Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 466/6683/14-ц

провадження № 61-37097св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця»,

відповідачі: Брюховицька селищна рада, ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: відділ Держгеокадастру в м. Львові, Третя Львівська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я., від 26 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року державне територіально-галузеве об`єднання «Львівська залізниця» (далі - ДТГО «Львівська залізниця»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Львівська залізниця»), звернулось до суду із позовом до Брюховецької селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи, якіне заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: відділ Держгеокадастру в м. Львові, Третя Львівська державна нотаріальна контора, про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Брюховецької селищної ради, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Свої вимоги позивач мотивував тим,що під час обстеження 02 квітня 2014 року земель Львівської залізниці комісією у складі інженера сектора з управління майновими та земельними ресурсами Львівської дирекції залізничних перевезень, землевпорядника та головного інженера відокремленого підрозділу залізниці «Кам`янка-Бузька дистанція колії» і інженера технічного відділу Львівської дирекції залізничних перевезень встановлено, що на території смт. Брюховичі в смузі відведення залізниці на 7 + 451м - км + 504 м з правої сторони за ходом кілометрів, на відстані 30 м від осі головної колії, при ширині смуги відведення залізниці 40 м, знаходиться земельна ділянка протяжністю 53 м, надана у власність ОСОБА_1 .

Спірна земельна ділянка знаходиться у власності ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серія СА № 363339 , зареєстрованого в реєстрі за № 1-140 від 22 березня 2005 року, на підставі якого останньому видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 520623 від 16 вересня 2008 року.

Спірна була передана у спадщину ОСОБА_1 після смерті матері останнього ОСОБА_2 , якій зазначена ділянка була надана відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ № 73111916, виданого 21 січня 1994 року на підставі рішення Брюховицької селищної ради народних депутатів від 25 червня 1993 року № 193.

В результаті прийняття виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради народних депутатів оскаржуваного рішення порушено право залізниці на землекористування у розмірах, визначених планом смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Львова від 4 + 850м до км 11 + 106 м, розробленого проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 році.

Зазначений план смуги відведення є проектно-технічною документацією та у розумінні статті 17 Закону України «Про містобудування» є містобудівною документацією, що є основою при наданні у власність земель.

З урахуванням зазначених обставин позивач на підставі статей 152-155 ЗК України просив: визнати незаконним рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 25 червня 1993 року № 193; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серія СА № 363339 , зареєстроване в реєстрі за № 1-140 від 22 березня 2005 року; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 520623, виданий 16 вересня 2008 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова, у складі судді Кавацюка В. І., від 06 червня 2017 року у задоволенні позову ПАТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Львівська Залізниця» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих від 03 липня 1962 року № 612 «Про додаткове розширення смуги лісових насаджень Львівської залізниці напрямку Рудно-Підбірці», яким було відведено Львівській залізниці додатково 24,82 га за рахунок орних земель учгоспу «Дублянський», підлягало затвердженню Радою міністрів УРСР (пункт 3), однак затверджено не було. Окрім того зазначене рішення було відмінено 27 жовтня 1962 року рішенням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих за № 1001 «Про відведення земельних ділянок для виробничих потреб організацій області». Зазначене дає підстави вважати, що колія Рудно-Підбірці Львівської залізниці на території смт. Брюховичі в смузі відведення залізниці на проміжку км 7 + 451м - км 7 + 504 м була побудована та введена в експлуатацію згідно іншого «Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці», розробленого до 01 січня 1958 року, і відповідно меншої площі на 24, 82 га.

Короткий зміст постанови та ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ПАТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» задоволено.

Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Брюховецької селищної ради від 25 червня 1993 року № 193. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серія СА № 363339, зареєстроване в реєстрі за № 1-140 від 22 березня 2005 року. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 520623, виданий 16 вересня 2008 року ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що приймаючи оскаржуване рішення № 193 від 25 червня 1993 року, виконком Брюховицької селищної ради порушив вимоги статей 9 17 19 ЗК України та без вилучення спірної земельної ділянки у землекористувача - залізниці передав її у власність ОСОБА_2 . Спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, які не можуть передаватися у приватну власність, а тому Брюховицька селищна рада не мала законних повноважень щодо розпорядження землями такої категорії.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року відмовлено та залишено вказану постанову в силі.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що зазначені заявником обставини не можна вважати нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки рішення Брюховицької селищної ради № 567 «Про затвердження коригування Генерального плану смт. Брюховичі» було прийнято після набрання законної сили постановою Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року і на час розгляду справи не існувало. Крім цього, факт виявлення перетину (накладення) земельної ділянки з кадастровим номером 461016630:09:002:0171 встановлений судом, ширина смуги відведення залізниці на спірній земельній ділянці становить 40 метрів від осі головної колії, отже вищенаведена обставина жодним чином не може вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену Апеляційним судом Львівської області у постанові, що переглядається.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та доводи особи, яка подала касаційні скарги

У касаційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга, подана на постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року, мотивована тим, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колія Рудно-Підбірці Львівської залізниці на території смт Брюховичі в смузі відведення залізниці на проміжку км 7 + 451 м - км 7 + 504 м була побудована та введена в експлуатації згідно плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці, розробленого до 01 січня 1958 року, і відповідно меншої площі на 24, 82 га. Однак належних і допустимих доказів на підтвердження того, згідно якої саме документації Львівська залізниця на даний час користується земельною ділянкою на території смт Брюховичі суду не надано. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження порушеного права на користування спірною земельною ділянкою.

Касаційна скарга, подана на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року, мотивована тим, що при вирішенні заяви позивача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами апеляційним судом не надано належної оцінки тій обставині, що Брюховицькою селищною радою 26 квітня 2018 року прийнято рішення за № 567 «Про затвердження коригування Генерального плану смт. Брюховичі», згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 461016630:09:002:0171, яка належить йому на праві власності в смугу відведення залізниці не входить. Листом ДП «Містопроект» від 11 травня 2018 року № 375/12-І надано роз`яснення відповідно до генплану смт. Брюховичі, а саме, що його земельна ділянка розташована на відстані 25 м, а смуга відведення залізниці складає 15 м. Одночасно надано викопіювання з генерального плану смт. Брюховичі з позначкою, яка ширина землі виділена залізниці, а яка відстань від залізниці до його земельної ділянки. Тобто, даним листом повідомлено, що залізниці відведено земельну ділянку шириною 15 м, а не як зазначає позивач 40 м, а відстань від залізниці до його земельної ділянки складає 25 м.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 20 липня, 31 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу за позовом ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: відділ Держгеокадастру в м. Львові, третя Львівська державна нотаріальна контора, про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданих відзивах на касаційні скарги відповідача ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» посилається на те, що оскаржені постанова Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року прийнятті із додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційним судом належним чином оцінені докази надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а доводи касаційних скарг не спростовують правильних по суті висновків апеляційного суду.

У поданих поясненнях на відзив позивача ОСОБА_1 посилається на обґрунтованість доводів касаційних скарг, які підлягають задоволенню з наведених підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

При виготовленні документів, що посвідчують право користування земельними ділянками смуги відведення, у тому числі в адміністративних межах смт. Брюховичі Державне територіально-галузеве об`єднання «Львівська залізниця», на частині смуги відведення виявлено перетин (накладання) земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:09:002:0121, загальна площа якої становить 0,0785 га, площа перетину становить 0,0448 га.

Актом обстеження від 02 квітня 2014 року встановлено, що на території смт. Брюховичі в смузі відведення залізниці на 7 км + 451 м - 7 км + 504 м з правої сторони за ходом кілометрів на відстані 21, 20 м, на 7 км + 504 м на відстані 30 м від осі головної колії, при ширині смуги відведення залізниці 40 м, знаходиться земельна ділянка, огороджена бетонною огорожею, протяжністю 53 м, надана у власність ОСОБА_1 .

Спірна земельна ділянка знаходиться у власності ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серія СА № 363339 від 22 березня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-140, на підставі якого останньому 16 вересня 2008 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 520623.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 березня 2005 року серія СА № 363339 зареєстрованого в реєстрі за № 1-140 спірна земельна ділянка передана у спадщину ОСОБА_1 із майна померлої матері ОСОБА_2 , якій ця ділянка була надана відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ № 73111916, виданого 21 січня 1994 року на підставі рішення виконкому Брюховицької селищної ради народних депутатів від 25 червня 1993 року № 193.

Згідно Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці (який відповідно до статті 17 Закону України «Про основи містобудування» є містобудівною документацією) в адміністративних межах міста Львова від 4 км + 850 м до 11 км + 106 м (план смуги відведення) ширина смуги відведення залізниці становить 40 метрів від осі головної колії, в межах якої на відстані 30 м від осі колії знаходиться земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 4610166300:09:002:0121, загальна площа якої становить 0,0785 га, площа перетину становить 0,0448 га.

Брюховицькою селищною радою 26 квітня 2018 року прийнято рішення за № 567 «Про затвердження коригування Генерального плану смт. Брюховичі», згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 461016630:09:002:0171, яка належить йому на праві власності в смугу відведення залізниці не входить. Листом ДП «Містопроект» від 11 травня 2018 року № 375/12-І надано роз`яснення відповідно до генплану смт. Брюховичі, а саме, що його земельна ділянка розташована на відстані 25 м, а смуга відведення залізниці складає 15 м.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року в редакції, чинній на час видачі ОСОБА_2 державного акту, до відання селищних районного підпорядкування рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належала передача земельних ділянок у власність у порядку, встановленому статтями 17 та 19 цього кодексу.

Статті 17 та 19 цього кодексу визначали, що передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у користуванні юридичних осіб, проводиться місцевими радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Відповідно до статті 31 ЗК України 1990 року вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність громадянам проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих рад народних депутатів. Вилучення земельних ділянок проводиться за рішенням сільської, селищної ради народних депутатів.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок, затвердженого постановою Верховної Ради УРСР від 27 березня 1991 № 889-ХІІ «Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок», надання земельної ділянки що перебуває у володінні або користуванні, іншому громадянинові, проводиться тільки після її вилучення у землеволодільця або землекористувача.

Відповідно до частини першої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями (пункт «б» частини 3 статті 84 Земельного кодексу України).

Частиною першою статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 69 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено що, до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Смуга відведення - це землі залізничного транспорту, що зайняті залізничним полотном, інженерними та штучними спорудами, обладнанням, лінійно-колійними та іншими технологічними будівлями, пристроями залізничної сигналізації, енергетики та зв`язку, лініями електропостачання, захисними лісонасадженнями, спорудами тощо (частина друга статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Розміри та внутрішня структура земельних ділянок лінійної частини залізничного транспорту визначаються відповідно до СН 468-74 «Норми відведення земель для залізниць», затверджених Держбудом СРСР 19 грудня 1974 року.

Норми встановлюють ширину смуг земель, які відводяться для залізниць колії 1520 мм загальної мережі і колії 1520 і 750 мм зовнішніх під`їзних шляхів промислових сільськогосподарських і лісозаготівельних підприємств. Ширина смуг відведення визначається в залежності від висоти насипу для залізниць колії 1520 мм і 750 мм.

Суд першої інстанції встановив, що рішення виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих від 03 липня 1962 року № 612 «Про додаткове розширення смуги захисних лісонасаджень Львівської залізниці напрямку Рудно-Підбірці», яким було відведено Львівській залізниці додатково 24,82 га за рахунок орних земель учгоспу «Дублянський», саме по дільниці Рудно-Підбірці, підлягало затвердженню Радою Міністрів УРСР (пункт 3), однак затверджено не було, крім цього, воно було відмінено 27 жовтня 1962 року рішенням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих за № 1001 «Про відведення земельних ділянок для виробничих потреб організацій області».

Акт комісії від 02 квітня 2014 року визнано судом першої інстанції таким, що не може бути достатнім й достовірним доказом накладення земельних ділянок, оскільки цей акт складений без участі відповідачів, а отже є одностороннім та не може підтверджувати факт правомірності користування спірною земельною ділянкою позивачем та її розміри.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що приймаючи оскаржуване рішення № 193 від 25 червня 1993 року виконком Брюховецької селищної ради діяв у порушення вимог статей 9 17 19 ЗК України, а спірна земельна ділянка не була вилучена у землекористувача - залізниці до передачі її частини у власність ОСОБА_2 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції визнав доказами, які свідчать про накладення земельних ділянок: план смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах міста Львова від 4 км + 850 м до 11 км + 106 м, розроблений проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці дороги у 1962 році, рішення виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих від 03 липня 1962 року № 612 «Про додаткове розширення смуги захисних лісонасаджень Львівської залізниці напрямку Рудно-Підбірці», а також акт обстеження від 02 квітня 2014 року.

Однак вказані документи не є доказами, які достовірно свідчать про те, що смуга відведення, яка перебуває у користуванні ПАТ «Укрзалізниця», має перетин (накладення) із земельною ділянкою з кадастровим номером 4610166300:09:002:0121, загальна площа якої становить 0,0785 га, а площа перетину становить 0, 0448 га. Отже, висновок апеляційного суду про встановлення цієї обставини не може вважатись обґрунтованим.

Апеляційним судом не надано оцінки тому, що рішення виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих від 03 липня 1962 року № 612 «Про додаткове розширення смуги захисних лісонасаджень Львівської залізниці напрямку Рудно-Підбірці», яким було відведено Львівській залізниці додатково 24,82 га за рахунок орних земель учгоспу «Дублянський» саме по дільниці Рудно-Підбірці, було відмінено 27 жовтня 1962 року рішенням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих за № 1001 «Про відведення земельних ділянок для виробничих потреб організацій області».

Колегія суддів з висновками суду апеляційної інстанції не погоджується, оскільки судом належним чином не досліджено достовірність та достатність доказів, не наведено доказів, які б безспірно підтверджували накладення земельної ділянки, яка віднесена до смуги відведення, та земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 .

Таким чином, висновок апеляційного суду щодо порушення рішенням № 193 від 25 червня 1993 року прав позивача не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76 81 89 ЦПК України.

У відповідності до частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З урахуванням наведеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані у цій постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Також, суду апеляційної інстанції, з метою правильного вирішення спору, слід звернути увагу на рішення Брюховицької селищної ради від 26 квітня 2018 року № 567 «Про затвердження коригування Генерального плану смт. Брюховичі», яке було прийнято в день винесення оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року колегія суддів зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для перегляду ухваленої судом у цій справі постанови Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року за нововиявленими обставинами.

Керуючись статтями 400 402 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першоїсудової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року скасувати,а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович