№ 468/836/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 468/836/21-ц

провадження № 61-7588св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Приватне підприємство «Гео-Прайм», Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Фермерське господарство «Володимир»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2022 року у складі судді Муругова В. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2022 року у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПАТ «НЕК «Укренерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Приватне підприємство «Гео-Прайм» (далі - ПП «Гео-Прайм»), Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Фермерське господарство «Володимир» (далі - ФГ «Володимир»), про встановлення права земельного сервітуту.

Позовні вимоги ПАТ «НЕК «Укренерго» обґрунтовувало тим, що воно є виконавцем робіт з реконструкції опорних конструкцій повітряної лінії електропередач ПЛ 330 кВ «Криворізька ТЕС - Трихати», яка є фізично зношеною і потребує негайного відновлення.

Для забезпечення проведення реконструкції 14 вересня 2020 року між ним та ПП «Гео-Прайм» укладено договір на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, на які поширюється право земельного сервітуту, та вчинення відповідних реєстраційний дій.

Маршрут траси повітряних ліній електропередач проходить через земельні ділянки, надані ПАТ «НЕК «Укренерго» в постійне користування на підставі державного акта від 17 червня 2002 року та перетинає земельну ділянку з кадастровим номером 4820686500:04:000:0016, що знаходиться за межами населених пунктів на території Баштанської міської територіальної громади Миколаївської області, та належить на праві власності ОСОБА_1 .

При проведенні робіт у ПАТ «НЕК «Укренерго» виникає необхідність у використанні частини земельної ділянки суміжного землевласника шириною 14 м уздовж осі траси повітряної лінії електропередачі, яка необхідна для проходу, проїзду, складування будівельних матеріалів та інших матеріалів при експлуатації опорної конструкції, що потребує встановлення безстрокового земельного сервітуту, площею 0,1792 га, на земельній ділянці ОСОБА_1 .

На підставі чого ОСОБА_1 направлено пропозицію щодо узгодження та підписання договору про встановлення постійного земельного сервітуту та письмового погодження відповідної технічної документації із землеустрою, проте відповідь на пропозицію не надійшла.

Забезпечення експлуатації повітряної лінії електропередачі без використання частини земельної ділянки ОСОБА_1 неможливо, оскільки вказана земельна ділянка знаходиться поряд із земельними ділянками, що належать ПАТ «НЕК «Укренерго» і на яких запланована заміна старих опор, і над нею будуть проходити електричні дроти, що тягне за собою встановлення обмежень, передбачених чинним законодавством.

Враховуючи викладене, ПАТ «НЕК «Укренерго», посилаючись на статті 401 402 404 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 100 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 16, 30 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів», просило суд:

- встановити право на безстроковий земельний сервітут для експлуатації опорної конструкції повітряної лінії електропередач 330 кВ «Криворізька ТЕС-Трихати», що полягає у наданні ОСОБА_1 право ПАТ «НЕК «Укренерго» проїзду-перевезення будівельних та інших матеріалів до земельної ділянки з кадастровим номером 4820686500:04:000:0016, як зображено на кадастровому плані технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту. Строк сервітуту-безстроковий, площа, на яку поширюється сервітут - 0,1792 га, межі сервітуту - згідно з Планом меж земельного сервітуту. ПАТ «НЕК «Укренерго» відшкодовує збитки, які будуть заподіяні ОСОБА_1 внаслідок дій, пов`язаних з користуванням земельною ділянкою (її частинами), відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284;

- визнати погодженою землевласником ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, площею 0,1792 га, кадастровий номер 4820686500:04:000:0016, на яку поширюється право земельного сервітуту на обмежене безоплатне та постійне користування ПАТ «НЕК «Укренерго» для реконструкції та експлуатації ПЛ 330 кВ «Криворізька ТЕС-Трихати», розташованої за межами населеного пункту Баштанської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2022 року у задоволенні позову ПАТ «НЕК «Укренерго» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статті 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» право земельного сервітуту може виникнути на підставі рішення суду виключно щодо земель державної та комунальної власності, які не надані у власність та користування, а у разі недосягнення згоди між власником та експлуатуючим підприємством щодо встановлення такого сервітуту земельна ділянка може бути відчужена у встановленому законом порядку. Тому позивач може забезпечити свої права у інший спосіб, окрім встановлення права сервітуту (постанова Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 658/5120/14-ц).

Крім того, позивач не довів факт направлення власниці земельної ділянки ОСОБА_1 пропозицій щодо укладення договору про земельний сервітут, тому це питання не може вважатись неузгодженим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ «НЕК «Укренерго» задоволено частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2022 року змінено в частині підстави відмови у позові з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про те, що земельний сервітут може встановлюватись судом лише на землях державної та комунальної власності або тільки після вилучення (викупу) земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, для суспільних потреб, є необґрунтованим.

При цьому застосування судом правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 658/5120/14-ц, є помилковим, оскільки висновок суду про неможливість встановлення земельного сервітуту для енергетичної компанії у цій справі ґрунтується на тому факті, що встановлені судом обмеження позбавляють власника використовувати земельну ділянку за призначенням.

Однак звертаючись з позовом про встановлення земельного сервітуту, ПАТ «НЕК «Укренерго» у позовній заяві не зазначив, на яких умовах має бути встановлено сервітут, не виклав його зміст, в тому які конкретні права, обов`язки та гарантії набуває компанія як сервітуарій та власник (землекористувач), а також яких обмежень має дотримуватись власник (землекористувач).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що підставою відмови землекористувача у встановленні сервітуту є саме відсутність у позовній заяві тих умов, які передбачені законом.

Конкретні умови земельного сервітуту складають зміст позовних вимог, які за принципом диспозитивності визначає позивач та спрямовує їх відповідачу. Тому ці умови не можуть встановлюватись судом за власної ініціативи.

Також ПАТ «НЕК «Укренерго» не обґрунтувало і вимоги про встановлення постійного (безстрокового) сервітуту, тоді як відповідно до частин другої та третьої статті 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» постійні земельні сервітути можуть встановлюватися для розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів, пристроїв і споруд, а строкові земельні сервітути - на період будівництва чи проведення планових ремонтних робіт лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури. Однак наявність таких об`єктів ПАТ «НЕК «Укренерго» заперечує.

Отже аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що дійсною умовою для встановлення сервітуту є збереження за власником (користувачем) можливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Але зміст позовної заяви та додані матеріали не містять відомостей про те, у який спосіб використовується земельна ділянка власником (користувачем) та чи не призведене встановлення сервітуту до неможливості використання земельної ділянки, розташованої в межах цієї зони, за цільовим призначенням.

Крім того, земельна ділянка, кадастровий номер 4820686500:04:000:0016, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , перебуває у строковій (20 років) оренді у ФГ «Володимир».

Оскільки рішення суду за вимогами про встановлення земельного сервітуту прямо впливає на обсяг прав та обов`язків, а питання про можливість використання земельної ділянки за цільовим призначенням залежить від характеру господарської діяльності саме цього суб`єкта, ФГ «Володимир» є учасником спірних правовідносин, а тому і стороною у спорі.

Проте, до участі у справі ФГ «Володимир» позивачем не залучалось, а притягнення господарства судом як третю особу не може забезпечити права та інтереси належного землекористувача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «НЕК «Укренерго» на заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2022 року,в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо врегулювання специфічних правовідносин та застосування статті 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» та статей 99 100 ЗК України з урахуванням положень підзаконних нормативно-правових актів (постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2022 року № 49) щодо переліку обов`язкових умов, які мають зазначатися у договорі земельного сервітуту для його встановлення у судовому порядку та суб`єктного складу (сторін) такого договору, обов`язковості його укладення зацікавленою особою не лише з власником земельної ділянки, а й з її користувачем (орендарем) одночасно. Також вказує на порушення судами норм процесуального права, зокрема не дослідження зібраних у справі доказів (пункти 3 та 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що всі необхідні істотні умови договору сервітуту, передбачені законодавством було зазначено у прохальній частині позовної заяви, які відповідають направленому ОСОБА_1 договору про встановлення права земельного сервітуту, відмова від підписання якого стала підставою для звернення до суду. При цьому типова форма договору про встановлення земельного сервітуту для розміщення об`єктів енергетики та передачі електричної енергії, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 2022 року № 49, на яку посилається суд апеляційної інстанції у своїй постанові, не могла бути врахована ПАТ «НЕК «Укренерго», оскільки прийнята після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Крім того, апеляційним судом у своїй постанові зазначено, що до участі справи не залучено належного відповідача. Однак, нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, не передбачалися вимоги щодо необхідності укладення договору сервітуту зацікавленою особою з іншими користувачами (орендарями) земельної ділянки, окрім власника такої земельної ділянки.

Також суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи взагалі не досліджували питання щодо неможливості ОСОБА_1 використовувати частину земельної ділянки за цільовим призначенням у зв`язку із вимогою ПАТ «НЕК «Укренерго» на встановлення сервітуту.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ФГ «Володимир» на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ПАТ «НЕК «Укренерго» просить суд встановити постійний сервітут, однак частиною третьою статті 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» визначено, що для будівництва чи проведення планових ремонтних робіт лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури можуть встановлюватись строкові земельні сервітути. Отже касаційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до наказу ПАТ «НЕК «Укренерго» від 17 жовтня 2018 року № 511 затверджено проект будівництва «ПЛ 330 кВ «Криворізька ТЕС - Трихати», реконструкція в прогоні опор № 172-289 (32,5 км), в тому числі у Баштанському районі Миколаївської області (а. с. 34).

Виконавцем робіт з реконструкції електромережі є ПАТ «НЕК «Укренерго».

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка, площею 4,848 га, кадастровий номер 4820686500:04:000:0016, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та перебуває у строковій (20 років) оренді ФГ «Володимир» на підставі договору оренди від 03 січня 2008 року (а. с. 32, 33).

У 2020 році ПП «Гео-Прайм» складено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, площею 0,1792 га, ОСОБА_1 , на яку поширюється право земельного сервітуту на обмежене безоплатне та постійне користування ПАТ «НЕК «Укренерго» для реконструкції та експлуатації ПЛ 330 кВ «Криворізька ТЕС-Трихати» (а. с. 36-58).

25 березня 2021 року ПАТ «НЕК «Укренерго» надіслало ОСОБА_1 та ФГ «Володимир» пропозицію про укладення договору сервітуту, площею 0,1792 га, та погодження технічної документації (а. с. 19, 20, 22, 23). Відомості про їх отримання відсутні.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ПАТ «НЕК «Укренерго» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частина перша статті 402 ЦК України та частини перша, друга статті 100 ЗК України передбачають можливість встановлення сервітуту договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно із статтею 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном і може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом, рішення суду.

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном.

Частина перша статті 404 ЦК України, встановлює способи встановлення, в тому числі, можливостей земельного сервітуту, серед яких: право проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Згідно з частиною четвертою цієї ж статті ЗК України, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 99 ЗК України визначено наступні види земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Відповідно до статті 100 ЗК України сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Особливості встановлення земельних сервітутів для розміщення об`єктів енергетики та передачі електроенергії передбачені Законом України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів».

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 16 цього Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, підприємства, які будують чи експлуатують об`єкти енергетики та передачі електричної енергії, мають право використовувати земельні ділянки за договором про встановлення земельного сервітуту з власником чи користувачем земельної ділянки для розміщення об`єктів, зазначених у частинах другій, четвертій цієї статті, на праві постійних або строкових земельних сервітутів.

Постійні земельні сервітути можуть встановлюватися для розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів, пристроїв і споруд.

Строкові земельні сервітути можуть встановлюватися на період будівництва чи проведення планових ремонтних робіт об`єктів передачі електричної енергії.

Постійні або строкові земельні сервітути можуть встановлюватися для: будівництва, реконструкції, капітального ремонту, розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв; проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва і експлуатації ліній електропередачі; розміщення на земельній ділянці інформаційних щитів, попереджувальних знаків, які стосуються будівництва та експлуатації ліній електропередачі; проведення вишукувальних, дослідних та інших робіт для будівництва ліній електропередачі.

Земельні сервітути щодо права будівництва та обслуговування об`єктів передачі електричної енергії встановлюються на підставі договору про встановлення земельного сервітуту між експлуатуючим підприємством та власниками чи постійними користувачами земельних ділянок, укладеному в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.

Строк дії земельного сервітуту визначається у договорі про встановлення земельного сервітуту.

У договорі про встановлення земельного сервітуту для розміщення об`єктів енергетики та передачі електричної енергії зазначаються: зміст земельного сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут (за наявності), площа земельної ділянки, на яку поширюється дія земельного сервітуту, дані про земельну ділянку, на якій встановлюється земельний сервітут (частини сім, вісім статті 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»).

У разі якщо встановлення земельного сервітуту призводить до неможливості використання земельної ділянки (її частини), власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати вилучення (викупу) земельної ділянки (її частини) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а орендар такої ділянки має право вимагати розірвання договору оренди земельної ділянки (частина дванадцять статті 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»).

Отже, зазначена норма передбачає підстави виникнення земельних сервітутів для розміщення та обслуговування об`єктів енергетики; види сервітутів (постійний, строковий); його зміст, який має відповідати Типовій формі договору про встановлення земельного сервітуту; наслідки недосягнення згоди та неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Так, види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому, слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Отже, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати: що правове регулювання дій щодо встановлення сервітуту має здійснюватися виключно між власником (володільцем) земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватися, а тому необхідно визначити суб`єктний склад спірних правовідносин відповідно до частини другої статті 402, частини другої статті 404 ЦК України (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 642/3165/17 (провадження № 61-14776св18); що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 351/1146/16-ц, провадження № 61-16854св18).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що ПАТ «НЕК «Укренерго» звертаючись до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту не зазначив на яких умовах має бути встановлено сервітут, не виклав його змісту, в тому які конкретні права, обов`язки та гарантії набуває позивач як сервітуарій та власник (землекористувач), а також яких обмежень має дотримуватися власник (землекористувач).

Також, умовою для встановлення сервітуту є збереження за власником (користувачем) можливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Але зміст позовної заяви та додані матеріали не містять відомостей про те, у який спосіб використовується земельна ділянка власником (користувачем) та чи не призведене встановлення сервітуту до неможливості використання земельної ділянки, розташованої в межах цієї зони, за цільовим призначенням.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позивач не довів підстав позову про встановлення земельного сервітуту відповідно до вимог статті 100 ЗК України та статті 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів».

Також не доведено належними та допустимими доказами і факт відмови власника (користувача) земельної ділянки від узгодження умов та укладення договору про встановлення земельного сервітуту.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 4820686500:04:000:0016, яка належить на праві власності ОСОБА_1 перебуває у строковій (20 років) оренді ФГ «Володимир».

Проте, до участі у справі ФГ «Володимир» позивачем не залучалось, а притягнення його до участі у справі в якості третьої особи не може забезпечити права та інтереси належного землекористувача.

Також судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що судом першої інстанції, в порушення вимог статті 51 ЦПК України не вирішено питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи, а апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення.

Заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2022 року, в його незміненій частині, та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Р. А. Лідовець

Д. Д. Луспеник