Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 466/5057/17
провадження № 61-42617св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_6 , на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2017 року у складі судді Білінської Г. Б. та постанову апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивувала тим, що вказана квартира є у комунальній власності, у ній зареєстровані її батько ОСОБА_2 та тітка з сім`єю: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Однак фактично за даною адресою проживає лише вона та її батько, інші мешканці перебувають протягом кількох років за кордоном. У спірній квартирі вона проживає з дня народження, ніколи її не покидала, не виселялась, іншого житла не має.
До її повноліття батько з метою приватизації та подальшої реалізації квартири формально зняв її (позивачку) з реєстрації у спірній квартирі та зареєстрував за місцем проживання її матері, хоча фактично зміни місця проживання не відбулось. Рішенням суду така приватизація була визнана незаконною, проте інші мешканці не надають згоди на її реєстрацію у вищезазначеному житловому приміщенні, у зв`язку з чим просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано право ОСОБА_1 користування квартирою АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції виходив із того, що формальне зняття з реєстрації неповнолітньої позивачки її батьками з метою реалізації своїх особистих інтересів, але на порушення її прав, а також вирішення питання про визначення порядку користування квартирою без врахування її інтересів не може ставити під сумнів право ОСОБА_1 на користування спірною квартирою, у якій вона постійно проживає з дитинства, несе витрати на її утримання і була знята з реєстрації без її волевиявлення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду, вважаючи його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_6 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди визнали за позивачкою право користування спірною квартирою, незважаючи на вже визначений у судовому порядку порядок користування цим житлом.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_7 подала відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права користування квартирою.
Витребувано із Шевченківського районного суду м. Львова цивільну справу № 466/5057/17.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року справу № 466/5057/17 призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Обставини справи
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 , яка складається із чотирьох кімнат житловою площею 51,2 кв м, загальною площею 81,8 кв. м, була надана ОСОБА_8 (діду позивачки) на підставі ордера від 06 серпня 1991 року № 011867, виданого відповідно до рішення міськвиконкому від 18 липня 2001 року № 288, на склад сім`ї із 5 осіб: ОСОБА_8 , його дружині ОСОБА_9 , доньці ОСОБА_3 , сину ОСОБА_2 та внуку ОСОБА_4 .
Зазначена квартира перебуває у комунальній власності і на даний час у ній зареєстровані ОСОБА_2 (основний квартиронаймач), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 у неповнолітньому віці ОСОБА_1 зі згоди батьків була знята з реєстрації у спірній квартирі та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 за місцем реєстрації матері.
Також установлено, що ОСОБА_1 ніколи не покидала спірної квартири, не вселялась у квартиру АДРЕСА_2 , була знята з реєстрації формально з метою приватизації її батьком житлового приміщення для подальшого відчуження. Всі речі позивачки знаходяться у вказаній квартирі, вона користується нею нарівні з батьком, відповідачі у ній не проживають, постійно перебувають за кордоном.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Відповідно до частин першої та другої статті 61, статей 64 та 65 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Згідно із положеннями статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім`ї наймача в установленому законом порядку.
Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Виходячи з принципу диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона постійно мешкає у спірній квартирі, але через відсутність згоди відповідачів не може відновити реєстрацію у квартирі АДРЕСА_1 , з реєстрації в якій була знята батьками у неповнолітньому віці.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 набула право користування спірною квартирою, оскільки постійно у ній проживає, несе витрати на її утримання, користується квартирою, однак не може в позасудовому порядку реалізувати своє право на реєстрацію у спірній квартирі без згоди інших мешканців.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що ОСОБА_1 була вселена у вказану квартиру у малолітньому віці відповідно до положень 65 ЖК України, на час її вселення жодних заперечень у наймачів квартири не було, домовленостей про порядок користування квартирою не існувало.
Проте з висновками судів погодитись не можна, виходячи з такого.
Ухвалюючи рішення, суди не звернули увагу на те, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2014 року у справі № 1328/1468/2012 частково задоволено позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Шевченківської РА ЛМР, третя особа - ЛКП «Рясне-402» про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , відповідно до якого виділено у користування ОСОБА_2 згідно технічного паспорту кімнату під цифрою 5, площею 11,3 кв. м; у користування ОСОБА_4 - кімнату під цифрою 6, площею 10,9 кв. м; у користування ОСОБА_5 - кімнату під цифрою 4, площею 8,4 кв. м.; у користування ОСОБА_3 - кімнату під цифрою 2, площею 20,6 кв. м. Залишено в спільному користуванні кухню, коридор, вбиральню, ванну, комірку.
Під час розгляду вищезазначеної справи судом також установлено, що у спірній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Факт проживання в квартирі інших осіб, зокрема, позивачки ОСОБА_1 , не знайшов свого підтвердження.
Дійшовши висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права користування спірною квартирою, оскільки вона постійно у ній проживає з малолітнього віку, користується цим житлом, суди не врахували частину четверту статті 82 ЦПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку».
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, оскаржені рішення скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).
ОСОБА_4 сплачено за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 960,00 грн та за подання касаційної скарги - 1 280,00 грн, який підлягає стягненню на його користь із ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_6 , задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права користування квартирою відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги 960,00 грн, за подання касаційної скарги 1 280,00 грн.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2017 року та постанова апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук