№ 477/2755/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 477/2755/18

провадження № 61-20319св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі судді Локтіонової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді земельних ділянок площею 0,0552 га та 3,6745 га. Відповідач є сином померлої. Протягом шести місяців з дня смерті матері позивач до нотаріуса не звернувся, що зумовлено скрутним матеріальним становищем та хворобою дружини. Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Машковою С. М. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із пропуском шестимісячного строку.

Ухвалою суду від 15 січня 2019 року замінено первісного відповідача - Вітовську районну державну адміністрацію Миколаївської області на належного відповідача - ОСОБА_2 , який є сином померлої та спадкоємцем першої черги за законом.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Жовтневий районний суд Миколаївської області 04 червня 2019 року позов задоволено повністю; визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про смерть № 4031, складений Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 05 жовтня 2015 року), терміном в один місяць з дня набрання законної сили цим рішенням суду.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що шестимісячний строк, передбачений законом для прийняття спадщини, позивачем пропущено через хворобу дружини позивача - ОСОБА_2 і проходження нею лікування стаціонарно та амбулаторно, на підтвердження чого надано відповідні письмові докази. Тому суд дійшов висновку, що строк для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини позивачем пропущено з поважних причин і визначив позивачу додатковий строк для прийняття спадщини.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 20 серпня 2019 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції із заявою про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення та перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 червня 2019 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2019 рокузаяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 червня 2019 року, скасування цього рішення залишено без задоволення.

Залишаючи заяву ОСОБА_2 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення та перегляд заочного рішення без задоволення, суд першої інстанції вважав не поважними причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки рішення суду першої інстанції вручено члену сім`ї відповідача 16 липня 2019 року, а із заявою про поновлення строку для перегляду заочного рішення та скасування такого рішення представник відповідача звернувся лише 20 серпня 2019 року, тобто з пропуском строку визначеного частинами другою та третьою статті 284 ЦПК України. Суд зауважив, що доказів поважності причин, через які пропущений строк звернення до суду із заявою не надано.

30 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на заочне рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 червня 2019 року.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 червня 2019 року, повернуто апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, апеляційний суд виходив з того, що строк на оскарження заочного рішення поновлений не був, рішення по суті не переглядалося, а тому при зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_2 порушений встановлений процесуальним законом порядок оскарження заочного рішення, що є обов`язковою умовою для подальшого його оскарження.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що судом вислухано пояснення учасників судового засідання, досліджено матеріали справи, тобто судом першої інстанції розглянуто по суті заяву про перегляд заочного рішення і відповідно до статті 287 ЦПК України прийнято рішення про залишення такої заяви без задоволення. Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що відповідачем не дотримано спеціальний порядок оскарження заочного рішення є помилковим.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області 04 червня 2019 року позов задоволено повністю; визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про смерть № 4031, складений Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 05 жовтня 2015 року), в один місяць з дня набрання законної сили цим рішенням суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

За правилами статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У серпні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , звернулася до місцевого суду із заявою про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення та перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 червня 2019 року.

Відповідно до вимог пунктів 4 -8 статті 127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2019 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 червня 2019 року, скасування цього рішення залишено без задоволення.

Як мотивувальна, так і резолютивна частини ухвали Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2019 року містять посилання на статті 284 287 ЦПК України, якими регулюється питання розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Таким чином, право апеляційного оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення або в разі ухвалення повторного заочного рішення.

Розглядаючи заяву ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заочного рішення та вважав наявними підстави для залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Резолютивна частина ухвали Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2019 року містить висновки, що вказана ухвала оскарженню не підлягає.

При цьому, судом першої інстанції вислухано пояснення учасників судового засідання, досліджено матеріали справи, підстави на які посилається заявник і зроблено висновок про відсутність підстав для скасування заочного рішення.

Апеляційний суд вказаного не врахував, та дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги заявнику з підстав того, що заочне рішення не було переглянуте судом першої інстанції у відповідності до вимог статті 284 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції звертається до практики ЄСПЛ, який наголосив, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року).

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Апеляційний суд вказаного вище не врахував, чим порушив викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до вимог частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов