у виді доган за невиконання трудових обов`язків в робочий час, халатне ставлення до робочого часу, недотримання професійної етики, відсутність на робочому місці у робочий час без поважних причин, неналежне виконання наказів Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) від 14 лютого 2012 року № 110 та від 28 липня 2021 року № 527,

а також перелічено накази про оголошення доган.

Однак жодного із зазначених у наказі документів їй не вручено, що свідчить про їх ймовірне сфабрикування відповідачем з метою створення штучних підстав для її звільнення.

Протягом всього часу роботи в КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» догани їй не оголошувалися, будь-які службові розслідування стосовно неї, як порушника трудової дисципліни, не проводилися, пояснення не відбиралися.

Звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України можливе лише за умови дотримання встановленої трудовим законодавством процедури та строків накладення попередніх дисциплінарних стягнень, а також встановленої вини працівника у вчиненні дисциплінарних проступків, які стали підставою для накладення попередніх дисциплінарних стягнень, які в свою чергу є підставою для звільнення.

Відповідач у встановлений трудовим законодавством спосіб не встановив та не довів наявність її вини у дисциплінарних проступках, що були підставами для застосування дисциплінарних стягнень, згідно з наказами від 03 січня 2020 року

№ 3-к/тм, від 17 червня 2020 року № 29-к/тм, від 28 липня 2020 року № 236-к, та всупереч вимогам статті 149 КЗпП України не відібрав у неї пояснень стосовно відповідних проступків у встановлені законом строки, а отже грубо порушив процедуру оголошення їй доган, що надалі призвело до незаконного звільнення.

Посилаючись на наведене ОСОБА_1 просила:

визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Стоматологічна поліклініка № 4»

від 28 грудня 2020 року № 337-к про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря стоматолога-терапевта згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України;

поновити її на посаді лікаря стоматолога-терапевта у КНП «Стоматологічна поліклініка № 4»;

стягнути з КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2023 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка не довела неправомірності накладених на неї дисциплінарних стягнень у виді доган, які вона у судовому порядку не оскаржила.

Натомість відповідач довів, що застосування зазначених дисциплінарних стягнень та звільнення відбулося з дотриманням трудового законодавства.

Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05 лютого

2024 року стягнено з ОСОБА_1 на користь КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» 20 000,00 грн відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

Додаткове рішення мотивоване тим, що КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» надало належні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. ОСОБА_1 із заявою про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не зверталася.

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконним та скасовано наказ КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря стоматолога-терапевта у КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» з 28 грудня 2020 року.

Стягнено з КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 253 113,63 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2024 року задоволено.

Додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 лютого

2024 року скасовано.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що під час вирішення питання щодо правомірності наказу про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть враховуватися і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначеного не врахував, не перевірив та не надав оцінки наказам, якими позивачку було притягнено до дисциплінарної відповідальності, а обмежився лише констатацією фактів про зазначене.

Перевіривши законність застосованих до позивачки дисциплінарних стягнень, які передували її звільненню, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх безпідставність та незаконність, а отже й відсутність правових підстав для звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У травні 2024 року КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 05 лютого 2024 року - залишити в силі.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17, від 13 травня 2020 року у справі № 826/1001/16, від 31 липня 2019 року у справі № 808/1509/16, від 02 лютого

2021 року у справі № 813/6440/15, від 17 січня 2019 року у справі № 343/6/18, від 20 травня 2020 року у справі № 754/4355/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 345/472/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 147 149 КЗпП України безпідставно вказавши, що за порушення трудової дисципліни до працівника може застосовуватися дисциплінарне стягнення відмінне від звільнення або догани, при цьому не вказавши яке саме.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не мають значення реальні наслідки дисциплінарного проступку. Для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення .

У липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 у якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не мав перевіряти законність попередніх наказів про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у виді доган, які надалі стали підставою для її звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, є необґрунтованими.

Оскільки, вирішуючи питання про поновлення працівника на роботі, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність всіх попередніх стягнень, які за висновком роботодавця входять до системи для звільнення (річний строк та інше). Отже незалежно від того, чи оспорює позивач такі накази, які й не потрібно оскаржувати заявленням окремої позовної вимоги, суд перевіряє законність таких наказів про оголошення доган, які передували звільненню за систему порушень.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 212/5018/20.

Вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, установив незаконність наказів про оголошення доган, які передували звільненню за систему порушень, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 травня 2024 року касаційну скаргу КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» на постанову Львівського апеляційного суду від 15 травня

2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії суддів: Лідовець Р. А.. Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2024 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Франківського районного суду м. Львова матеріали цивільної справи № 465/918/21; зупинено виконання постанови Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року в частині стягнення середньої заробітної плати, крім суми заробітної плати за один місяць; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У травні 2024 року матеріали справи № 465/918/21 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що з 17 листопада 1999 року ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у трудових відносинах. Із 20 листопада 2020 року вона обіймала посаду лікаря стоматолога-терапевта.

Відповідно до акта від 03 грудня 2019 року, складеного заступником головного лікаря з економічних питань ОСОБА_2 , заступником головного лікаря з організаційно-методичної роботи ОСОБА_3 та юрисконсультом

ОСОБА_4 , лікар стоматолог-терапевт ОСОБА_1 була відсутня на роботі з 14 год 07 хв до закінчення робочої зміни - 14 год 20 хв. Про наявність поважних причин, що пояснюють її відсутність на роботі не повідомляла.

Згідно з поясненнями ОСОБА_1 від 10 грудня 2019 року, у зазначений у акті від 03 грудня 2019 року час вона надавала консультацію пацієнту у рентгенкабінеті № 3.

24 грудня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (орендар рентгенкабінету № 3, розташованого на першому поверсі КНП «Стоматологічна поліклініка № 4») на звернення адміністрації КНП «Стоматологічна поліклініка №4», повідомила, що 03 грудня 2019 року у період з 14 год 07 хв до 14 год 20 хв, лікар стоматолог ОСОБА_1 у приміщенні рентгенкабінету № 3 консультацію не надавала.

25 грудня 2019 року постійно діючою комісією з питань перевірки дотримання трудової дисципліни в КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» про вжиті заходи зі з`ясування причин відсутності працівника на роботі складено доповідну запису на ім`я головного лікаря КНП «Стоматологічна поліклініка №4» стосовно відсутності ОСОБА_6 на робочому місці 03 грудня 2019 року з 14 год 07 хв до 14 год

20 хв.

Наказом КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» від 03 січня 2020 року № 3-к/тм

за порушення трудової дисципліни, а саме самовільне залишення робочого місця 03 грудня 2019 року о 14 год 07 хв та відсутності на робочому місці без поважних причин. Керуючись абзацами першим, другим пункту 3.1, пунктами 5.1, 5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства та пунктам 5, частинами першою, четвертою пункту 6 посадової інструкції лікаря стоматолога-терапевта, статтями 139 140 147 148 149 КЗпП України ОСОБА_1 оголошено догану.

Підставою для оголошення догани зазначено: доповідна записка постійно діючої комісії з питань перевірки дотримання трудової дисципліни в КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» від 25 грудня 2019 року.

Згідно з актом від 13 січня 2020 року № 1 ОСОБА_1 ознайомлена з наказом КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» від 03 січня 2020 року № 3-к/тм. Від підпису про ознайомлення відмовилася.

Згідно з актом про факт зайняття лікувальною діяльністю в умовах карантину

від 08 квітня 2020 року, лікар стоматолог-терапевт ОСОБА_1 08 квітня

2020 року здійснювала прийом пацієнтів та надавала стоматологічні послуги, що належать до планової стоматологічної допомоги. Відповідно до наказу Управління охорони здоров`я Львівської міської ради від 16 березня 2020 року № 110, наказів КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» від 16 березня 2020 року № 50-В,

від 17 березня 2020 року № 51-В, від 24 березня 2020 року № 53-В КНП «Стоматологічна поліклініка №4» переведено в режим роботи «Надзвичайна ситуація» (надання виключно ургентної стоматологічної допомоги із терапевтичної, хірургічної, дитячої стоматології). ОСОБА_1 з 06 квітня 2020 року до 10 квітня 2020 року знаходилася у відпустці без збереження заробітної плати за згодою сторін у зв`язку з карантином, а тому дії ОСОБА_1 варто розглядати, як використання комунального майна у власних цілях. 08 квітня 2020 року

о 12 год 27 хв ОСОБА_1 залишила робоче місце та була відсутня до кінця робочого дня (17 год 00 хв).

30 квітня 2020 року ОСОБА_7 звернулася до КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» зі скаргою на дії лікаря стоматолога-терапевта ОСОБА_1 , у якій посилалася на те, що остання не дотримується професійної етики, не надала їй консультації стосовно діагнозу та процесу лікування.

Згідно з поясненнями ОСОБА_1 від 10 червня 2020 року, 08 квітня 2020 року вона надала невідкладну допомогу пацієнту, який звернувся до неї зі скаргою на сильний зубний біль. Іншій пацієнтці, яка прийшла прийом без попереднього запису, вона надала консультацію.

Згідно з поясненнями ОСОБА_1 від 10 червня 2020 року щодо скарги

ОСОБА_7 , вона надала пацієнтці необхідні рекомендації та пояснення стосовно діагнозу та лікування . Чому ОСОБА_7 це заперечує, вона пояснити не може.

Наказом КНП «Стоматологічна поліклініка № 4»від 17 червня 2020 року № 29-к/тм за порушення трудової дисципліни, а саме недотримання професійної етики, ненадання консультації щодо діагнозу та процесу лікування, порушення способу застосування девіталізуючої пасти «Девіт»-С і тим самим надання некваліфікованої стоматологічно-терапевтичної допомоги, відсутності нагляду за побічними реакціями (діями) лікарських засобів, відсутності медичної документації, здійснення прийому пацієнтів та надання стоматологічних послуг, що належить до планової стоматологічної допомоги, всупереч наказу Управління охорони здоров`я Львівської міської ради 16 березня 2020 року № 110, наказів КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» від 16 березня 2020 року № 50-В, від 17 березня 2020 року № 51-В, від 24 березня 2020 року № 53-В.

У наказі зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 завдала шкоди пацієнтці

ОСОБА_7 , а також створила негативний імідж для ділової репутації КНП «Стоматологічна поліклініка №4».

Керуючись наказом Управління охорони здоров`я Львівської міської ради

від 16 березня № 110, наказами КНП «Стоматологічна поліклініка № 4»

від 16 березня 2020 року № 50-В, від 17 березня 2020 року № 51-В, від 24 березня 2020 року № 53-В, пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 8, 10, 11, 17, 18 розділу 2 посадової інструкції лікаря-стоматолога-терапевта, статтями 139, 140, 147, 148,

149 КЗпП України ОСОБА_1 оголошено догану.

Підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності зазначено: скарга ОСОБА_7 від 30 квітня 2020 року; акт від 08 квітня 2020 року про факт зайняття лікувальною діяльністю в умовах карантину; пояснення ОСОБА_1 від 10 червня 2020 року; інструкція про застосування матеріалу - пасти «Девіт»-С.

Згідно з актом про факт відсутності на робочому місці від 19 червня 2020 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці протягом 46 хв з 11 год 20 хв до

12 год 06 хв, оскільки самовільно залишила КНП «Стоматологічна поліклініка № 4».

Згідно з актом від 15 липня 2020 року, складеним завідувачем другого терапевтичного відділення ОСОБА_8 , юрисконсультом ОСОБА_4 , заступником головного лікаря з організаційно-методичної роботи ОСОБА_3 , ОСОБА_9 відмовилася від підписання акта про факт її відсутності на роботі 19 червня 2020 року. Однак ознайомилася із записом камери відеоспостереження та зазначеним актом, отримала копію повідомлення з проханням надати пояснення стосовно її відсутності.

Згідно з поясненнями ОСОБА_9 від 16 липня 2020 року вона була відсутня на робочому місці 19 червня 2020 року з 11 год 20 хв до 12 год 06 хв, оскільки, в цей час була на прийомі у лікаря, у зв`язку з поганим самопочуттям, спричиненим упередженим ставленням до неї керівництва, здійсненням на неї постійного тиску, що не дозволяє їй здійснювати повноцінний прийом пацієнтів та шкодить її здоров`ю. Також вона заходила до аптеки для придбання ліків, необхідних для ведення стоматологічного прийому, які мала б надавати лікарня.

24 липня 2019 року постійно діючою комісією з питань перевірки дотримання трудової дисципліни в КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» про вжиті заходи зі з`ясування причин відсутності працівника на роботі складено доповідну запису

на ім`я виконувача обов`язків головного лікаря КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» стосовно відсутності ОСОБА_6 на робочому місці 19 червня 2019 року

з 11 год 20 хв до 12 год 06 хв.

Наказом КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» від 28 липня 2020 року № 236-к

за порушення трудової дисципліни, а саме самовільне залишення робочого місця 19 червня 2020 року об 11 год 20 хв та відсутності на робочому місці без поважних причин протягом 46 хв. Керуючись абзацами першим, другим пункту 3.1, пунктами 5.1, 5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства та пунктам 5, частинами першою, четвертою пункту 6 посадової інструкції лікаря-стоматолога - терапевта, статтями 139 140 147 148 149 КЗпП України ОСОБА_1 оголошено догану.

Підставою зазначено: доповідна записка постійно діючої комісії з питань перевірки дотримання трудової дисципліни в КНП «Стоматологічна поліклініка № 4»

від 25 грудня 2019 року.

Згідно з актом від 28 липня 2020 року, складеним заступником головного лікаря з організаційно-методичної роботи ОСОБА_3 , начальником відділу кадрів ОСОБА_10 , завідувачем терапевтичного відділення ОСОБА_11 , ОСОБА_9 ознайомлена з наказом КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» від 28 липня

2020 року № 236-к. Від підпису про ознайомлення з наказом вона відмовилася, копію зазначеного наказу отримала.

Згідно з актом від 23 липня 2020 року № 23/07/2020 про факт відсутності карток стоматологічного хворого під час здійснення обходу ОСОБА_12 лікар стоматолог-терапевт ОСОБА_1 не надала жодної карти стоматологічного хворого для перевірки якості заповнення медичної документації та повідомила, що три карти стоматологічного хворого № 1169, № 1160, № 6904 було передано на перевірку безпосередньому керівнику, завідувачу другого терапевтичного відділення ОСОБА_8 .

Згідно з актом від 07 серпня 2020 року № 23/07/2020 про факт перевірки форм медичної документації № 037/о та № 039-2/о, складеним юрисконсультом ОСОБА_4 , заступником головного лікаря з організаційно-методичної роботи ОСОБА_3 , статистиком медичним ОСОБА_13 , 07 серпня 2020 року під час здійснення перевірки якості заповнення облікової і звітної документації встановлено, що відсутні відповідні документи лікаря стоматолога-терапевта ОСОБА_1 .

Статистик медичний ОСОБА_13 пояснив, що відсутність форм медичної документації № 037/о та № 039-2/о за березень, квітень 2020 року зумовлено перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному та у відпустці.

Про зазначені порушення заступник головного лікаря з організаційно-методичної роботи ОСОБА_3 повідомив виконувача обов`язків головного лікаря КНП «Стоматологічна поліклініка №4» ОСОБА_2 (доповідна записка

від 07 серпня 2020 року).

10 серпня 2020 року ОСОБА_14 звернулася до КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» із заявою, у якій просила призначити їй іншого лікаря, оскільки вона не довіряє лікарю ОСОБА_1 , яка встановила їй пломби із неякісного матеріалу.

29 жовтня ОСОБА_14 звернулася до КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» із заявою, у якій просила повернути їй грошові кошти, сплачені за лікування зубів лікарем ОСОБА_1 у 2018, 2019 та 2020 роках, посилаючись на неякісне лікування.

Листом від 30 жовтня 2020 року № 260 виконувач обов`язків головного лікаря КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» повідомив ОСОБА_1 про необхідність надати пояснення з приводу невиконання наказів МОЗ України від 14 лютого

2012 року № 110 та від 28 липня 2014 року № 527, а також стосовно заяв пацієнтки ОСОБА_14 .

Копію зазначеного листа ОСОБА_1 отримала 12 грудня 2020 року.

Згідно з актом про відмову надати письмові пояснення від 21 грудня 2020 року, складеним виконувачем обов`язків головного лікаря ОСОБА_2 , заступником головного лікаря з медичної частини ОСОБА_15 , завідувачем ортопедичного відділення ОСОБА_16 , юрисконсультом ОСОБА_4 , лікар стоматолог-терапевт ОСОБА_1 відмовилася надати письмові пояснення стосовно обставин зазначених у листі від 30 жовтня 2020 року № 260.

Наказом КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» від 28 грудня 2020 року № 337-к за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України), порушення трудової дисципліни, а саме: невиконання трудових обов`язків

у робочий час, халатне ставлення до робочого процесу, недотримання професійної етики, самовільне залишення робочого місця, та відсутність на робочому місці

у робочий час без поважних причин, неналежне виконання наказів МОЗ України

від 14 лютого 2012 року № 110 та від 28 липня 2014 року № 527, неодноразові скарги від пацієнтів закладу, ОСОБА_1 звільнено з роботи 28 грудня 2020 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40 41 КЗпП України.

На підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

До таких видів стягнень згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України належать догана та звільнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібна сукупність таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Отже, працівника може бути звільнено за пунктом 3 частини першої

статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю). При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

Водночас систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків

і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20 (провадження

№ 61-11862св20).

Таким чином для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої

статті 40 КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків їх не знято і не погашено.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

При цьому роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України), тому відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов`язків, не є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19)).

Згідно з частинами першою - четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи спір про поновлення працівника на роботі, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність всіх попередніх стягнень, які за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та інше). Отже, незалежно від того, чи оспорює позивач такі накази, які й не потрібно оспорювати заявленням окремої позовної вимоги, суд перевіряє законність таких наказів про оголошення доган, які передували звільненню за систему порушень.

До подібних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 21 червня

2023 року у справі № 212/5018/20 (провадження № 61-2744св 23), від 19 липня 2023 року у справі № 216/1431/19 (провадження № 61-4942св 23), від 14 лютого 2024 року у справі № 537/4343/20 (провадження № 61-9754св 23).

У справі, що переглядається, суди встановили відповідно до наказів від 03 січня 2020 року № 3-к/тм, 17 червня 2020 року №29 к/тм, від 28 липня 2020 року № 236-к ОСОБА_1 було оголошено догани.

Перевіряючи законність зазначених доган, які за висновком роботодавця, входять до системи порушень для звільнення, суд апеляційної інстанції виходив з їх безпідставності та незаконності.

Оцінюючи правомірність наказу КНП «Стоматологічна поліклініка №4» від 03 січня 2020 року № 3-к/тм, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності у діях

ОСОБА_1 , яка 03 грудня 2019 року була відсутня на робочому місці протягом 13 хвилин, грубого порушення трудової дисципліни, яке б могло бути підставою для оголошення їй догани.

Визнаючи незаконним наказ КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» від 17 червня 2020 року №29 к/тм, суд апеляційної інстанції виходив з того, зазначена у наказі підстава для оголошення ОСОБА_1 догани, а саме надання некваліфікованої допомоги пацієнтці ОСОБА_17 , що призвело до заподіяння їй шкоди, не підтверджена належними та допустимими доказами, скарга ОСОБА_17 не перевірена компетентною комісією, а її твердження є голослівними; надання допомоги під час відпустки, хворому з гострою зубною біллю не є порушенням трудової дисципліни.

Оцінюючи правомірність наказу КНП «Стоматологічна поліклініка №4» від 28 липня 2020 року № 236-к/тм, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці всього 46 хвилин, що не призвело до негативних наслідків, не завдало будь - якої шкоди ані КНП «Стоматологічна поліклініка № 4», ані її пацієнтам. Урахувавши ступінь тяжкості, вчиненого на думку відповідача, дисциплінарного проступку, попередню тривалу роботу в поліклініці, те, що до

2020 року ОСОБА_1 не вчиняла дисциплінарних проступків і не притягалася до дисциплінарної відповідальності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності у виді догани.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що накладення дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1 у виді доган не відповідає ступеню тяжкості проступків, вчинених, на думку відповідача, ОСОБА_1 .

У контексті наведеного, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 147 149 КЗпП України, є необґрунтованими.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції належно дослідив зібрані у справі докази у їх сукупності, надав їм відповідну оцінку, у тому числі наказам роботодавця про застосування до позивачки дисциплінарних стягнень у виді доган, урахував принципи справедливості, добросовісності та розумності і зробив обґрунтовані висновки по суті вирішення спору.

Установивши, що позивачку незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді доган, які за висновком роботодавця входять до системи для звільнення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що її звільнення на підставі пункту 3 частино першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують висновків апеляційного суду по суті спору та значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду

від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки апеляційного суду, із урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, фактично зводяться до переоцінки доказів, та незгоди з висновками судів з їх оцінкою, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.

від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У справі, що переглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у особи, яка звернулась до суду із касаційною скаргою, іншої точки зору на встановлені судом обставини не спростовує законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення по суті спору та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь цієї особи.

Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги КНП «Стоматологічна поліклініка № 4» цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що Верховний Суд ухвалою від 05 липня 2024 року зупинив виконання постанови Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року до закінчення касаційного розгляду справи, то виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 401 409 416 436 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка № 4» залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник