Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 474/478/18

провадження № 61-21103св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Доброжанівська сільська рада Врадіївського району Миколаївської області, правонаступником якої є Врадіївська селищна рада Первомайського району Миколаївської області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Комісаром Олегом Вікторовичем, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Данилової О. О., Тищук Н. О., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (правонаступник - Врадіївська селищна рада Первомайського району Миколаївської області), третя особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на земельну ділянку загальною площею 9,88 га, яка складається з двох земельних ділянок: № 1 з кадастровим №4822381300:02:000:0540 та № 2 з кадастровим №4822381300:01:000:0588, в межах території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вона, як спадкоємиця першої черги, є особою, яка прийняла спадщину у зв`язку з постійним проживанням зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інші спадкоємці, які би прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , відсутні.

Проте приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на землю у ОСОБА_3 та у зв`язку з відмінностями у прізвищі ОСОБА_3 у документах, що посвідчують особу.

Посилаючись на перешкоди у реалізації прав спадкоємця, просила встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_3 , як доньки та матері, а також визнати право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 9,88 га, що розташована на території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, на підставі 392 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме факт, що ОСОБА_3 доводилася матір`ю ОСОБА_1 .

За ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом, визнано право власності на земельну ділянку площею 9,88 га (яка складається з двох земельних ділянок: № НОМЕР_1 з кадастровим № 4822381300:02:000:0540 та № 2 з кадастровим №4822381300:01:000:0588) в межах території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Суд першої інстанції виходив із того, що спадкодавець ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_1 , як спадкоємиці, що прийняла спадщину. У зв`язку з відсутністю у позивачки правовстановлюючого документу (оригіналу державного акту) на землю, перешкоди у реалізації прав спадкоємця можуть бути усунуті лише шляхом застосування механізму статті 392 ЦК України та визнання за ОСОБА_4 права власності на спірне майно в порядку спадкування.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2021 року в частині встановлення факту родинних відносин залишено без змін.

Судове рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Постанова апеляційного суду аргументована тим, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку. Правовстановлюючий документ спадкодавця на спірне нерухоме майно не втрачений та не зіпсований і його наявність створює необхідні умови для одержання спадкоємцями в нотаріальному органі свідоцтва про право на спадщину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 грудня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Комісара О. В. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог про визнання права власності на земельні ділянки та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року в справі № 523/18162/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зміст касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення вимог про визнання права власності на земельні ділянки, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.

Незважаючи на подання ОСОБА_2 оригіналу державного акта на право власності на спірну земельну ділянку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що права позивачки підлягають захисту саме в судовому порядку, оскільки на момент звернення до нотаріуса та з позовом у 2018 році у ОСОБА_1 були відсутні передумови для одержання свідоцтва про право на спадщину за законом у нотаріальній конторі через відсутність у неї оригіналу відповідного документа на землю, а також відсутні і станом на день винесення рішення у зв`язку з тим, що чинними положеннями ЦПК України не передбачено можливості передачі судом отриманих оригіналів доказів іншим особам, ніж тим, від яких відповідні оригінали надійшли.

Доводи інших учасників справи

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Врадіївського районного суду Миколаївської області цивільну справу № 474/478/18 за позовом ОСОБА_1 до Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, третя особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року справу № 474/478/18 призначено до судового розгляду.

Обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка загальною площею 9,88 га, що розташована на території Доборожанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського виробництва.

За життя ОСОБА_3 склала заповіти: 13 липня 2010 року - на ім`я ОСОБА_1 , 10 травня 2011 року - на ім`я ОСОБА_2 , за якими заповіла їм вказану земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрито спадкову справу за заявою ОСОБА_4 , проте у видачі їй свідоцтва про право на спадщину відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 .

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2020 року, зміненим постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року (справа № 474/454/18) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 , вчиненого на користь ОСОБА_2 .

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави вимог про визнання права власності на земельну ділянку, позивачка посилалась на те, що через відсутність у неї правовстановлюючого документа вона фактично позбавлена права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті матері, а тому просила захистити її порушене право в судовому порядку відповідно до статті 392 ЦК України.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 22 вересня 2021 року в справі № 523/18162/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для його оформлення у нотаріальному порядку.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Таким чином, відповідно до статті 392 ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець може звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі 203/2/19 (провадження № 61-6983св20) зазначено, що визначений позивачем у позові склад сторін у справі (позивач та відповідач) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18 (провадження № 61-20505св19) Верховний Суд вказав, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Предметом спору у цій справі є визнання права на спадкове майно - земельну ділянку площею 9,88 га, що розташована на території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Під час розгляду справи встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 склала два заповіти: 13 липня 2010 року - на ім`я ОСОБА_1 , 10 травня 2011 року - на ім`я ОСОБА_2 , за якими заповіла їм земельну ділянку, яка є предметом цього спору.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2020 року, яке набрало законної сили в цій частині у справі № 474/454/18, відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 , вчиненого на користь ОСОБА_2 .

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо спадкового майна. Однак ОСОБА_2 залучена до участі у справі не як співвідповідач, а як третя особа.

Тому позовні вимоги пред`явлені за неналежного суб`єктного складу відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в позові, у зв?язку з чим апеляційний суд правильно відмовив у задоволені позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, проте помилився щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено частково без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області про визнання права власності змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Комісаром Олегом Вікторовичем, задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права власності змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов