ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 480/2450/19

касаційне провадження № К/9901/31293/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 (суддя Гелета С.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 (головуючий суддя - Мінаєва О.М., судді - Донець Л.О., Макаренко Я.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіейті" до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіейті" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 №0002951405 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2018 року на 3420879,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми податкового кредиту були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ФГ «Немашкало В.О.». Зазначив, що господарські операції із зазначеним контрагентом фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 20.11.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020, позов задовольнив: скасував податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 №0002951405.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеним вище контрагентом, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 44, 74, 75, 83, 85, 185, 187, 188, 198 ПК України, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування статей 185 187 188 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 79 90 242 244 КАС України, викладених у постановах від 24.01.2018 у справі №ЖС/9901/554/18, від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, від 16.03.2020 у справі №2-а-053/10/0270, від 10.04.2020 у справі №816/4409/15, від 31.03.2020 у справі №824/434/15-а, від 21.02.2020 у справі №826/17443/15, від 31.03.2020 у справі №804/16516/15, від 18.03.2020 у справі №826/8114/15, від 16.04.2020 у справі №826/7760/15, від 14.02.2020 у справі №804/249/16, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 05.03.2020 у справі №826/17374/18, від 15.04.2020 у справі №826/26692/15, від 24.04.2020 у справі №815/2927/17.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом з підстав наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної інформації відносно контрагента позивача, відсутності у контрагента позивача необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів тощо.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.12.2020 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.02.2025 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 26.02.2025.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом на підставі підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245, надіслано на адресу Товариства запити від 04.02.2019 №3080/10/18-28-14-05-12, від 01.03.2019 №5401/10/18-28-14-05-12, від 01.04.2019 №8255/10/18-28-14-05-12 "Про надання інформації (пояснень) та документальних підтверджень" щодо виявлення фактів, що свідчать про недостовірність визначення підприємством даних податкового кредиту за вересень-грудень 2018 року по взаємовідносинах із контрагентом-постачальником ФГ "Немашкало В.О." (код 37346685), що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень-грудень 2018 року, оскільки наявна у податкового органу податкова інформація свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій по укладених договорах у зв`язку із відсутністю реального (законного) джерела походження (введення в обіг при первинному продажі) товару, а саме: кукурудзи 3 класу українського походження врожаю 2018 року. Зокрема, податковий орган повідомив, що у контрагента-постачальника ФГ "Немашкало В.О." відсутні будь-які можливості для виробництва реалізованої продукції через відсутність фізичних, технологічних, матеріальних та інших можливостей. Вказаний контрагент не має основних засобів для придбання, зберігання та реалізації вказаної продукції, а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій.

У запитах наголошено на необхідності надання засвідчених підписом посадової особи Товариства та скріплених печаткою підприємства копій документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ФГ "Немашкало В.О." за вересень-грудень 2018 року. Запропоновано надати невичерпний перелік первинних документів.

Товариство листами від 14.02.2018 №28/13, від 19.03.2019 №50/1, від 17.04.2019 №71/4 надало Управлінню пояснення щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин з ФГ "Немашкало В.О. за вересень-грудень 2018 року, до яких долучило копії первинних документів, що підтверджують фактичне придбання та подальший продаж кукурудзи 3 класу.

20.05.2019 Управлінням на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК України, у зв`язку з наданням Товариством пояснень та документів, які не спростовують встановлені порушення податкового законодавства по взаємовідносинах з ФГ «Немашкало В.О.», видано наказ №963 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сіейті", яким визначено провести перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФГ "Немашкало В.О." за вересень-грудень 2018 року з 21.05.2019 тривалістю 5 робочих днів.

На підставі зазначеного наказу та направлень на перевірку, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК України, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФГ "Немашкало В.О." за вересень-грудень 2018 року, за результатами якої складено акт від 03.06.2019 №608/18-28-14-05/39441455/61, за висновками якого встановлено порушення Товариством вимог підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації), на загальну суму 3420879,00 грн, в тому числі за грудень 2018 року в сумі 3420879,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 №0002951405, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 3420879,00 грн.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про вказані вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаним вище контрагентом, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов з підстав ненадання Товариством документів, які свідчать про якість товару (кукурудза 3 класу українського походження, врожаю 2018 року), негативної інформації стосовно ФГ "Немашкало В.О." (пояснення директора про неведення ним особисто фінансово-господарської діяльності), аналізу даних з інформаційних баз за період, який перевірявся, стосовно ФГ "Немашкало В.О.", з яких вбачається відсутність у вказаного контрагента належної кількості трудових ресурсів (чисельність працюючих 7 осіб), основних засобів, матеріальних активів (інформація відсутня).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями абзацу «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-ХІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як було установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з Фермерським господарством "Немашкало Віталій Олександрович" за договорами купівлі-продажу №936 від 27.09.2018, №952 від 01.10.2018, №965 від 03.10.2018, №966 від 03.10.2018, №1011 від 16.10.2018, №1034 від 19.10.2018, №1054 від 19.10.2018, №1040 від 22.10.2018, №1041 від 22.10.2018, №1072 від 26.10.2018, №1131 від 07.11.2018, №1136 від 08.11.2018, предметами яких є придбання кукурудзи 3 класу українського походження врожаю 2018 року.

На підтвердження здійснення господарських взаємовідносин за цими договорами позивачем надано до суду видаткові накладні, податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, акти приймання-передавання зерна, складські квитанції, які містять посилання на карти аналізу зерна, та якими підтверджується прийняття зерновими складами на зберігання кукурудзи 3 класу, картки аналізу зерна, видані ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України та ТДВ "Гадяцький елеватор" відправнику (власнику) ФГ "Немашкало В.О.", платіжні доручення.

Отримання товару від ФГ "Немашкало В.О." відображено в бухгалтерському обліку платника.

Придбане у ФГ "Немашкало В.О." зерно кукурудзи зберігалось на складах Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України за договором №юр2/27/18 від 02.08.2018 та ТДВ "Гадяцький елеватор" за договором зберігання №3-24/803 від 11.07.2018.

Зберігання кукурудзи на зернових складах підтверджується складеними актами приймання-передавання зерна, які підписані трьома особами: ФГ "Немашкало В.О.", ТОВ "Сіейті" та зерновим складом Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України або ТДВ "Гадяцький елеватор".

Крім того, зерновими складами оформлено відповідні складські квитанції, які містять посилання на карти аналізу зерна.

Під час приймання зерна кукурудзи на зберігання, переоформлення та надання послуг зі зберігання зерна зерновими складами Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України та ТДВ "Гадяцький елеватор" було складено також акти здачі-приймання робіт (надання послуг) або виконання робіт (надання послуг).

Придбане у ФГ "Немашкало В.О." зерно кукурудзи в подальшому було реалізоване позивачем ТОВ "Сіейті" (постачальник) на підставі договорів поставки:

№СУМ0137-С/1100 від 21.09.2018, №СУМ0143-С/1101 від 25.09.2018, №СУМ0242-С/1104 від 11.10.2018, №СУМ0256-С/1105 від 16.10.2018, №СУМ0201-С/1108 від 09.10.2018, укладених із Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець);

№К1810-4413/1278 від 18.10.2018, №К1810-4414/1279 від 23.10.2018, №К1810-4417/1346 від 26.10.2018, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (покупець);

№СУР 18991/1322 від 21.11.2018, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (покупець).

Умовами цих договорів було передбачено поставку товарів на умовах ЕХW Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (Сумська обл, м. Охтирка, вул. Червоноармійська, буд. 11) та ЕХW "Франко-завод- зерновий склад постачальника" - ТДВ "Гадяцький елеватор".

На підтвердження подальшої реалізації за цими договорами придбаного Товариством товару позивачем надано видаткові накладні, акти приймання-передавання зерна, довіреності на отримання товару. Факт подальшої реалізації цього товару ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" та ТОВ "АТ Каргілл" не заперечується контролюючим органом.

Відповідно до розрахунку "Рентабельність реалізації ТМЦ по контрагенту ФГ "Немашкало В.О." позивачем повідомлено про отримання прибутку з придбання та наступного продажу зерна кукурудзи у розмірі 588165,31 грн.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагента позивача, оскільки такі доводи досліджено судами попередніх інстанцій і надано їм оцінку, та, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача або інші суб`єкти господарювання, з якими мав відносини контрагент позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання скаржника на відсутність окремих документів, оскільки зазначене повинне оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, зокрема, змісту робіт, послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Крім того, як було зазначено в акті перевірки, ФГ "Немашкало В.О." при поставці товару були також надані наступні додаткові документи: звіт про посівні та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2017 форми № 29-сг (річна), відповідно до якого площа посівна - 387 га, обсяг виробництва у початково оприбуткованій масі - 45908 ц., обсяг виробництва у масі після доробки - 45809 ц.; звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під уражай 2018 року форми № 4-сг, відповідно до якого загальна посівна площа становить - 947 га, з них 417 га - під кукурудзу на зерно; лист Головного управління Держгеокадастру від 05.05.2017 № 000742/45-1205/17/05, відповідно до якого у користуванні на умовах договорів оренди у ФГ "Немашкало В.О." відповідно до зареєстрованих договорів оренди на території Нововодолазького району обліковуються земельні ділянки, загальна площа яких складає 1209 га.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо посилань скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування статей 185 187 188 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 79 90 242 244 КАС України, викладених у постановах від 24.01.2018 у справі №ЖС/9901/554/18, від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, від 16.03.2020 у справі №2-а-053/10/0270, від 10.04.2020 у справі №816/4409/15, від 31.03.2020 у справі №824/434/15-а, від 21.02.2020 у справі №826/17443/15, від 31.03.2020 у справі №804/16516/15, від 18.03.2020 у справі №826/8114/15, від 16.04.2020 у справі №826/7760/15, від 14.02.2020 у справі №804/249/16, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 05.03.2020 у справі №826/17374/18, від 15.04.2020 у справі №826/26692/15, від 24.04.2020 у справі №815/2927/17, Верховний Суд вказує, що вказані висновки не є релевантними до обставин, встановлених у даній справі.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеним вище контрагентом. Контролюючий орган у касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова