Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 474/192/17-ц

провадження № 61-32370св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач- прокурор Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Миколаївської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа- ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 до якої приєдналася ОСОБА_1 на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2017 року в складі судді Фасій В. В. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Миколаївської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 27 листопада 2011 року відповідач набула право власності на літній кінотеатр, площею 262,5 кв. м та будівлю тиру, що прибудований до літнього кінотеатру, площею 38, 7 кв. м, яким присвоєно єдиний номер по АДРЕСА_1 . Будівлі знаходяться на земельній ділянці, загальною площею 301,2 кв. м, що знаходиться в межах населеного пункту смт. Врадіївка, є власністю територіальної громади смт. Врадіївка та рахується у землях запасу Врадіївської селищної ради.

Рішенням Врадіївської селищної ради від 21 грудня 2006 року № 9 за заявою ОСОБА_1 їй надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючими будівлями на умовах дострокової оренди терміном на 49 років.

Проте, відповідно до інформації Врадіївської селищної ради до теперішнього часу проект не розроблено та на затвердження не надано.

Дана земельна ділянка під приміщенням літнього кінотеатру та тиру перебуває у фактичному користуванні відповідача без правовстановлюючих документів, без укладення договору оренди земельної ділянки та безоплатно.

Посилаючись на викладене та рішення відповідної комісії, керуючись статтями 152 156 158 206 ЗК України 22 1166 ЦК України, Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою КМ України від 19 квітня 1993 року № 284, прокурор просив стягнути з відповідача 29 293,01 грн збитків.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 20 квітня 2017 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2017 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Врадіївської селищної ради збитки в сумі 29 279,64 грн завдані безоплатним користуванням земельною ділянкою, площею 301,2 кв. м, розташованою по АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 після придбання будівель, договір оренди земельної ділянки не уклала та продовжувала фактично користуватись нею, не сплачуючи жодних платежів, чим завдала позивачу збитки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права; просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України. Разом з тим, суди не з`ясували, чи діяли органи місцевого самоврядування в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, оскільки матеріали справи не містять будь-які докази здійснення позивачем відповідних заходів щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки з відповідачем, як то звернення до відповідача з листом-пропозицією про укладення договору оренди земельної ділянки, тощо, тоді як відповідно до частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні недодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Натомість, суди, посилаючись на рішення Врадіївської селищної ради від 21 грудня 2006 року № 9, яким надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючими будівлями на умовах дострокової оренди терміном на 49 років, не взяли до уваги доводи відповідача про втрату чинності даного рішення із 14 жовтня 2010 року, і що до періоду заявлених спірних відносин з 16 вересня 2014 року по 16 вересня 2016 року указане рішення не застосовується на підставі пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16 вересня 2008 року. Вважав, що суди порушили вимоги статті 8 ЦПК України, що відповідно до статті 341 ЦПК України 2004 року є підставою для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що з 27 листопада 2001 року до 15 травня 2015 року ОСОБА_1 була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності. Відповідно до договорів купівлі-продажу від 27 листопада 2001 року № 763, № 762 відповідач набула право власності на літній кінотеатр, площею 262,5 кв. м та будівлю тиру, що прибудований до літнього кінотеатру, площею 38, 7 кв. м, яким рішенням виконавчого комітету Врадіївської селищної ради від 24 лютого 2005 року № 8 присвоєно єдиний номер по АДРЕСА_1 .

Будівлі знаходяться на земельній ділянці, загальною площею 301,2 кв. м, що знаходиться в межах населеного пункту смт. Врадіївка та є власністю територіальної громади смт. Врадіївка. Ця земельна ділянка рахується у землях запасу Врадіївської селищної ради та є землею історико-культурного призначення. При цьому, не зазначення у довідці Держгеокадастру від 30 січня 2017 року підстави віднесення вищевказаної ділянки до категорії землі історико - культурного призначення, категорії землі не змінює.

Встановлено, що земельна ділянка, площею 0,17 га використовувалась продавцем Врадіївським районним спортивно-технічним клубом ТСОУ (за договором купівлі-продажу будівлі тиру № 762) на підставі Державного акта на право постійного користування землею Серії МК №311 від 09 квітня 1998 року (а. с.68-69,142-147).

Рішенням Врадіївської селищної ради від 21 грудня 2006 року № 9 за заявою ОСОБА_1 їй надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючими будівлями на умовах дострокової оренди терміном на 49 років. Це рішення селищної ради не оскаржувалось, а тому відповідно до приписів статті 11 ЦПК України не підлягало правовій оцінці, оскільки не було предметом заявлених вимог.

Відповідно до інформації Врадіївської селищної ради до теперішнього часу проект не розроблено та на затвердження відповідачем не надано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Звертаючись до суду з позовом позивач обґрунтовував позовні вимоги посиланням на положення статей 22 1166 ЦК України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Тобто до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що відповідач як фактичний користувач земельною ділянкою, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику спірної земельної ділянки - Врадіївській селищній раді Миколаївської області.

Разом із тим, посилання в рішенні судів першої та апеляційної інстанцій на положення статті 1166 ЦК України є помилковим, проте це не є підставою для скасування правильних по суті рішень, ухвалених з урахуванням наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про те, що даний спір має розглядатись у порядку господарського судочинства колегією суддів відхиляються, оскільки Великою Палатою Верховного Суду питання юрисдикції щодо подібних правовідносин вирішено у справі від 23 травня 2018 року № 629/4628/16-ц і зроблено висновок, що спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо зупинення виконання рішення суду

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2018 року зупинено виконання рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 до якої приєдналася ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун