Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 466/8813/17

провадження № 61-1191св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова у складі судді Едера П. Т. від 25 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б., від 27 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В. В. (далі - Фонд) про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову вказав, що він є спадкоємцем після смерті своєї матері - вкладника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк) ОСОБА_2 . Він вчасно, в межах 30-денного строку з дня опублікування відомостей про ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», звернувся до Фонду з кредиторською вимогою про включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів, проте йому було відмовлено у зв`язку із тим, що він до цієї вимоги не додав нотаріально засвідчену копію свідоцтва про спадщину.

Вважаючи, що у відповідача були відсутні правові підстави відмовляти йому у задоволенні кредиторських вимог, позивач просив суд зобов`язати Фонд включити його до реєстру акцептованих вимог кредиторів - вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в порядку черговості за рахунок ліквідаційної процедури, як спадкоємця після смерті вкладника ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В. В. включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів - вкладників публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в порядку черговості за рахунок ліквідаційної процедури, як спадкоємця по смерті вкладника ОСОБА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що право на отримання спадкового майна перейшло до позивача ще в день відкриття спадщини, а саме 23 березня 2015 року, а тому останній при зверненні з кредиторською вимогою до Фонду (24 жовтня 2015 року та 03 листопада 2015 року, тобто в межах строку, встановленого статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») був наділений всіма необхідними повноваженнями для такого звернення, натомість відповідач безпідставно відмовив у задоволенні вказаної вимоги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В. В., а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 травня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована обґрунтованістю висновків суду першої інстанції, який розглядаючи спір, що виник між сторонами, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та підставно задовільнив позов.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В. В. просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 як спадкоємець вкладника ПАТ «Дельта Банк», звернувшись із кредиторською вимогою до банку, не надав відповідних документів, які б підтверджували набуття ним статусу правонаступника вкладника, а тому відмова Фонду щодо його включення до реєстру кредиторів є підставною. Суди попередніх інстанцій порушили норми частини п`ятої статті 110 ЦПК України 2004 року, яка визначає підсудність спорів про захист прав споживачів, не врахувавши, що позов пред`явлено не до банку як до надавача банківських послуг, а до Фонду, і цей спір має розглядатися за місцезнаходженням відповідача у Печерському районі м. Києва.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 17 січня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою суду від 21 липня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_2 , після якої відкрилась спадщина, що складалась, зокрема, з грошових вкладів, розміщених у ПАТ «Дельта Банк». Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 , який 21 вересня 2015 року подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті матері.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В. В.

Відомості про ліквідацію банку були опубліковані в газеті «Голос України» № 187 (6191) від 08 жовтня 2015 року.

Кредиторську вимогу позивачем було подано 24 жовтня 2015 року у відділенні № 2 ПАТ «Дельта банк» у м. Львові.

03 листопада 2015 року ОСОБА_1 направив заяву про визнання його кредитором ПАТ «Дельта Банк» за заборгованістю, яка виникла за всіма договорами, укладеними між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк», на ім`я директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ворушиліна К. М., а також кредиторську вимогу на ім`я уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають з таких підстав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що його звернення до суб`єкта владних повноважень не є підставою для розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки він звернувся до суду за захистом своїх прав, що виникли із цивільних відносини, а саме із цивільно-правової угоди, тому такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Переглядаючи законність оскаржуваних судових рішень, а також дотримання судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

В обсязі конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, що виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду, визначення яких залежить від з`ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов`язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

До компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За змістом статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов`язки. Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішує виключно Фонд.

Наведене свідчить, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і не є спором у зв`язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами.

Оскільки Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і відповідно до цього Закону Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15 (провадження № 11-239апп18).

Враховуючи, що у справі, яка переглядається, правовідносини між сторонами виникли стосовно права позивача на включення до реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, тому цей спір є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що не було враховано судами попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи те, що позовні вимоги мають розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.

Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Законом № 460-IX внесено зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі».

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України (у редакції Закону № 460-IX) роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, частиною першою статті 256, пунктом 5 частини першої статті 409, частинами першою та другою статті 414, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженого на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про зобов`язання вчинити дії закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд за заявою позивача вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович