Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 466/2893/14

провадження № 61-14340св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Галичфарм»,

відповідачі: Львівська міська рада,ОСОБА_1 ,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Галичфарм» (далі - ПАТ «Галичфарм») звернулося до суду з позовом до Брюховицької селищної ради Львівської області, ОСОБА_1 , третя особа - відділ Держземагентства у м. Львові, про визнання недійсними рішення та державного акта на право власності на землю.

Позовна заява мотивована тим, що товариству на праві постійного користування належить земельна ділянка дитячого оздоровчого табору « Конвалія » ПАТ «Галичфарм», що знаходиться за адресою АДРЕСА_4, загальною площею 3,5351 га, що підтверджується відповідним державним актом від 28 лютого 1995 року, виданим на підставі рішення Брюховицької селищної ради Львівської області від 23 лютого 1995 року № 46.

Вважало, що указана земельна ділянка відноситься до категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, а у період дії ЗК УРСР 1970 року відносилась до земель курортів, що було загальновідомим фактом.

Зазначало, що указана земельна ділянка перебувала у користуванні товариства ще з 1980 року відповідно до державного акта на право користування землею, виданого Хіміко-фармацевтичному заводу, правонаступником якого є ПАТ «Галичфарм».

Крім того, позивач вважав, що станом на 1990 рік у його постійному користуванні перебувала також земельна ділянка, площею 1,00 га на підставі рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради Львівської області від 10 грудня 1990 року № 150.

Також зазначав, що 18 березня 1994 року Брюховицькою селищною радою народних депутатів м. Львова прийнято ухвалу, якою було вилучено з користування оздоровчого табору «Конвалія» ПАТ «Галичфарм» частину земельної ділянки, площею 0,63 га, розташованої на АДРЕСА_1 та віднесено її до земель запасу. Указану ухвалу товариством було оскаржено у судовому порядку і рішенням арбітражного суду Львівської області від 18 січня 1995 року затверджено мирову угоду між вищевказаною селищною радою та акціонерним товариством «Галичфарм» (далі - АТ «Галичфарм»), правонаступником якого є ПАТ «Галичфарм».

04 січня 1995 року ухвалою селищної ради внесено зміни до оскаржуваної ухвали Брюховицької селищної ради народних депутатів м. Львова від 18 березня 1994 року, якими зменшено розмір вилученої земельної ділянки з 0,63 га до 0,3 га. Зазначало про те, що, вилучивши 0,63 га вищевказаної земельної ділянки, селищна рада розподілила цю частину між фізичними особами, проте, зменшивши вилучену площу до 0,3 га, не скасувала рішення від 24 травня 1994 року про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , що увійшла до складу земельної ділянки, яка була повернута товариству. У зв`язку із цим вважало, що рішення селищної ради від 24 травня 1994 року є незаконним та таким, що порушує його майнові права. Крім того, вважало, що при передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_1 порушено вимоги земельного законодавства у частині недотримання порядку зміни цільового призначення земельної ділянки.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ПАТ «Галичфарм» просило суд визнати недійсним та скасувати рішення Брюховицької селищної ради народних депутатів м. Львова від 24 травня 1994 року про надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0756 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарської будівлі, а також визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю від 17 листопада 1994 року на його ім`я на указану земельну ділянку.

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Галичфарм», Брюховицької селищної ради Львівської області, третя особа - відділ Держземагенства у м. Львові, про визнання незаконною ухвали, визнання незаконним рішення, визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він у встановленому законом порядку отримав у приватну власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0756 га, що підтверджується рішенням вищевказаної селищної ради від 24 травня 1994 року, та отриманим державним актом на право приватної власності на землю від 17 листопада 1994 року.

Зазначав, що ухвалою селищної ради від 04 січня 1995 року внесено зміни у пункт 1 ухвали цієї селищної ради від 18 березня 1994 року вже після її виконання. Вважав, що селищна рада неправомірно зменшила розмір вилученої у ПАТ «Галичфарм» земельної ділянки. Змінивши зазначену вище ухвалу, селищною радою порушено його права власності, оскільки належна йому на праві власності земельна ділянка увійшла до складу наданої ПАТ «Галичфарм» на праві постійного користування земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконною ухвалу Брюховицької селищної ради народних депутатів м. Львова від 04 січня 1995 року «Про внесення змін до ухвали Брюховицької селищної ради народних депутатів м. Львова «Про вилучення земельної ділянки, площею 0,63 га з користування оздоровчого табору « Конвалія »;

- визнати незаконним рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів м. Львова від 23 лютого 1995 року «Про видачу державного акта на право постійного користування АТ «Галичфарм» на оздоровчий табір «Конвалія» у частині включення у земельну ділянку АТ «Галичфарм» земельної ділянки, площею 0,0756 га, переданої йому для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування землею від 28 лютого 1995 року, виданий дитячому оздоровчому табору «Конвалія» АТ «Галичфарм» на земельну ділянку, площею 3,4351 га у частині включення земельної ділянки, площею 0,0756 га переданої йому;

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , площею 0,0756 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель шляхом зобов`язання ПАТ «Галичфарм» надати йому доступ до цієї земельної ділянки.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2014 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 було об`єднано з позовом ПАТ «Галичфарм» в одне провадження для спільного розгляду.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року позов ПАТ «Галичфарм» задоволено.

Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 24 травня 1994 року № 180 «Про надання у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель» щодо надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки у АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0756 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарської будівлі.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 17 листопада 1994 року серії ЛВ 731112249, виданий Брюховицькою селищною радою народних депутатів ОСОБА_1 , зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 249.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року - залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 березня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 6-10687св16).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 березня 2019 року, у задоволенні позову ПАТ «Галичфарм» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконною ухвалу Брюховицької селищної ради 4-ї сесії 22-го скликання від 04 січня 1995 року «Про внесення змін до ухвали 16-ї сесії Брюховицької селищної Ради народних депутатів «Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору « Конвалія ».

Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23 лютого 1995 року № 46 «Про видачу державного акту на право постійного користування АТ «Галичфарм» на оздоровчий табір «Конвалія» в частині включення в земельну ділянку АТ «Галичфарм» земельної ділянки площею 0,0756 га, переданої згідно державного акта на право приватної власності на землю від 17 листопада 1994 року ОСОБА_1 .

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право постійного користування землею від 28 лютого 1995 року, виданий Брюховицькою селищною радою дитячому оздоровчому табору «Конвалія» АТ «Галичфарм» на земельну ділянку площею 3,5351 га у смт Брюховичі відповідно до рішення Брюховицької селищної ради від 23 лютого 1995 року № 46 у частині включення в цю земельну ділянку земельної ділянки площею 0, 0756 га ,переданої згідно державного акта на право приватної власності на землю від 17 листопада 1994 року ОСОБА_1 .

Зобов`язано ПАТ «Галичфарм» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0756 га у АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_1 доступу до земельної ділянки.

Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу ПАТ «Галичфарм» задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 липня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-9164св19).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 січня 2020 року залучено до участі у справі у якості третьої особи - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09 квітня 2021 року залучено до участі у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 у якості відповідача - виконавчий комітет Брюховицької селищної ради Львівської області, виключивши його із числа третіх осіб.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року провадження у справі за позовом ПАТ «Галичфарм» та зустрічним позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог до виконавчого комітету Брюховицької селищної ради Львівської області закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року у складі судді Невойта П. С. у задоволенні позову ПАТ «Галичфарм» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконною ухвалу Брюховицької селищної Ради 4-ї сесії 22-го скликання від 04 січня 1995 року «Про внесення змін до ухвали 16-ї сесії Брюховицької селищної Ради народних депутатів «Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору « Конвалія ».

Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради від 23 лютого 1995 року № 46 «Про видачу державного акту на право постійного користування АТ «Галичфарм» на оздоровчий табір «Конвалія» в частині включення в земельну ділянку АТ «Галичфарм» земельної ділянки площею 0,0756 га, переданої ОСОБА_1 згідно Державного акту на право приватної власності на землю 17 листопада 1994 року.

Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право постійного користування землею від 28 лютого 1995 року, виданий Брюховицькою селищною радою Дитячому оздоровчому табору «Конвалія» АТ «Галичфарм» на земельну ділянку площею 3,5351 га у смт Брюховичі, відповідно до рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради від 23 лютого 1995 року № 46 у частині включення в земельну ділянку АТ «Галичфарм» земельної ділянки площею 0,0756 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, переданої ОСОБА_1 згідно Державного акту на право приватної власності на землю 17 листопада 1994 року.

Зобов`язано ПАТ «Галичфарм» усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0756 га у АДРЕСА_1 , шляхом надання ОСОБА_1 доступу до земельної ділянки.

Рішення суду мотивовано тим, що Брюховицька селищна рада своєю ухвалою від 18 березня 1994 року «Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору « Конвалія» Львівської фармацевтичної фабрики » правомірно вилучила у ПАТ «Галичфарм» спірну земельну ділянку, а ухвала Брюховицької селищної ради від 04 січня 1995 року «Про внесення змін до ухвали 16-ї сесії Брюховицької селищної Ради народних депутатів «Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору « Конвалія », на підставі якої укладено мирову угоду у справі № 3/604», не відповідає вимогам закону, оскільки на час її прийняття на ній вже знаходилися надані у встановленому порядку у власність громадянам земельні ділянки, у тому числі і ОСОБА_1 та не вирішено питання про вилучення в нього земельної ділянки.

Дослідивши всі надані докази суд дійшов висновку, що Брюховицька селищна рада народних депутатів відповідно до вимог статей 19 27 ЗК України правомірно вилучила вказану земельну ділянку площею 0,63 га.

При цьому, ПАТ «Галичфарм» не надало належних та допустимих доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою станом на час надання земельної ділянки ОСОБА_1 .

Суд також дійшов висновку, що прийняття Брюховицькою селищною радою народних депутатів рішення від 24 травня 1994 року № 180 про надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею згідно плану відведення 0,0756 га та подальша видача 17 листопада 1994 року ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю серії ЛВ 731112249, не вплинуло на права та законні інтереси ПАТ «Галичфарм» та не порушило їх.

Також суд вважав, що ОСОБА_1 об`єктивно не знав і не міг знати про порушення свого права власності з боку ПАТ «Галичфарм» до квітня 2014 року. А з моменту подання первісного позову ним з`ясовані обставини, які він оскаржив, звернувшись до суду із зустрічним позовом.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ «Галичфарм» задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ПАТ «Галичфарм» задоволено.

Визнано недійсним пункт 1.21 рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів від 24 травня 1994 року № 180 «Про надання у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель» щодо надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки у АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0756 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарської будівлі.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ 731112249 від 17 листопада 1994 року, виданий Брюховицькою селищною радою народних депутатів ОСОБА_1 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 249.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у суду першої інстанції були відсутніми правові підстави для визнання незаконною ухвали Брюховицької селищної ради від 04 січня 1995 року «Про внесення змін до ухвали 16-ї сесії Брюховицької селищної Ради народних депутатів «Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору « Конвалія », оскільки саме ця ухвала стала підставою для досягнення між сторонами спору мирової угоди, яка була затвердженою рішенням Арбітражного суду Львівської області від 18 січня 1995 року у справі № 3/604, яке набрало законній сили.

Апеляційний суд вказав, що припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5-9 частини першої статті 27 ЗК України, в разі незгоди землекористувача, проводиться саме у судовому порядку, проте Брюховицька селищна рада не зверталася до суду з позовом до АТ «Галичфарм» про припинення права власності або землекористування спірною земельною ділянкою площею 0,63 га.

Апеляційний суд дійшов висновку, що Брюховицька селищна рада не вправі була 18 березня 1994 року приймати ухвалу про вилучення у АТ «Галичфарм» спірної земельної ділянки площею 0,63 га, оскільки таке вилучення вона могла ініціювати лише шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а відтак ця ухвала є незаконною. Тому, виконавчий комітет Брюховицької селищної ради не вправі був передавати у приватну власність фізичних осіб частини цієї незаконно вилученої земельної ділянки, у тому числі й ОСОБА_1 , пунктом 1.21 рішення від 24 травня 1994 року № 180.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судам не було надано належних доказів того, що земельна ділянка площею 0,0756 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарської будівлі була йому виділена за рахунок земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ПАТ «Галичфарм».

Вважає, що ПАТ «Галичфарм» не довело, що земельна ділянка, площею 1,00 га була йому виділена у постійне чи довгострокове користування на підставі рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради Львівської області від 10 грудня 1990 року № 150, яке, на його думку, було підставою для виділення землі у короткострокове користування, на три роки. Крім того, ця обставина була підтверджена ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року, проте не взята до уваги апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.

Вважає, що селищна рада не мала права у 1995 році перерозподіляти та надавати в постійне користування АТ «Галичфарм» земельну ділянку площею 3,5351 га у смт Брюховичі, відповідно до рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради від 23 лютого 1995 року № 46, оскільки вона включала земельну ділянку, яка не була вільною, перебувала у його приватній власності, яке у встановленому законом порядку не припинялося.

Суд апеляційної інстанції не врахував норму статті 22 ЗК України 1990 року, визнавши правомірним державний акт на право постійного користування землею від 28 лютого 1995 року, виданий Брюховицькою селищною радою Дитячому оздоровчому табору «Конвалія» АТ «Галичфарм» на земельну ділянку площею 3,5351 га у смт Брюховичі, без встановлення меж цієї ділянки в натурі.

Також, посилається на те, що АТ «Галичфарм» було пропущено строк позовної давності, що теж є підставою для відмови у задоволенні його позову, проте судом ця обставина врахована не була.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2021 року АТ «Галичфарм» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи, є безпідставними, спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами. Вважає, що суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законне та обґрунтоване судове рішення, яке просить залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 -без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та зупинено дію постанови Львівського апеляційного суду від 27 липня 2021 року до закінчення касаційного провадження

01 листопада 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до державного акту про право постійного користування Б № 06139 від 1980 року хіміко-фармацевтичний завод м. Львів набув право безстрокового і безоплатного користування земельною ділянкою площею 3,07 га в межах згідно з планом землекористування для будівництва піонерського табору на АДРЕСА_1. Відповідно до плану землекористування, який є невід`ємною частиною вказаного державного акту, суміжними землекористувачами вказаної земельної ділянки були: А-Б землі ДЛФ, Б-В землі колективних городів, В-Г землі АДРЕСА_6 та Г-А землі піонерського табору ВО ім.50-річчя Жовтня (том 1, а. с.14-19).

Після реорганізації хіміко-фармацевтичного заводу м. Львів на Львівське хіміко-фармацевтичне об`єднання «Львівфарм», його правонаступником стало ПАТ «Галичфарм».

Згідно з рішенням виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області від 10 грудня 1990 року № 150 «Про відвід земельної ділянки під розширення піонерського табору «Конвалія» Львівського ХФО «Львівфарм», Львівському хіміко-фармацевтичному об`єднанню «Львівфарм» відведено земельну ділянку площею 1,0 га, під розширення піонерського табору (будівництво спортивного майданчику) у смт Брюховичі, за рахунок черезсмужних земель колгоспу «Іскра», які не використовуються господарством як малопродуктивні й непридатні для сільськогосподарського виробництва, зобов`язано керівництво хіміко-фармацевтичний об`єднання «Львівфарм» виготовити проектну документацію і погодити таку в установленому порядку та відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до акту від 03 січня 1990 року вибору й відводу земельної ділянки під розширення території піонерського табору хіміко-фармацевтичного об`єднання «Львівфарм» для створення спортивної зони за рахунок земель колгоспу «Іскра» с. Ясниська, Яворівського району, ця земельна ділянка «прилягає до північної сторони піонерського табору. З інших трьох сторін об`їзна дорога для садоводів, за якою розташований масив колективних садів різних організацій і заводів м. Львова» (том 1, а. с.150-151).

З огляду на акт Брюховицької селищної ради народних депутатів від 25 травня 1993, комісією у складі землевпорядника, архітектора, заступника голови здійснено перевірку раціонального використання земель оздоровчими таборами, зокрема «Конвалія» встановлено, що протягом року не використовується земельна ділянка площею 0,63 га, на якій мав би розміститися стадіон, та станом на 25 травня 1993 року вона знаходиться в занедбаному стані.

24 листопада 1993 року Брюховицька селищна рада народних депутатів направла Львівфармзаводу лист-вимогу, яким довела до відому, що згідно з Постанови Верховної Ради Української РСР «Про земельну реформу від 18 грудня 1990 року» повинні до 15 березня 1994 року оформити право користування землею. Оскільки таке право не оформлено, право користування земельною ділянкою буде втрачено.

Згідно з актів Брюховицької селищної ради народних депутатів від 01 березня 1994 року та 15 березня 1994 року, комісією у складі землевпорядника, архітектора, заступника голови здійснено перевірку раціонального використання земель оздоровчими таборами, зокрема «Конвалія» і встановлено, що на протязі року не використовується земельна ділянка площею 0,63 га, на якій мав би розміститися стадіон, та станом на 25 травня 1993 року вона знаходиться в занедбаному стані.

В акті від 01 березня 1994 року зазначено, що оздоровчим табором «Конвалія» Львівської фармацевтичної фабрики для розгляду подано: рішення від 18 липня 1974 року № 381 «Про відведення меж земельної ділянки на площу 3,5 га; Державний акт на постійне користування землею на площу 3,07 га; дозвіл на проектування; частина генплану забудови в межах ділянки.

Інших документів, у тому числі і на земельну ділянку площею 0,63 га, на якій мав би розміщатися стадіон, не представлено.

Ухвалою 16-ої сесії Першого демократичного скликання Брюховицької селищної ради народних депутатів м. Львова від 18 березня 1994 року «Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору « Конвалія» Льівської фармацевтичної фабрики » вилучено з користування оздоровчого табору « Конвалія » Львівської фармацевтичної фабрики земельну ділянку площею 0,63 га та віднесено до земель запасу. Повідомлено землекористувача про втрату ним права землекористування через неподання клопотання про обґрунтування у потребі площі на решту території (том 1 а. с. 24).

24 травня 1994 року рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів № 180 «Про надання у приватну власність земельних ділянок для обслуговування жилих будинків та господарських будівель» (пункт 1.21.) ОСОБА_1 надано у приватну власність земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 0,07 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарської будівлі.

Землевпоряднику виконкому відвести межі ділянки в натурі, оформити та видати плани відводу меж ділянок та Державні акти на право приватної власності на землю (том 1 а. с. 61, том 5 а. с. 31).

На виконання зазначеного рішення, землевпорядник Брюховицької селищної ради 16 листопада 1994 року видав ОСОБА_1 план відводу земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 756 кв. м.

На підставі та на виконання рішення від 24 травня 1994 року № 180 ОСОБА_1 17 листопада 1994 року видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ № 731112249, який зареєстровано в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за № 249 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0756 га, що за категорією земель відноситься до земель житлової та громадської забудови (том 1, а. с. 21-23).

Земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_1 , знаходиться на земельній ділянці площею 1 га, яку рішенням виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області від 10 грудня 1990 року № 150 було відведено Львівському хіміко-фармацевтичному об`єднанню «Львівфарм» під розширення піонерського табору (будівництво спортивного майданчику) у смт Брюховичі, за рахунок черезсмужних земель колгоспу «Іскра».

Не погодившись з ухвалою, АТ «Галичфарм» у листопаді 1994 року звернулося до Арбітражного суду Львівської області з позовом до Брюховицької селищної ради народних депутатів про визнання ухвали 16-ої сесії Першого демократичного скликання Брюховицької селищної ради народних депутатів м. Львова від 18 березня 1994 року «Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору « Конвалія Львівської фармацевтичної фабрики » недійсною.

04 січня 1995 року четверта сесія /позачергова/ 22 скликання Брюховицької селищної ради народних депутатів прийняла ухвалу «Про внесення змін до ухвали 16-ої сесії Брюховицької селищної ради народних депутатів «Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору « Конвалія », якою внесено зміни до пункту 1 ухвали 16-ої сесії Брюховицької селищної ради народних депутатів м.Львова від 18 березня 1994 року «Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору « Конвалія », виклавши в редакції:

«Вилучити з користування оздоровчого табору «Конвалія» АТ «Галичфарм» земельну ділянку площею 0,3 га за згодою землекористувача.

Доповнивши ухвалу пунктами:

-Дозволити АТ «Галичфарм» проектування і вибір земельної ділянки для спортивного майданчика на площі 0,7 га у порядку, передбаченому Законом до 01 травня 1995 року;

-Зобов`язати АТ «Гадичфарм» подати документи для оформлення Державного акту на землекористування до 01 березня 1995 року (том 1, а. с. 28).

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 18 січня 1995 року у справі № 3/604 затверджено мирову угоду між АТ «Галичфарм» та Брюховицькою селищною радою народних депутатів.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що відповідач вніс зміни в оскаржувану ухвалу від 18 березня 1994 року, відповідно до пропозиції позивача, на підставі чого сторони і уклали мирову угоду (том 1 а. с. 25).

На пропозицію суду сторони не подали тексту мирової угоди і така в матеріалах справи відсутня, що вбачається з листа від 15 квітня 2014 року Господарського суду Львівської області (том 1 а. с. 92).

Виконавчий комітет Брюховицької селищної ради народних депутатів, розглянувши клопотання АТ «Галичфарм», 23 лютого 1995 року прийняв рішення № 46 «Про видачу Державного Акту на право постійного користування АТ «Галичфарм» на оздоровчий табір «Конвалія», а саме право постійного користування землею на території оздоровчого табору «Конвалія» на земельну ділянку, площею 3,43 га.

28 лютого 1995 року Брюховицька селищна рада народних депутатів на підставі рішення Брюховицької селищної ради народних депутатів від 23 лютого 1995 року № 46 (як зазначено у акті) видала Державний акт на право постійного користування землею серії ЛВ «Дитячому оздоровчому табору «Конвалія» акціонерного товариства «Галичфарм» у АДРЕСА_1», загальною площею 3,4216 га, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 5 (том 1, а. с. 8-13).

АТ «Галичфарм» погодження меж щодо земельної ділянки, виділеної на підставі рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області від 10 грудня 1990 року за № 150 площею 1 га, було проведено лише 16 січня 1995 року, про що складено відповідні акти (том 2, а. с. 149-151).

17 жовтня 1996 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Галичфарм» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0813 га, розміщеної на землях, що знаходиться у віданні Брюховицької селищної Ради народних депутатів смт Брюховичі, що на АДРЕСА_3 , наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (том 1, а. с. 153-155).

З урахуванням зазначеного договору купівлі-продажу, в державний акт серії ЛВ від 28 лютого 1995 року Дитячому оздоровчому табору, як землекористувачу, долучено земельну ділянку контуру № НОМЕР_1 , площею 0,1035 га, у зв`язку із чим загальна площа земельної ділянки становить 3,5351 га.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2015 року № 804 підтверджено факт накладання в повному обсязі (усією площею 0,0756 га), земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ЛВ 731112249 від 17 листопада 1994 року, із земельною ділянкою, яка передана у користування дитячому оздоровчому табору «Конвалія» АТ «Галичфарм» згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 28 лютого 1995 року (том 2, а. с. 30-33).

З огляду на лист від 01 грудня 2016 року № 9-1323-0.2-5440/2-16 відділу Держземагенства у м. Львові, який наданий на ухвалу суду від 14 листопада 2016 року, згідно з земельно-кадастрових даних інформації про земельну ділянку площею 3,5351 га у районі АДРЕСА_1 відсутня.

Категорія земель земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 , станом на січень 1990 року, березень 1994 року та станом до 11 травня 1994 року не визначена, оскільки відповідно до статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, відповідно до їх повноважень.

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 , площею 3,4316 га, знаходиться у постійному користуванні для оздоровчого табору «Конвалія» АТ «Галичфарм» (державний акт від 28 лютого 1995 року) та за категорією земель з 23 лютого 1995 року відноситься до земель оздоровчого призначення (том 3, а. с. 12).

З огляду на технічну документацію з виготовлення Державного акту на право постійоного користування землею дитячого оздоровчого табору «Конвалія» АТ «Галичфарм» у АДРЕСА_4, виготовленого НВП «Рейтинг», категорія земель відноситься до земель підприємств та організацій (том 1, а. с. 132-138).

Також зазначено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,0813 га з 19 квітня 2002 року знаходиться у власності ВАТ «Галичфарм» для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (державний акт на право власності на земельну ділянку від 19 квітня 2002 року № 4, зареєстрований на підставі договору купівлі-продажу від 17 жовтня 1996 року АЕВ № 736508).

Згідно з довідки державної статистичної звітності, про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, відділу Держземагентства у м. Львові від 25 березня 2014 року у державному земельному кадастрі міститься інформація про те, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 , площею 0,0756 га за категорією земель відноситься до земель житлової та громадської забудови, перебуває у власності ОСОБА_1 , відповідно до державного акту на право власності на землю від 17 листопада 1994 року (том 1, а. с. 62).

З огляду на лист від 03 червня 2014 року № 822 селищного голови на адресу ПАТ «Галичфарм», відповідно до затвердженого рішенням Брюховицької селищної ради від 26 грудня 2003 року № 226 генерального плану смт Брюховичі, земельна ділянка площею 3,5351 га перебуває у постійному користуванні АТ «Галичфарм» і відповідно до умовних позначень відноситься до території закладів оздоровлення, відпочинку. Генеральний план смт Брюховичі за 1994-1995 роки в приміщенні селищної ради відсутній (том 1, а. с. 91).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 323/963/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 910/6440/17, від 12 жовтня 2020 року у справі № 344/15256/17, від 19 жовтня 2020 року у справі № 686/10181/17, від 27 квітня 2021 року у справі № 916/608/19 та від 07 липня 2021 року у справі № 362/121/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме положень статей 19 22 28 29 31 46 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, ОСОБА_1 вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із частиною другою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом «г» частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до положень статті 15 ЗК Української РСР (у редакції 1970 року, чинній на час прийняття рішення виконавчим комітетом Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області від 10 грудня 1990 року за № 150) земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до десяти років.

У разі виробничої необхідності ці строки можуть бути продовжені на період, що не перевищує відповідно строків короткострокового або довгострокового тимчасового користування.

В окремих видах користування землею Радою Міністрів Української РСР може бути встановлений триваліший строк довгострокового користування, але не більш як двадцять п`ять років.

Згідно зі статтею 16 ЗК Української РСР (у редакції 1970 року) надання земельних ділянок у користування здійснювалося в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею. Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу. Порядок порушення і розгляду клопотань про надання земельних ділянок встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Частинами першою-четвертою статті 20 ЗК Української РСР (у редакції 1970 року) встановлено, що відповідно до основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Відповідно до статті 21 ЗК Української РСР (у редакції 1970 року) видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів.

Згідно зі статтею 22 ЗК Української РСР (у редакції 1970 року) приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Земельний кодекс Української РСР, затверджений Законом Української РСР від 08 липня 1970 року, втратив чинність на підставі постанови Верховної ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18 грудня 1990 року № 562- ХІІ.

Згідно з пунктом 5 Постанови Верховної ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18 грудня 1990 року № 562-ХІІ підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Згідно зі статтею 7 ЗК Української РСР (у редакції від 18 грудня 1990 року № 561-XII, який був введений в дію з 15 березня 1991 (далі - ЗК УРСР в редакції 1990 року) так і в редакції 1993 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування. Продовження строку користування земельними ділянками, наданими із земель, що перебувають у державній власності, провадиться Радами народних депутатів, які надали їх у користування.

Відповідно до статті 22 ЗК УРСР в редакції 1990 року право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступити до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

Частинами першою і другою статті 23 ЗК УРСР в редакції 1993 року встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження своїх прав щодо спірної земельної ділянки ПАТ «Галичфарм» надало державний акт на право користування на землю, виданий у 1980 році, акт від 03 січня 1990 року вибору й відводу земельної ділянки під розширення території піонерського табору хіміко-фармацевтичного об`єднання «Львівфарм» для створення спортивної зони за рахунок земель колгоспу «Іскра» с. Ясниська, Яворівського району, рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області від 10 грудня 1990 року № 150 та державний акт на право постійного користування землею від 28 лютого 1995 року.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області від 10 грудня 1990 року № 150 Львівському хіміко-фармацевтичному об`єднанню «Львівфарм»: 1. Відведено земельну ділянку площею 1 га під розширення піонерського табору (будівництво спортивного майданчику) у смт Брюховичі; 2. Зобов`язано головного землевпорядника району видати необхідні вихідні матеріали для проектування та здійснення відводу земельної ділянки в установленому порядку»;

3. Зобов`язано керівництво хіміко-фармацевтичного об`єднання «Львівфарм» виготовити проектну документацію і погодити в установленому порядку».

Проте, ПАТ «Галичфарм» не надало суду належних та допустимих доказів оформлення права користування земельною ділянкою за Львівським хіміко-фармацевтичним об`єднанням «Львівфарм» станом на час надання земельної ділянки ОСОБА_1 (24 травня 1994 року).

За вимогами статті 17 ЗК УРСР в редакції 1993 року передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою визначався статтею 29 ЗК УРСР, відповідно до якої таке могло бути здійснено у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача і провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів, а також у судовому порядку за позовом відповідної Ради народних депутатів у разі виявлення випадків використання землі не за цільовим призначенням, нераціонального використання тощо. При передачі земельної ділянки у власність чи наданні у користування компетентним органом враховувалась категорія земельної ділянки.

Районним судом було враховано, що на виконання пункту 2 рішення Брюховицької селищної ради народних депутатів від 24 травня 1994 року № 180, ОСОБА_1 16 листопада 1994 року здійснено відвід наданої земельної ділянки, який оформлено шляхом складання плану земельної ділянки, та 17 листопада 1994 року видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ № 731112249, який зареєстровано в Книзі записів актів на право приватної власності на землю № 249.

Інформація про перебування земельної ділянки, що на АДРЕСА_1 , площею 0,0756 га, що за категорією земель відноситься до земель житлової та громадської забудови у власності ОСОБА_1 згідно з державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого 17 листопада 1994 року № 249 в Книзі записів 1-7, міститься у державному земельному кадастрі, що підтверджується довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, виданою 25 березня 2014 року за № 40/01-14/1462 відділом Держземагенства у м. Львові Львівської області.

Докази припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з 17 листопада 1994 року і на час розгляду справи у порядку, визначеному чинним законодавством, ПАТ «Галичфарм» суду не надало, тобто не довело цієї обставини, що було його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12 81 ЦПК України.

З оглядну на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, враховуючи існування у ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0756 га згідно з державним актом 1994 року, ПАТ «Галичфарм» могло отримати її в користування лише після вилучення цієї земельної ділянки у ОСОБА_1 у передбаченому законодавством порядку. Брюховицька селищна рада, вилучивши у ПАТ «Галичфарм» 0,63 га земельної ділянки, одразу розподілила їх між фізичними особами, однак в подальшому зменшила вилучену площу до 0,3 га, при цьому, не скасувавши рішення від 24 травня 1994 року № 180 про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , яка увійшла до складу земельної ділянки, що була повернута ПАТ «Галичфарм».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов АТ «Галичфарм» і відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вказаних норм права та встановлених районним судом обставин не врахував, фактично позбавивши фізичну особу права власності на земельну ділянку, що є порушенням, зокрема, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 41 Конституції України.

Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

Частиною першою статті 321 ЦК України також визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 78 ЗК України також визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Галичфарм» визнання недійсними рішення та державного акта на право власності на землю та задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання незаконною ухвали, визнання незаконним рішення, визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а тому висновки районного суду щодо значення рішення арбітражного суду про затвердження мирової угоди між сторонами не впливають на правильне вирішення спору (частина друга статті 410 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 1 461,6 грн судового збору, що підтверджується відповідними квитанціями, тому вказана сума коштів підлягає стягненню з АТ «Галичфарм» на його користь, оскільки колегія суддів задовольняє касаційну скаргу, скасовує судове рішення апеляційного суду та залишає у силі рішення суду першої інстанції, яким його зустрічний позов було задоволено, а у задоволенні позову товариства - відмовлено.

Керуючись статтями 141 400 402 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного суду від 27 липня 2021 року скасувати.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року залишити в силі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Галичфарм» (код ЄДРПОУ 05800293) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 461 (тисячу чотириста шістдесят одна) гривня 60 (шістдесят) копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець