ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа №480/3094/19
адміністративне провадження №К/9901/15449/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (головуючий суддя - Діска А.Б.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року (головуючий суддя - Русанова В.Б., судді: Перцова Т.С., Жигилій С.П.)
у справі №480/3094/19
за позовом ОСОБА_1
до Ради прокурорів України, Прокуратури Сумської області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Ради прокурорів України від 4 липня 2019 року № 71 «Про встановлення підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області»;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Сумської області від 5 липня 2019 року № 170к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області;
- поновити на посаді першого заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області;
- зобов`язати Прокуратуру Сумської області здійснити нарахування та виплату різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (різниці між заробітними платами, визначеними відповідно до посадових окладів першого заступника керівника місцевої прокуратури та прокурора відділу місцевої прокуратури з урахуванням всіх передбачених законодавством надбавок та премій).
2. В обґрунтування позовних вимог зазначав що оскаржувані рішення прийняті з порушенням вимог Законів України «Про прокуратуру» та «Про відпустки» Кодексу законів про працю України, а також необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, з порушенням принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.
3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом прокурора Сумської області від 31 січня 2017 року № 26к позивача з 1 лютого 2017 року призначено першим заступником керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області в порядку переведення з Шосткинської місцевої прокуратури.
6. 21 травня 2019 року прокурором Сумської області внесено Раді прокурорів України подання про встановлення підстав для звільнення з адміністративної посади першого заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків.
7. 4 липня 2019 року Радою прокурорів України проведено засідання, на якому розглядалося питання встановлення підстав для звільнення з адміністративної посади ОСОБА_1 .
8. Рішенням Ради прокурорів України від 4 липня 2019 року № 71 встановлено підставу, передбачену пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», для звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області.
9. Наказом прокурора Сумської області від 5 липня 2019 року № 170к звільнено з 5 липня 2019 року позивача з посади першого заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області у зв`язку з неналежним виконанням прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру»).
10. Наказом прокурора Сумської області від 12 липня 2019 року № 173к призначено з 15 липня 2019 року позивача на посаду прокурора Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час розгляду справи не було виявлено обставин, які б свідчили про порушення Радою прокурорів України процедури розгляду подання щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.
12. На засіданні Рада прокурорів у повному обсязі дослідила всі обставини та факти, здійснила оцінку відповідності порушень, зазначених ініціатором подання, заслухала пояснення учасників засідання, дослідила обсяг і зміст посадових обов`язків та отримала відповіді на питання членів Ради, у зв`язку з цим твердження позивача про необ`єктивний розгляд та недослідження відповідних критеріїв оцінки «неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади» визнано безпідставним та необґрунтованим.
13. Заборона звільнення у період відпустки розповсюджується на звільнення працівника з роботи з підстав, визначених частиною першою статті 40 Кодексу законів про працю України (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), у той час як позивача звільнено з адміністративної посади, а не з роботи (з посади прокурора).
14. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права при посиланні на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №808/1350/17, яка стосується звільнення особи у період тимчасової непрацездатності. У той же час позивача звільнено у період перебування у відпустці, а частиною третьою статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, визначених цим Законом. При цьому закон не містить будь-яких виключень щодо виду таких посад, тому слід дійти висновку що така норма стосується усіх без виключення посад, у тому числі адміністративної.
15. Також і частиною четвертою статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період перебування працівника у відпустці.
16. Апеляційним судом неправильно застосовано частину шосту статті 47 Закону України «Про прокуратуру» щодо розгляду Радою прокурорів України заявленого відводу присутньому голові Ради, який перебував у службовій та матеріальній (у частині встановлення надбавок та премій) залежності від прокурора Сумської області.
17. Також судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 11 Закону України «Про прокуратуру», а саме застосовано неправильне тлумачення даної норми в частині наявності у керівника прокуратури Сумської області дискреційних повноважень при звільненні позивача із адміністративної посади, оскільки дана стаття не містить жодних положень щодо наявності у керівника повноважень на власний розсуд визначати наявність підстав для звільнення прокурорів з адміністративних посад у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків.
18. При прийнятті оскаржуваного рішення Рада прокурорів України повинна була встановити сукупність ознак правопорушення (неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади), зокрема таких як наявність вини, які конкретно дії або бездіяльність допущено, їх протиправність (яку конкретно норму порушено), наслідки та причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) та наслідками. У той же час відповідач не встановив та не дослідив всіх істотних обставин.
19. Судами не надано належної оцінки доводам позивача щодо невідповідності наведених у поданні прокурора області недоліків фактичним обставинам, відсутності підтверджуючих документів.
20. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 2, 25 Закону України «Про прокуратуру» щодо наявності у позивача наглядових повноважень на стадії до початку кримінального провадження (при прийнятті заяв та повідомлень про злочини), а також не застосовано статті 3 36 Кримінального процесуального кодексу України.
21. Прокуратура Сумської області у відзиві на касаційну скаргу просила залишити оскаржувані судові рішення без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
23. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
24. Зприводу посилання позивача на неправомірність його звільнення з адміністративної посади у період перебування у відпустці слід зазначити таке.
25. Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.
26. Частиною четвертою статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
27. Судами попередніх інстанцій було встановлено що наказом в.о. прокурора Сумської області від 27 червня 2019 року позивачу надано частину невикористаної щорічної основної відпустки тривалістю 3 календарні дні з 3 по 5 липня 2019 року. У той же час з 5 липня 2019 року позивача було звільнено з посади першого заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру».
28. Проте відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VІІ) звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.
29. Таким чином посилання позивача на порушення під час його звільнення з адміністративної посади вимог частини четвертої статті 40 КЗпП України є помилковим, оскільки його не було звільнено з роботи, не було розірвано з ним трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, як то передбачено положеннями статті 40 КЗпП України. Позивача було звільнено з адміністративної посади з подальшим призначенням на посаду прокурора Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури, тобто його право на працю не порушено.
30. Посилання на порушення вимог Закону України «Про відпустки» також є помилковим, оскільки цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. При наданні позивачу частини невикористаної щорічної відпустки відповідачем було дотримано вимоги Закону України «Про відпустки», що не заперечувалося позивачем.
31. Щодо посилання позивача що на період відпустки за особою зберігається місце роботи (посади), то слід зазначити що такі випадки передбачені цим Законом, а позивача було звільнено на підставі Закону № 1697-VІІ.
32. При вирішенні справи суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 808/1350/17, відповідно до якої заборона звільнення в період тимчасової непрацездатності розповсюджується на звільнення працівника з роботи з підстав, визначених частиною першої статті 40 КЗпП України (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), в той час як позивач був звільнений з адміністративної посади згідно з пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», а не з роботи (з посади прокурора). Також Суд зазначав, що після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді частиною п`ятою статті 41 Закону України «Про прокуратуру» покладено обов`язок запропонувати вакантну посаду прокурора, а не іншу вакантну адміністративну посаду.
33. У касаційній скарзі позивач зазначав, що суди помилково застосували дану правову позицію Верховного Суду оскільки у справі № 808/1350/17 оскаржувалося звільнення у період тимчасової непрацездатності, у той час як його було звільнено у період відпустки.
34. Проте частиною четвертою статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника як у період його тимчасової непрацездатності, так і в період перебування у відпустці, тобто є однією правовою нормою, а тому суди не допустили помилки посилаючись на правовий висновок, висловлений у постанові Верховного Суду у справі № 808/1350/17.
35. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону № 1697-VІІ звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2, 3, 6-8, 11 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором за рекомендацією Ради прокурорів України з підстав неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади.
36. Звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 4 та 5 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором, з адміністративної посади, передбаченої пунктами 9, 10, 12, 13 частини першої статті 39 цього Закону, - керівником регіональної прокуратури, а з адміністративної посади, передбаченої пунктами 14 та 15 частини першої статті 39 цього Закону, - керівником місцевої прокуратури з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї статті.
37. Посада першого заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області, на якій перебував позивач, передбачена абзацом 12 частини першої статті 39 Закону.
38. Наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону № 1697-VІІ, встановлюється Радою прокурорів України.
39. Статтею 71 Закону № 1697-VІІ врегульовано питання діяльності Ради прокурорів України.
40. Так, у період між всеукраїнськими конференціями прокурорів вищим органом прокурорського самоврядування є Рада прокурорів України.
41. Рада прокурорів України у період між всеукраїнськими конференціями прокурорів організовує виконання рішень конференції, а також вирішує питання щодо скликання та проведення всеукраїнської конференції прокурорів. Повноваження та порядок роботи Ради прокурорів України визначаються цим Законом та положенням про Раду прокурорів України.
42. Рада прокурорів України: 1) вносить рекомендації про призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених цим Законом. У разі якщо Генеральний прокурор не погоджується з рекомендованою Радою прокурорів України кандидатурою і відмовляє у призначенні на посаду, він вносить на розгляд Ради прокурорів України іншу кандидатуру; 2) організовує впровадження заходів щодо забезпечення незалежності прокурорів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності прокуратур; 3) розглядає питання правового захисту прокурорів, соціального захисту прокурорів та членів їхніх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань; 4) розглядає звернення прокурорів та інші повідомлення про загрозу незалежності прокурорів, вживає за наслідками розгляду відповідних заходів (повідомляє відповідні органи про підстави для притягнення до кримінальної, дисциплінарної чи іншої відповідальності; ініціює розгляд питання щодо вжиття заходів забезпечення безпеки прокурорів; оприлюднює заяви від імені прокурорського корпусу про факти порушення незалежності прокурора; звертається до міжнародних організацій з відповідними повідомленнями тощо); 5) розглядає звернення щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади; 6) звертається з пропозиціями про вирішення питань діяльності прокуратури до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 7) здійснює контроль за виконанням рішень органів прокурорського самоврядування; 8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
43. Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року затверджено Положення про Раду прокурорів України, яке визначає організаційні засади діяльності, повноваження та порядок її роботи.
44. Відповідно до пункту 4.1 даного Положення Рада прокурорів вирішує питання внутрішньої діяльності прокуратури, а також інші питання, безпосередньо не пов`язані з виконанням повноважень прокурорів, зокрема: у передбачених Законом випадках розглядає звернення щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади; у випадках та в порядку, визначених законом, встановлює наявність підстав для звільнення прокурора з адміністративної посади за неналежне виконання посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади.
45. Згідно з пунктами 7.2-7.6 Положення засідання Ради прокурорів проводяться за наявності повноважного складу. Головує на засіданнях голова Ради прокурорів, а за його відсутності - заступник голови Ради.
46. Засідання Ради прокурорів проводяться відкрито, за винятком випадків, коли винесені на її розгляд питання потребують режиму конфіденційності, про що приймається відповідне рішення. За рішенням Ради прокурорів хід засідання фіксується за допомогою технічних засобів.
47. На засіданнях Ради прокурорів доповідають члени Ради або посадова особа органів прокуратури за рішенням голови Ради прокурорів. Тривалість доповідей, звітів, інформацій встановлюється головуючим.
48. За результатами розгляду винесених на обговорення питань Рада прокурорів відкритим голосуванням простою більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні, приймає рішення, яке готується доповідачем або секретарем Ради прокурорів. У разі набрання однакової кількості голосів «за» і «проти» голос головуючого на засіданні є вирішальним.
49. Прийняте рішення набирає чинності з часу його прийняття та підписується головуючим не пізніше п`яти робочих днів після проведення засідання. У цей же строк секретар складає протокол, який підписується ним та головуючим.
50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 травня 2019 року прокурор Сумської області звернувся до Ради прокурів України з поданням про встановлення підстав для звільнення позивача з адміністративної посади першого заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків.
51. Дане подання було обґрунтовано, зокрема тим, що ОСОБА_1 систематично неналежно виконує свої посадові обов`язки в результаті чого проведеною перевіркою було встановлено порушення вимог статей 214 215 Кримінального процесуального кодексу України при вирішенні заяв та повідомлень громадян про кримінальні правопорушення вчинені працівниками правоохоронних органів, відсутні будь-які реагування на факти порушень законів Глухівським відділом поліції з боку прокуратури; неналежний стан процесуального керівництва у кримінальних провадженнях що не сприяє належному виконанню обов`язків щодо всебічного і повного нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва; розслідування правопорушень проводиться неналежним чином, не забезпечується дотримання розумних строків; неналежний стан розслідування кримінальних проваджень за фактами умисних вбивств минулих років та безвісного зникнення громадян, на активізації розслідування яких вказувалося прокуратурою області; не забезпечено контроль за законністю скасування прокурорами незаконних постанов про закриття кримінальних проваджень; неналежним є стан досудового розслідування у кримінальних провадженнях, рішення про закриття яких скасовано; суттєві зауваження своєчасності внесення відомостей в ОСОП про результати проведених перевірок; залишені поза увагою прокуратури грубі порушення законодавства, що допускаються працівниками поліції при проведенні ОРС.
52. У додаток до подання було надано, крім іншого, доповідну записку про перевірку у Глухівському відділі Шосткинської місцевої прокуратури з питань нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та ведення ЄРДР від 16 червня 2017 року, відповідно до висновків якої стан організації діяльності прокурорів у кримінальному провадженні в Глухівському відділі не в повній мірі відповідає вимогам законодавства та потребує суттєвого покращення; керівнику прокуратури та його заступникам, зважаючи на зміни в законодавстві, необхідно посилити нагляд за станом оперативно-розшукової діяльності.
53. Надано також довідку про перевірку стану організації роботи з питань координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності, нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, а також діяльності прокурорів у кримінальному провадженні у Шосткинській місцевій прокуратурі від 8-19 жовтня 2018 року, та доповідну записку про результати перевірки з питань організації роботи управління, координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності, діяльності прокурорів у кримінальному провадженні, представництва інтересів держави у суді та при виконанні судових рішень, діяльності з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних із обмеженням особистої свободи громадян, роботи з питань розгляду звернень та запитів, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, статистики та її аналізу, забезпечення режиму секретності у Шосткинській місцевій прокуратурі від 8-19 жовтня 2018 року. У результаті перевірки в організації роботи прокуратури з координації вищезазначеної діяльності наявні суттєві недоліки і прорахунки; особиста роль керівництва місцевої прокуратури у виконанні покладених функцій, підвищенні ефективності прокурорської роботи недостатня.
54. Результати перевірок позивачем не оскаржувалися та на той час він з ними погодився.
55. Також було надано копії протоколів оперативних нарад у прокуратурі Сумської області та у керівника Шосткинської місцевої прокуратури, відповідно до яких визнано, що в організації роботи Шосткинської місцевої прокуратури наявні суттєві недоліки і прорахунки; визнано стан досудового розслідування у кримінальних провадженнях таким що не в повній мірі відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, контроль за виконанням рішення нарад щодо забезпечення проведення процесуальними керівниками у кримінальних провадженнях досудового розслідування у розумні стоки, відповідно до положень статті 28 Кодексу, покладено на першого заступника керівника місцевої прокуратури.
56. Судами першої та апеляційної інстанцій було також досліджено накази Шосткинської місцевої прокуратури про розподіл службових обов`язків між оперативними працівниками прокуратури. Відповідно до них позивач, як перший заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури, був відповідальний за стан організації роботи з питань, зокрема: забезпечення організації та контролю діяльності місцевої прокуратури та належної взаємодії її територіальних відділів вцілому з питань здійснення нагляду за додержанням законів піднаглядними органами та їх оперативними підрозділами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове слідство, накопичує статистичну інформацію та аналізує її на цьому напрямку роботи; відповідає за забезпечення єдиної системи організації належного нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування, підтримання державного обвинувачення, оскарження незаконних судових рішень, здійснення інших повноважень з цих питань, керівництво роботою прокурорів прокуратури, які здійснюють нагляд за додержанням законів цими органами, спрямування їх діяльності на ефективне виконання покладених на прокуратуру завдань і функцій; забезпечення безумовного реагування на виявлені порушення закону з часу надходження до Шостинського відділу поліції ГУ НП в Сумській області заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення до прийняття остаточного рішення у провадженні; забезпечення швидкого, всебічного, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень Шосткинським відділом поліції ГУ НП в Сумській області, поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення проведення не рідше одного разу на місяць перевірки додержання вимог закону Шосткинським відділом поліції ГУ НП в Сумській області при прийманні, реєстрації, розгляді та вирішені заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, своєчасне внесення щодо них відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; контролює якість здійснення процесуального керівництва на стадії судового розслідування кримінальних правопорушень піднаглядних органів судового розслідування та участі у судовому провадженні; контролює забезпечення виконання вимог закону щодо додержання розумних строків, а також строків, прямо визначених КПК України; контроль за використанням прокурорами Шосткинської місцевої прокуратури у повному обсязі повноважень, передбачених статтею 36 КПК України; забезпечує своєчасне, повне та достовірне внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань прокурорами прокуратури згідно процесуальних повноважень та забезпечує і контролює своєчасність, повноту і достовірність внесення працівниками місцевої прокуратури відомостей про прокурорську діяльність та її результати до ІАС «ОСОП»; особисто відповідає за моніторинг та перевірку усунення виявлених недоліків при веденні Єдиного реєстру досудового розслідування та інформаційно-аналітичної системи «ОСОП» у закріплених відділах Шосткинської місцевої прокуратури.
57. Членом Ради прокурорів України було складно довідку про результати вивчення подання прокурора Сумської області від 21 травня 2019 року, відповідно до якої встановлено достатньо підстав для звільнення першого заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням ним посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади, на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру».
58. 4 липня 2019 року відбулося засідання Ради прокурорів України на якому було заслухано представника прокуратури Сумської області, який підтримав подання, керівника Шосткинської місцевої прокуратури, а також ОСОБА_1 . Під час проведення засідання позивачу було поставлено запитання, вивчено долучені ним письмові пояснення. На запитання чи визнає позивач зазначені у поданні порушення, він відповів що визнає деякі з них, погоджувався що оперативних нарад ним дійсно було проведено замало.
59. На засіданні Ради встановлено, що наведені в поданні факти стосуються неналежного виконання позивачем посадових обов`язків, повністю спростувати недоліки, викладені у поданні, позивачу під час засідання не вдалося. Рада прокурорів України вважала, що у роботі першого заступника керівника місцевої прокуратури ОСОБА_1 систематично протягом тривалого часу допускаються порушення.
60. Також судами правомірно було зазначено що надані відповідачем копії наказів про зменшення чи позбавлення премії позивача у 2018 та 2019 роках можуть бути доказами неналежного виконання ним посадових обов`язків. Відповідно до Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів розмір премії визначається відповідно до об`єктивної оцінки роботи працівника та його особистого внеску в загальні результати роботи у відсотках до посадового окладу або місячної заробітної плати. Отже, з урахуванням того що самі накази про преміювання містять вказівку про зменшення розміру чи позбавлення премії у зв`язку з неналежним виконанням службових обов`язків, обставини щодо позбавлення премії чи зменшення її розміру могли бути враховані Радою прокурорів України при прийнятті оскаржуваного рішення. Крім того позивач пояснив суду що до нього були застосовані такі заходи матеріального впливу саме за неналежне виконання ним обов`язків за адміністративною посадою.
61. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оскаржуваного рішення Ради прокурорів України від 4 липня 2019 року протиправним та його скасування.
62. Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що Рада прокурорів не встановила вини позивача, допущених ним конкретних дій чи бездіяльності, а також їх протиправності, наслідків і причинного зв`язку, не знайшло свого підтвердження під час перегляду судових рішень у касаційному порядку. На засіданні Ради було досліджено надані сторонами докази та пояснення, заслухано сторони та доповідь члена Ради, в результаті чого встановлено що упродовж перебування на адміністративній посаді першого заступника керівника місцевої прокуратури позивач допускав неодноразові порушення у роботі, що також ним не заперечувалося, системні недоліки і прорахунки в організації роботи, був відсутній з його сторони дієвий контроль за діяльністю підпорядкованих працівників, що є підставою для звільнення відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону № 1697-VІІ.
63. Відповідно до частини третьої статті 41 Закону № 1697-VІІ наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, встановлюється Радою прокурорів України з дотриманням передбачених статтею 47 цього Закону гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення.
64. Частиною шостою статті 47 Закону передбачено, що прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об`єктивності члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів подавати заяву про його відвід. Під час прийняття рішення стосовно відводу член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, якому заявлено відвід, не має права брати участі в голосуванні та бути присутнім під час його проведення.
65. Під час проведення 4 липня 2019 року засідання Ради прокурорів України позивач заявив клопотання про відвід головуючого ОСОБА_2 . З метою об`єктивності розгляду питання щодо встановлення підстав для звільнення позивача, ОСОБА_2 погодився із заявленим клопотанням та заявив собі самовідвід. Члени Ради прокурорів інформацію прийняли до уваги та клопотання про самовідвід задовольнили.
66. Після вирішення питання про відвід ОСОБА_2 він не приймав участь у обговоренні подання, запитання учасникам не ставив, а також не брав участі у голосуванні за встановлення підстав для звільнення позивача з адміністративної посади (з 10 присутніх членів Ради голосувало 9). Здійснення впливу ОСОБА_2 під час ведення протоколу засідання та прийняття рішення на поведінку, об`єктивність, неупередженість чи рішення інших членів Ради судами не було встановлено. Не надано таких доказів позивачем і у касаційній скарзі.
67. Протокол засідання був підписаний головуючим ОСОБА_2 , оскільки відповідно до вимог Положення про раду прокурорів України прийняте рішення та протокол підписуються головуючим не пізніше п`яти робочих днів після проведення засідання.
68. Також слід зазначити що ні Законом № 1697-VІІ, ні Положенням про Раду прокурорів України не врегульовано питання вирішення відводу чи самовідводу члена Ради прокурорів, складання відповідного рішення, можливості члена бути присутнім при обговоренні та вирішенні питання самовідводу.
69. Водночас, апеляційний суд переглядаючи рішення суду першої інстанції, вважав помилковим посилання позивача на порушення відповідачем частини шостої статті 47 Закону № 1697-VІІ при вирішенні питання відводу головуючому, оскільки дана стаття регулює відносини під час розгляду дисциплінарного провадження, у той час як позивача не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
70. Проте таке твердження суперечить положенням частини третьої статті 41 Закону № 1697-VІІ, яка відсилає до статті 47 цього Закону при дотриманні Радою прокурорів гарантій особи щодо, зокрема, висловлення відводів під час встановлення наявності підстав неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади.
71. Також є помилковим застосування апеляційним судом положень статті 11 Закону № 1697-VІІ до відносин, які виникли між позивачем та керівником прокуратури Сумської області, в результаті чого було прийнято рішення про звільнення позивача з адміністративної посади, посилаючись на те що такі відносини є дискреційними та не можуть бути оцінені судом.
72. Позивача було звільнено з посади першого заступника керівника місцевої прокуратури відповідно до вимог статті 41 Закону № 1697-VІІ. Даною статтею зазначено що звільнення з даної посади здійснюється керівником регіональної прокуратури, а наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті - неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади, - встановлюється Радою прокурорів України.
73. Тобто звільнення позивача відбулося не на власний розсуд прокуратури Сумської області у зв`язку з наявними у нього дискреційними повноваженнями та без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами, як зазначав суд апеляційної інстанції, а з дотриманням встановленої Законом № 1697-VІІ процедури.
74. Тому, твердження скаржника про неправомірність висновку апеляційного суду з цього приводу є обґрунтованими.
75. Разом з тим, помилковість апеляційного суду в зазначеному вище контексті, не вплинуло на результат розгляду цієї справи.
76. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
77. Відповідно до частини четвертої статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
78. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, однак оскільки постанова апеляційного суду містить помилкові мотиви, то в частині цих мотивів остання підлягає зміні.
79. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 351 356 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №480/3094/19 змінити в частині мотивів, виклавши їх у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №480/3094/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова