№ 480/5024/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 480/5024/23

адміністративне провадження № К/990/41084/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року (суддя: Прилипчук О.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року (судді: Катунов В.В., Ральченко І.М., Чалий І.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за: серпень 2022 року; вересень 2022 року; жовтень 2022 року; грудень 2022 року; січень 2023 року.

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за: серпень 2022 року; вересень 2022 року; жовтень 2022 року; грудень 2022 року; січень 2023 року;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 70 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 23 вересня 2022 року по 24 грудня 2022 року, з 13 січня 2023 року по 02 травня 2023 року, з урахуванням фактично нарахованих та виплачених сум.

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 70 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 23 вересня 2022 року по 24 грудня 2022 року, з 13 січня 2023 року по 02 травня 2023 року, з урахуванням фактично нарахованих та виплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . У зв`язку з перебуванням на військовій службі на період дії воєнного стану він набув право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» . Проте відповідач не виплатив йому додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі за періоди служби, а саме за: серпень 2022 року; вересень 2022 року; жовтень 2022 року; грудень 2022 року; січень 2023 року.

Крім того, позивач вказав, що у періоди служби з 23 вересня 2022 року по 24 грудня 2022 року, з 13 січня 2023 року по 02 травня 2023 року він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 05 травня 2023 року № 767/1. Однак, відповідач не виплатив йому додаткову винагороду у розмірі 70 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням його безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Позивач підкреслював, що на момент спірних правовідносин не існувало наказів Міністерства оборони України, які б одночасно підлягали застосуванню під час позбавлення позивача права на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Додатково звертав увагу на те, що притягнення до дисциплінарної відповідальності не може бути підставою для позбавлення його права на виплату спірної додаткової винагороди.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду 24 листопада 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за приписами пункту 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, яким визначено умови та порядок виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн військовослужбовці, які:

самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника) (підпункт 9.4.);

вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошеного наказом командира (начальника) (підпункт 9.8).

Суд першої інстанції вказав на те, що згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 04 листопада 2022 року №734, від 27 листопада 2022 року №903 про підсумки проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 та від 24 січня 2023 року №289 про підсумки проведення службового розслідування за фактом неповернення на службу з відпустки солдата ОСОБА_1 позивача було позбавлено виплати додаткової винагороди за серпень 2022 року, за жовтень 2022 року та за січень 2023 року. При цьому врахували, що вказані накази є чинними, не були оскаржені позивачем у судовому порядку.

Також суд першої інстанції встановив, що згідно з постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року у справі №202/1256/23, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 14 грудня 2023 року о 17 год 28 хв був виявлений на території військової частини НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння.

На підставі наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 грн за періоди: серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року та у розмірі 70 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 23 вересня 2022 року по 24 грудня 2022 року та з 13 січня 2023 року по 01 лютого 2023 року з урахуванням фактично нарахованих сум.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про те, що окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 не було зареєстроване в Міністерстві юстиції України, вказавши, що воно не підлягає державній реєстрації, а його прийняття узгоджується із визначеними пунктом 17 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, повноваженнями Міністра оборони України.

Аргументи позивача про те, що притягнення до дисциплінарної відповідальності не може бути підставою для позбавлення його виплати спірної додаткової винагороди суд апеляційної інстанції оцінив критично, зазначивши, що відповідно до статті 27 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України військовослужбовці не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці порушення.

Стосовно позовних вимог щодо безпідставного не нарахування та невиплати відповідачем додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 70 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 01 лютого 2023 року по 02 травня 2023 року, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Суди першої інстанції зазначив, що право на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди військовослужбовець набуває у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Вказуючи, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили безпосередню участь ОСОБА_1 в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій за період з 01 лютого 2023 року по 02 травня 2023 року, суд першої інстанції констатував, а суд апеляційної інстанції з ним погодився, що бездіяльність відповідача у вказаній частині вимог також відсутня.

При цьому суд апеляційної інстанції не прийняв як доказ довідку військової частини від 05 травня 2023 року №767/1 про безпосередню участь ОСОБА_1 , зокрема в період з 13 січня 2023 року по 02 травня 2023 року у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи н.п. Остер, м. Слов`янськ Донецької області, зазначивши, що вона не містить підстав, а саме бойового розпорядження, наказу тощо, які визначають безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів позивачем із зазначенням періоду здійснення відповідних заходів.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Не погодившись з такими судовими рішеннями, адвокат Мандрик Владислав Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій покликаючись на неправильне застосування судами в цій справі норм матеріального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що суди в цій справі неправильно застосували норми матеріального права, за відсутності правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме:

абзац перший пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» та пункт 3 окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року у справі №912/з/29 в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеного окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а саме визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

пункт 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану», підпункт 9.7 пункту 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року у справі №912/з/29 та частину першу статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статус Збройних Сил України» №551-XIV від 24 березня 1999 року саме в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану», внаслідок як власне притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (накладення дисциплінарного стягнення), так і вирішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (проведення службового розслідування).

Скаржник уважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин, наголошуючи на тому, що це рішення не було зареєстрованим в установленому законодавством порядку. Єдиним нормативно-правовим актом, що регулює питання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, на думку скаржника, є постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Також скаржник не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку може бути підставою для позбавлення його права на виплату спірної додаткової винагороди. За доводами скаржника, перелік видів дисциплінарних стягнень, визначений частиною першою статті 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, є вичерпним і додатковому тлумаченню не підлягає. Оскільки застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачено нормами Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України позбавлення його права на виплату додаткової винагороди відбулося поза межами правового поля. Принагідно скаржник зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» також не передбачає можливості позбавлення додаткової винагороди.

Крім цього скаржник вказує на помилковість висновку судів попередніх інстанцій про те, що позивач не має права на виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 лютого 2023 року по 02 травня 2023 року через відсутність в матеріалах справи документального підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях в цей період. Скаржник звертає увагу на те, що наявна в матеріалах справи довідка військової частини від 05 травня 2023 року №767/1, якою підтверджується його безпосередня участь у бойових заходах в окреслений період, містить правові підстави для її видачі.

Позиція інших учасників справи

Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 18 грудня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі №480/5024/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 11 вересня 2024 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19 квітня 2022 року №3 солдата ОСОБА_1 зараховано з 19 квітня 2022 року до списків особового складу.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18 серпня 2022 року №129 солдат ОСОБА_1 , гранатометник ІНФОРМАЦІЯ_2 самовільно залишив військову частину з 15 серпня 2022 року, його знято з котлового забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 з 19 серпня 2022 року, з речового і фінансового забезпечення 15 серпня 2022 року.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01 жовтня 2023 року №175 солдата ОСОБА_1 , гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_2 після самовільного залишення військової частини 23 вересня 2022 року зараховано на котлове забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 з 02 жовтня 2022 року, на речове і фінансове забезпечення з 23 вересня 2022 року.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04 листопада 2022 року №734 «Про підсумки проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 » в ході службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 самовільно залишив частину та перебував поза межами її місця розташування з 15 серпня 2022 року по 23 вересня 2022 року.

За результатами проведення службового розслідування наказано:

за самовільне залишення військової частини (місця служби), вчинене в умовах воєнного стану та в бойовій обстановці, неналежне виконання службових обов`язків та наказів командирів, що призвело до порушення військової дисципліни, керуючись статтями 45 та 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону солдата ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана»;

за порушення службової дисципліни, а саме самовільне залишення військової частини (місця служби), вчинене в умовах воєнного стану та в бойовій обстановці визначено не включати солдата ОСОБА_1 до наказу про виплату одноразової винагороди за серпень 2022 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27 листопада 2022 року №903 «Про підсумки проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 » в ході службового розслідування встановлено факт самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 21 жовтня 2022 року та встановлено, що своїм вчинком солдат ОСОБА_1 порушив вимоги статей 4, 6 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, статей 12, 13, 14, 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, частини п`ятої статті 407 Кримінального кодексу України, а саме самовільне залишення частини або місця служби.

За результатами проведення службового розслідування наказано:

за самовільне залишення військової частини (місця служби), неналежне виконання службових обов`язків та наказів командирів, що призвело до порушення військової дисципліни, керуючись статтями 45 та 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на солдата ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана»;

за порушення службової дисципліни, а саме самовільне залишення військової частини (місця служби), вчинене в умовах воєнного стану та в бойовій обстановці визначено не включати солдата ОСОБА_1 до наказу про виплату одноразової винагороди за жовтень 2022 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану».

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року у справі №202/1256/23 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті строком на сім діб.

У справі №202/1256/23 встановлено, що 14 грудня 2023 року о 17 год 28 хв на території військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово розташована в АДРЕСА_2 , солдат ОСОБА_1 при здійсненні виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду, був виявлений в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджує актом від 14 грудня 2022 року №2630 («АЛКОНТ-М №00295, тест № 5643 від 14 грудня 2022 року - стан алкогольного сп`яніння 2,19 проміле), за що відповідальність передбачена частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24 січня 2023 року №289 «Про підсумки проведення службового розслідування за фактом повернення на службу з відпустки солдата ОСОБА_1 » в ході службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 був незаконно відсутній у розташуванні підрозділу в період з 08 січня 2023 року по 13 січня 2023 року, чим допустив порушення вимог статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 14, 16, 30, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також вчинив правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За результатами проведення службового розслідування наказано:

за самовільне залишення військової частини (місця служби), неналежне виконання службових обов`язків та наказів командирів, що призвело до порушення військової дисципліни, керуючись статтями 45 та 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, на солдата ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана».

за самовільне залишення військової частини (місця служби), керуючись вимогами абзацу другого пункту 5 розділу XVI Інструкції про умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, солдату ОСОБА_1 щомісячну премію за січень 2023 року не виплачувати;

за самовільне залишення військової частини (місця служби), не включати солдата ОСОБА_1 до наказу про виплату одноразової винагороди за січень 2023 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану».

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 цієї постанови (в редакції станом на 07 березня 2022 року) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Надалі до Постанови №168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350, від 01 липня 2022 року №754, від 07 липня 2022 року №793, від 08 жовтня 2022 року №1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року №1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон №1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).

Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за №382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 №912/з/29.

Відповідно до пункту 3 цього окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно з пунктом 5 цього окремого доручення Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).

Пунктом 9 згаданого окремого доручення обумовив до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн не включати військовослужбовців, які:

вживати алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошеного наказом командира (начальника) (підпункт 9.8 пункту 9).

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року №43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» внесено зміни до пункту 1, зокрема: слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,», «співробітникам Служби судової охорони,» виключено та після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,».

Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку №260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.

За пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 4 розділу ХХХІV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини у цій справі склалися довкола обставин невиплати відповідачем на користь позивача, як військовослужбовця Збройних Сил України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168:

у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану за серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року; грудень 2022 року, січень 2023 року;

у розмірі 70 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 23 вересня 2022 року по 24 грудня 2022 року, з 13 січня 2023 року по 02 травня 2023 року.

Суд в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне зазначити таке.

За змістом наведених правових норм, військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн. Військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення цих заходів (включаючи військовослужбовців строкової служби), розмір винагороди збільшується до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди до 100 000,00 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.

Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

Виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн. здійснюється на підставі наказу командира військової частини. Такий наказ командира військової частини обов`язково повинен містити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

При цьому не включаються до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн або 100 000,00 грн військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували, - за місяць, у якому здійснено порушення та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, також військовослужбовці, які вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службі та/або виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Невиплату позивачу додаткової винагороди за серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року; грудень 2022 року, січень 2023 року відповідач обумовлював тим, що ОСОБА_1 в зазначені періоди служби самовільно залишав військову частину та вживав алкогольні напої на території частини під час виконання обов`язків військової служби.

З цього приводу судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 15 серпня 2022 року по 23 вересня 2022 року самовільно залишив військову частину та перебував поза межами місця її розташування, за що, за результатами проведеного службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04 листопада 2022 №734 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «сувора догана» та наказано не включати його до наказу про виплату додаткової винагороди за серпень 2022 року.

21 жовтня 2022 року позивач повторно самовільно залишив військову частину, за що, за результатами проведеного службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27 листопада 2022 року №903 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «сувора догана» та наказано не включати його до наказу про виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року.

14 грудня 2022 року позивач був виявлений в стані алкогольного сп`яніння на території військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово розташована в АДРЕСА_2 , при здійсненні виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду, що підтверджено постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року у справі №202/1256/23, якою визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті строком на сім діб.

У період з 08 січня 2023 року по 13 січня 2023 року позивач вкотре самовільно залишив військову частині, зокрема був незаконно відсутній в розташуванні підрозділу, за що, за результатами проведеного службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24 січня 2023 року №289 на військовослужбовця ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «сувора догана» та наказано не включати його до наказу про виплату додаткової винагороди за січень 2023 року.

Указані накази, як встановлено судами попередніх інстанцій, є чинними, не були оскаржені позивачем в судовому порядку, а встановлені у них обставини не заперечуються.

Ураховуючи те, що факти самовільного залишення позивачем військової частини у період з 15 серпня 2022 року по 23 вересня 2022 року, 21 жовтня 2022 року, та у період з 08 січня 2023 року по 13 січня 2023 року, та вживання алкогольних напоїв на території військової частини 14 грудня 2022 року є підтвердженими, Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не допустив протиправну бездіяльність, коли не виплатив позивачу додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн та/або 70 000,00 грн у серпні 2022 року (місяці самовільного залишення частини), вересні 2022 року (місяці повернення), жовтні 2022 року (місяці самовільного залишення частини), грудні 2022 року (місяці вживання алкогольних напоїв на території частини), січні 2023 року (місяці самовільного залишення частини).

При цьому безпідставними є доводи скаржника про незаконне позбавлення його права на виплату додаткової винагороди з тих міркувань, що перелік видів дисциплінарних стягнень, визначений частиною першою статті 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, не передбачає такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення, оскільки в даному випадку позбавлення позивача виплати додаткової винагороди у спірні періоди здійснено з урахуванням вимог окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29, а не на підставі Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України як виду застосованого дисциплінарного стягнення.

Суд також відхиляє доводи скаржника про незастосовність до спірних правовідносин окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29.

Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі №400/1217/23 вже розглянув питання застосовності цього акту в контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, військовослужбовцям Збройних Сил України та дійшов такого висновку.

Зокрема, у зазначеній постанові Верховний Суд виснував, що при прийнятті такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

З уваги на це Верховний Суд констатував, що окремі рішення Міністром оборони України, прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

Суд визнав обґрунтованими доводи скаржника про те, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, від 23 червня 2022 №912/з/29, підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.

Поза тим, Верховний Суд зауважив, що така обставина відсутності їх державної реєстрації, зважаючи на умови в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їхньої юридичної сили.

З огляду на зазначене Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи скаржника щодо незастосовності до спірних правовідносин окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29 з підстав відсутності його державної реєстрації.

Ця позиція є застосовною до обставин цієї справи, тому твердження скаржника щодо незастосовності окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29 до спірних правовідносин визнається необґрунтованим.

З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в наведеній частині.

Стосовно виплати позивачу додаткової у розмірі 70 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період 01 лютого 2023 року по 02 травня 2023 року, Суд зважає на таке.

Як зазначалося, для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтверджена документально.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 01 лютого 2023 року по 02 травня 2023 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не підтвердив своєї участі у бойових діях та заходах в цей період.

Однак, такий висновок судових інстанцій є поспішним, оскільки не ґрунтуються на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження своєї безпосередньої участі у бойових діях та заходах упродовж спірного періоду позивач надав довідку військової частини НОМЕР_1 від 05 травня 2023 року № 767/1.

Відповідно до цієї довідки, солдат ОСОБА_1 , зокрема, в період з 01 лютого 2023 року по 02 травня 2023 року, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в АДРЕСА_1 .

Оцінюючи критично інформацію, викладену в довідці, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вона не містить підстав, які визначають безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів позивачем із зазначенням періоду здійснення відповідних заходів.

Таке твердження суду апеляційної інстанції не відповідає дійсності, оскільки у довідці від 02 травня 2023 року №767/1 підставами її видачі значиться бойове розпорядження ГК ЗСУ від 02 липня 2022 року №4631 ЗПУ-2, бойове розпорядження КСВ ЗСУ №1/1581/СД від 03 липня 2022 року, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 липня 2022 року №82.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанції не звернулися до дослідження бойових наказів та розпоряджень, які слугували підставою для видачі військовою частиною НОМЕР_1 довідки від 02 травня 2023 року №767/1 про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Також не було перевірено, чи підтверджується участь позивача у відповідних заходах цією в окреслений ним період довідкою у сукупності з іншими доказами у справі.

Без відповіді судів першої та апеляційної інстанції залишилося головне питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися із зазначеними вимогами до суду. Йдеться про те, які саме завдання, за якою посадою і де виконував військовослужбовець ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 з 01 лютого 2023 року по 02 травня 2023 року та чим це підтверджується.

Тобто, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи в АДРЕСА_1 , який згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України від 01 березня 2023 року №52, від 01 квітня 2023 року №89, від 01 травня 2023 року №111, від 01 червня 2023 року № 111 у період з 01 лютого 2023 року по 02 травня 2023 року був віднесений до районів ведення воєнних (бойових) дій, але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови №168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу.

У цьому контексті судами обох інстанцій залишилося не врахованим, що з 01 лютого 2023 року у зв`язку з виданням наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44 змінився порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, запровадженої Постановою №168, зокрема було запроваджено новий підхід до виплати додаткової винагороди, який допускав більшу диверсифікацію розміру додаткової грошової винагороди та визначення її виплати залежно від характеру та місця виконання завдань, а саме:

100 000,00 грн - тим військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів;

50 000,00 грн - тим військовослужбовцям, які виконували бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно;

30 000,00 грн - тим військовослужбовцям, які виконували бойові (спеціальні) завдання у складі угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву, пунктів управління; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

У порівнянні з переліком бойових (спеціальних) завдань, визначеним окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29, наказ Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44 дещо розширив перелік завдань, за виконання яких передбачена виплата додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. За виконання деяких завдань розмір додаткової винагороди було зменшено до 30 000,00 грн, деякі завдання змінили своє формулювання.

Отож визначення конкретних завдань, які виконував ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_1 , у період з 01 лютого 2023 року по 02 травня 2023 року, встановлення їх належності до переліку бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких передбачена виплата у підвищеному до 100 000 грн розмірі, є ключовим для встановлення правомірності вимог позивача щодо виплати йому додаткової винагороди у підвищеному розмірі в зазначений період.

Наполягаючи на відсутності у позивача права на виплату додаткової винагороди у підвищеному розмірі (згідно з позовними вимогами 70 000,00 грн) за згаданий період відповідач посилався на журнал бойових дій ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , зазначаючи, що позивач не брав безпосередньої участі у бойових діях та заходах, за які передбачена виплата у підвищеному розмірі, натомість вказував, що ОСОБА_1 упродовж спірного періоду (з 01 лютого 2023 року по 02 травня 2023 року) виконував завдання із забезпечення діючого угруповання військ, за які передбачена винагорода в розмірі 30 000,00 грн.

Зазначеним доводам відповідача суди попередніх інстанцій правової оцінки не надали, журнал бойових дій ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 за спірний період не витребували та не досліджували.

У постанові від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи в частині заявлених позовних вимог про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 лютого 2023 року по 02 травня 2023 року, Суд уважає передчасними їхні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пунктів 1, 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

Отже, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 лютого 2023 року по 02 травня 2023 року, - скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 70 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01 лютого 2023 року по 02 травня 2023 року скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов