Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 477/1713/19-ц
провадження № 61-12146св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Воскресенська селищна рада Вітовського району Миколаївської області, ОСОБА_2 ,
треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, державний реєстратор Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області Ясляр Ганни Вікторівни,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 березня 2021 року у складі судді Саукової А. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 червня 2021 року
у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Колосовського С. Ю., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області та ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру
у Миколаївській області та державний реєстратор Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області Ясляр Г. В., про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування
та скасування державної реєстрації права власності.
Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить будинок
АДРЕСА_1 ,
та земельна ділянка, на якій він розташований, загальною площею 0,15 га, на підставі державного акта, отриманого нею 05 листопада 2007 року,
та у подальшому зареєстрованого у відповідному законом порядку.
Позивач вказувала, що у зв`язку із змінами у земельному законодавстві, які відбулися у 2013 році, та запровадженням Державного земельного кадастру, вона зверталась для внесення відомостей про право власності на належну їй земельну ділянку до державного кадастрового реєстратора, проте 03 травня 2019 року державним кадастровим реєстратором відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області їй було відмовлено у внесенні таких відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки під час виконання реєстраційних дій з`ясувалось, що належна ОСОБА_1 ділянка з кадастровим номером 4823355300:07:002:0170 на 41,3661 % перетинається з земельною ділянкою з кадастровим номером 4823355300:07:002:0112, що надана із земель комунальної власності, та право власності на яку 17 вересня 2018 року
на підставі рішення Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області набуто ОСОБА_2 .
Посилаючись на ці обставини, позивач зазначала про порушення свого права власності у зв`язку із передачею у власність ОСОБА_2 частини належної їй земельної ділянки, яка не перебувала у комунальній власності. Враховуючи викладене і уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Воскресенської селищної ради від 15 серпня 2018 року № 11 у частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку у межах території АДРЕСА_2 , а також скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрів речових прав на нерухоме майно та у Державному земельному кадастрі права на земельну ділянку з кадастровим номером 4823355300:07:002:0112 за ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення ХХІ сесії Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області 8 скликання
від 15 серпня 2018 року № 11 у частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку у межах території АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4823355300:07:002:0112.
Скасовано державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав
на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 4823355300:07:002:0112.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір
у розмірі 768,40 грн.
Стягнуто з Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент передачі спірної ділянки ОСОБА_2 у власність частина цієї ділянки не була вільною та не належала до комунальної власності, оскільки була набута
у законний спосіб, та значно раніше, ОСОБА_1 , у зв`язку із цим наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення у частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації та надання земельної ділянки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 березня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення селищної ради у частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації та надання земельної ділянки
у власність, оскільки на момент передачі спірної ділянки відповідачу
у власність, частина цієї ділянки не була вільною, та не належала
до комунальної власності, у зв`язку із тим, що була набута у законний спосіб, та значно раніше позивачем.
Задовольняючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації прав на землю, яка у незаконний спосіб була виділена ОСОБА_2 , суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, та не порушив норми процесуального права, а його висновки у цій частині рішення
визнані обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення
та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17.
На думку представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , суди попередніх інстанцій, визнаючи незаконним та скасовуючи рішення 21 сесії Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області від 15 серпня 2018 року № 11, яким земельна ділянка за адресою:
АДРЕСА_2 , надана ОСОБА_2
у власність та скасувавши державну реєстрацію цієї земельної ділянки
за ОСОБА_2 фактично позбавили ОСОБА_2 права власності
на земельну ділянку, на якій розташований її житловий будинок
та заперечили приписи, що містяться у статті 120 ЗК України щодо переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права власності
на нерухомість.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вважає, що суди попередніх інстанцій не здійснили оцінку та не проаналізували рішення державного реєстратора Воскресенської селищної ради Вітовського району Ясляр Г. В. від 03 травня 2019 року № РВ-480054972019 про відмову ОСОБА_1
у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру на предмет правомірності його винесення.
Не звернули уваги на те, що, зокрема:
зазначене рішення державного реєстратора долучене як доказ, проте воно не містить ні підпису, ні печатки, тому, на думку представника
ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , є неналежним доказом;
при реєстрації земельної ділянки за адресою:
АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 у Державному земельному кадастрі
та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких перешкод у реєстрації не було, ніякого перетину із земельною ділянкою
по АДРЕСА_2 , що належить
ОСОБА_1 на 41,366 % не було виявлено;
не надано судами попередніх інстанцій правової оцінки відсутності
у ОСОБА_1 технічної документації на земельну ділянку.
Разом із цим, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається
на те, що позивач згідно державного акта серії ЯЕ № 909442 протягом року
з моменту набуття належним чином не зареєструвала своє право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4823355300:07:002:0170
по АДРЕСА_1 , у зв`язку із цим, на її думку, зазначена земельна ділянка припинила своє існування як об`єкт її цивільних прав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Жовтневого районного суду Миколаївської області.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 є власницею 2/9 частин житлового будинку
АДРЕСА_1 , яке набула на підставі свідоцтва про право власності на спадщину від 18 липня 2000 року, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 7/9 частин цього ж будинку - на підставі договору купівлі-продажу, який уклала 12 квітня 2005 року
з ОСОБА_6 (а. с. 11-1, т. 15).
Рішенням Воскресенської селищної ради Жовтневого (Вітовського) району Миколаївської області від 20 квітня 2007 року № 14 ОСОБА_1 дозволено виготовити технічну документацію із землеустрою з передачі земельних ділянок у власність (а. с. 24-26, т. 1).
Відповідно до державного акта ЯЕ № 909442 від 05 листопада 2007 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 на підставі зазначеного рішення селищної ради, остання є власницею земельної ділянки площею 0,15 га
із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованого по АДРЕСА_1 . Державний акт зареєстровано у відповідному на той час порядку, у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010701510943 (а. с. 27, т. 1).
24 квітня 2019 року, у зв`язку зі змінами щодо порядку реєстрації прав власності на земельні ділянки, ОСОБА_1 зверталася із відповідною заявою до державного кадастрового реєстратора (а. с. 28, т. 1).
03 травня 2019 року рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру
у Миколаївській області № РВ-4800549742019 Апостоловій А. О. відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру через невідповідність електронного документа встановленим вимогам, а саме знаходження у межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Зазначено, про перетин ділянок
з ділянкою № 4823355300:07:002:0112, де площа співпадає на 41,3661 %
(а. с. 29, 30, т. 1).
Внаслідок відмови державного кадастрового реєстратора здійснити реєстрацію прав власності у Державному земельному кадастрі
за ОСОБА_1 , останній стало відомо про те, що на підставі звернення ОСОБА_2 Воскресенською селищною радою Вітовського району Миколаївської області прийнято рішення від 15 серпня 2018 року
№ 11, яким ОСОБА_2 затверджено технічну документацію
із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею
0, 0607 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в межах території смт Воскресенське, з кадастровим номером 4823355300:07:002:0112 в натурі (на місцевості). Право власності
ОСОБА_2 на цю земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі 29 березня 2017 року та у Державному реєстрі речових прав на нерухомість 17 вересня 2018 року, незважаючи на наявність помилки у рішенні ради при зазначенні кадастрового номеру земельної ділянки, але його правильного зазначення у відповідних реєстрах
(а. с. 34-36, 41-45, т. 1, а. с. 73-78, т. 2).
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 травня 2020 року, залишеним без зміни постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 липня 2020 року у справі № 477/3109/19, відмовлено
у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області, та Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 210-220, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За положеннями статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Частиною першою статті 116 ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах
їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 123 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що передача земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні
у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається
з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах
їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл
на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України (у редакції чинній на час оформлення позивачем права власності на земельну ділянку) встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності
є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права
чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
За положеннями статей 193 та 194 ЗК України державний земельний кадастр є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками
і користувачами, призначенням якого є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій,
а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю
і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням
і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Зазначені норми кореспондуються зі змістом статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», де за положеннями частини десятої
статті 24 цього Закону, зі змінами та доповненнями станом на 05 грудня 2019 року, визначається, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, в тому числі, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається
як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується
на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів
у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що на момент передачі спірної ділянки
ОСОБА_2 у власність частина цієї ділянки не була вільною,
та не належала до комунальної власності, оскільки була набута у законний спосіб та значно раніше ОСОБА_1 , дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення у частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації та надання земельної ділянки у власність.
У справі № 477/3109/19 встановлено відсутність факту порушення земельних прав ОСОБА_2 внаслідок отримання ОСОБА_1 державного акта на суміжну земельну ділянку у 2007 році, який
не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Задовольняючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації прав на землю, яка у незаконній спосіб була виділена ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно застосував норми матеріального права, та не порушив норми процесуального права, а його висновки у цій частині рішення
є обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального
й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року
у справі № 689/26/17, на яку заявник посилався у касаційній скарзі,
є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою
до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 березня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович