№ 480/296/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2020 року

Київ

справа №480/296/19

адміністративне провадження №К/9901/23361/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №480/296/19

за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою громадянина Грузії ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молібог Юлія Миколаївна

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Перцової Т.С., суддів Жигилія С.П., Чалого І.С.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. У січня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (далі - відповідач, УДМС України в Сумській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення № 5901.5-216/591-19 від 10 січня 2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 08 листопада 2018 року, виданої громадянину Грузії ОСОБА_1 .

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував на те, що 09 жовтня 2018 року між ним та громадянкою України укладено шлюб про що складено актовий запис № 1010 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 . 08 листопада 2018 року на підставі пункту 4 статті 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» отримана посвідка на тимчасове проживання в Україні терміном дії до 07 листопада 2019 року. На підставі подання ГУ НП у м. Києві № 9338/125/14/8/01-2018 від 26 грудня 2018 року, відповідачем 10 січня 2019 року прийнято рішення про скасування згаданої посвідки на тимчасове проживання в Україні з тих підстав, що дії позивача становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України. Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки за час перебування на території України на законних підставах не вчиняв жодних протиправних дій, конфліктів з громадянами України та іншими особами , що перебувають на території України не мав, не порушував громадський порядок та не загрожував національній безпеці.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

3.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області № 5901.5-216/591-19 від 10 січня 2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № 800018818 від 08 листопада 2018 року, видану на ім`я громадянина Грузії ОСОБА_1 .

4. Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1315 грн з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань УДМС України в сумській області.

5. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено фактів створення позивачем загрози національній безпеці України, та з відсутності доказів протиправної поведінки позивача під час перебування на території України, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянина Грузії ОСОБА_1 .

6. Не погодившись з вказаними рішеннями суду першої інстанції, УДМС України в Сумській області подало апеляційну скаргу,

7. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу УДМС України в Сумській області на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 480/296/19 поверну скаржнику, оскільки у встановлений строк вимоги ухвали суду від 28 травня 2019 року УДМС України в Сумській області не виконані.

8. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року апеляційну скаргу УДМС України в Сумській області задоволено. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року скасовано. Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 до УДМС України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення залишено без задоволення.

9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції вказував на те, що подання про скасування посвідки на тимчасове проживання позивача в Україні, підготовлене органами поліції в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Національну поліцію». Також суд зазначив, що позивачем не оскаржувалось ані в адміністративному, ані в судовому порядку правомірність прийняття органами національної поліції такого подання та не перевірялась достовірність встановлених у ньому обставин. Враховуючи, що обставини, про які зазначило ГУНП у м. Києві в поданні від 26 грудня 2018 року № 9338/125/14/8/01-2018, вказують на наявність загрози національній безпеці, громадському порядку та національним інтересам України, у розумінні частини 1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України", а також з урахуванням відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих суд апеляційної інстанції вважає, що у Управління ДМС України в Сумській області були наявні підстави для прийняття рішення від 10 січня 2019 року №5901.5-216/591-19 про скасування позивачу посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

10. 16 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга громадянина Грузії ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молібог Юлія Миколаївна про скасування постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року, у якій скаржник просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

11. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки судом не повідомлено його про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, у зв`язку з чим був позбавлений можливості бути присутнім під час апеляційного розгляду, надавати суду свої пояснення та доводити їх переконливість.

11.1. Також скаржник зазначає, що за час перебування на території України на законних підставах не вчиняв жодних протиправних дій, конфліктів з громадянами України та іншими особами, що перебувають на території України не мав, не порушував громадський порядок, не загрожував національній безпеці, веде звичайний спосіб життя, одружений та у законний спосіб отримав право на проживання на території України.

12. 16 серпня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколов В.М.

13. Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 13 квітня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

15. 13 вересня 2019 року від УДМС України в Сумській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанцій залишити без змін. Вказують на те, що Головним управлінням Національної поліції у м. Києві, в межах своїх повноважень, визначених Законом України «Про національну поліцію», встановлено суспільну небезпечність перебування позивача на території України, а також повідомлено про вчинення позивачем дій, які порушують громадський порядок, права і законні інтереси громадян України. Зазначені обставини у розумінні Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25 квітня 2018 року (далі - Порядок № 322) є достатніми підставами для скасування позивачу довідки на тимчасове проживання в Україні

Установлені судами фактичні обставини справи

16. Громадянин Грузії ОСОБА_1 18 жовтня 2018 року звернувся до Управління ДМС України в Сумській області із заявою про отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні, в якій підставою для оформлення посвідки визначив возз`єднання сім`ї з громадянкою України.

17. За результатами розгляду вказаної заяви, 08 листопада 2018 року відповідачем прийнято рішення про видачу позивачу посвідки серії № НОМЕР_1 на тимчасове проживання терміном дії до 07 листопада 2019 року.

18. 04 січня 2019 року відповідачем від Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України, разом з листом № 8.1-4629/8.1.1-18 від 28 грудня 2018 року, отримано подання ГУ НП у м. Києві від 26 грудня 2018 року № 9338/125/14/8/01-2018 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Грузії ОСОБА_1 .

19. Як зазначено у поданні, в результаті здійснення перевірки громадянина Грузії ОСОБА_1 Головним Управлінням Національної поліції в м. Києві встановлено, що останній знаходиться на території України, а саме в м. Києві, причетний до вчинення тяжких кримінальних правопорушень, пов`язаних із заволодінням майном та грошовими коштами громадян із проникненням у житло. Суспільна небезпечність перебування на території України громадянина ОСОБА_1 полягає у тому, що він користується авторитетом у кримінальному середовищі, організовує та координує злочинну діяльність підконтрольних йому інших громадян Грузії і таким чином здійснює вплив на загострення криміногенної обстановки в Україні та Київському регіоні, створює загрозу громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України. Зважаючи на викладене, з посиланням на пп.4 пункту 63 Порядку № 322, ГУ НП у м. Києві просило прийняти рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання позивачу, оскільки дії ОСОБА_1 загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

20. На підставі вказаного подання ГУНП у м. Києві Управлінням ДМС в Сумській області 10 січня 2019 року прийнято рішення № 5901.5-216/59.1-19, яким скасовано посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , видану громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322.

21. Про прийняте рішення відповідач листами від 10 січня 2019 року №5901.5-216/59.1-19, №5901.5-217/59.1-19, №5901.5/717-19, від 11 січня 2019 року №5901.5-220/59.1-19 повідомив позивача, дружину позивача - ОСОБА_3 , заступника директора Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України, начальника Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві відповідно.

22. Не погоджуючись з вказаним рішенням УДМС у Сумській області від 10 січня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права

23. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Частиною першою статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.

25. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, на час прийняття рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання, визначався та встановлювався Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI.

26. Пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

27. Відповідно до частини 14 статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

28. Згідно з частиною 14 статті 5 Закону № 3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

29. Відповідно до підпункту 10 пункту 3.1 розділу ІІІ Тимчасовому порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженому Наказом МВС України № 658 від 15.07.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.08.2013 за № 1335/23867 (далі - Порядок) право на отримання посвідки на тимчасове проживання мають іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з громадянами України, або які під час перебування на законних підставах на території України, уклали шлюб з громадянами України.

30. Вказані іноземці та особи без громадянства, для отримання посвідки на тимчасове проживання подають, окрім інших документів, клопотання (подання) приймаючої сторони (громадянина України, який перебуває в шлюбі з іноземцем або особою без громадянства), оформлене згідно з додатком 7, оригінал (після пред`явлення повертається) та копія документа, що підтверджує факт перебування в шлюбі з громадянином України (підпункт 10 пункту 3.3 розділу ІІІ Порядку).

31. Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання, визначається Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25 квітня 2018 року.

32. Відповідно до пунктів 1, 4 Порядок № 322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні, посвідка видається строком на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом.

33. Пунктом 16 Порядку № 322 передбачено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт) та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

34. Відповідно до підпункту 4 пункту 63 вказаного Порядку № 322 встановлено, що посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі: коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

35. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).

36. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

37. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

38. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

39. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

40. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС (в редакції до 08 лютого 2020 року) України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

42. Спір у цій справі виник через прийняття відповідачем рішення від 10.01.2019 №5901.5-216/59.1-19 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , видану громадянину Грузії ОСОБА_1 , на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322 у зв`язку з поданням ГУНП у м. Києві.

43. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено фактів створення позивачем загрози національній безпеці України, та з відсутності доказів протиправної поведінки позивача під час перебування на території України, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянина Грузії ОСОБА_1 .

44. У свою чергу суд апеляційної інстанції з посиланням на практику Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 825/1340/16 вказував на те, що обставини, про які зазначило ГУНП у м. Києві в поданні від 26 грудня 2018 року № 9338/125/14/8/01-2018, вказують на наявність загрози національній безпеці, громадському порядку та національним інтересам України, у розумінні частини 1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України". При цьому, як на одну з підстав для такого висновку, суд апеляційної інстанції послався на ту обставину, що позивачем не оскаржувалося ані в адміністративному, ані в судовому порядку правомірність прийняття органами Національної поліції такого подання та не перевірялася достовірність встановлених у ньому обставин.

45. Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним, з огляду на таке.

46. Діючим законодавством не передбачено направлення органами Національної поліції копії подання про скасування посвідки на тимчасове проживання особі, відносно якої це подання вноситься до відповідного органу ДМС, з тим, щоб ця особа мала можливість оскаржити таке подання. Рівно як і не передбачено адміністративної процедури оскарження такого подання.

47. Стосовно процедури оскарження в судовому порядку, то колегія суддів зауважує, що таке подання не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства на відміну від рішення органу ДМС.

48. Тож обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке у свою чергу повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд.

49. Колегія суддів зазначає, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень.

50. Цей обов`язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

51. Верховний Суд констатує, що як у поданні ГУ НП у м. Києві від 26 грудня 2018 року № 9338/125/14/8/01-2018, так і в оскаржуваному рішенні відповідача від 10 січня 2019 року № 5901.5-216/591-19, не зазначено фактичних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме позивачем конкретних протиправних дій на шкоду державній безпеці України, громадському порядку в Україні.

52. Тобто, на час прийняття оскаржуваного рішення УДМС України у Сумській області, не мало належних та допустимих доказів вини позивача у вчинені тяжких злочинів, зазначених у поданні ГУ НП у м. Києві. В ході розгляду справи відповідачем не надано доказів існування вироку суду, яким позивача засуджено за вчинення злочинів, чи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення, як це було у справі № 825/1340/16, на постанову Верховного Суду від 20.06.2018 у якій і послався суд апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи.

53. Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

54. Отже, загальні підстави, умови, форми, основні ознаки правопорушення, що створюють їх склад, за що особу може бути притягнуто до одного з видів відповідальності та процедуру такого притягнення має визначати закон.

55. Вина у вчиненні злочину або адміністративному правопорушенні встановлюється в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідно.

56. Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

57. Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку наявним у справі доказам щодо перебування позивача у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3 .

58. У зв`язку з цим поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися не з`ясованими обставини чи мало місце втручання у приватне та сімейне життя позивача оспорюваним рішенням та чи було таке втручання обґрунтованим.

59. За наведених обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

60. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

61. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

62. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судом апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

63. Рішення суду апеляційної інстанції не містить мотивів відхилення доводів позивача та його представника щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення та безпідставного втручання у його сімейне життя. В той же час критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

64. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

65. Згідно частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

66. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх не встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

67. Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

68. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права, а також прийняти рішення та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

69. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу громадянина Грузії ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молібог Юлія Миколаївна, задовольнити частково.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі № 480/296/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду