Постанова

Іменем України

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 466/9577/18

провадження № 61-5018св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - прокурор Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 березня 2021 року в складі судді Зими І. Є. та на постанову Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року в складі колегії суддів Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року прокурор Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивував тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2012 року у судовій справі № 1328/970/12 витребувано в ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:04:003:0061 та зобов`язано повернути її в розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України. Вказане рішення суду в частині витребування земельної ділянки набрало законної сили. Судовими рішеннями в справі № 1328/970/12 установлено, що спірна земельна ділянка на момент її продажу (05 листопада 2008 року) перебувала у власності держави та в постійному користуванні Львівського державного лісогосподарського об`єднання «Львівліс», а тому Брюховицька селищна рада не мала права відчужувати земельну ділянку ТОВ «Новобуддизайн», яке в свою чергу не мало правових підстав відчужувати земельну ділянку ОСОБА_2 . Вказані обставини як такі, що встановлені в судовому рішенні, прокурор уважав преюдиційними для розгляду справи № 466/9577/18. Зазначав, що вподальшому витребувана земельна ділянка за кадастровим № 4610166300:04:003:0061 була роз`єднана в 7 земельних ділянок, одна з яких під кадастровим номером 4610166300:04:003:0076 відчужена у власність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1246 від 08 травня 2010 року.

За таких обставин прокурор вказував на неможливість виконання судового рішення, ухваленого в справі № 1328/970/12, оскільки земельна ділянка під кадастровим номером 4610166300:04:003:0061 не існує як об`єкт цивільних прав, та наголошував на необхідності звернення до суду з цим позовом, у якому позивач просив витребувати з приватної власності ОСОБА_1 на користь Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим № 4610166300:04:003:0076, площею 0,1543 га, що розташована в районі вул. Ряснянської в смт Брюховичі Шевченківського району міста Львова.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 09 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року, позов задоволено: витребувано з приватної власності ОСОБА_1 на користь Кабінету Міністрів України в державну власність земельну ділянку за кадастровим № 4610166300:04:0030076, площею 0,1543 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 906262646101, номер запису про право власності 14238431, що розташована в районі АДРЕСА_1 ; вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року за клопотанням прокурора замінено Кабінет Міністрів України на його правонаступника в спірних правовідносинах- Львівську ОДА.

Судові рішення мотивовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:04:003:0061 належала до земель лісового фонду й перебувала у державній власності, тому у Брюховицької селищної ради не було повноважень розпоряджатися нею. За таких обставин суди вважали незаконним набуття земельної ділянки ОСОБА_2 та подальше її роз`єднання на сім земельних ділянок, одну з яких під кадастровим номером 4610166300:04:003:0076 набула у власність відповідач у справі ОСОБА_1 .

Суди відхилили доводи відповідачки щодо пропуску прокурором позовної давності, оскільки про роз`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:04:003:0061 на 7 інших земельних ділянок прокуратура дізналася лише в 2018 році на стадії виконання судового рішення в справі № 1328/970/12.

Апеляційний суд також зазначив, що відповідачка та її представник належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, про що свідчить подання нею відзиву та неодноразове звернення до суду з клопотаннями.

Аргументи учасників справи

30 травня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення й просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідачки, яка не була повідомленою належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Вказує, що обґрунтовувала апеляційну скаргу щодо незаконності рішення суду першої інстанції зазначеною обставиною, яка є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, проте, апеляційний суд належної уваги доводам відповідачки не приділив. Посилалася також на те, що суди неправильно визначили дату набуття відповідачкою права власності на спірну земельну ділянку й момент початку перебігу позовної давності в спірних правовідносинах, не перевірили наявність у прокурора повноважень на звернення до суду з позовом у інтересах держави та порушили положення Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У серпні 2022 року від заступника керівника Львівської обласної прокуратури до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що відповідачка та її представник були належним чином повідомлені про призначення судового засідання на 09 березня 2021 року шляхом направлення на їх адресу судових повісток про виклик до суду засобами поштового зв`язку та за допомогою SMS-повідомлень. Вказує також, що суди надали належну оцінку поданим сторонами доказам, а також зробили правильний висновок про дотримання прокурором строку на звернення до суду за захистом порушеного права держави.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі; узадоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 березня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 3, 4 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 липня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зокрема, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3680/17, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 697/2751/14-ц, від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17, від 25 листопада 2020 року в справі № 363/1266/18, від 12 квітня 2018 року в справі № 907/1/17, від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18, від 15 травня 2019 року в справі № 911/1497/18, від 29 червня 2021 року в справі № 907/551/17, від 15 грудня 2020 року в справі № 904/82/19, від 19 січня 2021 року в справі № 904/71/19, від 02 лютого 2021 року в справі № 904/75/19, від 13 листопада 2019 року в справі № 645/4220/16, від 18 грудня 2019 року в справі № 761/29966/16; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 125 126 Земельного кодексу України; відповідачку та її представника належним чином не повідомили про дату і час судового засідання.

Позиція Верховного Суду

Оскаржуючи судові рішення, ОСОБА_1 посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції розглянув справу без належного її повідомлення, а суд апеляційної інстанції не надав відповідної оцінки такому порушенню.

Згідно з частиною другою статті 211 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про місце, дату і час судового засідання.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси, або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

За змістом частини третьої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зроблено висновок, що: «обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. […] У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (частина друга статті 410 ЦПК України). Тлумачення частини другої статті 410 ЦПК України свідчить, що: правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення; оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції; правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі № 201/6092/17 (провадження № 61-48215св18) вказано, що: «у матеріалах справи міститься довідка про доставку SMS (а.с. 114), згідно якої ОСОБА_5 було доставлено SMS-повідомлення про судове засідання, призначене на 25 липня 2018 року на 12 год 25 хв. Проте ця довідка не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_5 про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. За таких обставин не можна вважати, що апеляційний суд належним чином повідомив ОСОБА_5 про дату, час і місце судового засідання».

У справі, що переглядається:

в матеріалах справи містяться судові повістки про призначення судового засідання на 09 березня 2021 року, адресовані ОСОБА_1 та її представнику ОСОБА_3 (том 1, а. с. 237-238), відомості про направлення яких судом та отримання їх відповідачкою/її представником відсутні;

на аркушах справи №№ 239, 240 (том 1) наявні довідки про доставку SMS-повідомлень ОСОБА_1 та її представнику ОСОБА_3 про призначення судового засідання на 09 березня 2021 року, які не є доказом належного повідомлення сторони відповідача про дату, час і місце розгляду справи, оскільки з заявами про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення відповідачка та її представник до суду першої інстанції не зверталися;

ОСОБА_1 у апеляційній скарзі вказувала про неповідомлення її судом першої інстанції про призначення розгляду справи на 09 березня 2021 року;

залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам відповідачки про її необізнаність щодо призначення розгляду справи на 09 березня 2021 року та не звернув увагу на те, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України такі обставини визначені як обов`язкова підстава для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на допущені судом апеляційної інстанції порушення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України наявні підстави для скасування постанови апеляційного суду, оскільки справу в суді першої інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , яка належним чином не повідомлена про дату, час і місце розгляду справи й обґрунтовувала свою апеляційну скаргу такою підставою.

У зв`язку з установленням підстав для скасування постанови апеляційного суду колегія суддів інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

У статті 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги ОСОБА_1 розподіл судових витрат за касаційний розгляд справи підлягає здійсненню тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук