№ 480/2696/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 480/2696/22

провадження № К/990/16687/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Радишевської О. Р.

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Хурсенка Сергія Олександровича на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року, ухваленого у складі головуючого судді Бондаря С. О., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Присяжнюк О. В., суддів: П`янової Я. В., Любчич Л. В.,

І. Суть спору

1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - ГУНП в Сумській області), в якому просить:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області від 17 січня 2022 року № 29 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП в Сумській області" в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції відносно старшого лейтенанта поліції - ОСОБА_1 , слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області від 20 січня 2022 року № 18 о/с "По особовому складу", яким звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 20 січня 2022 року;

1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області з 21 січня 2022 року;

1.4. стягнути з ГУНП в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного з часу звільнення по день ухвалення судового рішення.

2. На обґрунтування позову зазначає, що, починаючи з 07 листопада 2015 року, проходив службу в органах Національної поліції на різних посадах, останню з яких обіймав посаду слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта поліції.

Однак, наказом ГУНП в Сумській області від 20 січня 2022 року № 18 о/с позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Підстава видання оскаржуваного наказу зумовлена скоєнням дисциплінарного проступку, внаслідок невиконання обов`язків поліцейського, вчинення дій, що підривають авторитет Національної поліції України та вчинення дій, що підривають авторитет Національної поліції України, невиконанні законного наказу керівника щодо забезпечення контролю за дотриманням окремими суб`єктами господарювання посилених протиепідемічних заходів 16 грудня 2021 року на території м. Суми.

Позивач наголошує, що жодного проступку, що дискредитує звання старшого лейтенанта поліції він не вчиняв, а факти, які встановлювались службовим розслідуванням підлягають встановленню та доведенню у кримінальному провадженні № 62021170040000071 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбачуваного частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вважаючи, що звільнення є передчасним, оскільки нині вирок у вказаній кримінальній справі відсутній, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Починаючи з 07 листопада 2015 року, ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції та з 04 січня 2021 року обіймав посаду слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта поліції.

4. 16 грудня 2021 року до ГУНП в Сумській області надійшла інформація про те, що цього ж дня на АДРЕСА_1 працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, спільно з працівниками Управління СБУ в Сумській області, у рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР під № 62021170040000071 за ч. 3 ст. 368 КК України, задокументовано факт вимагання та отримання слідчим відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Сумського РУП ГУНП в Сумській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 неправомірної вигоди у розмірі 2600 доларів США від громадянина Нігерії ОСОБА_2 за вирішення питання про закриття кримінального провадження під № 12020200440002714, розпочатого 05 жовтня 2020 року за ч. 2 ст. 286 КК України, та повернення раніше вилученого в рамках вказаного кримінального провадження у останнього автомобіля. 16 грудня 2021 року позивача затримано у порядку ст. 208 КПК України.

5. Наказом начальника ГУНП в Сумській області від 16 грудня 2021 року № 1022 призначено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку окремих поліцейських та керівництва Сумського РУП, що, зокрема, призвело до внесення відомостей до ЄРДР за ч. 3 ст. 368 КК України, та відсторонено позивача від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування.

6. Під час проведення службового розслідування встановлено, що в провадженні ОСОБА_1 як слідчого в складі групи слідчих перебувало кримінальне провадження щодо громадянина Нігерії ОСОБА_2 № 12020200440002714 за ч. 3 ст. 286 КК України, у якого в рамках вищевказаного провадження вилучено належний йому автомобіль «Skoda Fabia». Близько 15.00 год. 16 грудня 2021 року, ОСОБА_1 , попередньо домовившись про зустріч з ОСОБА_2 , прибув у район мешкання останнього у місті Суми для одержання раніше обумовленої частини неправомірної вигоди. Перебуваючи у транспортному засобі ВАЗ 2107, н.з. НОМЕР_1 , яким позивач керував, рухаючись по вул. Білопільський шлях м. Суми, останній одержав другу частину неправомірної вигоди від ОСОБА_2 в розмірі 400 доларів США за сприяння у (вирішенні питання про повернення автомобіля «Шкода Фабія». Відразу після цього, ОСОБА_1 запропонував закрити кримінальне провадження № 12020200440002714 за неправомірну вигоду у сумі 2000 доларів США, та одержав від останнього неправомірної вигоду у вказаній сумі у салоні зазначеного автомобіля, у зв`язку з чим був затриманий.

7. Крім того, 16 грудня 2021 року, у день затримання, перебував на службі та був задіяний до складу мобільної групи по здійсненню контролю за дотримання окремими суб`єктами господарювання посилених протиепідемічних заходів на території м. Суми, а саме в торгово-розважальному центрі «Мануфактура». Проте, позивач не приступив до несення служби, а самовільно поїхав на зустріч з фігурантом кримінального провадження, де був затриманий співробітниками ДБР та СБУ.

8. 17 грудня 2021 року позивачу вручено повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та ухвалою Зарічного районного суду м. Суми до нього застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

9. Також під час службового розслідування виявлені порушення в кримінальних проваджень, які знаходилися в провадженні позивача, що свідчить про ігнорування позивачем вимог статті 2, частини другої статті 9 та частини першої статті 28 КПК України, а також пункту 2 розділу 2 посадової інструкції.

10. За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 17 січня 2022 року, яким встановлено, що факт зустрічі позивача з фігурантом кримінального провадження за вищевказаних обставин є порушенням Присяги поліцейського.

11. Наказом начальника ГУНП в Сумській області від 17 січня 2022 року № 29 за порушення службової дисципліни, що призвело до порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, текст якої закріплено статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2.4 наказу ГУНП в Сумській області від 02 лютого 2021 року № 198, частини першої, пунктів 1, 6 частини третьої статі 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), абзацу 1 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, а також порушення вимог пункту 13 розділу 2 посадової інструкції та вимог пункту 4 частини третьої статті 1, частини першої-другої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилися у невиконанні обов`язків поліцейського, вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України, невиконанні законного наказу керівника щодо забезпечення контролю за дотриманням окремими суб`єктами господарювання посилених протиепідемічних заходів 16 грудня 2021 року на території м. Суми, на підставі статей 11, 12, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

12. На підставі наказу ГУНП в Сумській області від 17 січня 2022 року № 29 відповідачем видано наказ від 20 січня 2022 року № 18 о/с, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", з 20 січня 2022 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

13. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року, в позові відмовлено.

14. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з підтвердження матеріалами справи факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який полягає у невиконанні наказу керівника щодо забезпечення контролю за дотриманням окремими суб`єктами господарювання посилених протиепідемічних заходів 16 грудня 2021 року на території м. Суми, адже 16 грудня 2021, року, у день затримання позивача, відповідно до затвердженого на виконання доручення від 09 грудня 2021 року № 176 плану-розстановки особового складу ГУНП в Сумській області, ОСОБА_1 задіяний до складу мобільної групи по здійсненню контролю за дотримання окремими суб`єктами господарювання посилених протиепідемічних заходів на території м. Суми, а саме в торгово-розважальному центрі «Мануфактура», проте ОСОБА_1 не приступив до несення служби, а самовільно поїхав на зустріч з фігурантом кримінального провадження, де був затриманий співробітниками ДБР та СБУ.

Разом з цим, суд першої інстанції також врахував обставини, що обтяжують ступінь відповідальності ОСОБА_1 згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме: вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення (дисциплінарне стягнення у виді догани застосоване наказом Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 11.10.2021№ 482).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність застосованого дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

15. Зазначена позиція була підтримана і Другим апеляційним адміністративним судом, який переглянув рішення суду першої інстанції та залишив її без змін.

IV. Касаційне оскарження

16. Представник позивача - адвокат Хурсенко С. О. подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

17. Так, автор скарги вказує на неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 817/1218/16, від 22 листопада 2019 року у справі № 826/6107/18, від 17 листопада 2022 року у справі № 480/9492/20 та від 21 липня 2022 року у справі № 160/11795/20 щодо застосування положень пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 12 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України».

Стверджує, що до позивача був застосований крайній захід дисциплінарної відповідальності без врахування презумпції невинуватості, оскільки підставою для службового розслідування та звільнення його зі служби в поліції фактично слугувало саме порушення відносно нього кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, по якому наразі триває досудове розслідування.

18. Верховний Суд ухвалою від 29 травня 2023 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Хурсенка Сергія Олександровича на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

19. Представник ГУНП в Сумській області подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарним статутом.

23. Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

24. За змістом частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

25. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

26. При цьому дисциплінарним проступком, у розумінні статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

27. Нормами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

28. В силу частин другої, третьої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

29. Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893).

30. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

31. Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено основні обов`язки поліцейського, а саме: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

32. За правилами встановленими статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

33. В силу статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

34. В силу частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові наступного змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

35. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

VI. Позиція Верховного Суду

36. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

37. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало невиконання наказу керівника щодо забезпечення контролю за дотриманням окремими суб`єктами господарювання посилених протиепідемічних заходів 16 грудня 2021 року на території м. Суми, адже 16 грудня 2021 року, у день затримання позивача, відповідно до затвердженого на виконання доручення від 09 грудня 2021 року № 176 плану-розстановки особового складу ГУНП в Сумській області, ОСОБА_1 задіяний до складу мобільної групи по здійсненню контролю за дотримання окремими суб`єктами господарювання посилених протиепідемічних заходів на території м. Суми, а саме в торгово-розважальному центрі «Мануфактура», проте ОСОБА_1 не приступив до несення служби, а самовільно поїхав на зустріч з фігурантом кримінального провадження, де був затриманий співробітниками ДБР та СБУ.

Разом з цим з матеріалів службового розслідування вбачається, що позивач порушив вимоги частини першої, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзацу 1 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, що полягає у вчиненні дій, які підривають авторитет поліції, що пов`язано з подіями, за наслідками яких стосовно позивача розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Згідно з оскаржуваним наказом ГУНП в Сумській області позивача звільнено із займаної посади за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

38. У доводах касаційної скарги автор зазначає, що позивача фактично звільнено за порушення відносно нього кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

39. Так, пункт 10 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

40. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

41. Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію").

42. Акцентуючи увагу на тому, що Закон України "Про Національну поліцію" виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

43. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не варто ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

44. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 26 листопада 2020 року у справі № 580/1415/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21 та багатьох інших.

45. У цій справі Верховний Суд також враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

46. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

47. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати, насамперед, в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

48. Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

49. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

50. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19 та ін.

51. Як уже зазначалось, позивачем вчинено діяння, несумісне з його посадою. Судами попередніх інстанцій та висновком службового розслідування встановлено, що позивач вчинив проступок, який проявився у порушенні статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, пунктів 1, 6 частини третьої статі 1 Дисциплінарного статуту, абзацу 1 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, а також порушення вимог пункту 13 розділу 2 посадової інструкції та вимог пункту 4 частини третьої статті 1, частини першої-другої статті 5 Дисциплінарного статуту, що полягло у невиконанні обов`язків поліцейського, вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України, невиконанні законного наказу керівника щодо забезпечення контролю за дотриманням окремими суб`єктами господарювання посилених протиепідемічних заходів 16 грудня 2021 року на території м. Суми.

52. Тож відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби у Національній поліції.

53. Варто зазначити, що у день затримання позивача, відповідно до затвердженого на виконання доручення від 09 грудня 2021 року № 176 плану-розстановки особового складу ГУНП в Сумській області, ОСОБА_1 задіяний до складу мобільної групи по здійсненню контролю за дотримання окремими суб`єктами господарювання посилених протиепідемічних заходів на території м. Суми, а саме в торгово-розважальному центрі «Мануфактура», проте ОСОБА_1 не приступив до несення служби, а самовільно поїхав на зустріч з фігурантом кримінального провадження, де був затриманий співробітниками ДБР та СБУ, що свідчить про невиконання наказу керівника щодо забезпечення контролю за дотриманням окремими суб`єктами господарювання посилених протиепідемічних заходів 16 грудня 2021 року на території м. Суми

54. У цьому аспекті варто зауважити, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

55. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції та її працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.

56. Оцінюючи доводи касаційної скарги колегія суддів враховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

57. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

58. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

59. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

60. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

61. Як висновується з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

62. Тому, виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зв`язків і не вчиняти дій, які підривають авторитет працівника поліції чи носять корисливий або протиправний характер.

63. Варто зазначити, що відповідачем враховано обставини, що обтяжують ступінь відповідальності ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту, а саме: вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення (дисциплінарне стягнення у виді догани застосоване наказом Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 11 жовтня 2021 року№ 482).

64. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

65. Таким чином, враховуючи тяжкість проступку та його наслідки, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, колегія суддів уважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

66. Варто зазначити, що відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, а не пункт 10 цієї норми.

Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом, що затверджується законом.

Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року та від 14 березня 2023 року у справах № 120/8381/20-а та № 320/1206/21 відповідно.

67. Таким чином позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

68. Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.

69. Верховний Суд враховує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах. На думку Верховного Суду, порушення, зафіксовані у висновку службового розслідування, у своїй сукупності свідчать про вчинення, зокрема, позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, несумісного з продовженням служби у поліції.

70. Також, Верховний Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. №rway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

71. Таким чином, навіть за відсутності у майбутньому обвинувального вироку суду за результатами розгляду кримінального провадження, з урахуванням поведінки позивача та стану дотримання ним службової дисципліни, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності та обґрунтованості застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення.

72. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження щодо отримання позивачем неправомірної вигоди.

73. Своєю чергою, висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення здійснені з урахуванням усіх обставин справи та не спростовані фактичними даними, установленими під час розгляду справи.

74. Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 817/1218/16, від 22 листопада 2019 року у справі № 826/6107/18, від 17 листопада 2022 року у справі № 480/9492/20 та від 21 липня 2022 року у справі № 160/11795/20, варто зазначити, що у цій категорії справ при вирішенні спору суди повинні виходити із сукупності конкретних обставин справи у взаємозв`язку із нормами права, які регулюють спірні правовідносини та підлягають застосуванню. Так, у наведених автором касаційної скарги справах, суди надавали оцінку матеріалам службового розслідування та недоведеності відповідачем факту порушення позивачем службової дисципліни. При цьому, варто зауважити, що різниця у фактичних обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм. Тому, сам факт наявності судових рішень, якими визнано неправомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII не свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а його висновки не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у вищевказаних постановах.

75. Варто зауважити, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин прави.

76. За такого правового врегулювання на обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваних наказів в частині звільнення позивача зі служби в поліції, які видано відповідачем на підставі всебічного, об`єктивного дослідження обставин та за результатами проведення службового розслідування.

77. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

78. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

79. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

80. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хурсенка Сергія Олександровича залишити без задоволення.

2. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року у справі № 480/2696/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Ж. М. Мельник-Томенко

О. Р. Радишевська