Постанова

Іменем України

13 липня 2020 року

м. Київ

справа № 476/489/17

провадження № 61-39866 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідачі: товариство з додатковою відповідальністю сільськогосподарське виробниче підприємство «Правда», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на додаткове рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року у складі судді Чернякової Н. В. та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Лактіонової О. В., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю сільськогосподарське виробниче підприємство «Правда» (далі - ТДВ СГВП «Правда»), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договорів оренди землі недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.

Позовна заява мотивована тим, що 10 грудня 2005 року між ним та відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 укладено договори оренди належних останнім на праві власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення строком на 49 років.

Разом з тим, на підставі укладених 23 грудня 2016 року між ТДВ СГВП «Правда» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договорів оренди земельних ділянок, останні передали ТДВ СГВП «Правда» в оренду належні їм земельні ділянки строком на 20 років та 20 березня 2017 рокуздійснили реєстрацію укладених договорів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Посилаючись на те, що договори оренди земельних ділянок від 23 грудня 2016 року укладені між відповідачами в період дії договорів оренди земельних ділянок від 10 грудня 2005 року, що порушує його права вільно володіти та користуватися орендованими земельними ділянками, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 23 рудня 2016 року, застосувати наслідки недійсності правочинів та скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на вищевказані земельні ділянки, а саме: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 березня 2017 року за № 34380843, № 34380594, № 34379281, № 34381369, № 34379171.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 06 березня 2018 року у складі судді Чернякової Н. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823081700:02:000:0152, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, укладений 23 грудня 2016 року між ТДВ СГВП «Правда» та ОСОБА_3 , зареєстрований 20 березня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 19558904.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823081700:02:000:0153, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, укладений 23 грудня 2016 року між ТДВ СГВП «Правда» та ОСОБА_4 , зареєстрований 20 березня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 19558556.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823081700:02:000:0154, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, укладений 23 грудня 2016 року між ТДВ СГВП «Правда» та ОСОБА_5 , зареєстрований 20 березня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 19557774.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823081700:02:000:0186, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, укладений 23 грудня 2016 року між ТДВ СГВП «Правда» та ОСОБА_6 , зареєстрований 20 березня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 19559498.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823081700:02:000:0187, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, укладений 23 грудня 2016 року між ТДВ СГВП «Правда» та ОСОБА_7 , зареєстрований 20 березня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 19557135.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладання відповідачами оспорюваних договорів оренди земельних ділянок від 23 грудня 2016 року до закінчення строку дії оренди за договорами від 10 грудня 2005 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , порушує права позивача, як орендаря, що є підставою для визнання цих правочинів недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині застосування наслідків недійсності правочинів та скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на вищевказані земельні ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року, рішення державного реєстратора Єланецької районної державної адміністрації про реєстрацію оспорюваних договорів оренди земельних ділянок від 22 березня 2017 року за № 34380843, № 34380594, № 34379281, № 34381369, № 34379171 визнанопротиправними та скасовано, зобов`язано державного реєстратора Єланецької районної державної адміністрації скасувати записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на вищевказані земельні ділянки. Оскільки вказане судове рішення виконано та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключено відомості про реєстрацію оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

Додатковим рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року в порядку розподілу судових витрат стягнуто з ТДВ СГВП «Правда», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 по 1 714 грн 99 коп. з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3 200 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 заявлено п`ять позовних вимог немайнового характеру про визнання недійсними п`яти договорів оренди земельних ділянок, укладених 23 грудня 2016 року між ТДВ СГВП «Правда» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , за якими позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 200 грн (640 грн*5). Крім того, позивачем заявлено п`ять позовних вимог немайнового характеру про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про оренду земельних ділянок, внесених на підставі цих договорів, за якими судовий збір у розмірі 3 200 грн (640 грн*5) позивачем не сплачено. Також позовна заява містить вимоги про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і заборони вчиняти певні дії, кожна з яких оплачена судовим збором (320 грн*2=640 грн). Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 14 липня 2017 року між ОСОБА_8 та Адвокатським Бюро «Куліченко та Партнери» укладено договір про надання правничої допомоги, а 11 серпня 2017 року та 06 березня 2018 року - додаткові угоди до вказаного договору. 06 березня 2018 року ОСОБА_8 та Адвокатським Бюро «Куліченко та Партнери» складено акт про надання правничої допомоги та рахунок на їх оплату, згідно яких вартість правничої допомоги становить 12 000 грн, які сплачені позивачем у відповідному розмірі.

Ураховуючи часткове задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання недійсними п`яти договорів оренди земельних ділянок від 23 грудня 2016 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню 3 200 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору за вказаними вимогами (по 533,33 грн з кожного). Разом з тим, несплачений позивачем судовий збір за позовними вимогами про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про оренду земельних ділянок, внесених на підставі цих договорів, у задоволенні яких судом відмовлено, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави у розмірі 3 200 грн (640 грн*5).

Також підлягають стягненню з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору, сплаченого за заявою про забезпечення позову, а саме: накладення арешту на майно у розмірі 320 грн з кожного по 53,33 грн (320 грн/6) та за подання апеляційної скарги за ухвалу Єланецького районного суду від 11 серпня 2017 року про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову в розмірі 320 грн з кожного по 53,33 грн (320 грн/6).

Крім того, з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню 6 000 грн витрат на оплату правової допомоги, тобто, по 1 000 грн з кожного із відповідачів. Також частковому стягненню з відповідачів підлягають документально підтверджені витрати в сумі 900,05 грн, пов`язані з явкою до суду, в сумі 450 грн по 75 грн з кожного пропорційно розміру задоволених позовних вимог (450 грн/6).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а додаткове рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат та вказав про те, що позивачем було пред`явлено позов, який містить десять позовних вимог немайнового характеру (п`ять вимог про визнання недійсними договорів оренди землі та п`ять вимог про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково та визнано недійсними п`ять договорів оренди, у задоволені інших позовних вимог відмовлено. Отже, позов задоволено на 50 %, тому судові витрати покладаються на сторони по 50 % їхнього розміру.

Судом першої інстанції вірно розподілено понесені позивачем судові витрати та правильно стягнуто з кожного відповідача на його користь по 1 714,99 грн.

Ураховуючи те, що позивачем при поданні позову не було сплачено судовий збір за п`ять позовних вимог немайнового характеру (про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), у задоволенні яких судом відмовлено, суд першої інстанції правильно стягнув цей судовий збір з позивача на користь держави (640 грн*5=3 200 грн).

Стороною позивача оскаржувалось лише додаткове рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року, тому основне рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 06 березня 2018 року апеляційним судом не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення в частині розподілу судових витрат, яким стягнути солідарно з ТДВ СВП «Правда» та ОСОБА_3 , з ТДВ СВП «Правда» та ОСОБА_4 , з ТДВ СВП «Правда» та ОСОБА_5 , з ТДВ СВП «Правда» та ОСОБА_6 , з ТДВ СВП «Правда» та ОСОБА_7 - по 640 грн на оплату судового збору, а також інші судові витрати пропорційно по 2 320 грн з кожного з відповідачів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 липня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 476/489/17 із Єланецького районного суду Миколаївської області.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків під час розподілу судових витрат між сторонами. Зазначав, що у позові було вказано про застосування реституції шляхом скасування записів про реєстрацію оспорюваних договорів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що, на думку заявника, не є позовними вимогами, тому судовий збір за цю частину позивачем не має сплачуватись. Зі змісту позову убачається, що позивач заявив п`ять позовних вимог немайнового характеру, а саме : про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування записів про реєстрацію цих договорів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як застосування способу захист порушеного права, за які разом має бути сплачено судовий збір у розмірі 3 200 грн (по 640 грн за кожну позовну вимогу немайнового характеру), що і було ним зроблено, тому стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору за відмову у задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочинів є незаконним. Вважав, що обов`язок по сплаті судового збору у розмірі 3 200 грн має бути покладено солідарно на орендодавця та орендаря за кожним з оспорюваних договорів по 640 грн, інші судові витрати у справі у сумі 13 920,05 грн мають бути розподілені пропорційно розміру задоволених позовних вимог ,

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року ТДВ СВП «Правда» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, яким судами надана належна правова оцінка.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що у липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТДВ СГВП «Правда», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , який містить десять позовних вимог немайнового характеру (п`ять вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та п`ять вимог про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесених на підставі цих договорів).

Згідно квитанції від 27 червня 2017 року № 0.0. 794999252.1 позивачем сплачено судовий збір за позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок в розмірі 3 200 грн (640 грн*5) (а. с. 1, т. 1).

Судовий збір за п`ять позовних вимог немайнового характеру про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію оспорюваних правочинів у розмірі 3 200 грн (640 грн*5) позивачем не сплачено.

Також судами встановлено, що позовна заява містить вимоги про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і заборони вчиняти певні дії, кожна з яких оплачена судовим збором (320 грн*2=640 грн). Внесення позивачем даних коштів підтверджується квитанціями від 27 червня 2017 року № 0.0. 795001769.1, № 0.0. 795001254.1 (а. с. 1, т. 1).

14 липня 2017 року між ОСОБА_8 та Адвокатським Бюро «Куліченко та Партнери» укладено договір про надання правничої допомоги (а. с. 91, т. 1).

11 серпня 2017 року та 06 березня 2018 року між ОСОБА_8 та Адвокатським Бюро «Куліченко та Партнери» укладено додаткові угоди до договору про надання правничої допомоги від 14 липня 2017 року (а. с. 67, 68, т. 2).

06 березня 2018 року ОСОБА_8 та Адвокатським Бюро «Куліченко та Партнери» складено акт про надання правничої допомоги та рахунок на її оплату, згідно яких вартість правничої допомоги становить 12 000 грн (а. с. 69-70, т. 2).

Згідно квитанції та платіжного доручення від 07 березня 2018 року № N1C9R47026 позивачем проведено оплату правової допомоги у розмірі 12 000 грн (а. с. 71-72, т. 2).

Також судами встановлено, що позивачем понесено витрати, пов`язані з явкою до суду в сумі 900,05 грн (а. с. 73, т. 2).

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 06 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені 23 грудня 2016 року ТДВ СГВП «Правда» з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (з кожним окремо). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі об`єднання в позовній заяві двох і більше вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з частиною першою, пунктами 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 138 ЦПК України передбачені витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Установивши, що рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 06 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено в частині визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених 23 рудня 2016 року між ТДВ СВП «Правда» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та відмовлено у задоволенні інших позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що з відповідачів на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 200 грн (по 533,33 грн з кожного), а несплачений позивачем судовий збір за подання позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про оренду земельних ділянок, внесених на підставі оспорюваних правочинів, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави у розмірі 3 200 грн.

Також є правильними висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 документально підтверджених витрат по сплаті судового збору, сплаченого позивачем за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 320 грн (по 53,33 грн з кожного) та за подання апеляційної скарги за ухвалу Єланецького районного суду від 11 серпня 2017 року про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову у розмірі 320 грн (по 53,33 грн з кожного).

У матеріалах цієї цивільної справи містяться докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, договір про надання правової допомоги від 14 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським Бюро «Куліченко та Партнери», та додаткові угоди до цього договору від 11 серпня 2017 року та від 06 березня 2018 року, відповідно до яких адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання надавати правничу допомогу та здійснювати захист і представництво інтересів ОСОБА_1 у цій справі, акт про надання правничої допомоги від 06 березня 2018 року, рахунок на оплату від 06 березня 2018 року № 476/489/17 до договору про надання правової допомоги від 14 липня 2017 року, квитанція та платіжне доручення від 07 березня 2018 року № N1C9R47026 про оплату ОСОБА_1 правової допомоги у розмірі 12 000 грн.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволені на 50 %, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню 6 000 грн витрат на оплату правничої допомоги, тобто, по 1 000 грн з кожного з відповідачів. Також частковому відшкодуванню з відповідачів на користь позивача підлягають документально підтверджені витрати в сумі 900,05 грн, пов`язані з явкою до суду, в сумі 450 грн (по 75 грн з кожного) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судами вірно розподілено понесені позивачем судові витрати та стягнуто з кожного відповідача на його користь по 1 714,99 грн, а також правильно стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави несплачений ним судовий збір у розмірі 3 200 грн за позовні вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію оспорюваних правочинів.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про солідарне стягнення судового збору з відповідачів колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара