ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2025 року
м. Київ
справа № 466/11625/24
провадження № 61-4756 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Бачинська Наталія Орестівна,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Єврольвів», товариство
з обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бачинської Наталії Орестівни, на постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів» (далі -
ТОВ «Єврольвів»), товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент» (далі - «Сіті Львів Девелопмент») про визнання майнових прав,
в якому просив суд визнати за ним права на об`єкт незавершеного будівництва,
а саме на однокімнатну житлову квартиру, яка знаходиться в 2 (другому) під`зді
на 6 (шостому) поверсі, за будівельним номером АДРЕСА_1 , будівництво будинку здійснюється на земельній ділянці, кадастровий номер 4610137500:07004:0024.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву
про забезпечення позову, в якій просив суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказану однокімнатну житлову квартиру, а також заборонити ТОВ «Єврольвів», ТОВ «Сіті Львів Девелопмент»
та будь-яким іншим юридичним і фізичним особам, органам та суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам вчиняти будь-які правочини та будь-які реєстраційні дії щодо вказаної однокімнатної житлової квартири.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначив, що ним подано позов
про визнання за ним майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, а саме на однокімнатну житлову квартиру, яка знаходиться в 2 (другому) під`зді
на 6 (шостому) поверсі, за будівельним номером
АДРЕСА_1 .
Вказував, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення його порушених прав.
Дії відповідачів та їх фінансовий стан можуть свідчити про можливість відчуження майнових прав на недобудовану квартиру (укладання попереднього договору тощо) третій особі з метою отримання грошових коштів. Невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому спричинити незворотні негативні наслідки для нього.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2024 року
у складі судді Зими І. Є. відкрито провадження у справі за позовом
ОСОБА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2024 року
у складі судді Зими І. Є. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
У порядку забезпечення позову накладено арешт на об`єкт незавершеного будівництва, а саме на однокімнатну квартиру, що знаходиться в 2 (другому) під`зді на 6 (шостому) поверсі, за будівельним номером АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:07:004:0024.
Заборонено ТОВ «Єврольвів», ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» та будь-яким іншим юридичним та фізичним особам, органам та суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам вчиняти будь-які правочини та будь-які реєстраційні дії щодо однокімнатної житлової квартири
в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень, за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва
та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 4610137500:07004:0024), що знаходиться в 2 (другому) під`зді на 6 (шостому)
поверсі за будівельним номером НОМЕР_1 (сто п`ятнадцять), загальна проєктна
площа 48,98 кв. м.
Зазначено, що ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у справі наявні правові підстави для забезпечення позову ОСОБА_1 , так як невжиття заходів забезпечення позову (накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва, заборона вчиняти дії щодо квартири) може в подальшому істотно ускладнити виконання судового рішення.
Районний суд застосував відповідні норми ЦПК України, які регулюють питання забезпечення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 березня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Єврольвів» задоволено.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2024 року скасовано та прийнято нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви
ОСОБА_1 про забезпечення позову, так як на час звернення до суду
з указаною заявою та на час постановлення оскаржуваної ухвали районного суду квартира, на яку судом першої інстанції накладено арешт, не існувала як об`єкт цивільних прав, оскільки будинок не прийнятий в експлуатацію і право власності
на квартири у цьому будинку не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тобто судом першої інстанції накладено арешт на майно, яке не є об`єктом цивільних прав та не належить відповідачам.
Апеляційний суд застосував норми ЦПК України, що регулюють питання забезпечення позову, врахував відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У квітні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бачинська Н. О., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2025 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі ухвалу Шевченківського районного суду
м. Львова від 25 листопада 2024 року.
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (абзац 6
частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У травні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бачинської Н. О., мотивована тим, що апеляційний суд зробив помилкові висновки про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Майнові права є самостійним об`єктом цивільних прав, вони підлягають судовому захисту. Позивачем було внесено кошти на будівництво квартири, проте право власності на квартиру за ним не зареєстровано через неправомірні дії відповідачів. З цього приводу між сторонами існує судовий спір, а тому наявні ризики невиконання судового рішення у справі.
Зазначає, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2024 року у порядку забезпечення позову, у тому числі, накладено арешт на об`єкт незавершеного будівництва (однокімнатну житлову квартиру), а не на квартиру,
як самостійний об`єкт нерухомості. Суд може наклаcти арешт на об`єкт незавершеного будівництва.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від ТОВ «Сіті Львів Девелопмент», в якому викладено аргументи щодо необґрунтованості касаційної скарги.
Вказується, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 грудня 2018 року ОСОБА_2 уклав попередній договір купівлі-продажу квартири з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум» (далі - ТОВ «КУА «Оптимум») в інтересах пайового недиферсифікованого венчурного інвесниційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест».
Цього самого дня ОСОБА_2 здійснив перший забезпечувальний платіж
у розмірі 749 394,00 грн на користь вищевказаного товариства.
17 травня 2019 року був укладений договір про внесення змін до попереднього договору, згідно з яким пункт 1.1.2 договору викладено у наступній редакції:
1.1.2. Об' єкт - 1 кімнатна житлова квартира в будинку, що знаходиться в 2 під`їзді
на 6 (шостому) поверсі, за будівельним номером НОМЕР_1, загальна проєктна
площа 48,98 кв. м.
14 липня 2020 року 2020 року згідно з договором переуступки до попереднього договору внесено зміни, а саме замінено сторону покупця із ОСОБА_2
на ОСОБА_3 .
Сторонами погоджено, що ОСОБА_3 сплачує на користь ОСОБА_2
в момент підписання договору кошти в сумі 749 394,00 грн. ТОВ «КУА «Оптимум» зобов`язана зарахувати сплачений ОСОБА_2 забезпечувальний платіж (749 394,00 грн).
04 грудня 2020 року між ТОВ «КУА «Оптимум», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір переуступки, яким внесено зміни до попереднього договору,
за яким права та обов`язки ОСОБА_3 за договором від 19 грудня 2018 року перейшли до ОСОБА_1 .
Сторонами визначено, що ОСОБА_1 сплачує на користь ОСОБА_3
в момент підписання договору 749 394,00 грн.
10 грудня 2020 року ОСОБА_1 здійснив на користь ТОВ «КУА «Оптимум» другий платіж у розмірі 83 266,00 грн.
ОСОБА_1 сплатив 833 985,30 грн на будівництво квартири
в багатоквартирному будинку за будівельною адресою:
АДРЕСА_2 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана
для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 4610137500:07:004:0024, що знаходиться в 2 під`їзді на 6 поверсі, за будівельним номером НОМЕР_1, загальна проєктна площа 48,98 кв. м.
Квартира повинна бути передана ТОВ «Єврольвів» у власність виключно після здійснення усіх платежів.
Рішенням ТОВ «КУА «Оптимум» від 01 жовтня 2021 року № 21/1001/1 проведено заміну сторони в попередніх договорах купівлі-продажу нерухомості по об`єкту будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по
АДРЕСА_2 з товариства, що діє в інтересах пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест»,
на ТОВ «ЄвроЛьвів».
ОСОБА_1 посилався на те, що на час подання заяви пропозиції щодо укладення основного договору між ним та ТОВ «Єврольвів» не надходило, основний договір не укладено, однокімнатна житлова квартира у його власність не передана.
Речові права ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна станом на момент подання заяви незареєстровані та незахищені.
26 березня 2024 року між ТОВ «Єврольвів» (замовник) та ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» (девелопер) укладено договір № 01-26/03-24, за умовами якого майнові права на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом
по АДРЕСА_2 разом із усім функціонуючим інженерним обладнанням, які необхідні для забезпечення належної його експлуатації, який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку та здійснення відповідної державної реєстрації права власності стане самостійним об`єктом нерухомого майна, зокрема, квартирою та паркомісцями, а також функції забудовника передані ТОВ «Сіті Львів Девелопмент».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бачинської Н. О., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У даній справі судом вирішувалося питання про забезпечення позову,
про що ОСОБА_1 подав заяву разом із позовом, зокрема, шляхом
1) накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва, 2) заборони вчинення правочинів та реєстраційних дій щодо спірного об`єкта.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача
від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації
в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать
або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору
або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів
чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами,
а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання
чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася
з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів
з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом
до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси
не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку
із застосуванням відповідних заходів.
Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв
про забезпечення позову».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те,
що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того,
щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання
чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася
з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття
цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову
з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі
№ 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав
або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову
у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених
чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб,
що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав
або інтересів позивача.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 грудня
2021 року у справі № 910/4777/21.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі
№ 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) вказано, що при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно,
що не належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 21 квітня
2021 року у справі № 372/333/20 (провадження № 61-19492св20), від 21 квітня
2022 року у справі № 755/5300/21 (провадження № 61-18391св21).
Отже забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Верховний Суд ураховує, що мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.
При цьому арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає
і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту
на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (постанова Верховного Суд
від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23, провадження № 61-10214св23).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 навів відповідні доводи.
Суд першої інстанції задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову й наклав арешт на спірний об`єкт незавершеного будівництва, заборонив відповідачам та будь-яким іншим особам, органам та суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам, державним, приватним нотаріусам вчиняти будь-які правочини та реєстраційні дії щодо спірної однокімнатної житлової квартири.
Районний суд уважав, що у справі наявні правові підстави для забезпечення позову ОСОБА_1 , так як невжиття заходів забезпечення позову може
в подальшому істотно ускладнити виконання судового рішення.
Суд апеляційної інстанції скасував указане судове рішення районного суду
й відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Апеляційний суд виходив із того, що на час звернення до суду з відповідною заявою
та на час постановлення ухвали районного суду квартира, на яку судом першої інстанції накладено арешт, не існувала як об`єкт цивільних прав, вона не належить відповідачам.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, вони узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду.
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просив, у тому числі, накласти арешт на спірний об`єкт незавершеного будівництва.
Апеляційний суд установив, що спірний об`єкт не перебуває у власності позивача (заявника) і вказав, що він не належить відповідачам.
Як на час звернення ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову,
так і на час вирішення судами вказаного процесуального питання, спірна квартира не існувала як об`єкт цивільних прав, оскільки будинок не прийнятий в експлуатацію і право власності на квартири у цьому будинку не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.
Тобто районним судом помилково накладено арешт на майно, яке не є об`єктом цивільних прав та не належить відповідачам.
Отже, відсутні правові підстави для застосування заходів забезпечення позову.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду
від 14 січня 2025 року у справі № 466/8139/24 (провадження № 61-17471ск24).
Зроблені апеляційним судом висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У зв`язку з цим, безпідставними є посилання заявника касаційної скарги на неврахування судами відповідної судової практики Верховного Суду. У кожній справі суд виходить
з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми права, судом під час розгляду справи
не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам
в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення
є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони
не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди
з висновками суду і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України
не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (стаття 401
ЦПК України).
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують,
на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове
рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 402 416 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бачинської Наталії Орестівни, залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2025 року залишити
без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць