Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 477/836/21

провадження № 61-9134св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Миколаївська районна державна адміністрація Миколаївської області,

третя особа - Воскресенська селищна рада Вітовського району Миколаївської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, третя особа - Воскресенська селищна рада Вітовського району Миколаївської області, про відшкодування шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, неодноразово змінивши та уточнивши свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на свою користь 543 565,83 грн майнової шкоди та 200 000,00 грн моральної шкоди від дій посадових осіб районної державної адміністрації Вітовського району, спричинених складанням фіктивних документів, незверненням уваги на установчі документи, акт встановлення меж на місцевості від 17 січня 1995 року, рішення виконавчого комітету Воскресенської селищної ради народних депутатів від 09 листопада 1993 року та рішень Воскресенської селищної ради від 23 квітня 2001 року № 16, від 11 вересня 2003 року та від 13 липня 2012 року № 12.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що акти, використані селищною радою як предмет позову до суду у справі № 477/2717/19, складені поза межами прав і повноважень районної державної адміністрації, без його участі, незважаючи на його право володіння земельною ділянкою на підставі установчих документів, які потребують лише оновлення. Зазначає, що недбале та шкідливе ставлення посадових осіб погіршило стан його здоров`я, що виразилось у втраті слуху та зору, загостренні серцевих захворювань та отриманні інвалідності, сприяло втраті брата, дружини, родичів та працівників.У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Жовтневий районний суд Миколаївської області рішенням від 23 лютого 2022 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки позивач не довів факту спричинення йому майнової шкоди діями посадових осіб Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області, правонаступником якої є Миколаївська районна державна адміністрація Миколаївської області. За недоведеності факту неправомірних дій відповідача суд дійшов висновку, що немає підстав для відшкодування і моральної шкоди.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 20 липня 2022 року поновив ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2022 року.

Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 20 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, а саме: сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11 153,49 грн та надати докази на підтвердження сплати вказаної суми або докази на підтвердження звільнення скаржника від сплати судового збору; надати копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 04 серпня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору з підстав, визначених пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», відмовив. Апеляційну скаргу повторно залишив без руху та надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, а саме: сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11 153,49 грн та надати докази на підтвердження сплати вказаної суми або докази на підтвердження звільнення скаржника від сплати судового збору; надати копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2022 року визнано неподаною та повернено заявнику.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що на заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не поширюється дія пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», оскільки для звільнення позивача від сплати судового збору при зверненні з позовом у цій категорії справ незаконність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади повинна бути встановлена на час подання позову. Разом з тим при зверненні до суду з цим позовом позивач таких доказів не надав. Отже, посилання скаржника на застосування зазначеної норми закону у цьому випадку є помилковим.

При цьому суд також виходив з того, що будь-яких клопотань щодо визначених статтею 136 ЦПК України підстав, пов`язаних зі сплатою судового збору, ОСОБА_1 не заявляв та відповідних доказів на підтвердження цих обставин не надавав. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що у визначений строк вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 04 серпня 2022 року ОСОБА_1 не виконав, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року і ухвалити нове рішення згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 409 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, всупереч нормам процесуального права дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

08 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Вирішуючи питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2022 року, апеляційний суд встановив такі обставини.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20 липня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 та поновлено йому пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження вказаного рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від того ж числа апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано у строк, визначений ухвалою суду, усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: сплатити 11 153,49 грн судового збору та надати докази на підтвердження сплати цієї суми або докази на підтвердження звільнення скаржника від сплати судового збору; надати копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

03 серпня 2022 року на виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку надав Миколаївському апеляційному суду письмову заяву.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору з підстав, зазначених у пункті 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2022 року повторно залишено без руху.

15 серпня 2022 року засобами поштового зв`язку та 26 серпня 2022 року на електронну пошту ОСОБА_1 надіслав нову заяву, де він висловлював свою незгоду із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції та вказував на наявність у нього підстав для звільнення від сплати судового збору виходячи з обставин, викладених у його заяві від 03 серпня 2022 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також належить і право апеляційного оскарження.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначається, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Diya 97 проти України», справа № 19164/04, пункт 47).

ЄСПЛ наголошує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони іобмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, а й реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87, § 59).

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні посилався на відсутність підстав для звільнення заявника від сплати судового збору.

Однак висновок апеляційного суду є помилковим з огляду на таке.

У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, третя особа - Воскресенська селищна рада Вітовського району Миколаївської області про відшкодування шкоди.

При цьому позивач посилався на те, що акти, використані селищною радою як предмет позову до суду у справі № 477/2717/19, складені поза межами прав та повноважень районної державної адміністрації, без його участі. Вважає, що такими діями посадові особи районної державної адміністрації Вітовського району завдали йому майнової та моральної шкоди.

Отже, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої, на його думку, незаконною бездіяльністю посадових осіб державних органів, посилаючись на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір». Зазначеною нормою передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Результат аналізу пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що у справі про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду позивач звільняється від сплати судового збору не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 914/1748/17 вказав, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях судового процесу, а саме при апеляційному перегляді справи. Ці стадії судового захисту є єдиним судовим процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення справ з метою захисту порушеного права.

Тобто, якщо позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», відповідно, він звільняється від сплати судового збору також і на наступних стадіях цивільного процесу, зокрема при поданні апеляційної та касаційної скарг на судові рішення у такій справі.

Враховуючи наведене, у цій справі ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої, на його думку, незаконною бездіяльністю посадових осіб державних органів влади на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», тому, відповідно, він звільнений і від сплати судового збору за подання у цій справі апеляційної та касаційної скарг.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 з підстав несплати ним судового збору.

Безпідставними є посилання апеляційного суду на те, що для звільнення позивача від сплати судового збору при зверненні з позовом у цій категорії справ позивач має надати докази на підтвердження незаконності рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади з огляду на таке.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Згідно зі статтями 1173 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19).

Таким чином, помилковим є висновок апеляційного суду, що, пред`являючи позов, позивач мав надати докази про незаконність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, і лише в цьому випадку він звільнявся б від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», оскільки наявність/відсутність факту заподіяння шкоди позивачу у спірних правовідносинах встановлюється під час розгляду справи. Разом з цим ненадання доказів на підтвердження таких обставин під час подання позовної заяви саме по собі не є визначальним при вирішення питання, чи звільнений позивач від сплати судового збору у цій справі.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов