ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2020 року
Київ
справа №480/487/19
адміністративне провадження №К/9901/22019/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 480/487/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Сіренка Сергія Володимировича, треті особи - «NIBULON S.A.», Приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз» про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року (головуючий суддя: Кунець О.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя: Гуцал М.І., судді: Бенедик А.П., Донець Л.О.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» (далі - позивач), звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Сіренка Сергія Володимировича (далі відповідач), треті особи - «NIBULON S.A.», Приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз», у якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича в межах виконавчого провадження ВП №55583162, про звернення стягнення на доходи боржника від 24 січня 2019 року, обов`язок виконання якої покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН».
2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС перебуває виконавче провадження ВП №55583162 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ПрАТ «Компанія «Райз» на користь «Nibulon S.A.» грошових коштів.
3. 02 лютого 2019 року на адресу позивача надійшла постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24 січня 2019 про звернення стягнення на доходи боржника у виконавчому провадженні №55583162. У резолютивній частині оскаржуваної постанови державним виконавцем постановлено ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» здійснювати відрахування на рахунок Міністерства юстиції України з орендної плати та інших доходів в розмірі 100% від суми, що належить ПрАТ «Компанія «Райз» з посиланням на статті 68-69, 73 Закону України «Про виконавче провадження», які, на переконання позивача, поширюють свою дію на доходи фізичних осіб, а не на юридичних осіб.
4. На думку позивача, постанова ВП №55583162 від 24 січня 2019 року не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а тому підлягає скасуванню.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. 28 грудня 2017 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист по справі № 759/16206/14-ц про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323 (і), згідно з яким рішення арбітражного суду першого рівня змінюється, відповідно до висновків цього рішення. За цим виконавчим листом з ПАТ «Компанія «Райз» на користь компанії «Nibulon S.A.» підлягають стягненню в якості відшкодування збитків кошти в сумі 17536000,00 доларів США, а також відсотки.
6. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Сіренком С.В. від 22 січня 2018 відкрито виконавче провадження.
7. 24 січня 2019 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Сіренком С.В. прийнята постанова про звернення стягнення на доходи боржника, якою зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» здійснювати відрахування з орендної плати та інших доходів, що належать боржнику - Приватному акціонерному товариству «Компанія «Райз» в розмірі 100% від суми, що залишається після утримання з орендної плати та інших доходів боржника податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до погашення у повному обсязі заборгованості.
9. Вважаючи дії старшого державного виконавця Сіренка С.В. щодо прийняття оскаржуваної постанови неправомірними, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» звернулось до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.
11. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не є учасником чи стороною виконавчого провадження. Разом з тим, відповідно до вимог статей 68-70, 73 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон ), державний виконавець наділений правом зобов`язати його сплачувати дохід, який належить боржнику, ПрАТ «Компанія «Райз», від здавання майна в оренду, за виконавчим провадженням ВП №55583162. Такі дії відповідача є заходами примусового виконання рішення, відповідно до положень статей 68-70 Закону, які регулюють звернення стягнення на інші доходи боржника, не забороняють і не виключають застосування їх до боржника - юридичної особи, а лише містять певні обмеження щодо розміру відрахувань з окремих видів доходів, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Оскільки будь-яких інших видів доходів боржника подібних обмежень вказані положення статей 68-70 Закону не містять, відповідно до статті 73 Закону, доходи від надання майна боржника в користування, зокрема, орендна плата, не віднесені до коштів, на які не може бути звернено стягнення. За висновками судів, державний виконавець правомірно прийняв постанову від 24 січня 2019 року про звернення стягнення на доходи боржника в межах виконавчого провадження ВП №55583162.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, з направленням справи до Сумського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду.
13. Касаційна скарга обґрунтована тим, що, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не в повній мірі дослідили матеріали справи, неправильно оцінили наявні в матеріалах справи докази, не з`ясували всі фактичні обставини, що мають значення для справи.
14. На думку позивача, заходи примусового виконання рішень стосовно юридичної особи передбачені пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону, а такого заходу примусового виконання рішень як звернення стягнення на доходи боржника юридичної особи у вигляді відрахування з доходів не передбачено. Положення статей Розділу ІХ Закону регулюють дії державного виконавця виключно щодо боржників фізичних осіб.
15. Позивач вважає, що державний виконавець вийшов за межі своїх повноважень, встановивши розмір відрахувань у 100%, оскільки частиною третьою статті 70 Закону встановлено граничний загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника, який не може перевищувати 50%, а така ставка як 100% в Законі взагалі відсутня.
16. Крім того, позивач звертає увагу суду на обставину, яка не була взята до уваги судом апеляційної інстанції, про те, що на адресу позивача надійшла вимога державного виконавця від 18 квітня 2019 року №55583162, відповідно до якої ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» зобов`язано надати звіт про здійснення відрахувань та виплат на підставі постави від 24 січня 2019 року №55583162 про звернення стягнення на доходи боржника - ПрАТ «Компанія «Райз» за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Натомість, є незрозумілим яку саме форму необхідно заповнити позивачу. В Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, відповідної форми виявлено немає. Додаток 9 Інструкції стосується трудових відносин із боржником-фізичною особою, Додаток 2 (Декларація про доходи та майно боржника юридичної особи) подається боржником. ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» не є ні боржником у виконавчому провадженні № 55583162, ні роботодавцем боржника.
17. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з доводами позивача та просить в задоволенні касаційної скарги відмовити повністю, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
18. Третьою особою, «NIBULON S.A.», також було подано відзив на касаційну скаргу, яку останній вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суддів першої та апеляційної інстанції - законними та обґрунтованими.
V. Джерела права й акти їх застосування
19. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
23. Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).
24. Згідно з частиною першою статті 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
25. Частиною першою статті 5 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
26. Відповідно до статті 14 Закону, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.
27. Стаття 15 Закону передбачає, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
28. Відповідно до частини першої статті 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
29. Згідно зі статтею 68 цього Закону, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
VI. Висновок Верховного Суду
30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні відносини склались між сторонами з приводу правомірності постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. у виконавчому провадженні № 55583162 про звернення стягнення на доходи боржника від 24 січня 2019 року, за якою на ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШН» покладено обов`язок здійснювати відрахування з орендної плати та інших доходів, що належать боржнику ПрАТ «Компанія «Райз» в розмірі 100% на рахунок Міністерства юстиції України для їх подальшого розподілу в порядку, визначеному статтями 43, 44 Закону України «Про виконавче провадження», а також щомісяця надсилати державному виконавцю звіт про здійснені виплати.
32. Також суди встановили, що стягувачем у вказаному виконавчому провадженні є компанія «Nibulon S.A.», на користь якої за виконавчим листом, виданим 28 грудня 2017 року Святошинським районним судом м. Києва по справі № 759/16206/14-ц про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323 (і), згідно з яким рішення арбітражного суду першого рівня змінюється, відповідно до висновків цього рішення, з ПАТ «Компанія «Райз» підлягають стягненню в якості відшкодування збитків кошти в сумі 17536000,00 доларів США, а також відсотки.
33. Крім цього, між ПрАТ «Компанія «Райз» та ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» укладено договір оренди від 01 грудня 2017 року № С008-11/17, згідно з пунктом 4.9 якого Орендар зобов`язується своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов`язані з користуванням Об`єкту оренди, в тому числі оплату послуг, які надаються підприємствам комунальної сфери.
34. Враховуючи вкладене та вимоги статей 68-70, 73 Закону №1404-VIII, державний виконавець вважає наявним у нього право зобов`язати ПрАТ «Компанія «Райз» сплачувати дохід, який належить боржнику, від здавання майна в оренду. Такі дії відповідач вважає заходами примусового виконання рішення.
35. Виходячи з зазначеного, Верховний Суд наголошує, що в цій справі підлягають перевірці обставини щодо правомірності прийняття відповідачем спірної постанови в розумінні положень частини другої статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
36. Оскільки, суди встановили, що постанова відповідача прийнята на підставі статті 68 Закону України «Про виконавче провадження», тому Верховний Суд звертає увагу, що за вказаною правовою нормою стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
37. Тобто, вказана правова норма визначає перелік підстав, за яких може бути звернуто стягнення на доходи боржника.
38. Таким чином, для з`ясування наявності підстав застосування державним виконавцем статті 68 Закону України «Про виконавче провадження», Верховний Суд вказує на необхідність перевірки обставин відсутності в боржника в цьому виконавчому провадженні коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум.
39. Водночас, Верховний Суд встановив, що ці обставини суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, не витребували та не дослідили наявність чи відсутність у Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна.
40. Крім цього, суди не перевірили чи здійснено в межах цього виконавчого провадження будь-які інші виконавчі дії щодо стягнення коштів з боржника та чи не змінилась у зв`язку з цим сума, яка підлягає стягненню.
41. Також суди не надали оцінку виконавчому документу, на підставі якого відкрите виконавче провадження, та не дослідили всі фактичні обставини виконавчого провадження від початку його відкриття, матеріали справи не містять відомостей перевірки його судами в цілому, а лише на підставі копій виконавчого листа та спірної постанови.
42. Тобто, не маючи уявлення по дійсний перебіг виконавчого провадження та не пересвідчившись в необхідності та правомірності застосування відповідачем положень статті 68 Закону, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили в цій справі рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, чим порушили принцип адміністративного судочинства щодо змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, визначений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
43. Верховний Суд наголошує, що частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено безальтернативний обов`язок суду вживати передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
44. Отже, суди попередніх інстанцій не вчинили необхідних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин справи.
45. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного та об`єктивного вирішення справи, і в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.
46. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
47. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
48. З огляду на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального законодавства, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.
VII. Судові витрати
49. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3 341 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року задовольнити частково.
2. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М. В. Білак
О.В. Калашнікова