Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 466/2931/15-ц

провадження № 61-11594св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Матяшука Владислава Костянтиновича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року у складі судді Свірідової В. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр» МЮУ), Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Шевченківський ВДВС Львівського МУЮ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»), про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.

Позовна заява мотивована тим, що 12 січня 2015 року проведено прилюдні електронні торги за лотом № 29380 - квартири АДРЕСА_1 , за результатами яких торги визнано такими, що відбулися, оголошено переможцем учасника № 7. Як підставу для оголошення цього учасника переможцем у протоколі зазначено відмову попередньо визначеного переможця - учасника № 10 від підписання протоколу. Крім цього, з електронної версії протоколу електронних торгів № 71351, який сформовано 10 квітня 2015 року, у зв`язку із невнесенням суми за придбане майно попередньо визначеним переможцем, новим переможцем торгів оголошено учасника № 9 із ціновою пропозицією 1 055 600 грн. Позивач вважав, що оскільки учасники № 10 та № 7 відмовилися від його підписання, тому організатор торгів, отримавши відмову наступного після учасника із найвищою ціновою пропозицією на момент закінчення торгів від підписання протоколу, зобов`язаний був визнати торги такими, що не відбулися, із наслідками, передбаченими статтею 49 Закону України «Про іпотеку».

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати прилюдні торги з реалізації лоту № 29380 - трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , такими, що не відбулися.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до норм Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16 квітня 2014 року за № 656/5, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Тимчасовий порядок), у разі якщо переможцем не внесено усієї належної грошової суми у строки, передбачені пунктом 1 розділу IX цього порядку, переможцем електронних торгів визнається учасник, який запропонував ціну, на крок нижчу від ціни, запропонованої переможцем, що не сплатив належної грошової суми за придбане майно. Попередні цінові пропозиції переможця, що не сплатив належної грошової суми за придбане майно, не враховуються. У цьому разі організатор вносить відповідні відомості до системи й засобами системи формує новий протокол електронних торгів, який повинен містити, крім інформації, зазначеної в пункті 1 цього розділу, також інформацію про невнесення попередньо визначеним переможцем електронних торгів належної грошової суми в строки, передбачені пунктом 1 розділу IX цього порядку, та про визнання наступного учасника електронних торгів новим переможцем електронних торгів. У разі невнесення наступним учасником, визначеним новим переможцем електронних торгів, усієї належної грошової суми в установленому пунктом 1 розділу IX цього порядку строки, відповідні дії повторюються для наступного учасника. З огляду на наведене суд дійшов висновку, що дії відповідача ДП «Інформаційний центр» МЮУ не свідчать про порушення прав позивача.

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 травня 2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що переможцем електронних торгів за сформованим 10 квітня 2015 року протоколом став учасник № 9 з ціновою пропозицією 1 055 600 грн, яка є більшою від початкової (стартової) ціни реалізації предмета іпотеки, тому немає правових підстав для висновку про порушення внаслідок проведення цих електронних торгів вимог Закону України «Про іпотеку» та прав іпотекодавця - боржника ОСОБА_1 , оскільки за наслідками визнання торгів такими, що не відбулися, проводиться в обов`язковому порядку уцінка майна, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) лише порушене, невизнане або оспорюване право підлягає захисту.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що у разі визнання торгів такими, що не відбулися, вона б мала право до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основними зобов`язанням, що було б підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, відповідно до статті 42 Закону України «Про іпотеку». Тому висновки судів попередніх інстанції про те, що вона не довела, що її права порушені, є помилковими. Крім того, державний виконавець порушив порядок реалізації майна на прилюдних торгах, оскільки в першу чергу реалізації підлягали належній їй транспортні засоби, а не спірна квартира. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статтей 45, 46 Закону України «Про іпотеку», оскільки, якщо переможець прилюдних торгів і наступний учасник відмовилися від сплати всієї належної суми за придбане майно, то прилюдні торги підлягають оголошенню такими, що не відбулися. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 463/6465/14 та постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-2567цс16.

У серпні 2019 року надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 просили касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що на виконанні у Шевченківському ВДВС Львівського МУЮ перебувало виконавче провадження № 28841873 з примусового виконання виконавчого листа № 2-14687/10 від 16 березня 2011 року, виданого Шевченківським районним судом міста Львова на виконання рішення про стягнення солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором від 13 серпня 2008 року № 116/50/08-Ф у розмірі 129 639,77 дол. США, що за курсом НБУ на час подання позову складало 1 027 498,92 грн, 1 700 грн судового збору та 120 грн збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Під час проведення виконавчих дій 27 серпня 2012 року державний виконавець описав та арештував квартиру АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 та яка перебувала в іпотеці ПАТ «КБ «Надра». Після проведення оцінки зазначеного майна державний виконавець 12 листопада 2012 року вперше передав це майно на реалізацію.

25 січня 2013 року на адресу Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ надійшла ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 24 січня 2013 року у справі № 466/484/13-ц, якою у порядку забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ПАТ «КБ «Надра» заборонено Шевченківському ВДВС Львівського МУЮ вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 .

26 травня 2014 року на адресу Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ надійшла ухвала Шевченківського районного суду м. Львова у справі № 466/484/13-ц від 05 березня 2014 року, якою скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 січня 2013 року. Зважаючи на наведене, державний виконавець Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ провів повторну оцінку квартири АДРЕСА_1 . Про результати визначення вартості повідомив заінтересованих осіб.

25 листопада 2014 року державний виконавець Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ передав на реалізацію спірну квартиру.

29 грудня 2014 року на адресу Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ надійшло повідомлення ДП «Інформаційний центр» МУЮ з інформацією про дату та час проведення електронних торгів.

Проведення електронних торгів за лотом № 29380 (трикімнатна квартира АДРЕСА_1 ) призначено на 12 січня 2015 року за стартовою (початковою) ціною 754 000 грн.

За наслідками проведення електронних торгів, 12 лютого 2015 року сформовано протокол № 49424, відповідно до якого переможцем торгів визначено учасника № 7 - ОСОБА_6 з ціновою пропозицією 1 085 760 грн, у зв`язку з відмовою попередньо визначеного переможця від підписання протоколу.

Учаснику № 7 запропоновано сплатити кошти за придбане майно в строк до 25 лютого 2015 року, однак останній кошти не сплатив.

Згідно з протоколом № 71351, сформованим 10 квітня 2015 року, переможцем торгів визначено учасника № 9 - ОСОБА_2 з ціновою пропозицією 1 055 600 грн у зв`язку із невнесенням суми за придбане майно попередньо визначеним переможцем.

Отже, переможцем електронних торгів визначено учасника № 9 з ціновою пропозицією 1 055 600 грн, оскільки учасник № 7 відмовився від підписання протоколу, а учасником № 10 не вніс у строк, передбачений законодавством, кошти за придбане майно.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прилюдні торги відбулися з додержанням норм закону та відповідної процедури.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Порядок реалізації арештованого майна у спірному випадку був передбачений Законом України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі - Інструкція), Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення), Тимчасовим порядком. Питання реалізації іпотечного майна регулюється також нормами Закону України «Про іпотеку».

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент проведення електронних торгів) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що згідно з цим Законом підлягають примусовому виконанню.

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження» ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Порядок реалізації предмета іпотеки визначений статтею 41 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса, проводиться, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно із частиною восьмою статті 45 Закону України «Про іпотеку», якщо переможець прилюдних торгів відмовився від підписання протоколу, наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, але не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися.

Якщо покупець не внесе всієї належної до сплати суми в десятиденний строк, гарантійний внесок йому не повертається, а наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися (частина третя статті 46 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, якщо переможець прилюдних торгів і наступний учасник відмовилися від підписання протоколу про їх проведення та сплати всієї належної суми за придбане майно, то прилюдні торги підлягають оголошенню такими, що не відбулися.

Оголошення переможцем прилюдних торгів третього й наступних учасників прилюдних торгів, якими запропоновано найнижчу ціну, є порушенням порядку проведення торгів й такі дії не відповідають вимогам частини третьої статті 46 Закону України «Про іпотеку».

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року № 6-2567цс16, постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 463/6465/14, від 18 жовтня 2018 року у справі № 903/145/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 680/1091/15-ц.

Відповідно до пункту 5 розділу V Тимчасового порядку переможцем електронних торгів визнається учасник, від якого на момент завершення електронних торгів надійшла найвища цінова пропозиція.

Отже, визначення переможцем учасника № 9 торгів порушує порядок проведення торгів та не відповідає вимогам частини третьої статті 46 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, висновок суду першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, про те, що у спірному випадку не було порушено порядку проведення торгів, є помилковим.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першої статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.Ухвалюючи судове рішення у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, порушеної за позовом учасника електронних торгів, як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор електронних торгів і переможець таких торгів.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18).

Звертаючись із позовом про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, ОСОБА_1 пред`явила позов лише до однієї із сторін правочину - продавця - Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ та організатора електронних торгів - ДП «Інформаційний центр» МУЮ. Переможець оскаржуваних прилюдних торгів ОСОБА_2 залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Тобто у цій справі залучено лише одну сторону правочину - продавця та організатора торгів (договору купівлі-продажу, оформленого за результатами торгів) та не залучено як відповідача покупця майна - ОСОБА_2 .

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України 2004 року сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов`язків, визначених статтями 3 27 31 ЦПК України 2004 року, учасниками спірного матеріального правовідношення є сторони.

Відповідно до змісту статті 119 ЦПК України 2004 року, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Частиною першою статті 33 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

За змістом статей 33 119 ЦПК України 2004 року позивач визначає відповідача у справі.

Під час розгляду справи суд має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем, а також відповідно до вимог цивільного процесуального закону вирішити питання заміни неналежного відповідача (залучення співвідповідачів).

У разі пред`явлення позову суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача замінити неналежного відповідача на належного або залучати до участі у справі співвідповідачів.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України 2004 року суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такого ж висновку дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), Верховний Суд у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 303/2845/15-ц (провадження № 61-17802св18), від 02 жовтня 2019 року у справі

№ 461/6793/15-ц (провадження № 61-15551св18).

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову з підстав недоведеності порушення прав позивача та безпідставності позовних вимог, не звернув уваги, що до участі у справі не залучені особи, на чиї права та обов`язки впливає вирішення спору, а висновок про доведеність чи недоведеність позову, підставність чи безпідставність позовних вимог має бути зроблений за участі у справі усіх належних сторін.

Отже, оскаржуване рішення апеляційного суду, як і рішення суду першої інстанції, ухвалені з порушенням норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.

Відмова у позові з наведеної підстави не позбавляє позивача на звернення до суду першої інстанції з відповідними позовними вимогами до усіх належних відповідачів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частинами першою, другою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

У зв`язку з наведеним, зважаючи на зміст порушення судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду вимоги заявника по суті не задовольняються, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Матяшука Владислава Костянтиновича задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 травня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко