Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 473/468/17
провадження № 61-18940св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне підприємство «Водопостачання міста Вознесенська»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Водопостачання міста Вознесенська» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби автомобільних доріг в Миколаївській області про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), посилаючись на те, що він є власником автомобіля «FREIGHTLINER FLC120», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепу «TRAILOR SYY 3SX-24», реєстраційний номер НОМЕР_2 . 09 жовтня 2016 року о 03 годині на перехресті вулиць Київської та Одеської в місті Вознесенську Миколаївської області водій ОСОБА_2 , керуючи вищевказаним автомобілем у складі з напівпричепом під час тривалих опадів у вигляді дощу, не маючи змоги об`єктивно виявити перешкоду у вигляді заповненої водою ями довжиною 7 м, шириною 6 м, глибиною 0,4 м, яка не була належним чином огороджена або позначена на проїзній частині вулиці відповідними дорожніми знаками, здійснив у неї в`їзд, що призвело до перекидання та пошкодження автопотягу. Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2016 року провадження у справі про притягнення водія автопотягу ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), закрито через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Загальна вартість завданих йому збитків становить 532 123,31 грн. Вважає, що ДТП, яка мала місце 09 жовтня 2016 року, сталася внаслідок недотримання відповідачем як власником автомобільної дороги обов`язків з ремонту та утриманню у безпечному для дорожнього руху стані дороги. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути із Служби автомобільних доріг в Миколаївській області на свою користь 532 123,31 грн завданої майнової шкоди.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 березня 2017 року залучено до участі у справі співвідповідача - Комунальне підприємство «Водопостачання міста Вознесенська» (далі - КП «Водопостачання міста Вознесенська») з огляду на те, що вказане підприємство погоджувало із Службою автомобільних доріг в Миколаївській області та Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області схему організації дорожнього руху на ділянці дороги, на якій сталася ДТП, а також було зобов`язане забезпечити встановлення відповідних тимчасових дорожніх знаків під час проведення ремонтних робіт.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2018 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг в Миколаївській області про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, на підставі заяви сторони позивача про відмову від позову, пред`явленого до вказаного відповідача.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2021 року у складі судді Старжинської О. Є. в задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «Водопостачання міста Вознесенська» про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2016 року було закрито провадження у справі про притягнення головного інженера КП «Водопостачання міста Вознесенська» до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною четвертою статті 140 КУпАП, через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, з урахуванням наданих КП «Водопостачання міста Вознесенська» доказів на підтвердження можливості безперешкодної експлуатації дорожнього покриття на місці скоєння ДТП, немає підстав для покладення на вказане підприємство відповідальності з відшкодування позивачу майнової шкоди.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пустового Б. М. задоволено. Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Стягнуто з КП «Водопостачання міста Вознесенська» на користь ОСОБА_1 529 145,88 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. Стягнуто з КП «Водопостачання міста Вознесенська» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 13 228,65 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 147 грн та витрати на проведення судових експертиз в розмірі 30 351,49 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що механізм утворення пошкоджень належного позивачу автопотягу безпосередньо пов`язаний з невідповідністю стану дороги на перехресті вулиць Київській та Одеській в місті Вознесенську вимогам безпеки руху, у зв`язку з чим позивач має право на відшкодування завданих збитків з КП «Водопостачання міста Вознесенська», яке проводило ремонтні роботи на вказаній ділянці дороги та відповідало за безпеку руху і встановлення тимчасових дорожніх знаків.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У листопаді 2021 року КП «Водопостачання міста Вознесенська» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2021 року залишити в силі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 серпня 2019 року у справі № 910/13209/18, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у справі № 686/28850/18, від 15 жовтня 2019 року у справах № 127/25893/16-а, № 686/28853/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 523/4824/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 750/2501/19, від 14 квітня 2020 року у справі № 580/3136/19, від 23 квітня 2020 року у справі № 811/1470/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 703/2908/17, в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім цього, КП «Водопостачання міста Вознесенська» зазначило, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування частин першої, другої статті 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, коли вина працівника підприємства - замовника не встановлена, а також коли наявні відносини між кількома замовниками (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Апеляційний суд безпідставно поклав відповідальність з відшкодування майнової шкоди на КП «Водопостачання міста Вознесенська», оскільки замовником з проведення ремонтних робіт також була Служба автомобільних доріг в Миколаївській області. Крім того, 02 жовтня 2016 року між КП «Водопостачання міста Вознесенська» (замовник) та фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_3 (підрядник) було укладено договір підряду, за яким підрядник зобов`язався здійснити роботи з відновлення стану дорожнього покриття після ремонту колектора. Разом з тим вказаний підрядник не був залучений як третя особа до участі в цій справі, судове рішення в якій безпосередньо впливатиме на його права, свободи, інтереси або обов`язки з огляду на те, що КП «Водопостачання міста Вознесенська» може звернутися до суду з позовом до підрядника про відшкодування збитків.
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пустовий Б. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області та зупинено виконання оскаржуваної постанови апеляційного суду до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
08 грудня 2021 року справа № 473/468/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 3 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що автомобільна дорога Н-24 «Благовіщенське - Миколаїв» (раніше Р-06 «Ульянівка - Миколаїв») включена до Переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 721, як національна автомобільна дорога, що належить до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) в особі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області.
18 лютого 2016 року між Службою автомобільних доріг у Миколаївській області (замовник) і Державним підприємством «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Миколаївський облавтодор») (підрядник) було укладено договір підряду № 1-Б, за умовами якого Служба автомобільних доріг зобов`язалася прийняти і оплатити виконання робіт з поточного (планово-попереджувального) ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області у межах виділених фінансових ресурсів (213 185 585 грн), а ДП «Миколаївський облавтодор» - виконати на свій власний ризик роботи, доручені йому замовником.
У вказаному договорі підряду сторони також передбачили, що відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні ДТП, пов`язаних з незадовільними дорожніми умовами, визначається чинним законодавством. При цьому ДП «Миколаївський облавтодор» несе відповідальність за: незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно з діючими нормативами при виконанні підрядних робіт (послуг), якщо ці порушення виникли з вини підрядника та призвели до ДТП; неналежне надання послуг (невиконання робіт) в межах виділених коштів на фінансування. У цьому випадку підрядник бере на себе зобов`язання з врегулювання спорів при виникненні ДТП, відшкодування завданих збитків, які виникли на автомобільних дорогах, що знаходяться на експлуатаційному утриманні у підрядника.
12 вересня 2016 року між КП «Водопостачання міста Вознесенська» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік Технології» (далі - ТОВ «Вік Технології») було укладено договір підряду № 16/093 на виконання будівельних робіт з капітального ремонту каналізаційного колектору по вулиці Одеській (від КК-7 до перехрестя вулиці Київської) в місті Вознесенську.
13 вересня 2016 року КП «Водопостачання міста Вознесенська» звернулося до Служби автомобільних доріг Миколаївської області за погодженням схеми організації дорожнього руху (далі - ОДР) на об`їзному маршруті вулиці Одеської (до перехрестя вулиці Київської) в місті Вознесенську, надавши робочий проект ОДР в місці проведення ремонтних робіт та об`їзних маршрутів із встановленням тимчасових дорожніх знаків.
15 вересня 2016 року Служба автомобільних доріг Миколаївської області своїм листом № 04-17/1982 погодила надані КП «Водопостачання міста Вознесенська» тимчасові схеми ОДР.
26 вересня 2016 року Виконавчим комітетом Вознесенської міської ради Миколаївської області надано КП «Водопостачання міста Вознесенська» дозвіл № 30 на виконання земляних робіт з капітального ремонту каналізаційного колектора по вулиці Одеській (від КК-7 до вулиці Київської) в місті Вознесенську.
Виконання ремонтних робіт проводилося у два етапи.
Перший етап розпочався 26 вересня 2016 року о 07 годині, про що Служба автомобільних доріг Миколаївської області була повідомлена відповідачем листом від 23 вересня 2016 року № 325, та закінчився 20 жовтня 2016 року асфальтуванням місця проведення робіт, що підтверджується листом КП «Водопостачання міста Вознесенська» від 20 жовтня 2016 року № 530.
На першому етапі ремонтні роботи включали: розриття котловану з пошкодженням дорожнього полотна; наповнення котловану піском, щебенем та відфрезерованим матеріалом до рівня проїзної частини дороги. Вказані роботи були виконані 02 жовтня 2016 року, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 02 жовтня 2016 року № 155, складеним КП «Водопостачання міста Вознесенська» (замовник) та ТОВ «Вік технології» (підрядник).
Згідно із вказаним актом, підписаним членами комісії у складі головного інженера КП «Водопостачання міста Вознесенська» ОСОБА_7., майстра ТОВ «Вік Технології» ОСОБА_10., інженера з водозабірних споруд ОСОБА_4 , після виконання капітального ремонту каналізаційного колектора на перехресті вулиць Київської та Одеської в місті Вознесенську підрядником ТОВ «Вік Технології» було засипано в місце розриття приблизно 400 тонн піску з поливанням водою; 74,3 тонни щебеню (80-90 см); 6 тонн відфрезерованого матеріалу (6-9 см). Додатково для забезпечення безпеки руху було встановлено дорожні знаки, що попереджають про небезпечну ділянку дороги та обмежують швидкість руху на ній. Проїзд по місцю розриття було відкрито 02 жовтня 2016 року о 14 годині.
12 жовтня 2016 року між КП «Водопостачання міста Вознесенська» (замовник) та ДП «Миколаївський облавтодор» Філія «Вознесенський райавтодор» (підрядник) було укладено договір підряду № 98 на виконання робіт з капітального ремонту каналізаційного колектора по вулиці Одеській (від КК-7 до перехрестя вулиці Київської) в місті Вознесенську. За актом № 5 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2016 року, який замовник та підрядник підписали 14 жовтня 2016 року, на вищезгаданій ділянці було виконане холодне фрезерування покриття фрезою моделі 9901-1 на базі трактора МТЗ-80 - при глибині фрезерування 40 мм.
Другий етап ремонтних робіт розпочався 22 жовтня 2016 року.
Отже, станом на 03 годину 09 жовтня 2016 року ще не завершилися ремонтні роботи, пов`язані з усуненням аварійного стану каналізаційного колектора, однак проводилася безперешкодна експлуатація дорожнього полотна після закінчення першого етапу робіт (02 жовтня 2016 року).
Судами також встановлено, що 09 жовтня 2016 року о 03 годині на автомобільній дорозі Н-24 «Благовіщенське - Миколаїв» (раніше Р-06 «Ульянівка - Миколаїв»), яка суміщається з перехрестям вулиць Київської та Одеської в місті Вознесенську, сталася ДТП, внаслідок якої належні на праві власності ОСОБА_1 автомобіль «FREIGHTLINER FLC120», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «TRAILOR SYY 3SX-24», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , зазнали механічних пошкодженьв результаті перекидання.
Інспекторами Вознесенського відділу поліції Головного Управляння Національної поліції в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 та капітаном поліції ОСОБА_9 було складено схему ДТП та протокол огляду місця події, відібрано пояснення у водія ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
В подальшому працівниками поліції стосовно водія автопотягу ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, за яким названий водій не обрав безпечну швидкість руху, не врахував зміни дорожньої обстановки, а саме дорожнього покриття (вибоїна), у зв`язку з чим при об`їзді перешкоди допустив занос із послідуючим перекиданням транспортного засобу на ліве узбіччя в напрямку руху, тобто вчинив порушення вимог пунктів 12.1, 2.3-б Правил дорожнього руху України.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2016 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. В постанові зазначено, що причиною ДТП стало неякісне дорожнє покриття (значних розмірів вибоїни на проїзній частині) та відсутність дорожніх знаків, які б вказували на ямковість дороги.
Крім того, 10 жовтня 2016 року інспектором з дорожнього нагляду Вознесенського відділу поліції Головного Управляння Національної поліції в Миколаївській області лейтенантом поліції ОСОБА_8 стосовно головного інженера КП «Водопостачання міста Вознесенська» ОСОБА_7 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 140 КУпАП (порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт), згідно з яким ОСОБА_7 , будучи посадовою особою, відповідальною за проведення дорожніх робіт на перехресті вулиць Київської та Одеської в місті Вознесенську, не вжив заходів щодо ліквідації ями довжиною 7 м, шириною 6 м, глибиною 0,04 м, чим порушив норми та стандарти утримання автодоріг, а саме: підпункт 3.1.1 ДСТУ-358797, що стало супутньою причиною ДТП за участі автомобіля «FREIGHTLINER FLC120», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «TRAILOR SYY 3SX-24», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2016 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 140 КУпАП закрито за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення, а саме у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять прямих, безспірних, допустимих і належних доказів його вини, а також доказів того, що він є суб`єктом інкримінованого правопорушення.
Допитані в місцевому суді як свідки працівники поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали, що на момент ДТП, яка сталася 09 жовтня 2016 року, на перехресті вулиць Київської та Одеської в місті Вознесенську знаходилася вибоїна (яма) довжиною 7 м, шириною 6 м, глибиною 0,40 м. При цьому ОСОБА_8 пояснив, що в протоколі про вчинення ОСОБА_7 адміністративного правопорушення з його боку була допущена технічна помилка, а саме зазначено глибину вибоїни (ями) 0,04 м, замість - 0,40 м.
Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 26 січня 2018 року № 20643/17-54, складеним експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику автомобіля «FREIGHTLINER FLC120», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження в ДТП, яка мала місце 09 жовтня 2016 року по вулиці Київській в місті Вознесенську, складає 337 073,86 грн. Вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику напівпричепа «TRAILOR SYY 3SX-24», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в ДТП, яка мала місце 09 жовтня 2016 року по вулиці Київській в місті Вознесенську, складає 163 272,02 грн.
За транспортування пошкодженого автомобіля з напівпричепом з міста Вознесенська Миколаївської області до міста Василькова Київської області позивач сплатив 28 800 грн.
У висновку судової комплексної автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відеозвукозапису від 23 грудня 2020 року № 28427/18-35/791/19-52/792/19-35, складеному експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, зазначено: 1) виходячи з наданого відеозапису «AAXON-PK 11. вул. Київська (2016-10-09Т02_58_10-2016-10-09Т02_58_54) (2). мkv.» середня розрахункова швидкість автопоїзда в складі тягача «FREIGHTLINER FLC120» та напівпричепа «TRAILOR SYY 3SX-24» перед ДТП на ділянці дороги позиція 1 - позиція 2 складає 53 км/год. Переглядом наданого на дослідження відеозапису експертами не було виявлено даних, які не зазначені судом, але мають значення для визначення причини ДТП; 2) характерні пошкодження автопоїзда під час його руху по опорній поверхні з вибоїною глибиною 0,4 м та розміром 6х7 м повинні були розташовуватися щонайменше в нижній частині автопоїзда та утворюватися зусиллям, направленим принаймні знизу догори та спереду назад. Характерні пошкодження, які могли утворитися на тягачі «FREIGHTLINER FLC120» під час його руху по опорній поверхні з вибоїною глибиною 0,4 м та розміром 6х7 м розташовані в передній частині та правій боковій частині, а саме: - підсилювач переднього бампера з лівого боку деформований зусиллям, направленим спереду назад та дещо знизу догори; - права підніжка деформована зусиллям, направленим знизу догори. Пошкодження на напівпричепі «TRAILOR SYY 3SX-24», які могли утворитися під час руху автопоїзда по опорній поверхні з вибоїною глибиною 0,4 м та розміром 6х7 м на наданих фотознімках не спостерігаються. Вирішити питання стосовно того, чи могла вибоїна розміром 6х7 м та глибиною 0,4 м стати причиною виникнення ДТП експертним шляхом неможливо з причин, вказаних в дослідницькій частині. Однією з причин перекидання транспортного засобу може бути, в тому числі, застосування неправильних способів керування автопоїздом (наприклад маневр ліворуч, як зазначено в тексті питання). Вирішити дане питання експертним (розрахунковим) шляхом в рамках даного дослідження неможливо з причин, вказаних в дослідницькій частині. Дія дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» розповсюджується від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним. Дія дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» розповсюджується на перехрестя вулиць Київської та Одеської. Що ж стосується дорожнього знаку 1.11 «Пагорб», то він може застосовуватися перед штучно створюваними буграми у місцях, де необхідно примусово обмежити швидкість руху транспортних засобів (небезпечні виїзди з прилеглих територій, місця з інтенсивним рухом дітей через дорогу тощо). Оскільки в наданих на дослідження матеріалах зафіксована лише вибоїна розміром 6х7 м, то в рамках даного дослідження зазначити зону дії дорожнього знаку 1.11 «Пагорб» неможливо.
Згідно з висновком судової комісійної дорожньо-технічної експертизи від 30 квітня 2021 року № 3536/10655-10656, складеним експертами Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М. С. Бокаріуса», в момент скоєння ДТП 09 жовтня 2016 року на перехресті вулиць Київської та Одеської в місті Вознесенську мала бути застосована тимчасова схема ОДР, якою б передбачалося повне перекриття руху на даному перехресті до закінчення ремонтних робіт. Техніко-експлуатаційні показники у місці скоєння ДТП 09 жовтня 2016 року на перехресті вулиць Київської та Одеської в місті Вознесенську не відповідають вимогам нормативних документів та безпеці руху, а саме вимогам пунктів 3.1.1, 3.1.2, 3.1.11 ДСТУ 3587-97. Фактична організація дорожнього руху в місці скоєння ДТП не відповідає вимогам нормативних документів та безпеці руху, а саме вимогам статті 26 Закону України «Про дорожній рух», загальним вимогам розділу 3 ДСТУ 3587-97, вимогам пунктів 4.7, 7.4.2 СОУ 45.2-00018112-006:2006 та затвердженій тимчасовій схемі ОДР. З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку експертів, техніко-експлуатаційні показники та фактична організація дорожнього руху в місці скоєння ДТП на перехресті вулиць Київської та Одеської в місті Вознесенську з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з подією ДТП. При виконанні умов вказаних нормативних документів та відповідності затвердженій тимчасовій схемі ОДР на даному перехресті повністю б виключалася можливість потрапляння вантажного автомобіля «FREIGHTLINER FLC120», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «TRAILOR SYY 3SX-24», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у наявну вибоїну розмірами: довжина 7 м, ширина 6 м, глибина 0,4 м.
За змістом частини третьої статті 14, частини першої статті 16Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України «Про дорожній рух» при виконанні робіт в смузі відведення автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, якщо це загрожує безпечному чи безперебійному руху транспорту і пішоходів, організації, що відповідають за утримання автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, можуть закрити чи обмежити рух на основі погодженого з Національною поліцією ордера, який видається відповідним дорожнім органом, а в містах - службою місцевого державного органу виконавчої влади та місцевого самоврядування. У ордері викладаються умови заборони або обмеження руху, порядок інформування про це учасників дорожнього руху, заходи щодо безпеки дорожнього руху і строки проведення робіт. Порушення цих вимог тягне за собою матеріальну відповідальність організацій, що виконують роботи.
У пункті 1.10 розділу І «Загальні положення» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) зазначено, що дорожні роботи - роботи, пов`язані з будівництвом, реконструкцією, ремонтом чи утриманням автомобільної дороги (вулиці), штучних споруд, споруд дорожнього водовідводу, інженерного облаштування, встановленням (ремонтом, заміною) технічних засобів організації дорожнього руху.
Про проведення дорожніх робіт попереджає тимчасовий дорожній знак 1.37 ПДР України «Дорожні роботи», який встановлюється перед місцями проведення будь-яких робіт на дорозі на відстані 10-15 м від місця проведення робіт. Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Стандарту Укравтодору 45.2-00018112-006:2006 «Порядок огородження та організація руху в місцях проведення дорожніх робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг», затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) від 01 березня 2006 року № 76, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - СОУ 45.2-00018112-006:2006), цей стандарт установлює порядок огородження та організацію безпеки дорожнього руху на ділянках та місцях проведення робіт у межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування. Основні положення та типові схеми організації дорожнього руху цього стандарту застосовують під час будівництва, реконструкції, ремонті і утриманні доріг, штучних споруд, проведенні аварійних та інших робіт у межах смуги відведення доріг.
Проведення робіт на діючій ділянці дороги фізичні та юридичні особи здійснюють після огородження та облаштування технічними засобами ОДР ділянки, місця проведення робіт згідно з тимчасовою схемою ОДР, наданій у: - проектній (технологічній) документації на реконструкцію або ремонт ділянки дороги; - ордері (або дозволі), одержаному в установленому порядку від власника дороги або уповноваженого ним органу. Ділянки дороги, на яких виконують аварійні роботи, роботи з поточного ремонту та утримання доріг, ліквідації недоліків експлуатаційного стану, визначених перевіркою згідно з ДСТУ 3587, операційний контроль якості робіт слід облаштовувати за тимчасовими типовими схемами ОДР (пункт 4.2 СОУ 45.2-00018112-006:2006).
Пунктом 4.7 СОУ 45.2-00018112-006:2006 передбачено, що завершена реконструкцією або капітальним ремонтом ділянка дороги підлягає невідкладній передачі організації, що утримує цю дорогу, згідно з установленим ордером порядком, про що складається відповідний акт. До підписання акта передачі ділянки дороги до експлуатаційного утримання, відповідальність за забезпечення безпеки руху на ділянці дороги несе виконроб підприємства, яке виконувало роботи.
До початку проведення робіт визначену ділянку або місце виконання робіт слід облаштувати тимчасовими технічними засобами згідно з тимчасовою схемою ОДР. Постійні дорожні знаки, дія яких розповсюджується на ділянку проведення робіт і суперечить прийнятій схемі ОДР, повинні бути зняті або зачохлені на період виконання робіт. Перед ділянкою на період виконання робіт допускається встановлювати транспаранти, які інформують про місце і характер робіт. Транспаранти слід розміщувати за межами узбіччя дороги разом з першим тимчасовим знаком 1.37 (пункт 7.3.1 СОУ 45.2-00018112-006:2006).
Згідно з пунктом 7.4.2 СОУ 45.2-00018112-006:2006 відновлення руху транспорту після реконструкції або капітального ремонту на визначеній ділянці дороги здійснюється після передачі її по акту підприємству, яке утримує дорогу.
Положеннями пунктів 2, 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (далі - Єдині правила), передбачено, що ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями. Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно- кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об`єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки; своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Згідно з пунктом 25 Єдиних правил власники та користувачі земельних ділянок, а також власники (користувачі) малих архітектурних форм, інженерних комунікацій, що розташовані в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, зобов`язані, зокрема: утримувати в належному стані зелені насадження, охоронні зони інженерних комунікацій, тротуари, обладнані стоянки автомобілів, трамвайне полотно та інші елементи дорожніх об`єктів; забезпечувати належний технічний стан інженерних комунікацій, обладнання, споруд та інших використовуваних елементів дорожніх об`єктів відповідно до їх функціонального призначення та діючих нормативів; у разі виявлення небезпечних умов в експлуатації споруд і об`єктів, їх аварій і руйнувань, що призвели до виникнення перешкод у дорожньому русі або загрожують збереженню елементів дорожніх об`єктів, негайно повідомляти власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, а також уповноважений підрозділ Національної поліції; дотримувати вимог діючих норм і правил щодо охорони дорожніх об`єктів.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, ділянки вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що суміщаються з автомобільними дорогами державного значення, належать до Єдиної транспортної системи України і не підлягають приватизації. Питання виробничої діяльності комунальних служб на них, пов`язані із закриттям або обмеженням руху, погоджуються з органом державного управління автомобільними дорогами загального користування та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести: наявність шкоди; неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність усіх зазначених умов є обов`язковою для ухвалення судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду. В цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Водночас відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні шкоди.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (див. постанову Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Встановивши, що КП «Водопостачання міста Вознесенська» не забезпечило в місці проведення ремонтних робіт безпечних умов дорожнього руху, зокрема не огородило та не облаштувало тимчасовими технічними засобами ОДР ділянку з ямою, внаслідок чого сталася ДТП, в якій належний ОСОБА_1 автопотяг зазнав механічних пошкоджень, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів на відшкодування завданої шкоди.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 серпня 2019 року у справі № 910/13209/18, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у справі № 686/28850/18, від 15 жовтня 2019 року у справах № 127/25893/16-а, № 686/28853/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 523/4824/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 750/2501/19, від 14 квітня 2020 року у справі № 580/3136/19, від 23 квітня 2020 року у справі № 811/1470/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 703/2908/17, в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18) вказано, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов`язки щодо однієї з сторін. Зі змісту наведених норм убачається, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб. Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до суду клопотання про залучення у справі іншого відповідача - Публічного акціонерного товариства «Фармак» (далі - ПАТ «Фармак») як особи, чиє право інтелектуальної власності пов`язується з спірним рішенням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Суд першої інстанції відхилив вказане клопотання, разом з тим, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про залучення ПАТ «Фармак» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Однак, вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій не врахували, що спірним рішенням Апеляційної палати Міністерства визнано знак добре відомим на ім`я ПАТ «Фармак» за його заявою і, вимагаючи визнання недійсним вказаного рішення, позивач фактично оспорює право власності ПАТ «Фармак». Отже, суд першої інстанції помилково не залучив ПАТ «Фармак» як відповідача у справі, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, задовольнив позовні вимоги, фактично спрямовані до особи, з якою у позивача виник приватноправовий спір, та яка не мала процесуального статусу відповідача у цій справі, що призвело до прийняття незаконних рішень.
В постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 910/13209/18 зазначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судового рішення у справі зазнають певних змін. Підставою участі у справі такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме - ймовірність виникнення в неї у майбутньому права на позов або можливості пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати поза межами цих правовідносин, в іншому разі така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб у принципі неможливий спір про право з протилежною стороною у відповідному судовому процесі. Якщо зазначений спір допускається, то ця особа обов`язково повинна мати процесуальний статус (становище) співвідповідача у справі, а не третьої особи.
В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у справі № 686/28850/18, від 15 жовтня 2019 року у справах № 127/25893/16-а, № 686/28853/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 523/4824/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 750/2501/19, від 14 квітня 2020 року у справі № 580/3136/19, від 23 квітня 2020 року у справі № 811/1470/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 703/2908/17 вказано, що правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки, та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.
Однак доводи КП «Водопостачання міста Вознесенська» з посиланням на вищенаведені постанови суду касаційної інстанції про те, що за договором підряду від 02 жовтня 2016 року ФОП ОСОБА_3 зобов`язався здійснити роботи з відновлення стану дорожнього покриття після ремонту колектора, а тому вказаний підрядник мав бути залучений до участі в цій справі як третя особа, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційним судом встановлено, що саме невиконання відповідачем свого обов`язку позначити місце проведення ремонтних робіт тимчасовими огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів та погодженої схеми ОДР стало причиною потрапляння вантажного автомобіля «FREIGHTLINER FLC120» з напівпричепом «TRAILOR SYY 3SX-24» у вибоїну (яму).
Крім того, згідно зі статтею 54 ЦПК України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.
Отже, якщо КП «Водопостачання міста Вознесенська» вважало, що в результаті ухвалення судового рішення в цій справі воно набуде право пред`явити відповідні вимоги до ФОП ОСОБА_3 , то саме назване підприємство зобов`язане було сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18) зроблено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
У справі, яка переглядається, позивач не обґрунтовував свої вимоги обставинами завдання йому майнової шкоди працівником відповідача (головним інженером КП «Водопостачання міста Вознесенська» Кривоносом М. М.) і не посилався як на правову підставу позову на частину першу статті 1172 ЦК України, згідно з якою юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тому апеляційний суд, не обговорюючи питання про вину згаданого працівника, правильно виходив з того, що постанова Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2016 року, якою встановлена відсутність в діях ОСОБА_7 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 140 КУпАП (зокрема, через ненадання належних доказів того, що він є посадовою особою, відповідальною за утримання та стан дорожнього покриття на перехресті вулиць Київської та Одеської в місті Вознесенську), не має преюдиційного значення в цій справі.
Таким чином, викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам, наведеним у вищезгаданих постановах суду касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 1172 ЦК України у подібних правовідносинах, коли вина працівника підприємства - замовника не встановлена, не заслуговують на увагу, так як в цій справі позивачем доведено факт заподіяння йому шкоди саме у зв`язку з бездіяльністю КП «Водопостачання міста Вознесенська», яка виразилася в незабезпеченні названим підприємством безпеки дорожнього руху в місці проведення робіт з капітального ремонту каналізаційного колектора.
Аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 1172 ЦК України у подібних правовідносинах, коли наявні відносини між кількома замовниками, є неспроможними, оскільки положення частини другої вказаної статті встановлює відповідальність замовника за шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника, тобто наведена норма права не визначає правила відповідальності за заподіяну шкоду за наявності відносин між кількома замовниками.
З урахування викладеного Верховний Суд в цій справі дійшов висновку про необґрунтованість наведених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги про вину Служби автомобільних доріг в Миколаївській області не заслуговують на увагу та не впливають на правильність вирішення апеляційним судом спору, оскільки вимоги до вказаної юридичної особи по суті судами не розглядалися, а ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2018 року прийнято відмову позивача від позову, пред`явленого до Служби автомобільних доріг в Миколаївській області, та закрито провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
В разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).
Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов`язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов`язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов`язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК України, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників.
Тому, якщо КП «Водопостачання міста Вознесенська» вважає, що Служба автомобільних доріг в Миколаївській області як уповноважений орган зі здійснення контролю за забезпеченням безпеки руху на автомобільних дорогах, які перебувають на її балансі, також має нести відповідальність за завдану позивачу шкоду, то після відшкодування такої шкоди вказане підприємство може звернутися до суду з відповідним позовом до названої служби.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків апеляційного суду та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року було зупинене ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року, то у зв`язку із залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити її виконання.
Керуючись статтями 400, 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Водопостачання міста Вознесенська» залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року залишити без змін.
Поновити виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук