№ 473/3528/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 473/3528/18

провадження № 61-11896св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А.С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Військова частина НОМЕР_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 грудня 2018 року у складі судді Лузан Л. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2019 року

у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі В/ч НОМЕР_1 ) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 в період з 15 грудня 1990 року до 18грудня 2017 року проходив службу у Збройних силах СРСР та Збройних силах України, загальна вислуга становить26 років 9 днів.

Під час проходження служби у В/ч НОМЕР_1 рішенням житлової комісії В/ч НОМЕР_1 , оформленого протоколом від 07 квітня 2004 року №7, позивача разом з членами його сім`ї у складі трьох чоловік поставлено на квартирний облік в загальну чергу з23березня 2004 року.

Рішенням житлової комісії В/ч НОМЕР_1 , оформленим протоколом від 20 квітня 2012року №26, внесено зміни щодо складу сім`ї (з трьох осіб на одну особу) до облікової справи прапорщика ОСОБА_1 , на підставі його рапорту та свідоцтва про розірвання шлюбу.

У зв`язку з набуттям статусу учасника бойових дій з 03 січня 2018 року позивач зарахований на пільговий облік (першочергово).

Наказом командира В/ч НОМЕР_1 Повітряних Сил Збройних Сил України від 18 грудня 2017 року за № 42-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас у зв`язку ззакінченням строку контракту.

Наказом командира В/ч НОМЕР_1 за №260 від 18 грудня 2017 року позивача виключено із списків особового складу частини.

Рішенням житлової комісії В/ч НОМЕР_1 , оформленого протоколом від 16 липня 2018року №91, ОСОБА_1 знято з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Позивач вважав, що таке рішення суперечить вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також порушує гарантоване державою право на отримання житла.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати незаконним рішення житлової комісії та командування В/ч НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 16 липня 2018 року №91, про зняття з квартирного обліку прапорщика ОСОБА_1 в зв`язку із закінченням контракту, та зобов`язати В/ч НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 у пільговій (першочерговій) квартирній черзі В/ч НОМЕР_1 як учасника бойових дій з часу подання ним рапорту про постановку на квартирний облік.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Рішення житлової комісії В/ч НОМЕР_1 , оформленого протоколом від 16 липня 2018року № 91, в частині зняття ОСОБА_1 з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, визнано незаконним та скасовано. Зобов`язано В/ч НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на обліку (першочерговому) військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, з 03 січня 2018 року.

Стягнено з В/ч НОМЕР_1 на користь держави судові витрати в розмірі 1409, 60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при постановленні позивача на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, в тому числі його зарахування на першочерговий облік, житлова комісія не порушила вимог закону, ОСОБА_1 звільнений в зв`язку із закінченням строку контракту (не за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем), тому його зняття звідповідного обліку є порушенням норм Житлового кодексу Української РСР, нормативних актів, які регулювали порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями на час його постановлення на облік.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2019 року апеляційну скаргу В/ч НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03грудня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам, правильно врахував, що положення частини дев`ятої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон), пунктів 2.16, 2.18 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737 (далі Інструкція № 737) не пов`язують залишення звільненого з військової служби військовослужбовця на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, з тим, з якої підстави військовослужбовець звільнений взапас. Тому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зняття позивача звідповідного обліку єнезаконним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року В/ч НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2019 року, уякій просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову впозові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, які мають значення для справи, не дотримано вимог законодавстава, складено висновки, які не відповідають матеріалам справи.

Суди не звернули уваги, що у разі звільнення з військової служби військовослужбовців за підставами, не зазначеними в Законі, в тому числі у зв`язку із закінченням терміну дії контракту, не передбачено залишення їх на квартирному обліку у військових частинах.

Суди не дослідили пункт 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі Порядок), згідно з яким військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Пунктом 29 Порядку визначено категорії військовслужбовців, які мають право залишитися на квартирному обліку при звільненні з військової служби.

Порядок не містить прямої норми щодо зняття зквартирного обліку військовослуюбовців звільнених з військової служби у зв`язку із закінченням терміну дії контракту. Проте пункт 31 Порядку містить імперативні вимоги, що житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 (далі Інструкція № 380), норма (пункт 2.16), якою рекламентовано залишення на квартирному обліку військовослужбовців, які звільнені з військової служби після закінчення строку контракту та мають 20 років вислуги в календарному обчислені, виключена. Інстукція № 380 доповнена нормою, що військовослужбовці та особи, які звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби у разі звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити її без задоволення, асудові рішення без змін.

Вважає касаційну скаргу необґрунтованою.

Вказує, що суди обґрунтовано встановили, що передбачених законом підстав для зняття позивача з квартирного обліку не було.

Дія норми частини дев`ятої статті 12 Закону не пов`язується з підставою звільнення військовослужбовця у запас. Визначальним є звільнення у запас.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані ірозгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються впорядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду впорядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені врішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, якієобовязковоюпідставоюдляскасуваннярішення, абонеправильнезастосуваннянормматеріальногоправа.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 15 грудня 1990 року проходив військову службу в Збройних силах СРСР та Збройних силах України (а.с.11).

Згідно з матеріалами облікової справи ОСОБА_1 (реєстраційний номер 22) під час проходження ним військової служби, відповідно до рішення житлової комісії В/ч НОМЕР_1 (протокол від 07 квітня 2004 року №7) позивача складом сім`ї зтрьох осіб з 23 березня 2004 року постановлено на квартирний облік військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов взагальну чергу (а.с.9).

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира В/ч НОМЕР_1 Повітряних Сил Збройних Сил України від 18 грудня 2017 року №42-РС прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» частини шостої статті 26 Закону України № 2232-XII«Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII) (узв`язку з закінченням строку контракту) (а.с.37).

Згідно з наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира В/ч НОМЕР_1 від 18грудня 2017року №260 позивача з 18 грудня 2017 року виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення (а.с.38).

У зв`язку з набуттям позивачем статусу учасника бойових дій, з 03 січня 2018 року його поставлено на пільговий облік (першочерговий), згідно з рішенням житлової комісії В/ч НОМЕР_1 , оформленого протоколом від 03 січня 2018 року № 85 (а.с.3233).

Рішенням житлової комісії В/ч НОМЕР_1 , оформленого протоколом від 16 липня 2018року №91, ОСОБА_1 знято з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, у зв`язку з звільненням з військової служби в запас (закінчення строку контракту)(а.с.39,40).

За час проходження військової служби ОСОБА_1 житлом не забезпечений, грошову компенсація за належне для отримання жиле приміщення йому не надавалася.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК Української РСР), відповідно до якої громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання укористування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах (стаття 33 ЖК Української РСР).

Відповідно до частин першої, другої, дев`ятої статті 12 Закону в редакції на час постановлення позивача на квартирний облік військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу України. До одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям, зазначеним уцьому пункті, надаються службові жилі приміщення. Уразі відсутності такого житла військова частина зобов`язана тимчасово орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та його сім`ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) ним жилого приміщення на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Офіцери, прапорщики, мічмани івійськовослужбовці надстрокової служби при звільненні з військової служби в запас чи у відставку за вислугою років, а також у зв`язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців забезпечуються жилою площею у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військовослужбовцям, які вступили на військову службу за контрактом, якщо вони не забезпечені жилою площею за місцем служби, на перші 5 років служби надаються службові приміщення або жила площа в гуртожитку. Протягом цього часу за ними зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на військову

службу. Вони не можуть бути виключені із списків громадян, взятих на квартирний облік. При продовженні військової служби понад 5 років забезпечення зазначених військовослужбовців жилими приміщеннями за місцем служби провадиться на загальних підставах.

Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби, що мають вислугу не менше 20 років, при звільненні звійськової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців, а також військовослужбовці, які стали інвалідами I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, мають право на безплатне одержання вособисту власність жилого приміщення, яке вони займають вбудинках державного житлового фонду. Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби мають право на першочергове одержання жилих приміщень на підставах, встановлених Житловим кодексом України.

Згідно з частинами першою та третьою статті 12 Закону у редакції на час зняття позивача з квартирного обліку держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці строкової військової служби та військовослужбовці, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, розміщуються в казармах (на кораблях) згідно ізСтатутом внутрішньої служби Збройних Сил України. За ними зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на строкову військову службу та військову службу під час мобілізації, на особливий період. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Уразі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах урозташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред`являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов`язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір іпорядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім`ї, надається жила площа всімейних гуртожитках. У разі відсутності таких гуртожитків їм виплачується за місцем проходження військової служби грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщень.

За військовослужбовцями, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на військову службу. Такі військовослужбовці не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та зараховані на квартирний облік увійськовій частині за місцем проходження служби. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства, якщо вони не займали жилих приміщень за місцем проходження служби.

У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу і не перебувають у шлюбі, розміщуються у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, асімейні у сімейних гуртожитка. У разі відсутності жилих приміщень для проживання військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та члени їх сімей зобов`язані вивільнити займане ними службове жиле приміщення удвотижневий строк з дня виключення зазначених військовослужбовців із списків особового складу військової частини.

Військовослужбовцям, які вступили на військову службу за контрактом відповідно дочастини четвертої статті 20 або продовжили військову службу за контрактом відповідно дочастини десятоїстатті 23 Закону України «Про військовий обов`язок івійськову службу», жилі приміщення надаються позачергово за рахунок військових формувань за місцем проходження військової служби. При цьому для військовослужбовців, які вступили на військову службу за контрактом відповідно до частини четвертої статті 20 зазначеного Закону, до часу перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зараховується час перебування на такому обліку за місцем проживання до прийняття на військову службу за контрактом.

Особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов`язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби, жилі приміщення внаселених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово за рахунок військових формувань або органів виконавчої влади, вяких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

У позачерговому порядку в разі потреби поліпшення житлових умов надаються жилі приміщення сім`ям військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, за місцем їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Забезпечення жилими приміщеннями в разі потреби поліпшення житлових умов сімей військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції або забезпеченні її проведення та загинули (померли) або пропали безвісти, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються у порядку черговості (стаття 43 ЖК Української PCP).

На виконання статті 12 Закону постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006року № 1081 затверджено Порядок.

Згідно з пунктом 24 Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно зрішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, впершу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Аналогічні приписи абзацу першого частини дев`ятої статті 12 Закону закріплені впункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Дія частини дев`ятої статті 12 Закону № 2011-XII безпосередньо пов`язується із тим, зяких саме підстав військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 3 ЦПК України верховенство права єоднією із основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

З огляду на принцип верховенства права, таку його складову як законність, Верховний Суд аналізує та оцінює Закон, який регулює відповідні правовідносини, щодо його якості як гарантії застосування судом найбільш сприятливого для особи тлумачення закону.

У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) застосовує певні критерії до аналізу якості закону, зазначаючи, що 1) закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку (рішення у справі «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства» від 26 квітня 1979 року).

У рішенні у справі «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, в якій державні органи неправомірно зобов`язали заявника сплатити податок (пункт 51), ЄСПЛ зазначив, що «… якість законодавства … доступне для зацікавлених осіб, чітке іпередбачуване у застосуванні»; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав ісвобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (рішення Конституційного Суду України від 24грудня 2004 року № 22-рп/2004).

У рішенні у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» від 26 червня 2018 року (пункт 186) ЄСПЛ вказав, що принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства єдостатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, пункти 109, 110).Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» від 26жовтня 2000 року, пункт 84).

Верховний Суд зазначає, що положення Закону у редакції на час постановлення позивача на квартирний облік, є чіткими, надавали можливість позивачу передбачити отримання житла відповідно до Закону.

Згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії учасі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зміна редакції частини дев`ятої статті 12 Закону не може бути підставою зняття позивача квартирного обліку, оскільки нова редакція частини дев`ятої статті 12 Закону застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Крім того, суди обґрунтовано виходили з того, що згідно з новою редакцією частини дев`ятої статті 12 Закону в системному аналізі з положеннями Порядку у відповідача відсутні правові підстави для зняття позивача з квартирного обліку.

18 грудня 2017 року позивач був звільнений із військової служби у запас

на підставі підпункту «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту), відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII.

На момент звільнення позивача його вислуга років у Збройних силах СРСР та Збройних силах України, становить 26 років 9 днів.

Згідно з протоколом житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 16 липня 2018 року №91, прийнято рішення про зняття з квартирного обліку прапорщика ОСОБА_1 , узв`язку з звільненням з військової служби в запас (закінчення строку контракту) (а. с. 40). 26липня 2018 року протокол затверджений командиром В/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 30 Порядку військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Тлумачення зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже, залишаються на квартирному обліку до отримання ними житла, зокрема і в разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.16 Інструкції № 737 про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення звійськової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, за неможливості використання на військовій службі, а також після закінчення строку контракту при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання житла.

Згідно з пунктом 2.19 Інструкції № 737 військовослужбовці та особи, звільнені звійськової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення звійськової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби вінший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абзаці першому пункту 2.17 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення взапас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних

у пункті 2.18 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

Наведені норми Інструкції № 737також передбачають підстави для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту та наявністю унього більше 20 років календарної вислуги.

Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК Української РСР визначено, що громадяни знімаються зобліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Верховний Суд зауважує, оскільки вислуга позивача на військовій службі складає більше ніж 20 років, а саме 26 років 9 днів, останній перебував на квартирному обліку з 2004 року і знятий з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас (закінчення строку контракту), суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зняття позивача зквартирного обліку у військовій частині.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах:

від 25 березня 2019 року у справі № 359/2295/17, провадження № 61-10403св18; від08 квітня 2020 року у справі № 683/2197/18, провадження № 61-14634св19, від16грудня 2020 року у справі № 748/122/20, провадження № 61-9785св20.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, провадження № 14-169цс18, у якій Велика Палата з урахуванням встановлених обставин справи витлумачила частину дев`яту статті 12 Закону, є пункт 3.13 Інструкції, пункту 29 Порядку та дійшла висновку про правомірність зняття позивача як колишнього військовослужбовця та членів його сім`ї з квартирного обліку після звільнення у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту, оскільки він мав вислугу на військовій службі менше 20 років.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що на час звільнення з військової служби ОСОБА_1 мав стаж військової служби понад 20 років та був зарахований на квартирний облік до списку першочергового забезпечення житлом як учасник бойових дій, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зняття ОСОБА_1 та правильно вважав, що його право підлягає поновленню.

Враховуючи викладена, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для скасування рішення житлової комісії В/ч НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 16 липня 2018 року № 91, вчастині зняття ОСОБА_1 зобліку військовослужбовців та осіб, звільнених звійськової служби, які потребують поліпшення житлових умов.

Доводи касаційної скарги були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зводяться до переоцінки доказів усправі та незгоди ізухваленими у справі судовими рішеннями, а встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті141 ЦПКУкраїни, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А.С. Олійник

І. Ю. Гулейков

В.В. Яремко