Постанова

Іменем України

22 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 466/647/18

провадження № 61-4082св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», яке змінило назву на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про відновлення газопостачання та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Копняк С. М., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20 травня 2019 року, просила зобов`язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (далі - ПАТ «Львівгаз») відновити газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача укласти з нею типовий договір на газопостачання; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 11 січня 2018 року, приблизно о 07 год 30 хв, її розбудив сильний гуркіт у двері квартири. Як виявилося, це були пожежники. Пізніше, приблизно о 08 год 00 хв, у двері квартири постукали невідомі особи у формі з написом «Львівгаз», які вимагали впустити їх до квартири для перевірки газових приладів. Також вони повідомили, що їх викликали пожежники. О 09 год 00 хв з`явився працівник «Львівгаз» - ОСОБА_2 , який пояснив, що він прибув за вказівкою свого керівництва для опломбування газової плити позивачки. Це потрібно для відновлення газопостачання всіх квартир під`їзду № 2. ОСОБА_2 вказував на те, що 10 січня 2018 року горіла газова плита у квартирі позивачки, про що «Львівгаз» повідомили пожежники. Оглянувши газову плиту, ОСОБА_2 та інший працівник «Львівгаз пересвідчились, що пожежі не було. Пізніше ці 2 представники «Львівгаз», незважаючи на її заперечення, відключили квартиру від газопостачання в зимовий період. При цьому жодного акта не склали, а також не пред`явили документа про причини їх появи та відключення квартири від газопостачання.

Незважаючи на відключення, їй продовжували надходити квитанції про сплату за газопостачання, однак послуги з газопостачання не надавалися в повному обсязі. При цьому рішення про стягнення коштів на користь ПАТ «Львівгаз» немає, повідомлень про відключення газопостачання не надходило.

Враховуючи, що її як інваліда ІІ групи відключили від газопостачання в зимовий період, це завдало їй значних душевних переживань, призвело до погіршення стану здоров`я та необхідності лікування у медичному закладі. Завдану моральну шкоду, що полягає в стражданнях, переживаннях та погіршення стану здоров`я, позивачка оцінює в 1 000 000,00 грн. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шевченківський районний суд м. Львова рішенням від 05 березня 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є безпідставними та недоведеними, оскільки газова плита у квартирі позивачки знаходиться у аварійному стані, однак вона не вжила заходів для придбання придатної до користування газової плити, що стало б у подальшому підставою для відновлення газопостачання в квартирі, а тому немає підстав для зобов`язання ПАТ «Львівгаз» відновити газопостачання до квартири. Оскільки суд не встановив підстав для відновлення газопостачання до квартири, то вимога про зобов`язання ПАТ «Львівгаз» укласти типовий договір на газопостачання, яка є похідною та взаємопов`язаною, також не підлягає задоволенню. Крім того, суд дійшов висновку, що вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів, які підтверджували б факт завдання їй моральної шкоди діями відповідача, а також не навела жодного аргумента і доказу, в чому полягає завдана їй моральна шкода.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Львівський апеляційний суд постановою від 08 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ПАТ «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовив.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що припинення газопостачання до квартири позивачки відбулося, зокрема, з підстав аварійного стану газового обладнання у її квартирі. Однак жодних доказів визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи у квартирі позивачки чи будинку в цілому, що давало б підстави для припинення газопостачання, матеріали справи не містять. Відповідно, підстав вважати, що у квартирі позивачки був аварійний стан газорозподільної системи, що могло бути підставою для відключення газопостачання, немає. У зв`язку з цим суд вважав, що від`єднання від газопостачання квартири позивачки є незаконним. Ураховуючи те, що від`єднання від газопостачання квартири є незаконним, а ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, тривалий час вона не могла та не може на час розгляду справи користуватися газом, їй завдано моральної шкоди, яка полягає у вимушених змінах у житті позивачки внаслідок позбавлення її нормальних умов для існування, необхідність докладати додаткових зусиль для відновлення свого звичного ритму життя, зокрема, можливості приготувати їжу, підігріти воду тощо. Враховуючи протиправну поведінку відповідача, який, припиняючи газопостачання до квартири позивачки, діяв не у передбачений законом спосіб, чим спричинив позивачці шкоду, та взаємозв`язок між цими елементами, характер, глибину та тривалість таких моральних страждань позивачки, яка є особою з обмеженими можливостями, суд вважав, що відшкодування у розмірі 10 000,00 грн буде достатньою компенсацією моральних страждань позивачки.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача відновити газопостачання та про зобов`язання ПАТ «Львівгаз» укласти із позивачкою типовий договір на газопостачання, суд дійшов висновку, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ПАТ «Львівгаз» є оператором газорозподільної системи, однак це товариство не є газопостачальним підприємством, а тому не може бути стороною договору на постачання природного газу. Крім цього, газопостачання здійснюється за погодженням постачальника газу, відповідно, вимоги про підключення газопостачання та укладення договору з постачання газу мали бути заявлені до належного відповідача постачальника газу -Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаззбут». Без участі цього відповідача (співвідповідача) немає підстав для вирішення питання про задоволення цих двох, до певної міри взаємопов`язаних вимог, без участі двох співвідповідачів, права, обов`язки та інтереси яких у цих правовідносинах теж є взаємопов`язаними.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У березні 2022 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2020 року.

Підставою касаційного оскарження зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: підпунктів 8, 11 пункту 1 глави 7 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, пункту 5.8 глави 5 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, пункту 1 глави 2 розділу ІІІ та пункту 1 глави 3 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом того, що 11 січня 2018 року працівники Львівського відділення ПАТ «Львівгаз» провели позачергове обстеження стану газової мережі та газових приладів і за результатами обстеження встановили, що належна позивачці газова плита знаходиться в аварійному стані. Однак позивач не допустила працівників відповідача для виконання робіт з припинення подачі газу до газової плити. Тому працівники перекрили подачу газу до квартири позивачки шляхом перекриття та опломбування крана на вводі номерною пломбою, про що було складено акти № 28 та № 10/18. Так, актом від 11 січня 2018 року № 10/18, складеним працівниками відповідача, підтверджується та обставина, що плита газова ПГ-4 перебувала в аварійному стані, однак апеляційний суд не навів мотивів, з яких він вважає зазначений акт недопустимим доказом. Крім цього, з показань свідка ОСОБА_2 , наданих під час допиту в суді першої інстанції (працівник відповідача, який 11 січня 2018 року зайшов у квартиру позивачки та бачив стан газової плити) відомо, що газова плита у помешканні позивачки була несправною, знаходилась в аварійному стані, ремонт вказаної газової плити потребував її розбирання, використання позивачем вказаної газової плити могло спричинити аварійну ситуацію. Враховуючи, що позивачка не надала працівникам відповідача можливості відключити несправну газову плиту, а її використання могло спричинити аварійну ситуацію, працівники відповідача припинили газопостачання до квартири позивача. Водночас апеляційний суд не навів мотивів, з яких він вважає показання свідка ОСОБА_2 недопустимим доказом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

09 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_2 та до 11 січня 2018 року користувалася послугами газопостачання, які надавало ПАТ «Львівгаз».

11 січня 2018 року до аварійної служби ПАТ «Львівгаз» надійшов виклик з телефону 101 від оператора Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про те, що за адресою: АДРЕСА_1 загорілася газова плита. За вказаною адресою скеровано екіпаж управління патрульної поліції м. Львова «Омега-202». Згідно з результатами відпрацювання викликів власник квартири повідомив, що ДСНС не викликав, пожежі не виявлено.

Із пояснень та доказів, наданих відповідачем, відомо, що в цей же день працівники Львівського відділення ПАТ «Львівгаз» провели позачергове обстеження стану газової мережі та газових приладів за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами обстеження встановлено, що плита газова позивачки «знаходиться в аварійному стані».

З акта ПАТ «Львівгаз» від 11 січня 2018 року № 28 на включення/виключення газу у квартирі АДРЕСА_2 , складеного майстром ОСОБА_3 , слюсарями та диспетчером, відомо, що: «По виклику «101» диспетчера «Пугач» ННС абонент до огляду не допустив в квартиру № 27 . Газ перекрито на під`їзд ІІ кв з 20 по 35 (16 кв). Крім на вводо O 11/24 (6/4) перекрито і опл. пл. В 21918606. Абоненту да… ін…..». Підписали зазначений акт майстер ОСОБА_3 , слюсарі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

З акта ПАТ «Львівгаз» від 11 січня 2018 року № 10/18 встановлено, що: «Закрити ПГ-4, яка знаходиться в аварійному стані, абонент не дає, вигнав з квартири. Газ закрито перед квартирою. Роз`єднано з встановленням заглушки в газ на квартиру пл. С26400738.» Крім цього, в акті зазначено, що газову мережу та запірну арматуру перевірено на щільність. Витоків газу немає. Окремо вказана примітка: «Проведено пуск газу на під`їзд № 2. Абоненту кв. 27 рекомендовано замінити газову плиту». Акт підписаний представниками ПАТ «Львівгаз» Рубель І. П., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , споживач ОСОБА_9 , свідок інженер ЛКП «Навколо Базару» ОСОБА_10 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що постанова Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року оскаржена тільки в частині задоволених позовних вимог, а тому переглядається лише у частині вирішення цих вимог.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно і статтею 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.Газорозподільні системи, власником яких є держава, не можуть знаходитися в користуванні оператора газорозподільної системи на праві господарського відання, крім випадків належності такого оператора до суб`єктів господарювання державного сектору економіки. Оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором. Оператор газорозподільної системи забезпечує здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів.

Згідно з пунктом 1 Розділу 7 Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках:

1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу;

2) відсутність підтвердженого обсягу природного газу по об`єкту споживача та/або його постачальнику;

3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання;

4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»;

5) неповернення Оператору ГРМ заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу чи розірвання договору розподілу природного газу;

6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ;

7) несанкціоноване відновлення газоспоживання;

8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт;

9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ;

10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим);

11) в інших випадках, передбачених законодавством.

У разі якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1-6 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надати повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу).

У разі виникнення аварії або надзвичайної ситуації, яка загрожує безпеці функціонування ГРМ, Оператор ГРМ негайно вживає заходів, які мають на меті усунення аварійної ситуації, а також відновлення належної роботи ГРМ згідно з планом локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, розробленим відповідно до вимог чинного законодавства (пункт 9 розділу ХІІІ Кодексу газорозподільних систем).

Відповідно до пункту 5.7 Правил безпеки системи газопостачання підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови:

наявності витоків газу;

несправної автоматики безпеки;

несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів;

відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах;

самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання;

не забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави;

не відповідності системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо-технічній документації.

Згідно з пунктом 5.8. Правил безпеки системи газопостачання несправне газове обладнання, ремонт якого потребує його розбирання, а також газове обладнання при виконанні капітального ремонту помешкань житлових і громадських будинків необхідно відключати зі встановленням заглушок та оформленням відповідного акта представником газорозподільного підприємства.

Власники (балансоутримувачі та/або орендарі (наймачі)) житлових і громадських будинків, підприємств комунального та побутового обслуговування населення повинні забезпечувати безперешкодний доступ до всіх приміщень будинків представникам газорозподільного підприємства для проведення технічного обслуговування газового обладнання і перевірки приміщень на загазованість та за необхідності відключення газового обладнання (пункт 5.10 Правил безпеки системи газопостачання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що згідно з пунктом 5.8. Правил безпеки системи газопостачання несправне газове обладнання, ремонт якого потребує його розбирання, необхідно відключати зі встановленням заглушок та оформленням відповідного акта представником газорозподільного підприємства. Водночас апеляційний суд встановив, що у актах від 11 січня 2018 року № 28 та № 10/18 не зазначено про несправність газового обладнання позивачки, тим більше не вказано про таку несправність, яка потребує розбирання. Про такі факти, які згідно з пунктом 5.8 Правил безпеки системи газопостачання надавали б можливість відключення газового приладу позивачки від газопостачання актів не складено та у документах, наявних у матеріалах справи про це не йдеться. При цьому суд встановив, що згідно з актом № 10/18 газову мережу та запірну арматуру квартири позивачки перевірено на щільність і витоків газу не виявлено.

У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що ні факту несправності газової плити, ремонт якої потребував би розбирання, ні аварійного стану газового обладнання в помешканні позивачки чи в будинку, де вона проживає, в цілому, що давало б підстави на від`єднання газопостачання від квартири позивачки, не доведено, про таке не вказано в згаданих актах чи будь-яких інших доказах. Відповідно, від`єднання газопостачання від квартири позивачки суд вважав незаконним.

Доводи касаційної скарги про те, щосуд не надав оцінки акту від 11 січня 2018 року № 10/18, яким підтверджується та обставина, що плита газова ПГ-4 перебувала в аварійному стані, а також не врахував показань свідка ОСОБА_2 , є безпідставними, оскільки ці докази були оцінені судом у сукупності з іншими доказами, і їм була дана правова оцінка.

Установивши, що відповідач усупереч закону відключив газопостачання до квартири позивачки, апеляційний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та стягнення на користь позивачки завданої їй моральної шкоди.

Разом з цим колегія суддів враховує, що доводів стосовно неправильності розрахунку розміру моральної шкоди, стягненої на користь позивачки, касаційна скарга не містить.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, а зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувана постанова в задоволеній частині позовних вимог відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року в задоволеній частині позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов