Постанова

Іменем України

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 466/9689/17

провадження № 61-8626св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», правонаступником якого є ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова у складі судді Невойта П. С. від 11 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., від 25 липня 2022 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

У грудні2017 року ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ОСОБА_1 , звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обґрунтування позовних вимог банк зазначав, що 28 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 011-2926/840-0902, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 146 100,00 дол. США та зобов'язувалась їх повернути, з урахуванням передбачених договором платежів, до 10 вересня 2032 року.

Цього ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку було передано належне відповідачці нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Крім того, між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки від 28 грудня 2007 року № 011-2926/840-840/0902-Р/1.

Позивач вказував, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24 червня 2011 року у справі № 2-260/11 позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 грудня 2007 року № 011-2926/840-0902 у розмірі 151 588,26 дол. США, що в еквіваленті становить 1 203 413,72 грн.

Однак, заборгованість за кредитним договором залишається непогашеною, а вимоги банку не виконані.

Ураховуючи наведене, ПАТ «Універсал Банк» просило звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом продажу предмета іпотеки на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною 1 645 000,00 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 грудня 2007 року № 011-2926/840-0902.

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2018 року позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково.

Урахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором від 28 грудня 2007 року № 011-2926/840-0902 у сумі 159 700,36 дол. США звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 75,70 кв. м, яка складається з двох кімнат житловою площею 39,80 кв. м та кухні, що належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу предмета іпотеки на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною для реалізації, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на цей вид майна на момент реалізації предмета іпотеки.

Узадоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили, не виконано, заборгованість за кредитним договором у повному обсязі не погашена, а тому наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на електронних торгах. При цьому ураховуючи відмінність фактичної площі предмета іпотеки від площі, зазначеної в договорі іпотеки, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що початкову ціну для реалізації необхідно визначити на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на цей вид майна на момент реалізації предмета іпотеки.

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня

2018 року змінено, викладено абзац другий резолютивної частини рішення у новій редакції.

Врахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ОСОБА_1 , за кредитним договором від 28 грудня 2007 року № 011-2926/840-0902 в сумі 151 588,26 дол. США, з яких: 144 074,09 дол. США - заборгованість по тілу кредиту, 7 514, 17 дол. США - заборгованість по процентах за користування кредитом, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 75,70 кв. м, яка складається з 2-х кімнат, житловою площею 39, 80 кв. м, та кухні, що належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу предмету іпотеки на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за ціною, що визначається при примусовому виконанні рішення на рівні не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не перевірив розміру заборгованості за кредитним договором, у рахунок якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, та не врахував, що після ухвалення рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутні правові підстави для нарахування процентів та штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору. Змінюючи резолютивну частину рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості, апеляційний суд виходив із заборгованості, визначеної рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24 червня 2011 року.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 11 грудня

2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі

10 694,36 грн за наслідками розгляду справи судом першої інстанції та

16 041,54 грн судового збору за подання апеляційної скарги, а разом

26 735,90 грн.

Постановою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року касаційну скаргу

ОСОБА_2 , від імені якої діяв адвокат Барнич В. М., задоволено частково, постанову Львівського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційного суду на направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд виходив із того, що суд апеляційної інстанції помилково не розглянув заяву відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності, не урахувавши те, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брала участі у такому розгляді, а тому не мала можливості подати таку заяву в суді першої інстанції.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 11 квітня 2018 року змінено, викладено абзац другий його резолютивної частини у новій редакції.

Врахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ОСОБА_1 , за кредитним договором від 28 грудня 2007 року № 011-2926/840-0902 в сумі 151 588,26 дол. США, з яких: 144 074,09 дол. США - заборгованість по тілу кредиту, 7 514, 17 дол. США - заборгованість по процентах за користування кредитом, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 75,70 кв. м, яка складається з 2-х кімнат, житловою площею 39, 80 кв. м, та кухні, що належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу предмету іпотеки на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за ціною, що визначається при примусовому виконанні рішення на рівні не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У решті заочне рішення Шевченківського районного суду міста Львова

від 11 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачка не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, не погашає заборгованість за кредитним договором, а тому наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, стягнутої рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24 червня 2011 року.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача, апеляційний суд зазначив, що позовна давність при зверненні до суду із цим позовом не пропущена, оскільки відбулось її переривання у зв'язку з визнанням ОСОБА_2 свого зобов'язання за договором іпотеки при розгляді кримінальної справи № 466/3297/15-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 388 Кримінального кодексу України (незаконний поділ квартири, яка є предметом іпотеки). Крім того, апеляційний суд виходив із того, що подана відповідачкою лише у суді апеляційної інстанції заява про застосування наслідків спливу позовної давності не підлягає розгляду, оскільки відповідно до вимог статті 288 Цивільного процесуального кодексу України ОСОБА_2 мала можливість та повинна була заявити таку вимогу та подати докази на її обґрунтування при поданні заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги

03 вересня 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, а також постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 757/21623/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зазначає, що апеляційний суд не врахував, що вона не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, що є підставою для розгляду судом апеляційної інстанції її заяви про застосування наслідків спливу позовної давності. Зазначене, на її думку, свідчить про невиконання вказівок Верховного Суду, наданих при направленні справи на новий судовий розгляд.

При цьому вважає помилковими висновки апеляційного суду про заявлення позову у справі, яка переглядається, в межах позовної давності, ураховуючи, що про порушення свого права позивач дізнався при зверненні із заявою про вчинення кримінального правопорушення у грудні 2014 року, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 грудня 2014 року, тоді як позов у цій справі подано 07 грудня 2017 року.

Посилається заявниця також на те, що правонаступником ПАТ «Універсал Банк» - ОСОБА_1 вчиняюся активні дії щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнутої за рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24 червня 2011 року, подано заяву про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-260/11.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження заочного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи № 466/9689/17 з суду першої інстанції.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 011-2926/840-0902 на загальну суму 146 100 дол. США з терміном повернення кредиту до 10 вересня 2032 року.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки від 28 грудня 2007 року № 011-2926/840-840/0902-Р/1, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язується перед ВАТ «Універсал Банк» відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх зобов'язань, що виникли за кредитним договором від 28 грудня 2007 року № 011-2926/840-0902.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 28 грудня 2007 року № 011-2926/840-0902 між ОСОБА_2 та банком укладений договір іпотеки від 28 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Сиротяком М. Р., за умовами якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Квартира складається з п'яти кімнат, загальна площа квартири становить 148,3 кв. м.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24 червня 2011 року у справі № 2-260/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 березня 2012 року, задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за договором кредиту від 28 грудня 2007 року № 011-2926/840-0902 у розмір 151 588,26 дол. США, що в еквіваленті становить 1 203 413,72 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 вересня 2015 року закрито кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності у справі № 466/3297/15-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 388 КК України, щодо незаконного поділу квартири, яка є предметом іпотеки, на дві окремі квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , площами, відповідно, 75,7 кв.м і 75,9 кв.м, одну з яких подаровано ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописки від 26 лютого 2018 року № 360, виданою Приватним підприємством «Управляюча компанія «Рідний дім - Топольна», квартира АДРЕСА_1 має загальну площею 75,70 кв. м і складається з двох кімнат житловою площею 39,80 кв. м, кухні 14,20 кв. м, належить на праві власності ОСОБА_2 . Довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописку підтверджено, що у квартирі, яка є предметом іпотеки, іпотекодавець (відповідач) не проживає і не зареєстрована.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Наявність невиконаного судового рішення про стягнення кредитної заборгованості не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням із застосуванням кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права, не є подвійним стягненням заборгованості.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18).

Встановивши, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24 червня 2011 року (справа № 2-260/11) стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за договором кредиту від 28 грудня 2007 року № 011-2926/840-0902 у розмір 151 588,26 дол. США, і це рішення суду не виконано (заборгованість за кредитним договором не погашена, що не оспорюється заявницею у касаційній скарзі), суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі, визначеній рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24 червня 2011 року.

Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для відмови у задоволенні обґрунтованих позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з необхідністю застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Відповіднодо частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідноз положеннями частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В процесі перегляду справи в апеляційному і касаційному порядку встановлено, щовідповідачка була неналежним чином повідомлена продату та час судового розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому у заяві про перегляд заочного рішення вона не заявляла про застосування наслідків спливу позовної давності.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, якщо суд першої інстанції, не повідомивши належним чином відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

Правилопро встановлення обмеженьдоступу до судуу зв`язкуз пропуском строкузвернення повинно застосовуватисяз певною гнучкістюі без надзвичайногоформалізму, воно незастосовується автоматично іне має абсолютногохарактеру.

Частинамипершою-третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Враховавшивищезазначене, а також взявши до уваги обставини визнання відповідачкою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 388 КК України, зокрема вчинення дій, спрямованих на поділ та виведення спірного нерухомого майна з іпотеки (ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 22 вересня 2015 року у справі № 466/3297/15-к), що свідчить про свідоме ухилення від виконання зобов`язань за кредитним договором, колегія суддів погоджується із висновком судуапеляційної інстанції про те, що порушене право кредитора підлягає захисту.

За результатами нового апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції, надавши оцінку всім обставинам в сукупності, правильно вирішив спір по суті.

Посилання ОСОБА_2 на те, що перебіг позовної давності слід обраховувати з моменту, коли банк дізнався про порушення свого права - звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення, є безпідставними.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності не спростовують.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2018 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта