№ 480/1613/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 480/1613/23

адміністративне провадження № К/990/41217/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Загороднюка А.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №480/1613/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року (головуючий суддя: Гелета С.М.)

і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року (головуюча суддя: Бартош Н.С., судді: Подобайло З.Г., Присяжнюк О.В.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Суть спору

1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 пред`явив позов до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі:

а) 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за червень 2022 року;

б) 100000,00 грн пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за періоди з 9 липня 2022 року до 31 липня 2022 року, з 1 серпня 2022 року до 16 серпня 2022 року;

в) 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні через травму, пов`язану із захистом Батьківщини, протягом періоду з 16 серпня 2022 року до 30 серпня 2022 року;

2) зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі:

а) 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за червень 2022 року;

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він набув право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, втім відповідач протиправно не виплатив її.

3. Військова частина НОМЕР_1 позов не визнала й стверджувала, що не допустила протиправної бездіяльності. Мотивувала тим, що за червень і серпень 2022 року позивачу не нараховувалась додаткова винагорода у зв`язку з його перебуванням на службі в стані алкогольного сп`яніння та через його відмову від виконання бойового наказу. Натомість за липень 2022 року додаткова винагорода була виплачена у належному розмірі та відповідно до кількості підтверджених днів його безпосередньої участі у діях та заходах.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанції

4. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року, відмовлено у задоволенні позову.

5. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виснували, що військова частина НОМЕР_1 правомірно не виплатила ОСОБА_1 спірну винагороду.

5.1. Цей висновок суди мотивували тим, що позивач 26 червня 2022 року перебував у стані алкогольного сп`яніння в районі виконання завдань в умовах воєнного стану і за це був притягнутий до адміністративної відповідальності наказом командира військової частини від 26 червня 2022 року №112-АД, який є чинним і не оскаржується, а відтак відповідно до підпункту 9.8 пункту 9 окремого доручення Міністра оборони України №912/3/29 від 23 червня 2022 року відповідач не мав обов`язку включити позивача до наказу про виплату додаткової винагороди за червень 2022 року.

5.2. Стосовно періоду з 9 до 31 липня 2022 року суди зауважили, що за липень 2022 року відповідач виплатив позивачу додаткову винагороду у сумі: 48064,56 грн, пропорційно дням безпосередньої участі у бойових діях, відповідно до наказу №172-АД від 10 серпня 2022 року про виплату додаткової винагороди за липень, який є чинним і не оскаржується, тому з боку відповідача відсутня протиправна бездіяльність.

5.3. Стосовно періодів з 1 до 16 серпня 2022 року та з 16 до 30 серпня 2022 року суди зауважили, що у серпні 2022 року позивач відмовився виконувати бойовий наказ і на основі підпункту 9.7 пункту 9 окремого доручення Міністра оборони України №912/3/29 від 23 червня 2022 року та наказу командира військової частини від 31 серпня 2022 року №215-АД, який є чинним й не оскаржується, відповідач не включив позивача до наказу про виплату додаткової винагороди за серпень 2022 року, не допустивши протиправної бездіяльності.

Короткий зміст касаційної скарги і відзиву

6. Представник ОСОБА_1 - адвокат Мандрик В.В. просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.

7. В обґрунтування підстав касаційного оскарження представник позивача послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - "КАС України").

8. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, за відсутності правової позиції Верховного Суду щодо питання їхнього застосування у подібних правовідносинах, а саме:

1) абзацу 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пункту 3 Окремого дорученням Міністра оборони України №912/з/29 від 23 червня 2022 року - у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеного Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови Уряду від 28 лютого 2022 року №168, а саме визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

2) пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, підпункту 9.7 пункту 9 Окремого дорученням Міністра оборони України №912/з/29 від 23 червня 2022 року, частини першої статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» №551-XIV від 24 березня 1999 року - у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постановою Уряду від 28 лютого 2022 року №168, внаслідок як притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (накладення дисциплінарного стягнення), так і вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (проведення службового розслідування).

9. У цьому контексті скаржник також стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували й не надали оцінки тому, що єдиним нормативно-правовим актом, який визначав підстави й порядок виплати спірної додаткової винагороди, була постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, і відповідно до її приписів та наявних доказів позивачу мав бути оплачений додатковою винагородою весь спірний період.

9.1. Натомість, як стверджує скаржник, суди не мали підстав для застосування Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, оскільки воно не було зареєстрованим у встановленому законом порядку, попри те, що зачіпало соціально-економічні права, свободи й законні інтереси військовослужбовців.

9.2. Також скаржник відстоює позицію про те, що вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення не може бути підставою для позбавлення його права на отримання додаткової винагороди, передбаченої саме постановою Уряду №168 від 28 лютого 2022 року. Мотивує цю позицію тим, що застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачено нормами Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України і постанова №168 від 28 лютого 2022 року також не містить будь яких виключень щодо можливості позбавлення додаткової винагороди, яка має виплачуватись військовослужбовцю за перебування на військовій служби у період дії воєнного стану.

10. Ухвалою від 20 грудня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

11. Військова частина НОМЕР_1 у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, покликаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 9 травня 2022 року №3 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення (а.с. 39).

13. 26 червня 2022 року ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння в районі виконання завдань за призначенням в умовах воєнного стану.

14. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29 червня 2022 року №112-АД ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді «сувора догана» за порушення вимог статей 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказу Міністерства оборони України від 30 квітня 2017 року №233 «Про заходи щодо попередження пияцтва у Збройних Силах України» (а.с.45).

15. Цим наказом вирішено не включати ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди, не нараховувати йому премію за особистий внесок у загальні результати служби за червень 2022 року, не нараховувати грошове забезпечення за 26 червня 2022 року у зв`язку з перебуванням на військовій службі в стані алкогольного сп`яніння.

16. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31 серпня 2022 року №215-АД «Про зупинення нарахування грошового забезпечення, премій та додаткових винагород за серпень 2022 року військовослужбовцям військової частина НОМЕР_1 , у діях яких виявлено ознаки кримінальних правопорушень», відповідно до наказу Міністра оборони України від 7 червня 2018 року №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами), окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23 червня 2022 року, у зв`язку з наявністю у діях окремих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 402 427 429 Кримінального кодексу України, наказано зупинити нарахування грошового забезпечення за день, в який вчинено правопорушення, не включати до наказу про виплату додаткової винагороди за серпень 2022 року, зупинити нарахування премії за серпень 2022 року в повному обсязі ОСОБА_1 (а.с.46). Інформація про обставини, що можуть свідчити про вчинення, у тому числі позивачем, кримінального правопорушення, передбаченого статтями 402 427 429 Кримінального кодексу України, відображена у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.48-49).

17. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 8 листопада 2022 року №186 ОСОБА_1 вважається таким, що справи й посаду здав та вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 .

18. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 22 березня 2023 року №415 (а.с.50) ОСОБА_1 було виплачено:

- 48064,56 грн за липень 2022 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10 серпня 2022 року №172-АД «Про виплату додаткової винагороди за липень» (а.с.41);

- 100000,00 грн за вересень 2022 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 5 жовтня 2022 року №303-АД (а.с.42);

- 100000,00 грн за жовтень 2022 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 3 листопада 2022 року №378-АД (а.с.43);

- 26666,64 грн за листопад 2022 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 1 грудня 2022 року №427-АД (а.с.44).

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), дійшов таких висновків.

20. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі також - «Закон №2011-XII») держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

21. У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

22. Відповідно абзаців першого-другого частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

23. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

24. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

25. Того ж дня Указом Президента України №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

26. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. Водночас пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

27. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року видав постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану», якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

28. Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції, чинній з моменту прийняття цієї постанови до змін, внесених постановою від 9 серпня 2023 року №836) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 7 липня 2022 року №793 (застосовується з 1 червня 2022 року) - в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

29. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів … в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

30. У постанові від 22 листопада 2023 року у справі №520/690/23 Верховний Суд констатував, що «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови №168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав».

31. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 7 липня 2022 року №793 (застосовується з 24 лютого 2022 року), Постанова №168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

32. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 року №1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.

33. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі також - «Порядок №260»).

34. Наказом Міністра оборони України від 1 квітня 2022 року №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2022 року за №382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

35. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, Міністр оборони України видав директиви від 7 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 1 червня 2022 року), окреме доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29.

36. Підпунктом 9.7 пункту 9 Окремого доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29 установлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн та 30000 грн не включати військовослужбовців, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошене наказом командира (начальника).

37. Підпунктом 9.8 пункту 9 Окремого доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29 установлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн та 30000 грн не включати військовослужбовців, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошеного наказом командира (начальника).

38. Суди попередніх інстанцій встановили, що 26 червня 2022 року ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння в районі виконання завдань за призначенням в умовах воєнного стану. Внаслідок цього наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29 червня 2022 року №112-АД ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді «сувора догана» за порушення вимог статей 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказу Міністерства оборони України від 30 квітня 2017 року №233 «Про заходи щодо попередження пияцтва у Збройних Силах України».

39. Цим наказом вирішено не включати ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди, не нараховувати йому премію за особистий внесок у загальні результати служби за червень 2022 року, не нараховувати грошове забезпечення за 26 червня 2022 року у зв`язку з перебуванням на військовій службі в стані алкогольного сп`яніння.

40. Також суди встановили, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31 серпня 2022 року №215-АД «Про зупинення нарахування грошового забезпечення, премій та додаткових винагород за серпень 2022 року військовослужбовцям військової частина НОМЕР_1 , у діях яких виявлено ознаки кримінальних правопорушень» вирішено зупинити нарахування грошового забезпечення за день, в який вчинено правопорушення, не включати до наказу про виплату додаткової винагороди за серпень 2022 року, зупинити нарахування премії за серпень 2022 року в повному обсязі ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю у діях окремих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 402 427 429 Кримінального кодексу України.

41. Отже, є підтвердженими факти перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння під час несення військової служби у червні 2022 року та його відмови виконати бойовий наказ у серпні 2022 року.

42. Крім цього, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 22 березня 2023 року №415 за липень 2022 року позивачу було виплачено кошти в сумі: 48064,56 грн, а нарахування й виплата йому додаткової винагороди в розмірі: 100000 грн була здійснена пропорційно дням безпосередньої участі у бойових діях, а саме за період з 24 липня 2022 року до 31 липня 2022 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10 серпня 2022 року №172-АД «Про виплату додаткової винагороди за липень».

43. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що відомостей про визнання протиправними та скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 29 червня 2022 року №112-АД, від 10 серпня 2022 року №172-АД, від 31 серпня 2022 року №215-АД матеріали справи не містять та сторонами під час розгляду справи не було надано.

44. За таких обставин справи Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 протиправною та зобов`язання її нарахувати й виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за спірні періоди червня, липня й серпня 2022 року.

45. У доводах касаційної скарги представник позивача звертає увагу на те, що Окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, на яке посилаються суди попередніх інстанцій, не було зареєстрованим, не пройшло правову експертизу та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, а тому положення цього акту не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

46. З цього приводу колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 6 червня 2024 року у справі №400/1217/23, у якій Суд проаналізував обставини прийняття цього акту та встановив його юридичне підґрунтя.

47. У згаданій постанові Суд зазначив, що Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови №168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

48. З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністром оборони України були прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, у розмірі до 100000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

49. Аналізуючи положення Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня 1992 року №493/92 та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, слід визнати обґрунтованими доводи скаржника, що рішення Міністра оборони України від 23 червня 2022 №912/з/29 підлягало обов`язковій державній реєстрації, позаяк містить норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.

50. Поза тим, варто відзначити, що така обставина як відсутність державної реєстрації, зважаючи на умови в яких це рішення Міністром оборони України приймалося, а також те, що воно фактично виконувалося керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити його юридичної сили.

51. З огляду на вказане, доводи представника позивача щодо незастосовності до спірних правовідносин такого рішення Міністра оборони України з підстав відсутності державної реєстрації та, відповідно, відсутності підстав для позбавлення позивача права на збільшену додаткову винагороду за червень, серпень 2022 року, є необґрунтованими.

52. У постанові від 20 березня 2024 року у справі №560/7178/22 Верховний Суд, беручи до уваги вимоги пункту 17 Порядку №260, також зробив висновок, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

53. Крім цього, Суд зауважує, що питання застосування пункту 3 Окремого доручення №912/з/29 у контексті визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди, не було спірним під час розгляду цієї справи.

54. Також Суд уважає необґрунтованими посилання представника позивача у касаційній скарзі на те, що перелік видів адміністративних та дисциплінарних стягнень визначено статтею 48 Дисциплінарного Статуту, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткової винагороди не передбачена нормами Дисциплінарного Статуту, отже знаходиться поза межами правового поля.

55. У цьому контексті Суд зауважує, що накази про позбавлення позивача виплати додаткової винагороди за червень, серпень 2022 року були прийняті відповідачем з урахуванням вимог підпунктів 9.7, 9.8 пункту 9 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, а не на підставі Дисциплінарного Статуту як вид дисциплінарного стягнення.

56. Також з приводу покликань скаржника на «подвійне» притягнення до відповідальності Суд зазначає, що ці аргументи основані на хибній інтерпретації правової природи юридичної відповідальності та її видів, що, у підсумку, призвело до помилкового висновку про те, що невиплата додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, було [імпліцитною] формою (способом) покарання військовослужбовця за дисциплінарне правопорушення.

57. Суд підкреслює, що за фактами перебування у стані алкогольного сп`яніння під час несення військової служби та відмови виконати бойовий наказ позивач як військовослужбовець був притягнений до дисциплінарної відповідальності (за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України), що таким чином не виключає (не заперечує) можливості настання (за наявності нормативних підстав для цього) інших юридичних наслідків за тим самим фактом (діянням), зокрема й позбавлення (невиплати) додаткової винагороди (пункт 1 Постанови №168), що ніяким чином не може позиціонуватися як повторне (подвійне) застосування юридичної відповідальності. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах Верховний Суд уже робив у постанові від 31 липня 2024 року у справі №380/2691/23.

58. Наведене спростовує доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та необхідність формування Верховним Судом висновків щодо їхнього застосування у контексті питань, визначених скаржником.

59. Решта доводів та аргументів касаційної скарги не спростовує висновки судів першої й апеляційної інстанції, не впливає на законність й обґрунтованість оскаржених судових рішень, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

61. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

62. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

63. Підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

64. Касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення слід залишити без змін.

65. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………….

……………………………..

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

А.Г. Загороднюк,

Судді Верховного Суду