ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року

м. Київ

справа №480/4380/19

адміністративне провадження № К/9901/8675/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 (головуючий суддя: Калиновський В.А., судді: Сіренко О.І., Кононенко З.О.) у справі №480/4380/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з позовом до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною відмову відповідача у видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки загальною площею 0,0437 га, кадастровий номер: 5910136600:14:006:0125, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва, викладену у листі від 09.10.2019 № 887/08.01-13;

зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 будівельний паспорт забудови земельної ділянки загальною площею 0,0437 га, кадастровий номер: 5910136600:14:006:0125, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва, згідно з поданою 19.09.2019 заявою на видачу будівельного паспорта.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 18.12.2019 позов задовольнив частково:

визнав протиправною відмову Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорту забудови земельної ділянки загальною площею 0,0437 га, кадастровий номер: 5910136600:14:006:0125, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва, викладену у листі від 09.10.2019 № 887/08.01-13;

зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2019 про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки загальною площею 0,0437 га, кадастровий номер: 5910136600:14:006:0125, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва, та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 02.03.2020 скасував рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.06.2018 № 428, укладеного між ним та ОСОБА_2 , набув право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0437 га, кадастровий номер 5910136600:14:006:0125, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення: для індивідуального садівництва. Зазначене також підтверджується інформацією, зазначеною у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2018 № 129198036 та витягу з Державного земельного кадастру від 16.09.2019 № НВ-0003741512019.

19.09.2019 позивач звернувся до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради із заявою про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки кадастровий номер: 5910136600:14:006:0125, загальною площею 0, 437 га, до якої додав копію документа, що засвідчує право власності на земельну ділянку, ескіз намірів забудови та копію паспорта.

Листом від 09.10.2019 № 887/08.01-13 Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради повідомило позивача, що згідно із генеральним планом м. Суми зі змінами, затвердженими рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 №1943-МР, та планом зонування території міста м. Суми, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, зазначена земельна ділянка потрапляє в зону перспективного проходження магістральної дороги загальноміського значення. Відповідно до пункту 2.3 Порядку №103, підставою для ненадання паспорта є невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (у спірному випадку генеральному плану м. Суми та плану зонування території м. Суми). За таких обставин, будівництво садового будинку із капітальних конструкції, на ділянці, де запланована траса магістральної дороги, не допускається. Ураховуючи вищезазначене, Управління повернуло позивачу його заяву разом із доданим комплектом документів на видачу будівельного паспорта.

В додаток до листа від 09.10.2019 № 887/08.01-13 відповідач долучив викопіювання з містобудування документації «План зонування території міста», затвердженої рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, де позначено місце розташування об`єкту, який знаходиться в зоні ТР-2 «Зона магістральних вулиць, доріг, майданів (у червоних лініях)».

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що відповідач своїми діями незаконно обмежив реалізацію правомочностей (права користування) позивача, як власника земельної ділянки. Зазначає, що наміри забудови земельної ділянки відповідають її цільовому призначенню. Отже подавши повний пакет документів, позивач мав легітимні очікування на узаконення будівництва. Крім того, позивач зазначив, що необхідність отримання будівельного паспорту зумовлена виконанням припису Управління ДАБК Сумської міської ради №117 від 25.10.2019, яким вимагалося від ОСОБА_1 в термін 2 місяці усунути порушення містобудівного законодавства (збудовано теплицю без наявності будівельного паспорту та повідомлення про початок виконання будівельних робіт) шляхом виготовлення будівельного паспорту на об`єкт будівництва та отримання права на виконання будівельних робіт.

Відповідач позов не визнав. Наполягає на законності свого рішення, оскільки наміри забудови спірної земельної ділянки не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (генеральному плану м. Суми, зі змінами, та плану зонування території міста м. Суми), відповідно до якої земельна ділянка кадастровий номер 5910136600:14:006:0125 знаходиться в зоні ТР-2 «Зона магістральних вулиць, доріг, майданів» де в перспективі планується проходження магістральної дороги загальноміського призначення. Окремо відповідач наголосив, що магістральна дорога була запланована ще генеральним планом м. Суми, затвердженим рішенням Сумської міськради від 16.10.2002, тобто до державної реєстрації спірної земельної ділянки (02.11.2006).

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено право позивача, як власника спірної земельної ділянки, щодо будівництва на земельній ділянці садового будинку, теплиці відповідно до її цільового призначення. Суд першої інстанції констатував, що спірна земельна ділянка була сформована 02.11.2006, а отже неврахування в генеральному плані м. Суми, зі змінами, та плані зонування території м. Суми тієї обставини, що цільовим призначенням сформованої земельної ділянки позивача є індивідуальне садівництво, призвели до помилкових висновків про те, що вказана земельна ділянка розташована в зоні ТР-2 «Зона магістральних вулиць, доріг, майданів (у червоних лініях)». Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано суду технічної документації з наявністю координат на магістральну вулицю, що унеможливлює визначити розташування спірної земельної ділянки (кадастровий номер 5910136600:14:006:0125) відносно зони магістральних вулиць, доріг, майданів відповідно до плану зонування території м. Суми. Натомість надане відповідачем накладення кадастрової карти на план плану зонування території м. Суми, за висновками місцевого суду, не є належним доказом щодо знаходження земельної ділянки у межах запланованої до будівництва автомагістралі.

Апеляційний суд дійшов протилежного висновку. Суд апеляційної інстанції з посиланням на положення частини четвертої статті 26 Закону №3038-VI зазначив, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. У межах спірних правовідносин, апеляційний суд констатував, що генеральним планом м. Суми, зі змінами, та планом зонування території міста м. Суми визначено, що місцевість, де знаходиться земельна ділянка, яка належить позивачу на праві приватної власності і на якій він бажає збудувати садовий будинок, теплицю відноситься до зони ТР-2 «Зона магістральних вулиць, доріг, майданів», де в перспективі запланована магістральна дорога загальноміського значення (це має бути друга кільцева об`їзна). Знаходження земельної ділянки позивача в зоні «ТР-2 Зона магістральних вулиць, доріг, майданів (у червоних лініях)» підтверджується документально. На час прийняття оскаржуваного рішення, були чинними генеральний план м. Суми зі змінами, внесеними рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР та план зонування території міста Суми (зонінг), затверджений рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, який деталізує положення генерального плану міста. Одночасно, суд апеляційної інстанції констатував, що магістральна дорога була запланована ще генеральним планом м. Суми, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 №139-МР, тобто до державної реєстрації земельної ділянки (02.11.2006) з відповідним цільовим призначенням. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що повертаючи пакет документів, відповідач діяв відповідно до чинного законодавства і не мав юридичної можливості видати будівельний паспорт за умови невідповідності намірів забудови території вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Крім того, із припису Управління ДАБК Сумської міської ради №117 від 25.10.2019 апеляційний суд встановив, що позивач має самовільне будівництво теплиці без будівельного паспорту і фактично намагається його «узаконити» звернувшись до відповідача за будівельним паспортом.

Окремо апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанцій неправильно застосував положення пункту 2.4 Порядку №103, оскільки чинне законодавство не передбачає відмови, а передбачає повернення пакету документів для видачі будівельного паспорту, зокрема у випадку невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації.

Також суд апеляційної інстанції констатував відсутність у спірному випадку обмеження права власності позивача на земельну ділянку, натомість визнав законними обмеження її у використанні відповідно до Плану зонування.

Вирішуючи зазначений спір, суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.03.2019 справа №810/726/18.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкового скасування законного рішення суду першої інстанції. Стверджує, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до вимог законодавства. Натомість втручання державних органів у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження, забороняється. Наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Стверджує, що наміри позивача щодо забудови спірної земельної ділянки для будівництва садового будинку не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме генеральному плану, зі змінами, та плану зонування території міста. На момент набуття позивачем речового права на земельну ділянку генеральний план та план зонування території вже були затвердженими, відтак позивач після виникнення наміру забудови повинен був ознайомитися та врахувати вимоги містобудівної документації.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в контексті доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 316 - 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 373 ЦК України зокрема передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно зі статтею 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

Закон України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За вимогами статті 27 Закону №3038-VI, забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Надання будівельного паспорта здійснюється спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання вимог вказаного Закону № 3038-VI, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 05.07.2011 №103 затвердило Порядок видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки (далі - Порядок № 103).

Відповідно до пункту 1.2. Порядку № 103 будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

Розроблення будівельного паспорта здійснюється в межах населених пунктів - відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні (пункт 1.4 Порядку №103).

Змістом пункту 2.1 Порядку № 103 визначено, що до заяви замовником повинні додаватися: засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою; засвідчена в установленому порядку згода співвласника земельної ділянки (житлового будинку) на забудову зазначеної земельної ділянки; ескіз намірів забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, фасади, максимальні відмітки висотності, відстані від сусідніх земельних ділянок); проект будівництва (за наявності).

Відповідно до пункту 2.3 Порядку № 103 уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Пунктом 2.4 Порядку № 103 передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав:

- неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу;

- невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування» (далі - Закон № 2780-ХІІ) містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

У статті 5 Закону № 2780-ХІІ визначені основні вимоги до містобудівної діяльності. Зокрема, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил.

Згідно із частиною другою статті 5 Закону № 3038-VI вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

За приписами статті 16 цього Закону, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Положеннями статті 17 Закону № 3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Згідно із частинами першою, другою статті 18 Закону № 3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина перша статті 25 Закону № 3038-VI).

Частиною четвертою статті 26 Закону № 3038-VI передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Системний зміст наведених норм права свідчить про те, що реалізація права на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог, зокрема, містобудівної документації на місцевому рівні. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. План зонування території належить до одного із визначених законом видів містобудівної документації і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон. Відповідно вирішення уповноваженим органом питання щодо видачі будівельного паспорта повинно здійснюватися з врахуванням встановлених на місцевому рівні умов та обмежень використання території для містобудівних потреб.

Так, дослідивши наявні у матеріалах справи докази (пояснювальна записка до Плану зонування території, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 №2180-МР (сторінки 1 - 4, 16, 37-38); викопіювання щодо земельної ділянки позивача з містобудівної документації «План зонування території міста», затвердженої рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 №2180-МР; викопіювання щодо земельної ділянки позивача з Публічної кадастрової карти (https://map.land.gov.ua/kadastrova-karta); викопіювання щодо земельної ділянки позивача з супутникової аерофотозйомки з накладенням слою публічна кадастрова карта; викопіювання щодо земельної ділянки позивача з супутникової аерофотозйомки; викопіювання щодо земельної ділянки позивача із Схеми магістралей внутрішнього та зовнішнього транспорту, що є однією із схем графічної частини Генерального плану м. Суми відповідно до Змін до генерального плану міста Суми, затверджених рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 №1943-МР; роздруківка Схеми магістралей внутрішнього та зовнішнього транспорту відповідно до Змін до генерального плану міста Суми, затверджених рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 №1943-МР; викопіювання щодо земельної ділянки позивача з генерального плану м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 № 139-МР), апеляційний суд встановив, що земельна ділянка позивача знаходиться на запланованій магістральній дорозі загальноміського значення (зона ТР-2 «Зона магістральних вулиць, доріг, майданів (у червоних лініях)»), де серед іншого заборонені об`єкти ті, що займають площу більше 30 м2, мають фундамент.

Відповідно до змісту Пояснювальної записки до Плану зонування території, переважні види забудови земельних ділянок, що знаходяться у зазначеній зоні: проїзні частини, пішохідні тротуари міських вулиць; підземні пішохідні переходи з виходами; захисні зелені насадження вздовж проїзної частини; мости, тунелі, транспортні розв`язки. Супутні переважним видам: майданчики для стоянки автотранспорту; пункти зупинки пасажирського транспорту та їх обладнання; тролейбусні лінії та їх облаштування; споруди лінійного та енергетичного господарства; споруди сигналізації та зв`язку міського електротранспорту; інженерні комунікації; огорожа вулиць та відбійники; дорожня інформація (знаки та ін.). Допустимі види забудови за умови отримання спеціального погодження: елементи зовнішньої реклами; малі архітектурні форми комерційного призначення площею не більше 20 м2, які не мають фундаменту; архітектурні форми благоустрою (фонтани, клумби, декоративні насадження, майданчики відпочинку); пам`ятники. Об`єкти, що заборонені до розміщення в межах червоних ліній: ті, що займають площу більше 30 м2, мають фундамент; елементи зовнішньої реклами, що погіршують умови видимості; в зоні трикутника видимості розміщувати елементи вищі за 0,5 метри, включаючи зелені насадження.

За встановлених вище обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що наміри забудови земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:14:006:0125 (садовий будинок, теплиця) не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що в силу вимог пункту 2.4. Порядку №103 виключає можливість видачі уповноваженим органом будівельного паспорту забудови земельної ділянки.

Також із відомостей, зазначених у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2018, апеляційний суд встановив, що державну реєстрацію права власності вперше на земельну ділянку з кадастровим номером 5910136600:14:006:0125 проведено 02.11.2006. В той же час, магістральна дорога була запланована, ще генеральним планом м. Суми, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 № 139-МР, тобто до державної реєстрації земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням.

Апеляційний суд також врахував, що на час прийняття оспорюваного рішення, генеральний план м. Суми зі змінами, внесеними рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР та план зонування території міста Суми (зонінг), затверджений рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, який деталізує положення генерального плану міста, були чинним, а тому є обов`язковими для виконання як позивачем так і відповідачем.

З урахуванням того, що відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то на думку колегії суддів, оспорюване рішення відповідача прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд також звертає увагу, що аналогічні обставини вже були розглянуті Верховним Судом та щодо них у постановах від 16.07.2019 у справі №520/8970/18, від 05.05.2020 у справі №638/17817/18, від 27.04.2020 у справі № 820/4112/18, від 19.10.2020 у справі №638/17035/17 висловлено правову позицію, від якої колегія суддів не вбачає підстав відступати.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги позивача.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 350 355 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі №480/4380/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа